Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №539/2822/26 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/2822/26

Провадження № 2/539/2133/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м.Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Просіної Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Левченко А.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Лубни цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, представник позивача – Какун Анна Станіславівна,

встановив:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Какун А.С. звернулася до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача суму заборгованості за Кредитним договором №6425677 в розмірі 25370,00 грн та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 01 листопада 2025 року між ТОВАРИСТВОМ з ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір Кредитної лінії (Надійний) №6425677. Згідно з п.п 2.1 Кредитного договору, за цим Договором Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Кредит»), на погоджений умовами Договору строк (надалі – «Строк Кредиту»), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника з використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку кредиту, або достроково, та сплатити Кредитодавцю плату (Проценти) від Суми кредиту та Комісію за надання кредиту.

18.03.2026 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ»,Позивач) укладено Договір факторингу № 18/03/26 (далі – Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників №1 від 18.03.2026 до Договору факторингу №18/03/26 від 18.03.2026, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 25 370,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 8 645,00 грн. – сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн. – сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування Кредитом; 0,00 грн. – сума заборгованості за пенею; 5 000,00 грн. – неустойка; 1 725,00 грн. – комісія за надання Кредиту.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути заборгованість з відповідача за вказаним кредитними договорами, а також судовий збір.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу відповіді на відзив. Окрім того, витребувано в АТ КБ «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д) інформацію щодо належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 та виписку по рахунку за номером картки № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.11.2025 по 06.11.2025, з детальною інформацією щодо призначення платежу і джерело надходження коштів.

29 червня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просила провести реструктуризацію заборгованості та зменшити суму боргу. Відзив обґрунтований тим, що відповідач не відмовляється від сплати боргу, але не в змозі сплатити всю суму одним платежем. На своєму утриманні має двох не повнолітніх дітей. Тому готова піти на договір реструктуризації.

Окрім того, відповідач зазначає, що у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Таким чином, загальний розмір пені, що підлягає сплаті за договором, не може перевищувати розмір, встановлений законодавством України, отже не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшим за 15 відсотків суми простроченого платежу. Договором про надання позики передбачена відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов`язань у вигляді пені; штраф не передбачений.

Представник позивача своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.

На виконання ухвали від 25 червня 2026 року в частині витребування доказів АТ КБ «Приватбанк» 21 липня 2026 року надіслало до суду витребувану інформацію.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позову представник позивача просив розгляд справи провести без участі представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомила. Заяв та клопотань, зокрема про відкладення судового засідання до суду не надходило.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін на підставі доказів, які додані до справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши зібрані в судовому засіданні докази та оцінивши їх у відповідності до ст.89 ЦПК України вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до змісту п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

В частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Як регламентовано в ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до змісту ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 01.11.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір Кредитної лінії (Надійний) №6425677 (а.с.8-15).

Згідно з п.2.1 Кредитного договору, за цим Договором Кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Кредит»), на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю таку ж суму коштів, або достроково, та сплатити Кредитодавцю плату (Проценти) від Суми кредиту та Комісію за надання кредиту відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п.2.2 - п. 2.2.5 Кредитного договору, сума кредиту 10000,00 грн, строк кредитування/строк договору 360 днів, розмір Першого обов`язкового платежу 4575,00 грн. період сплати Мінімального обов`язкового платежу дорівнює строку сплати Позичальником процентів за користування Кредитом та становить 30 календарних днів, що означає, що всі проценти за користування Кредитом зараховані за 30 календарних днів користування підлягають сплаті в останній з 30 днів користування. Кількість мінімальних обов`язкових платежів становить 11. Дата сплати Першого обов`язкового платежу 30.11.2025.

Згідно п.2.2.7.-п.2.2.8. Кредитного договору тип кредиту - не відновлювальна кредитна лінія. Комісія за наданя кредиту 17,25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1725,00 грн). Дата надання кредиту 01.01.2025, дата повернення кредиту 26.10.2026, процента ставка/день (фіксована) 0,95, орієнтовна загальна вартість кредиту 45925,00 грн, неустойка/ день 500,00 грн.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка 3194,73%. Обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки базується на припущенні, до Договір залишається дійсним протягом строку визначеного п.п.2.2.2 п.2.2. Договору та що Кредитодавець і Позичальник виконують свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі, а також на припущенні, що Позичальник не буде здійснювати достроково виконання умов Договору, не буде збільшувати суму Кредиту та не буде допускати порушення умов Договору (п.2.3. Кредитного договору).

Пунктом 2.3.1. Кредитного договору денна процента ставка/день 0,998%. Розрахунок денної процентної ставки, з урахуванням показників, визначених умовами Договору, здійснюється за наступною методикою: (загальні витрати за споживчим кредитом за весь строк дії Договору 35925,00 грн)/ (Загальний розмір споживчого кредиту (Сума Кредиту): 10000,00 грн) / (строк дії договору: 360 днів) х 100% = 0,998 відсотків в день.

Відповідно до п.2.4. Кредитного договору умовами Договору не передбачено наявність у Позичальника право ініціювати укладення додаткових угод для продовження Строку кредитування.

Згідно п.2.5. Кредитного договору максимальний Кредитний Ліміт, доступний для Позичальника відповідно до умов цього Договору, становить 10000,00 грн. Даний ліміт є максимальною сумою коштів, яку Кредитодавець може надати Позичальнику в рамках цього Договору на умовах повернення, сплати процентів, комісії за надання кредиту та інших передбачених Договором платежів, Позичальник має право використовувати кошти в межах встановленого кредитного ліміту протягом строку дії Договору.

Відповідно до п.2.6. Кредитного договору сума Кредитного ліміту, вказана в п.2.5. Договору, є максимального доступною сумою Кредиту, яка протягом строку дії Договру може бути надана Позичальнику. Сума фактично використаних коштів не може перевищувати зазначений максимальний Кредитний ліміт.

Надання Кредиту в межах ліміту Кредитної лінії супроводжується оформленням додаткової угоди до Договору. Така додаткова угода є невід`ємною частиною цього Договору (п.2.7. Кредитного договору).

Пунктом 2.8. Кредитного договору проценти за цим Договором нараховуються щоденно, починаючи з першого дня користування Кредитом до дати повернення, на залишок Кредиту, виходячи із строку фактичного користування Кредитом та до повного погашення заборгованості за Договором.

Згідно з п.4.1. Кредитного договору після реєстрації на Сайті (та/або мобільного додатку) в ІКС та створення Особистого кабінету, Позичальник подає Заявку на отримання Кредиту шляхом вибору на Сайті бажаних умов надання Кредиту: суми та строку Кредиту, а також періодичність сплати процентів, яка визначає розмір Першого обов`язкового платежу та Мінімальних обов`язкових платежів.

Відповідно до п.6.1. Кредитного договору за користування Кредитом Позичальник сплачує Кредитодавцю Проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2. Договору. Поценти за користування Кредитом нараховуються на суму Кредиту (його залишок) виходячи із строку фактичного користування Кредитом (його залишком), за кожен день (календарну дату) користування Кредитом починаючи з першого дня користування Кредитом (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення Заборгованості за Договором та підлягають сплаті періодично кожні 30 календарних днів з дати надання Кредиту у складі Першого обов`язкового платежу та Мінімальних обов`язкових платежів відповідно до п.п.2.2.4. п.2.2. та п.п.2.2.5 п.2.2. Договору.

Згідно з п.6.2. Кредитного договору за надання Кредиту Позичальник сплачує Кредитодавцю Комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання Кредиту та підлягає сплаті Позичальником відповідно до умов Договору. Розмір Комісії, яка нараховується за надання Кредиту визначений п.п.2.2.8 п.2.2. Договору. Розмір Комісії за надання кредиту, яка підлягає сплаті Позичальником, включає в себе адміністративні та операційні витрати, які несе Кредитодавець під час розгляду Заявки та надання Кредиту. Комісія за надання кредиту підлягає сплаті виключно у випадку задоволення такої заявки та укладення Договору. Послуга для Позичальника полягає в аналізі Заявки та наданні пропозицій з укладення кредитного договору, а також в швидкому прийнятті рішення щодо надання Кредиту.

Відповідно до п.5.6. Кредитного договору договір укладається відповідно до вимог ЗУ «Про електронну комерцію» шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (Акцент) пропозиції (Оферти) укласти Договір в електронній формі та його підписання Сторонами шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Укладений (підписаний) таким чином Договір прирівнюється до укладеного договору в письмовій формі.

Кредитний договір та додатки до нього підписано електронним підписом позичальника, що відтворено шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора 550732 і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який зазначений у п. 11 Кредитного договору «Юридичні адреси та реквізити сторін», також відповідач у вказаному пункті договору вказав картковий рахунок, на який бажає отримати грошові кошти на виконання зобов`язання кредитодавця, а саме номер електронного платіжного засобу № НОМЕР_2 (а.с.15).

Укладаючи вищевказаний кредитний договір відповідач та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Проте, відповідач у строки, визначені Договором, свої зобов`язання не виконує.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Зобов`язання, згідно із ст.526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

На підтвердження виконання Договору позивачем надано Довідку від 18.05.2026 року, відповідно якого вбачається, що ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» 01.11.2025 року здійснила переказ коштів в розмірі 10000,00 грн на номер картки № НОМЕР_2 , отримувач – ОСОБА_1 (а.с.19).

Відповідно до наданої інформації АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 . Окрім того, відповідно до виписки за договором №б/н за період 01.11.2025-06.11.2025, на картку № НОМЕР_3 , 01.11.2025 року було зараховано 10000,00 грн (а.с.75-76).

Позивач надав розрахунок заборгованості відповідача перед ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ за кредитним договором № 6425677 від 01.11.2025 року, з якого вбачається, що відповідач ОСОБА_1 за період з 01.11.2025 по 18.03.2026 рік жодного разу не здійснила погашення заборгованості та припустилася заборгованості за тілом кредиту в сумі 10000,00 грн, за відсотками в сумі 8645,00 грн. Також відповідачу нараховано неустойку в сумі 5000,00 грн та 1725,00 грн комісія (а.с.21-22).

Окрім того, судом встановлено, що 18 березня 2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу №18/03/25 за умовами якого за цим договором Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти такі Права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (Ціна Продажу) за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб (а.с.23-27).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд також враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Суд звертає увагу, що в зазначеній нормі права мова йде про право грошової вимоги, яке не можна ототожнювати із зобов`язанням боржника, оскільки право вимоги є похідним наслідком, що виникає через невиконання боржником певного грошового зобов`язання.

З вказаного слідує, що право вимоги не може існувати саме по собі.

Згідно пункту 5 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» факторинг є видом фінансової послуги.

Відповідно до статті 9 вказаного Закону фінансова послуга надається на підставі договору, який укладається, змінюється, припиняється, виконання зобов`язань за яким забезпечується відповідно до вимог цивільного законодавства України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом та спеціальними законами. Договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 вказано, що визначальною ознакою договору факторингу є суб`єктний склад його учасників. Так, суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: - клієнт, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України); - фактор, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ч.3 ст. 1079 ЦК України); - боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором, що вбачається із ч. 1 ст. 1077 ЦК України.

Згідно ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу

Згідно з п.1.1 Договору факторингу, Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти такі Права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (Ціна Продажу) за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб.

Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах Боржників, відображаються у відповідному реєстрі боржників, складеному за формою згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору.

Судом встановлено, що Актом прийому-передачі реєстру боржників №1 до договору факторингу №18/03/25 підписаний ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників, кількістю 4105 після чого, з урахуванням п.1.2. Договору факторингу №18/03/25 від 18.03.2025 р., від Клієнта до Фактора переходять Права Вимоги Заборгованості від Боржників і Фактор стає кредитором по відношенню До Боржників стосовно Заборгованостей. Загальна сума заборгованості складає 50962327,68 грн (а.с.28).

Відповідно до реєстру боржників №1 від 18.03.2026 року до ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №6425677 від 01.11.2025 року на загальну суму 25370,00 грн, що складається з 10000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 8645,00 грн сума заборгованості за відсотками, 5000,00 грн неустойка, 1725,00 грн комісія за надання кредиту (а.с.30).

Також позивачем на виконання фактором зобов`язань щодо передачі грошових коштів клієнту за Договором факторингу №18/03/25 від 18.03.2025 року, щодо здійснення фінансування (сплати фактором суми грошових коштів клієнту за відступлення клієнтом права вимоги), до суду надано платіжну інструкції №23967 від 23.03.2026 року на загальну суму 10179870,60 грн (а.с.29).

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, враховуючи вище встановлені обставини та досліджені докази у справі, суд доходить до висновку, що позивачем доведено наявність у нього права вимоги до відповідача, в судовому засіданні підтверджено факт переходу права вимоги за Кредитним договором № 6425677 від 01.11.2025 року від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ТОВ ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», та позивачем доведено факт отримання кредитних коштів відповідачем у сумі 10000,00 гривень відповідно до умов вказаного договору.

Оскільки відповідачу фактично надано кредитні кошти у розмірі 10000,00 гривень, які відповідачем не повернуто, то суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині та стягнення з ОСОБА_1 тіла кредиту в сумі 10000,00 гривень та заборгованості по процентах в сумі 8645,00 грн на користь ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ».

Щодо позовних вимог в частині стягнення комісії за надання кредиту в сумі 1725,00 грн суд зазначає наступне.

Законом України «Про захист прав споживачів» визначено, що послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 6 вересня2017року у справі №6-2071цс16.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.09.2024 у справі №479/191/17.

Виходячи з вищезазначеного, суд приходить до висновку, що положення кредитного договору №6425677 від 01.11.2025 про сплату комісії за надання кредиту є нікчемними, суперечать положенням статей 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на підставі цих положень договору - комісії за надання кредиту у розмірі 1725,00 грн задоволенню не підлягають.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення неустойки в сумі 5000,00 грн, то в цій частині позов є необґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, зі змісту п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22 та в постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб та Законами України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено відповідні укази Президента України та строк дії воєнного стану в Україні продовжено, та який наразі діє.

Оскільки відповідач на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільнений від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) у період з 24 лютого 2022 року до тридцятого дня після скасування/припинення дії воєнного стану на території України (ст.625 ЦК України), тому суд вважає, що позов в частині вимог про стягнення з відповідача нарахованої неустойки в сумі 5000,00 грн, є необґрунтованим, й на цій підставі відмовляє позивачу у задоволенні цих вимог.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлений позов до ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, оскільки позивачем не доведені належними та допустимими доказами всі складові заборгованості за кредитним договором, які зазначені ним у позові, тому стягує з відповідача на користь позивача заборгованість в загальному розмірі 18645,00 грн, з яких: 10000,00 грн заборгованість за кредитом; 8645,00 грн заборгованість з процентів за користування кредитом, відмовивши в задоволенні іншої частини вимог, а саме: у стягненні 5000,00 грн неустойки та 1725,00 грн комісії за обслуговування кредиту.

У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме в сумі 1956,66 грн.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованість за Кредитним договором № 6425677 від 01.11.2025 року в загальній сумі 18 645 (вісімнадцять тисяч шістсот сорок п`ять) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» судовий збір у розмірі 1 956 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят шість) грн 66 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400, Київська область, Броварський район, м.Бровари, вул.Лісова, буд.2;

Представник позивача: Какун Анна Станіславівна, РНОКПП НОМЕР_4 , адреса робочого місця: 07400, Київська область, м.Бровари, вул.Лісова, буд.2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Я.В.Просіна