Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №534/2073/26 — Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

Справа №534/2073/26

Провадження №2/534/1041/26

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 рок м. Горішні Плавні

Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

в складі суду: головуючого судді Морозова В.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Костюченко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із згаданим позовом до відповідача в якому прохає суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за Договором №5263764 від 22.01.2025 року у розмірі 35992,78 грн., заборгованість за Договором №9141207 від 03.02.2025 року у розмірі 27600,00 грн. та 2662,40 грн. відшкодування зі сплати судового збору.

Ухвалою суду від 20.07.2026 відкрито провадження за вказаним позовом та призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклика) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у відповідності до ст. 278 ЦПК України відзив на позов, у наданий судом строк до суду не подав. Заперечень проти розгляду справи в спрощеному провадженні без повідомлення сторін не надав.

Тому, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України судом розглянуто справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази та надавши їм правову оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 22.01.2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5263764 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Таким чином, 22.01.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір №5263764 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку Позичальник вказав при оформленні кредиту. Це підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», ліцензія на послуги з переказу коштів без відкриття рахунку №21/788-рк від 01.05.2023 року видана Національним Банком України.

Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, не здійснивши передбачені договором платежі вчасно, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

29.09.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «CВЕА ФІНАНС» було укладено ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ № 01.02-38/25, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором.

Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ № 01.02-38/25 від 29.09.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №5263764 складає: 35992,78 грн. Оскільки Додаток 1 (Реєстр Боржників) до Договору факторингу є досить об`ємним документом і містить дані щодо кількох тисяч позичальників, на підтвердження вищенаведеного надаємо копію Договору факторингу, копію першої і останньої сторінки Додатку 1 до договору факторингу і копію Витягу з Додатку 1, який містить дані стосовно саме заборгованості ОСОБА_1 за договором №5263764.

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором №5263764 від 22.01.2025 року становить 35992,78 грн., яка складається: заборгованість за сумою кредиту - 9999,99 грн.; заборгованість по відсотках - 20992,79 грн.; пеня, штраф - 5000,00 грн.; комісія - 0,00 грн.

Також 03.02.2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №9141207 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Таким чином, 03.02.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір №9141207 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «МІЛОАН», свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_2 , яку Позичальник вказав при оформленні кредиту. Це підтверджується платіжним дорученням №147312968 від 03.02.2025 року.

Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, не здійснивши передбачені договором платежі вчасно , що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

27.06.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ №01.02-16/25, відповідно до умов якого Первісний Кредитор відступає (передає) Новому Кредитору Права вимоги, а Новий Кредитор набуває Права вимоги від Первісного Кредитора та сплачує Первісному Кредитору за відступлення Прав вимоги Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору Факторингу у порядку та у строки встановлені цим Договором Факторингу.

Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ №01.02-16/25 від 27.06.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за Договором №9141207 складає: 27600,00 грн. Оскільки Додаток 1 (Реєстр Боржників) до Договору Факторингу є досить об`ємним документом і містить дані щодо кількох тисяч позичальників, на підтвердження вищенаведеного надаємо копію Договору Факторингу, копію першої і останньої сторінки Додатку 1 до Договору Факторингу і копію Витягу з Додатку 1, який містить дані стосовно саме заборгованості ОСОБА_1 за договором №9141207.

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором №9141207 від 03.02.2025 року становить 27600,00 грн., яка складається: заборгованість за сумою кредиту – 10000,00 грн.; заборгованість за процентами за кредитом – 0,00 грн.; заборгованість за комісією за надання кредиту – 0,00 грн.; заборгованість за комісією за обслуговування кредиту – 12600,00 грн.; заборгованість за штрафом – 5000,00 грн.

Суд зазначає, що відомостей про погашення Відповідачем заборгованості за кредитними договорами матеріали справи не містять.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 даного Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п.12 ч. 1 ст. 3 даного Закону, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За приписами ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Щодо стягнення суми заборгованості відповідно до ст. 625 ЦК України суд дійшов наступних висновків.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), постанові КЦС ВС від 21.01.2025 № 751/3052/23 (61-17991св23).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що не підлягає стягненню з відповідача заборгованість за пенею та штрафами на підставі ст. 625 ЦК України за вказаними кредитними договорами, а саме: за Договором №5263764 від 22.01.2025 року у розмірі 5000,00 грн. та за Договором №9141207 від 03.02.2025 року у розмірі 5000,00 грн., оскільки перехідними положеннями ЦКУ визначено, що у період воєнного стану позичальник звільняється від сплати визначеної ст.625 ЦК України від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором; щомісячних платежів не здійснює, чим порушує права позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Сторона позивача повідомляє, що докази понесення судових витрат у відповідності до ч. 8 ст. 141 та ч. 1 ст. 246 ЦПК України будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення, оскільки за домовленістю сторін, оплата правничої допомоги здійснюється після винесення судом позитивного рішення за позовом.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, таким чином з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за Договором №5263764 від 22.01.2025 року у розмірі 30992,78 грн., яка складається: заборгованість за сумою кредиту - 9999,99 грн.; заборгованість по відсотках - 20992,79 грн.; комісія - 0,00 грн. та за Договором №9141207 від 03.02.2025 року становить 22600,00 грн., яка складається: заборгованість за сумою кредиту – 10000,00 грн.; заборгованість за процентами за кредитом – 0,00 грн.; заборгованість за комісією за надання кредиту – 0,00 грн.; заборгованість за комісією за обслуговування кредиту – 12600,00 грн.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову позивачем було сплачено 2662,40 грн. судового збору, позов задоволено на 84,27 %, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в загальній сумі 2 243,60 грн.

Керуючись ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за Договором №5263764 від 22.01.2025 року у розмірі 30992,78 грн., заборгованість за Договором №9141207 від 03.02.2025 року у розмірі 22600,00 грн. та 2243,60 грн. відшкодування зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Повне найменування позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» ЄДРПОУ 37616221, юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, будинок 8.

Відомості, які суд не оголошує щодо учасників справи при проголошенні рішення суду:

Повне ім`я відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , остання відома адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя В`ячеслав МОРОЗОВ