Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №531/2381/25 — Карлівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 531/2381/25

номер провадження 2/531/337/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області у складі

головуючого - судді Попова М.С.,

за участі секретаря судового засідання - Клименко Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №531/2381/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лип`янка» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання додаткової угоди до договору укладеною і визнання відсутнім права оренди та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , за участю представника позивача адвоката Кумечко Марини Сергіївни, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лип`янка» про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати,

ВСТАНОВИВ:

Первісний позивач 26.09.2025 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 та просить суд визнати додаткову угоду до договору оренди землі від 16.09.2005 року, що укладений між сторонами, укладеною у визначеній позивачем редакції.

Ухвалою суду від 05.03.2026, до участі у справі в якості співвідповідача за первісним позовом було залучено ОСОБА_2 .

З урахуванням заяви про зміну предмету позову, первісний позивач просить суд: 1) визнати додаткову угоду до договору оренди землі від 16.09.2005 року, що укладений між сторонами, укладеною у визначеній позивачем редакції; 2) визнати відсутнім права оренди у ОСОБА_2 щодо земельної ділянки загальною площею 2,4625 га кадастровий номер 5321682900:00:001:0068, номер запису про право в державному реєстрі прав 62612539.

24 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» представником відповідача адвокатом Кумечко М.С. подано зустрічний позов про стягнення з ТОВ «Лип`янка» на користь ОСОБА_1 заборгованості зі сплати орендної плати з урахуванням 3% річних, пені, та інфляційних нарахувань.

Ухвалою суду від 25.12.2026 було прийнято до спільного розгляду зустрічний позов з первісним.

У первісному позові зазначається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю імені А.Л. Фисуна та ОСОБА_1 було укладено Договір оренди землі б/н від 16 вересня 2005 року, щодо земельної ділянки кадастровий номер 5321682900:00:001:0068. У подальшому було укладено Додаток до договору оренди землі від 14.04.2008 та Договір про внесення змін до договору оренди землі від 16 вересня 2005 року від 15.09.2015. Право оренди зареєстровано 23.05.2016, номер запису про інше речове право: 14626796. Протоколом загальних зборів №148 від 05.09.2022 змінено найменування ТОВ імені А.Л. Фисуна на ТОВ «Лип`янка». Зміна найменування не призвела до зміни сторони договору. Договір діяв до 15.09.2025 включно. Беручи до уваги факт неналежного виконання обов`язків орендаря за умовами вказаного договору, положення п.8 Договору про внесення змін до Договору оренди землі від 16 вересня 2005 року від 15.09.2015, орендар повідомив про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк та надіслав пропозицію щодо продовження договору оренди землі разом з проектом додаткової угоди. Лист-повідомлення, який би містив мотивовані заперечення чи належне обгрунтування, щодо питання розгляду пропозиції, проекту додаткової угоди про поновлення даного договору оренди землі та прийнятого рішення за результатами розгляду орендодавця відсутній. При цьому, йому було запропоновано вносити зміни до додаткової угоди та узгодження її змісту. ТОВ «Лип`янка» продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору, земельна ділянка не поверталася. Відповідач ОСОБА_1 передав спірну земельну ділянку з кадастровим номером 5321682900:00:001:0068 в оренду ОСОБА_2 . До матеріалів справи долучено Договір оренди земельної ділянки укладений між відповідачем та ОСОБА_2 від 01.12.2025 року. Таким чином, встановлені у справі обставини свідчать про те, що Відповідачем було порушено переважне право Позивача – ТОВ «Лип`янка» на поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачене статтею 33 Закону України «Про оренду землі». Договір оренди земельної ділянки, укладений між ТОВ «Лип`янка» та ОСОБА_3 діяв до 15.09.2025 року включно. Водночас новий договір оренди цієї ж земельної ділянки з кадастровим номером 5321682900:00:001:0068 було укладено 01.12.2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тобто після припинення дії договору з Позивачем, але без дотримання процедури реалізації його переважного права. Позивач реалізував своє переважне право належним чином, оскільки направив пропозицію, щодо продовження договору оренди землі 14.08.2025 та Додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 16.09.2005 у межах строків визначених у договорі оренди. Відсутність вмотивованої відмови орендодавця автоматично вводить у дію механізм поновлення за «мовчазною згодою». Враховуючи, те що Відповідач отримав пропозицію, щодо продовження договору оренди землі, проте так і не надав вмотивованого заперечення, у поновленні договору оренди землі, відповідні дії підпадають під кваліфікацію «мовчазної згоди», про що і зазначив Верховний Суд у постанові від 23.08.2023 у справі № 910/605/20. Факт укладення нового договору оренди земельної ділянки з іншим орендарем без належного врахування переважного права Позивача свідчить про наявність спору не лише, щодо укладення додаткової угоди, а й щодо правомірності самого договору оренди, укладеного з ОСОБА_2 . Належним способам захисту прав первинного орендаря відповідають дві позовні вимоги - про спонукання до укладення додаткової угоди (тобто про визнання такої угоди укладеної) та про визнання відсутнім права оренди наступного орендаря.

У зустрічному позові йдеться про те, що Відповідно до п.8 Договору – договір діє з моменту укладення даного договору.

Відповідно до п.9 Договору – орендна плата вноситься орендарем за земельні ділянки приватної власності у розмірі не менше 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік. Відповідно до п.11 Договору – орендна плата вноситься орендарем у такі строки: до 31 грудня кожного року. Відповідно до п.10 Договору – обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Відповідно до п.13 Договору – розмір орендної плати може переглядатись один раз на рік або у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін; зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, в інших випадках передбачених законодавством. Відповідно до п.14 Договору – у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01% (відсотки) несплаченої суми за кожен день прострочення. Відповідно до п.41 Договору – за невиконання чи неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Відповідно до п.8 Договору- договір діяв до 15 вересня 2025р. Станом на 23 жовтня 2025р. дія Договору про внесення змін до Договору оренди землі від 16.09.2005р., укладеного 15 вересня 2015р. закінчилася. Орендодавець ОСОБА_1 не виявив бажання продовжувати договірні відносини із Товариством з обмеженою відповідальністю «Лип`янка», про що в червні, серпні та вересні 2025р. повідомляв в письмовому порядку – шляхом направлення на поштову адресу орендаря Заяви про небажання укладати додаткові угоди про продовження дії договору оренди на новий строк та збільшення розміру орендної плати. Вказані заяви були отримані представником ТОВ «Лип`янка», що підтверджується відповідними поштовими квитанціями. Таким чином, дія Договору про внесення змін до Договору оренди землі від 16.09.2005 р., укладеного 15 вересня 2015р. закінчилася, про що було внесено відомості до Державного реєстру прав на нерухоме майно. Відповідно до положень Договору про внесення змін до Договору оренди землі від 16.09.2005 року, укладеного 15.09.2015 року між громадянином ОСОБА_1 (Орендодавець) та ТОВ ім. А.Л. Фисуна (наразі — ТОВ «Лип`янка», надалі — Орендар), останній зобов`язався здійснювати виплату орендної плати у розмірі не менше 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Крім того, нарахування орендної плати повинно проводитись з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки відповідно до вимог законодавства України. Відповідний обов`язок, щодо виплати орендної плати з врахуванням індексації, закріплений і у Законі України «Про оренду землі». Проте, всупереч взятим на себе договірним зобов`язанням, ТОВ «Лип`янка» (раніше — ТОВ ім. А.Л. Фисуна) протягом усього строку дії договору після внесення змін — з 2015 року по 2024 рік (включно) — жодного разу не здійснювало індексацію орендної плати. Відповідач, як орендар, повинен був проіндексувати орендну плату виходячи з індексу інфляції при виплаті орендної плати за відповідний рік. Разом з цим, відповідачем цього зроблено не було. Внаслідок цього орендна плата сплачувалася в заниженому розмірі, що призвело до суттєвого недоотримання доходів орендодавцем ОСОБА_1 , а саме, недоотримання орендної плати в розмірі - 72 248,29 грн. Як свідчать наведені вище дані, у період з 2015 по 2024 рік включно нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5321682900:00:001:0068 змінювалася лише двічі — у 2023 та 2024 роках, а впродовж 2015–2022 років залишалася сталою та становила 96 367,81 грн. Відповідно до пункту 9 договору оренди землі, орендна плата повинна обчислюватися у розмірі не менше 7% від НГО. Таким чином, мінімальний розмір орендної плати упродовж 2015–2022 років складав 6 745,75 грн на рік, і, відповідно до пункту 10 договору, підлягав щорічній індексації відповідно до індексу споживчих цін (ІСЦ), навіть за умови незмінності НГО. Така індексація є обов`язковою нормою договору та прямо передбачена чинним законодавством (зокрема, ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та п. 289.2 Податкового кодексу України). Починаючи з 2023 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки змінилася, і, відповідно, змінився й базовий мінімальний розмір орендної плати, який також підлягає щорічній індексації у порядку, визначеному договором. Зокрема, НГО становила: у 2023 році — 101 282,57 грн, мінімальна орендна плата — 7 089,78 грн; у 2024 році — 113 436,40 грн, мінімальна орендна плата — 7 940,55 грн. Як вбачається з даних, отриманих із Державного реєстру фізичних осіб платників податків щодо сум доходів, нарахованих ТОВ «Лип`янка» на користь ОСОБА_1 за період з 2015 по 2024 рік, та проведених розрахунків, розмір фактично виплаченої орендної плати суттєво не відповідав сумам, які підлягали сплаті відповідно до умов договору оренди, з урахуванням обов`язкової індексації, передбаченої п. 10 договору. Протягом 10-річного періоду Орендарем було сплачено значно менші суми, ніж ті, які повинні були бути сплачені з урахуванням індексу споживчих цін (індексація, яка повинна була обов`язково враховуватися при обчисленні розміру орендної плати) у 2015–2022 роках та з урахуванням зростання нормативної грошової оцінки у 2023–2024 роках. Загальний розмір недоплати за весь вказаний період становить 72 248, 29 грн, що підлягає стягненню як заборгованість по орендній платі внаслідок неналежного виконання умов договору та порушення зобов`язання з індексації орендної плати. Відповідно до Розрахунків, за порушення терміну сплати за поставлений товар, нараховано: сума основного боргу: 72 248,29 грн.; пеня: 10 572,32 грн.; 3 % річних: 8 682,72 грн.; інфляційне збільшення суми боргу: 40 372,56 грн. Ціна позову складається з загальної суми заборгованості з урахуванням санкцій передбачених умовами Договором та нормами законодавства й складає: 131 875,89 грн.

Представник відповідача за первісним позовом Ковтун Л.О. до суду не з`явилася, надавши письмову заву про розгляд справи за її відсутності та за відсутності ОСОБА_2 .

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним ОСОБА_4 , до суду не з`явилася, надавши письмову заву про розгляд справи за її відсутності та за відсутності ОСОБА_3 . Раніше було подано відзив на первісний позов у якому просила відмовити в задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Лип`янка» про визнання додаткової угоди до договору укладеною.

Представник ТОВ «Лип`янка» до суду також не з`явився, мається заява про розгляд справи без участі уповноваженого представника. Раніше було подано відзив на зустрічний позов у якому просив відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Дослідивши письмові докази окремо та в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним, що визначено у п.2 ч.2 ст.16 ЦК України.

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства – Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Щодо позовних вимог за первісним позовом.

Як встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю імені А.Л. Фисуна та ОСОБА_1 було укладено Договір оренди землі б/н від 16 вересня 2005 року, щодо земельної ділянки кадастровий номер 5321682900:00:001:0068.

У подальшому було укладено Договір про внесення змін до договору оренди землі від 16 вересня 2005 року від 15.09.2015.

Право оренди зареєстровано 23.05.2016, номер запису про інше речове право: 14626796.

Протоколом загальних зборів №148 від 05.09.2022 змінено найменування ТОВ імені А.Л. Фисуна на ТОВ «Лип`янка». Зміна найменування не призвела до зміни сторони договору.

Відповідно до п.8 Договору - договір діє до 15.09.2025 з моменту укладення даного договору. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п.9 Договору - орендна плата вноситься орендарем за земельні ділянки приватної власності у розмірі не менше 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік.

Згідно п.11 Договору – орендна плата вноситься до 31 грудня кожного року.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації (п.10).

Розмір орендної плати може переглядатися один раз на рік або у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором зміни розмірів земельного податку, підвищення цін; зміни коефіцієнтів індексації визначених законодавством, в інших випадках, передбачених законодавством (п.13).

Відповідно до п.14 Договору – у невнесення орендної плати у строки визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п.41 Договору - за невиконання чи неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Як зазначє первісний позивач, відповідно до положення п.8 Договору про внесення змін до Договору оренди землі від 16 вересня 2005 року від 15.09.2015, орендар, ТОВ «Лип`янка», повідомив ОСОБА_1 про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк та надіслав пропозицію щодо продовження договору оренди землі від 14.08.2025 №111 разом з проектом додаткової угоди.

Разом з тим, як доказ направлення ТОВ «Лип`янка» на ім`я ОСОБА_1 листа-повідомлення від 14.08.2025 на 1 арк. та Додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 16 вересня 2005 року на 6 арк., надано опис вкладень у цінний лист, накладну АТ «Укрпошта» №3950035727425, а також квитанцію, на якиій датою відправки зазначено- 20.08.2025.

Відправлення отримано ОСОБА_1 27.08.2025.

01.12.2025 ОСОБА_1 уклав договір оренди спірної земельної ділянки кадастровий номер 5321682900:00:001:0068 з ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Право оренди, як різновид речового права, виникає виключно з моменту його державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Такий висновок випливає з аналізу положень пункту 1 частини першої статті 2 та частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також статей 182 та 334 Цивільного кодексу України.

Варто наголосити, що строк дії договору оренди земельної ділянки є невід`ємно пов`язаним із строком реалізації самого права оренди. Обчислення строку договору розпочинається з моменту його укладення, отже право оренди припиняється разом із завершенням терміну дії договору, незалежно від дати державної реєстрації цього права.

При цьому, строк дії договору оренди землі може бути продовжений, змінений або договір оренди землі може бути укладений на новий строк.

Продовження договору оренди землі регулюється Законом України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент закінчення строку дії договору.

Так, частинами 1-3 ст.33 ЗУ «Про оренду землі» визначено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 зауважила, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

Тобто, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, маючи намір реалізувати переважне право перед іншими особами на продовження орендних правовідносин, зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною 2 статті 33 вказаного Закону або договором оренди) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 08 березня 2024 року у справі № 604/425/23, орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. На реалізацію такого наміру він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 Закону № 161-XIV) повідомити про це орендаря та надіслати проєкт додаткової угоди. Мета такого повідомлення – запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк).

Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проєкт додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша-п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до статті 316 ЦК України право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

Правомочність власника - в його праві володіти, користуватися й розпоряджатися майном у межах, встановлених законом (випливає зі статті 317 ЦК України). Право користування є одним з видів речових прав на чуже майно (стаття 395 ЦК України).

Задля дотримання балансу між правами та законними інтересами власника та користувача (орендодавця та орендаря) законодавець передбачив, що власник -орендодавець захищений правом вибору, здавати або не здавати своє майно в оренду, та правом змінювати умови договору при його переукладенні на новий строк; орендар, який належно виконував свої обов`язки за договором оренди, захищений тим, що за прийнятності для нього нових умов, саме він має переважне право укладення нового договору перед будь-якими іншими особами (постанова Верховного Суду 18 січня 2018 року у справі № 910/12017/17).

Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі. Для пролонгації відносини оренди та реалізації переважного права на укладення договору оренди на новий строк необхідною є згода обох сторін, одного лише волевиявлення орендаря недостатньо.

Направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не є безумовною підставою для їх поновлення між сторонами у разі відсутності волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди.

Таким чином, наявність незгоди орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки згідно з положеннями частини п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" виключає можливість визнання поновленим попереднього договору у вибраний позивачем спосіб.

Первісному позивачу було відомо про закінчення терміну оренди спірної земельної ділянки 15.09.2025, та бажаючи продовжити строк оренди, користуючись переважним правом на укладання договору, було направлено на ім`я ОСОБА_1 лист-повідомлення від 14.08.2025 та проект Додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 16 вересня 2005 року, датою відправки є – 20.08.2025, тобто за межами строку визначеного умовами договору та закону.

Згідно ст. 35 Закону України “Про оренду землі”, спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Як встановлено судом, у даному випадку, первісним позивачем вимоги ст.33 Закону України “Про оренду землі” та умов договору не дотримано, адже, закінчення строку дії договору оренди визначено - 15.09.2025 року, а ТОВ «Лип`янка» про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк було повідомлено ОСОБА_1 невчасно, шляхом направлення на його адресу листа-повідомлення з проектом додаткової угоди 20.08.2025.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що порушення первісним позивачем строків визначених умовами договору та законом та направлення листа-повідомлення від 14.08.2025 та проекту Додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 16 вересня 2005 року лише 20.08.2025, виключає можливість визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 16.09.2005 та визнання відсутнім права оренди у ОСОБА_2 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5321682900:00:001:0068, тому у задоволенні позовних вимог за первісним позовом слід відмовити у повному обсязі.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Між ТОВ імені А.Л. Фисуна та ОСОБА_1 було укладено Договір оренди землі б/н від 16 вересня 2005 року, щодо земельної ділянки кадастровий номер 5321682900:00:001:0068.

15 вересня 2015 р. між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю імені А.Л. Фисуна було укладено Договір про внесення змін до Договору оренди землі від 16 вересня 2005 р.

Предметом даного Договору є надання Орендодавцем та прийняття Орендарем в строкове платне користування земельної ділянки (кадастровий номер 5321682900:00:001:0068) приватної власності, сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в адміністративних межах Лип`янської сільської ради.

Пунктом 5 Договору визначено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2015 року становить, 80306,51 коп. коефіцієнта індексації та коефіцієнта 1,756 (згідно постанови КМУ від 31.10.2011 року №1185).

Відповідно до пункту 9 Договору, орендна плата вноситься орендарем за земельні ділянки приватної власності у розмірі не менше 7% від нормативно-грошової земельної ділянки в рік. Виплата орендної плати може проводитись у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах, за згодою сторін.

Згідно пункту 10 Договору, обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

Згідно п.11 Договору – орендна плата вноситься до 31 грудня кожного року.

Пунктом 13 Договору визначено, що розмір орендної плати може переглядатись один раз на рік або у разі зміни умов господарювання передбаченого договором, зміни розмірів податку, підвищення цін або зменшення цін та тарифів, зміни коефіцієнта індексації визначених законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки з вини орендаря, що підтверджено документам.

Як зазначає позивач за зустрічним позовом, всупереч взятим на себе договірним зобов`язанням, ТОВ «Лип`янка» (раніше ТОВ ім.А.Л.Фисуна») протягом усього строку дії договору після внесення змін – з 2015 по 2024 р.(включно)- жодного разу не здійснювало індексацію орендної плати.

Внаслідок цього, орендна плата сплачувалася у заниженому розмірі, що призвело до суттєвого недоотримання доходів орендодавцем.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

За положеннями статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, відноситься до істотних умов договору оренди землі.

У разі припинення права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у користуванні у поточному році (п. 287.1 ПКУ).

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом, ЦКУ, Законом України від 06.10.1998 р. №161-XIV «Про оренду землі» (далі – Закон №161), законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.

За розрахунками позивача за зустрічним позовом, розмір орендної плати за Договором про внесення змін до Договору оренди землі від 16.09.2005 укладеного 15.09.2015, з наступними змінами та доповненнями внесеними до нього , з урахуванням індексу інфляції, складав: у 2015 році- 9667,54 грн; у 2016 – 10862,59 грн; у 2017 – 12347,37 грн.; у 2018 – 13554,59 грн.; у 2019 – 14104,06 грн.; у 2020- 14808,18 грн.; у 2021 – 16291,27 грн.; у 2022 – 20625,28 грн.; у 2023 – 21677,17 грн.; у 2024 – 24278,43 грн. Загальний розмір недоплати становить 72248,29 грн.

Відповідно до положення ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з порушенням виконання свого зобов`язання за договором оренди, позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 3% річних у розмірі – 8682,72 грн.; інфляційні витрати - 40372,56 грн.; пеню в розмірі 10572,32 грн.

Судом було проведено власний розрахунок та встановлено наступне.

Представником відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_5 , у відзиві на зустрічний позов було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1ст. 631 ЦК України).

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Однак, законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12.

Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року (з урахуванням постанов Кабінету Міністрів України № 392 від 20 травня 2020 року, № 500 від 17 червня 2020 року, № 641 від 22 липня 2020 року, № 760 від 26 серпня 2020 року, № 956 від 13 жовтня 2020 року, № 1236 від 09 грудня 2020 року, № 104 від 17 лютого 2021 року, № 405 від 21 квітня 2021 року, № 611 від 16 червня 2021 року, № 855 від 11 серпня 2021 року, № 981 від 22 вересня 2021 року, № 1336 від 15 грудня 2021 року, № 229 від 23 лютого 2022 року, № 630 від 27 травня 2022 року, № 928 від 19 серпня 2022 року, № 1423 від 23 грудня 2022 року, № 383 від 25 квітня 2023 року).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

А як передбачено ч. 3 ст. 263 ЦК від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Водночас, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено воєнний стану з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на цей час.

17 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: «19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-IX пункт 19 було викладено у наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX.

Закон скасовує зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Зустрічний позов про стягнення заборгованості по орендній платі надійшов до суду 24.10.2025. Розрахунок заборгованості позивачем проведено з 2015 по 2024 роки.

З урахуванням викладеного вище, враховуючи строки позовної давності, суд рахує заборгованість по орендній платі за 2017-2024 роки, а інфляційні витрати та 3% річних за 2019-2024 роки.

Виходячи з НГО - 80306,51 грн., щорічний розмір орендної плати без урахування індексу інфляції становить 5621,46 грн.

З урахуванням індексу інфляції (5621,46 х 112,4%) у 2017 році наявна переплата 427, 23 грн. ; у 2018 переплачено 3245,18 грн. (5621,46 х 113,7%); у 2019 переплачено 3464,42 грн. (5621,46 х 109,8%); у 2020 переплачено 893,81 грн. (5621,46 х 104,1%); у 2021 переплачено 7588,96 грн. (5621,46 х 105,0%); у 2022 переплачено 7307,89 грн. (5621,46 х 113,7%); у 2023 було недоплачено 371,02 грн. (5621,46 грн. х 126,6%); у 2024 переплачено 2001,45 грн. (5621,46 х 105,1%).

Згідно проведених судом розрахунків, встановлено недоплату орендної плати у 2023 на суму 371,02 грн. Інфляційні витрати склали 27,13 грн., 3% річних – 9,06 грн. та пеня 24,60 грн.

Разом до стягнення з відповідача за зустрічним позовом підлягає сума у розмірі 431,82 грн.

Отже, суд прийшов до висновку про можливість часткового задоволення зустрічних позовних вимог.

Щодо стягнення судових витрат.

Оскільки, суд відмовляє у задоволенні первісних позовних вимоги у повному обсязі, судові витрати, понесені ТОВ «Лип`янка» відшкодуванню за рахунок відповідачів не підлягать.

А також, оскільки зустрічні позовні вимоги суд задовольняє частково (0,36%), з ТОВ «Лип`янка» на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 4,79 грн.

На підставі викладеного, керуючись ЗУ «Про оренду землі», ст.ст. 12, 13, 76, 77,79, 81, 259, 263-265ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Лип`янка» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання додаткової угоди до договору укладеною та визнання відсутнім права оренди, відмовити.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 , за участю представника позивача адвоката Кумечко Марини Сергіївни, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лип`янка» про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лип`янка» (код ЄДРПОУ 32217731, адреса: Полтавська область, Полтавський район, с.Лип`янка) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: Полтавська область, Полтавський район, с.Лип`янка, заборгованість з орендної плати за Договором про внесення змін до Договору оренди землі від 16.09.2005 року, укладеного 15.09.2015 року, з урахуванням 3% річних, пені та інфляційних нарахувань у загальному розмірі 431,82 грн. (чотириста тридцять одна гривня вісімдесят дві копійки).

У задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лип`янка» (код ЄДРПОУ 32217731, адреса: Полтавська область, Полтавський район, с.Лип`янка) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: Полтавська область, Полтавський район, с.Лип`янка судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 4,79 грн. (чотири гривні сімдесят дев`ять копійок).

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя М. С. Попов