Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №541/374/26 — Великобагачанський районний суд Полтавської області

Справа № 541/374/26

Провадження №2/525/387/2026 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.08.2026 селище Велика Багачка

Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Прасол Я.В.,

секретаря судових засідань Лопатки О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

у с т а н о в и в:

ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 19103 грн. 92 коп. та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що 03.12.2021 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 було укладено договір №91161. Відповідно до умов Кредитного договору , типом кредиту є кредитна лінія. Перший транш в сумі 13334 грн. надається не пізніше наступного дня після укладення кредитного договору шляхом перерахування на рахунок/карту Позичальника. Проценти за користування першим траншем кредиту нараховуються за ставкою 268% річних. Загальний строк кредитування за цим договором складає 168 днів.

28.01.2025 було укладено договір №28012025 відповідно до якого ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №91161. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором №91161.

Загальний розмір заборгованості за договором №91161 від 03.12.2021 що підлягає стягненню станом на день звернення до суду становить 19103,92 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням ( за тілом кредиту) 12746,74 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 6056,18 грн.; заборгованість за комісіями 301 грн.

17.04.2026 судом відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено розгляд справи на 25.05.2026, учасникам судового розгляду роз`яснено порядок та строки подання заяв по суті справи. Надалі розгляд справи неодноразово відкладався з поважних причин.

Сторони у судове засідання 27.08.2026 повторно не з`явилися, судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи з ухваленням заочного рішення.

Ураховуючи, що усі учасники судового розгляду в судове засідання не з`явилися, суд розглядає справу з урахуванням положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності та взаємозв`язку, приходить до наступних висновків.

03.12.2021 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» і ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №91161. Відповідно до умов Кредитного договору типом кредиту є кредитна лінія. Ліміт кредитної лінії не може перевищувати 68890 грн. Перший транш в сумі 13334 грн. надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 10000 грн. на рахунок позичальника, у розмірі 3333,50 грн. шляхом погашення заборгованості за комісією. Проценти за користування першим траншем кредиту нараховуються за ставкою 286% річних. Проценти за користування другим траншем кредиту нараховуються за ставкою, що не може перевищувати 550% річних. Знижений тариф комісії за управління та обслуговування першого траншу складає 1 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування другого траншу не може перевищувати 200 грн. Комісія за надання першого траншу складає 3333,50 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 25% від загальної суми першого траншу за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п. 2.2.2.2 індивідуальної частини. Комісія за надання другого траншу не може перевищувати 7500 грн. Загальний строк кредитування складає 1098 грн. Строк на який надається перший транш складає 168 днів. Строк на який надається другий транш складає від 84 днів до 30 місяців (а.с. 143-145).

Аналогічна інформація міститься у паспорті споживчого кредиту ( а.с. 146-148).

Факт перерахування грошових коштів у розмірі 10000 грн. на рахунок відповідача підтверджується платіжним дорученням №CDR_360216 від 03.12.2021 ( а.с. 170).

Згідно картки обліку виконання договору №91161, заборгованість станом на 25.02.2022 становить 19103,92 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 12746,74 грн.; заборгованість за нарахованими процентами 6056,18 грн., заборгованість за комісією 301 грн. ( а.с. 171-172).

28.01.2025 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» був укладений договір факторингу №28012025, згідно якого ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором №91161 укладеним з ОСОБА_1 у розмірі 19103,92 грн. (а.с. 174-189).

Згідно розрахунку ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», станом на 27.01.2026 розмір заборгованості за кредитним договором №91161 складає 19103,92 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 12746,74 грн.; заборгованість за відсотками 6056,18 грн.; заборгованість за комісією 301 грн. (а.с. 173).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційних телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами договору №91161 від 03.12.2021 відповідачу був наданий кредит у розмірі 13334 гривень строком на 168 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом 286% річних.

Згідно розрахунку відповідачем 17.12.2021 було сплачено 2055 гривень.

Тобто за період з 03.12.2021 по 17.12.2021 - 14 днів, розмір заборгованості становив 13334 грн., розмір нарахованих відсотків становить 1462,72 грн. ( 13334 х 286% / 365 х 14 = 1462,72 грн.). Відповідачем було сплачено 2055 грн., з яких: 1462,72 грн. - нараховані відсотки, решта 598,28 грн. – тіло кредиту.

З 18.12.2021 розмір заборгованості становить 12741,72 грн. ( 13334 – 598,28 = 12741,72 грн.).

Згідно розрахунку відсотки нараховувалися до 25.02.2022, відповідно розмір нарахованих відсотків становить 6988,80 грн. (12741,72 х 286% / 365 х 70 = 6988,80 грн.).

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 6056,18 грн.

Крім іншого, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за комісіями у розмірі 301 грн.

Вирішуючи питання щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення нарахованої комісії, суд приходить до наступних висновків.

Комісія – це плата за послуги, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредитних коштів.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Необхідність сплати комісії, передбачено договором №91161 від 03.12.2021. Переліку послуг кредитодавця, за які фінансовою установою установлено щоденну комісію, у договорі не зазначено.

Оскільки в договорі не зазначено та під час розгляду справи позивач не надав суду доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту, то положення договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 06.11.2023 по справі №204/224/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 висловила позицію, що якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону.

З урахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги в частині стягнення комісії задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд розглядаючи справу у межах заявлених позовних вимог, приходить до переконання, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення частково та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача прострочена заборгованості за кредитом у розмірі 18797, 90 грн., з яких: 12741,72 грн. - прострочена заборгованість за тілом кредиту та 6056, 18 грн. – прострочена заборгованість за нарахованими відсотками.

У іншій частині заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду, відповідно до платіжної інструкції №0607120589 від 04.02.2026, сплачено судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп. (а.с. 5).

Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно до розміру заявлених позовних вимог. Розмір заявлених вимог 19103,92 грн. (100%), розмір вимог, що підлягають задоволенню 18797,90 грн. (98,4%), розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 2619,80 грн. (2662,40 х 98,4% = 2619,80 грн.).

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн., суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У поданій до суду позовній заяві представник ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн.

В обґрунтування понесених витрат на надання професійної правничої допомоги позивачем надано копії: договору №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 укладеного між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС», прайс-листа АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС», заявки на надання юридичної допомоги №2057 від 01.12.2025, витягу з Акту №25 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025, відповідно до яких позивачу були надані наступні юридичні послуги: надання усної консультації 2 години 3000 грн., складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 2 години 6000 грн. (а.с. 196-203).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У постанові від 28 вересня 2022 року у справі №534/14/20 Верховний Суд зазначив про те, що аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, колегія суддів враховує, що адвокат - це кваліфікований юрист з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 24-26), від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» (пункт 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обгрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Верховного Суду від 03 листопада 2023 року у справі №94/2355/21).

Суд ураховує, що дана справа є малозначною та типовою, у даній категорії справ мається стала судова практика; позовна заява є незначною за обсягом, містить посилання виключно на норми чинного законодавства та умови кредитного договору, жодних розрахунків не містить, що, як наслідок, не потребувало витрачання значного часу для обґрунтування правових підстав позову. Представник позивача участі у розгляді справи не приймав.

З огляду на викладене, обсяг юридичної та технічної роботи (зокрема, складання позовної заяви) не можна вважати значним; вартість такої роботи адвоката у загальному розмірі 9000 грн. є завищеною та не співмірною із ціною позову, яка становить 19103,92 грн. належним чином не обґрунтованою. Ураховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, характер спірних правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, складність справи та реальності наданих адвокатських послуг суд вважає доведеним розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2952 грн. (3000 грн. х 98,4% = 2952 грн.).

У іншій частині заявлені вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором №91161 від 03.12.2021 у розмірі 18797 ( вісімнадцять тисяч сімсот дев`яносто сім) гривень 90 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судовий збір в сумі 2619 ( дві тисячі шістсот дев`ятнадцять) гривень 80 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2952 ( дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят дві) гривні.

У іншій частині відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку: апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», ЄДРПОУ 42640371, адреса: вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521, м. Київ, 03150;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 01.09.2026.

Суддя Я.В. Прасол