Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №367/13595/25 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/13595/25

Провадження №2/367/420/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

03 вересня 2026 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області

в складі головуючого судді Одарюка М.П.

за участю секретаря судового засідання Бобриш М.С.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені цивільну справу № 367/13595/25за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та стягнення грошової компенсації за відчужене спільне майно,

у с т а н о в и в:

В листопаді 2025 року позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить суд: встановити факт проживання її та ОСОБА_3 однією сім`єю без шлюбу з 24 грудня 2012 року по 28 лютого 2022 року; визнати 1/2 частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,05 га, кадастровий номер 32109000000:01:174:1102, спільною сумісною власністю її та ОСОБА_3 , стягнути з ОСОБА_3 на її користь грошову компенсацію за1/4 частину цієї земельної ділянки в розмірі 365 000 грн та стягнути з відповідача на її користь судові витрати по справі. В обґрунтування позовних вимог вказує, що з 24 грудня 2012 року проживала із відповідачем однією сім`єю у своєму будинку за адресою: АДРЕСА_2 . У шлюбі між собою вони не перебували та в будь – якому іншому шлюбі, мали спільний бюджет. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 , батьками якого у свідоцтві про народження вказана вона та відповідач по справі та з останнього на підставі наказу Ірпінського міського суду Київської області від 03.08.2023 року стягуються аліменти на утримання сина. Вони постійно проживали разом, виховували сина, мали спільний бюджет, відпочивали разом. У 2020 році відповідач виїхав на заробітки до Польщі, надалі в Німеччину, але вони продовжували проживати однією сім`єю до 2022 року, коли відповідач перестав цікавитися нею та їхнім сином, а вони із сином вимушені були виїхати за кордон, так як їх приватний будинок був знищений під час окупації російськими військами в 2022році, а сам відповідач в Україну вже не повернувся. Їх сім`я проіснувала до 28 лютого 2022 року, коли вона та дитина перетнули польський кордон, їх будинок вже був знищений, ОСОБА_3 зустрів їх у Польщі, був декілька днів із ними, та відправив їх до Іспанії, а 26 травня 2023 року повідомив, що вже має іншу родину. 02 вересня 2020 року відповідач за їх спільні кошти, у період коли вони проживали разом та вели спільне господарство, разом із їх знайомою ОСОБА_5 придбали земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ( зараз ОСОБА_6 ) , площею 0,05 га, кадастровий номер 32109000000:01:174:1102 , в рівних долях, згідно договору купівлі – продажу земельної ділянки, посвідченої приватним нотаріусом Ірпінського приватного нотаріального округу Калінушкою О.О. Купівля була зроблена за 139 990 грн. Співвласниками по частині кожному стали ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , хоча всі сторони договору були обізнані, що вона перебуває у фактичних сімейних стосунках з ОСОБА_3 і надавала більшу частину грошових коштів для купівлі спірної земельної ділянки. Оскільки на той час (2020,2021) мала достатні заробітки. Відповідач завжди визнавав, що частина спірної земельної ділянки є їх спільною сумісною власністю, хоча і придбана на його ім`я. Зараз їй стало відомо, що 15 травня 2025 року відповідач та співвласниця спірної земельної ділянки ОСОБА_7 продали спірну земельну ділянку в рівних долях за 1 460 000.00 грн. при цьому її не повідомили. Вважає, що відповідач розпорядився їх спільним сумісним майном проти її волі, отримав грошові кошти в розмірі 730 000 і відповідно повинен сплатити їх грошові компенсацію у розмірі 365 000 грн за її частину, що є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку із припиненням права власності на спільне майно.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знає дуже давно, оскільки з ОСОБА_9 працювала, а до того ОСОБА_9 знімала весілля, яка розповіла їй, що вона познайомилася із чоловіком, який їй дуже сподобався та вони будь разом проживати однією сім`єю, пізніше у них народився хлопчик, вони жили однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_2 , в будинку мами ОСОБА_9 . Їх сина, ОСОБА_10 вона нянчила до 3-х років. ОСОБА_9 з ОСОБА_11 проживали не в зареєстрованому шлюбі здається, але вона точно не знає. Скільки вона знає ОСОБА_9 та ОСОБА_11 вони проживали разом, з усього було видно, що це сім`я. Коли ОСОБА_11 хворів, ОСОБА_9 доглядала за ним, робили ремонт у будинку, в якому вони проживали. ОСОБА_9 ОСОБА_11 влаштувала на роботу, для того щоб у останнього був стаж. Також вони робили відео зйомку, ОСОБА_9 навчила ОСОБА_11 . За пару років до війни ОСОБА_11 поїхав до Німеччини, і після того вона про нього нічого не знає. ОСОБА_9 розповідала, що вони продали машину та купили земельну ділянку, де точно знаходиться земельна ділянка вона не знає. До війни ОСОБА_9 працювала у с-щі Гостомель (екстрена медична допомога), їй зручніше було сина ОСОБА_10 возити до школи. ОСОБА_9 працювала на півтори ставки, а також брала підробіток. ОСОБА_9 трошки платила за те що вона няньчила ОСОБА_10 . Зараз дуже рідко спілкується з ОСОБА_9 .

Свідок ОСОБА_1 пояснив суду, що знає ОСОБА_2 , оскільки разом із нею працював на екстреній медичній допомозі. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як родину, їздив до них у додому, оскільки ОСОБА_9 дружила з його жінкою, вони часто бували у них у сауні, на роботу ОСОБА_11 привозив ОСОБА_9 . ОСОБА_9 з ОСОБА_11 жили за адресою: АДРЕСА_2 на розі із Октябрською. Вони разом жили, ремонт робили у будинку, ОСОБА_11 показував, яку він там зробив лестницу, меблі які купили разом із ОСОБА_9 , плитку ложили, навіть баню побудували в той період. Вони разом були з 2012 по 2020 рік, також вони мали спільного сина. ОСОБА_2 говорила, що ОСОБА_12 поїхав до Польщі. Він не знає чи передавав ОСОБА_11 грошові кошти ОСОБА_9 із –за кордону. За земельну ділянку йому нічого не казали.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач про дату, час і місце слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідно до відомостей Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області, отриманих судом відповідно до вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України. Будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило, процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

За правилами п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судові повістки, які направлялися судом за зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_3 повернулися до суду, як неотримані відповідачем із зазначенням у довідці про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Заслухавши представника позивача, свідків та дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.

Як зазначає позивач у позовній заяві в період з 24 грудня 2012 року до 28 лютого 2022 позивач та відповідач мали стосунки. Позивач вказує, що вони з відповідачем проживали у вказаний вище період, як чоловіка та жінка без реєстрації шлюбу у її будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_3 та ОСОБА_13 народився син – ОСОБА_4 ( а.с.10).

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 змінила прізвище на ОСОБА_14 , що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені, виданого Ірпінським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області ( а.с.11).

Із копії довідки про доходи № 247 від 25.10.2022 року загальна сума доходу ОСОБА_2 за період з січня 2020 року по грудень 2020 року становить 195 117,72 грн (а.с.19), а за період з січня 2021 по грудень 2021 -572944,53 грн, довідка про доходи № 246 від 25.10.2022 ( а.с.18).

22 вересня 2020 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 уклали договір купівлі - продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Калинушкою О.О. та зареєстрований в реєстрі за № 2570, згідно умов якого прийняли у власність земельну ділянку № 7-з, площею 0,05 га, кадастровий номер 3210900000:01:174:1102, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , по частці кожний, оціночна вартість земельної ділянки становить 139 990,00 грн, продаж земельної ділянки вчинено за 140 000,00 грн ( а.с.15-17).

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Статтею 81 цього кодексу визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу (п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України). У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу щодо права спільної сумісної власності подружжя (стаття 74 СК України).

Встановлення факту проживання однією сім`єю у разі існування спору про право вирішується у позовному провадженні.

За змістом наведених судом вище норм законодавства, зокрема сімейного, слідує, що хоча проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу не породжує виникнення в них прав та обов`язків подружжя, однак якщо такі жінка та чоловік не перебувають в будь-якому іншому шлюбі в період такого спільного проживання, то на майно, набуте ними за час спільного проживання однією сім`єю, поширюється режим спільної сумісної власності, який регулюється тими же нормами, що і режим спільної сумісною власності майна подружжя. Відтак, майно, набуте жінкою та чоловіком під час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, може бути визначено та поділено між ними за тими ж правилами та на тих же підставах, що й спільне сумісне майно подружжя, зокрема із застосуванням презумпції спільності майна подружжя. Однак, для можливості такого поділу попередньо підлягає встановленню судом внаслідок доведення належним чином позивачем саме факт проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу між собою в певний період часу, протягом якого і було придбане спірне майно, поділ якого просить здійснити в судовому порядку позивач.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).

Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. В контексті визначення можливих доказів, їх оцінки як достатніх слід також відзначити, що згідно з усталеною судовою практикою самі лише показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2021 року по справі №204/6931/20, від 03 листопада 2022 року по справі №361/4744/19, від 11 квітня 2023 року по справі №165/2346/20, від 07 червня 2023 року по справі №509/3416/18, від 28 червня 2023 року по справі №357/9241/21.

Крім того у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2023 року по справі №937/8424/20 викладено наступний правовий висновок. У ст.74 СК України регулюються тільки майнові права та обов`язки жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. При цьому на рівні ст.74 СК України передбачено загальне правило: майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності цих осіб, поширюються положення глави 8 СК України. У ст.74 СК України закріплено спеціальний прийом юридичної техніки для того, щоб уникнути повторення норм СК України. Це означає, що майно, набуте цими особами за час спільного проживання, належить жінці та чоловікові, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, на праві спільної сумісної власності. Тобто і для жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, передбачено презумпцію спільності права власності.

Ця презумпція може бути спростована й жінка та (або) чоловік можуть оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на жінку та (або) чоловіка, який її спростовує. Жінка та (або) чоловік, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних та допустимих доказів; законодавець визначив у статтях 57 та 58 СК України випадки для подружжя, за яких майно є особистою приватною власністю. Такий же підхід має бути застосований і до жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Зокрема, особистою приватною власністю для жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, є: майно, набуте нею, ним до проживання однією сім`єю; майно, набуте нею, ним за час проживання однією сім`єю, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час проживання однією сім`єю, але за кошти, які належали їй, йому особисто; спільною сумісною власністю жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з них вони були набуті; як поділ спільного сумісного майна в натурі, так і визначення розміру часток жінки та чоловіка, може здійснюватися на підставі: (а) договору жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі; (б) рішення суду при наявності спору між жінкою та чоловіком, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.

У справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК). Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року по справі №523/14489/15-ц.

У даному випадку суд дійшов висновку, що позивачкою доведено належними, достовірними та достатніми доказами той факт, що з 24 грудня 2012 року до 28 лютого 2022 ОСОБА_2 проживала спільно з ОСОБА_3 . Надані суду докази підтверджують факт ведення спільного господарства, спільного побуту та бюджету, взаємних прав і обов`язків подружжя, тощо. Дані обставини справи відповідачем не спростовані.

Таким чином, підсумовуючи все вищевикладене, оцінюючи встановлені судом фактичні обставини спірних правовідносин та подані в обґрунтування позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в період з 24 грудня 2012 року до 28 лютого 2022 року.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі (частини третя та четверта статті 368 ЦК України).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що частка земельної ділянки кадастровий номер 32109000000:01:174:1102, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 є спільною власністю подружжя ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , оскільки вона набута за час перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

У статті 68 СК України закріплено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

Наведені правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

У разі, коли під час розгляду вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим неможливістю встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Судом встановлено, що відповідач продав частку земельної ділянки кадастровий номер 32109000000:01:174:1102, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с.12-14).

Доказів того , що позивачка надавала згоду, підписувала або отримала грошові кошти від продажу частки спірної земельної ділянки відповідач не надав.

Згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с.38-41), ринкова вартість земельної ділянки (без урахування ПДВ) складає 1 407 395,00 грн, ринкова вартість частки земельної ділянки ( без урахування ПДВ) складає 351 849,00 грн.

Згідно договору купівлі – продажу земельної ділянки від 15 травня 2025 року продаж земельної ділянки 32109000000:01:174:1102, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , було вчинено за суму 1 460 000,00 грн. Тому з відповідача на користь позивачки належить стягнути 365 000,00 грн грошової компенсації за частину цієї земельної ділянки

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та стягнення грошової компенсації за відчужене спільне майно задовольнити частково.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 24 грудня 2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за частину земельної ділянки, кадастровий номер 32109000000:01:174:1102, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 365 000 (триста шістдесят п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 6 072 (шість тисяч сімдесят дві) гривні 40 копійок.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_4 .

Суддя М.П. Одарюк