Вирок від 02 вересня 2026 р. у справі №363/3800/26 — Вишгородський районний суд Київської області

03.09.2026 Справа № 363/3800/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгороді обвинувальний акт по кримінальному провадженню №62024100130004023 від 25.11.2024 за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,

встановив:

ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем за контрактом військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників), близько 08 год. 00 хв. 30 січня 2025 року не з`явився вчасно без поважних причин на службу до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що дислокується у АДРЕСА_1 . Після цього ОСОБА_6 проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи заходів для своєчасного прибуття до військової частини. 03 квітня 2025 року працівниками Національної поліції України ОСОБА_6 було доставлено до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Крім того, у подальшому, під час дії воєнного стану, військовослужбовець за контрактом військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України солдат ОСОБА_6 , діючи умисно, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, близько 11 год. 00 хв. 27 травня 2025 року без дозволу відповідних командирів (начальників) самовільно залишив підрозділ військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що на той час дислокувався у АДРЕСА_2 . Після цього ОСОБА_6 проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи заходів для прибуття до військової частини. 02 червня 2025 року ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, добровільно повернувся до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України для подальшого проходження військової служби. У подальшому, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08 липня 2025 року № 180, солдата ОСОБА_6 з 08 липня 2025 року вважати таким, що приступив до виконання обов`язків за посадою оператора 3-го відділення електронної підтримки взводу електронної підтримки роти радіоелектронної боротьби батальйону безпілотних систем, призначеного на цю посаду наказом командира військової частини від 04 липня 2025 року № 44 о/с.

Однак, будучи призначеним на зазначену посаду та продовжуючи проходити військову службу, під час дії воєнного стану, ОСОБА_6 , діючи умисно, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, повторно протягом року, близько 08 год. 00 хв. 04 грудня 2025 року самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України, що дислокується у АДРЕСА_1 . Після цього ОСОБА_6 проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи заходів для прибуття до військової частини. 19 січня 2026 року працівниками Національної поліції України ОСОБА_6 було доставлено до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, визнав повністю. Підтвердив, що, будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , тричі без дозволу командування та без поважних причин самовільно залишав місце проходження військової служби: з 30.01.2025 по 03.04.2025, з 27.05.2025 по 02.06.2025 та з 04.12.2025 по 19.01.2026. Пояснив, що вчиняв такі дії у зв`язку з конфліктами з командуванням, оскільки таким чином намагався змінити військову частину. Обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорює та підтверджує їх у повному обсязі. У вчиненому щиро розкаюється, свою поведінку засуджує, висловив намір надалі сумлінно проходити військову службу та просив суд суворо його не карати.

Суд, враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень щодо фактичних обставин кримінального провадження та добровільності позиції обвинуваченого, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються. Учасникам судового провадження роз`яснено положення ч. 3 ст. 349 КПК України та наслідки такого порядку дослідження доказів.

Суд вважає доведеним, що ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем, умисно, без дозволу та без поважних причин самовільно залишав місце проходження військової служби та не прибував своєчасно на службу протягом строку, що перевищує три доби, в умовах воєнного стану. Наведені обставини обвинуваченим визнаються повністю, у суду немає підстав ставити під сумнів добровільність такого визнання, а фактичні обставини кримінального провадження сторонами не оспорюються.

Дії ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч. 5 ст. 407 КК України як самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Вчинене ОСОБА_6 кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та повне визнання вини.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Суд враховує, що ОСОБА_6 раніше не судимий, є військовослужбовцем за контрактом, неодружений, на обліку у лікарів-нарколога та психіатра не перебуває. За місцем проходження військової служби обвинувачений характеризується негативно, разом з тим сторона захисту надала характеристику за місцем його проживання, відповідно до якої ОСОБА_6 характеризується позитивно. Суд також враховує молодий вік обвинуваченого, те, що у 18-річному віці він добровільно уклав контракт на проходження військової служби та став на захист України, а також його намір надалі продовжувати військову службу. Суд бере до уваги, що після другого епізоду самовільного залишення місця служби ОСОБА_6 добровільно повернувся до військової частини, продовжив проходження військової служби та був призначений на іншу військову посаду.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, його молодий вік, добровільний вступ на військову службу, тривалість проходження військової служби, позитивну характеристику за місцем проживання, повне визнання вини, щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, намір продовжувати військову службу, суд вважає можливим призначити ОСОБА_6 покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований щодо ОСОБА_6 , до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 349, 369–371, 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 обраховувати з моменту набрання вироком законної сили.

Строк попереднього ув`язнення ОСОБА_6 з 01 травня 2026 року по день набрання вироком законної сили відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбування покарання із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_6 у виді тримання під вартою до набрання вироком суду законної сили залишити без змін, з утриманням в умовах Гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_3

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя ОСОБА_7