Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №356/696/26 — Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

07541, вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська обл.

№ провадження 3/356/258/26

Справа № 356/696/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2026 суддя Березанського міського суду Київської області Капшученко І. О., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , працюючого,

за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 695915 від 17.06.2026, водій ОСОБА_1 17.06.2026 о 22 годині 10 хвилин на автодорозі М-03 Київ-Харків 77 км, керуючи транспортним засобом Renault Master, д.н.з. НОМЕР_2 , не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив шляхом ввімкнення проблискового маячка синього та червоного кольору та увімкнення спеціального звукового сигналу, транспортний засіб було зупинено в подальшому шляхом блокування.

Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.4 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

Захисник Литвиненко Р. С. в судовому засіданні надав суду пояснення та правову позицію, що також були долучені у письмовому вигляді до матеріалів справи, у яких вказав, що його клієнт ОСОБА_1 своєї вини у інкримінованому йому адміністративному правопорушенні не вбачає. Навпаки, одразу, як тільки він зрозумів, що зупиняють саме його автомобіль, переконався у відсутності небезпеки та зупинив авто на узбіччі у відповідності з вимогами ПДР. Щодо суті події вказав, що дійсно його клієнта ОСОБА_1 поліцейські безпричинно зупинили на стаціонарному посту патрульної поліції; під час спілкування патрульні не навели законних підстав для зупинки та почали вимагати документи для перевірки. Зупинився з дотриманням правил дорожнього руху. Таким чином, втечі та погоні не було, спецзасоби для зупинки та блокування його автомобіля застосовані не були. Обидва рази ОСОБА_1 зупинився на вимогу поліцейських. За таких обставин, документи, надані на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, викликають сумніви та не доводять його вини у вчиненому.

З огляду на викладене, за відсутності належних та допустимих доказів, просить суд винести постанову про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, та закрити провадження у справі (а.с.15-17).

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений судом належним чином у відповідності з вимогами ст. 277-2 КУпАП, а саме поштою рекомендованими листами з повідомленнями за всіма наявними в матеріалах справи та повідомленими суду адресами місця його проживання, у тому числі, зареєстрованим у встановленому законом порядку, а також судова повістка вручена захиснику під розписку для передання клієнту, причини неявки суду не повідомив (а.с.9,34,36,46).

З урахуванням положень ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи вказане, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 268 КУпАП, згідно яких при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою, про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином, представлений в судовому засіданні захисником, який не заперечував щодо розгляду справи за відсутності свого клієнта, висловив свою позицію по справі, суд вважає за можливе розглянути справу про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .

Свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили, з будь-якими заявами чи клопотаннями до суду не звертались (а.с.35,37-45).

За таких обставин, судом вжито належних та вичерпних заходів для виклику свідків в судове засідання, разом з тим, останні на виклик суду не з`явились, причини поважності неявки суду не повідомили, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши матеріали справи та додані до них докази в їх сукупності, проаналізувавши письмові пояснення сторони захисту, доводи, на які вони посилались, суд прийшов до наступних висновків.

Так, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу.

Відповідно до положень частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає обсяг прав та обов`язків водія, є Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2011 (далі – ПДР).

Згідно з п.п. 1.3, 1.9 ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, пунктом 2.4 ПДР імперативно визначено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.

Відповідно до положень п. 8.9 «б», «в» ПДР вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу, а також гучномовного пристрою.

Згідно з ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Враховуючи викладене, не дивлячись на заперечення сторони захисту, вина ОСОБА_1 у вчиненому за наведених вище обставин підтверджується сукупністю наданих суду доказів, що повністю узгоджуються між собою та не викликають сумніву в їх достовірності, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 695915 від 17.06.2026 (а.с.2), карткою обліку адміністративного правопорушення від 17.06.2026 (а.с.3), рапортом інспектора взводу № 2 роти № 2 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП Андрущенка Д. О. від 18.06.2026 (а.с.4).

Згідно з довідкою заступника командира БПП в місті Бориспіль УПП у Київській області ДПП, капітана поліції Мінасяна С. від 18.06.2026, ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами, згідно відмітки в протоколі про адміністративне правопорушення, посвідчення водія серії НОМЕР_3 не вилучалось, тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами не видавався (а.с.2,5).

Крім того, вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, підтверджується також долученим до матеріалів справи відеозаписом, на якому об`єктивно зафіксовано, як ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Renault Master, д.н.з. НОМЕР_2 , за вказаних у протоколі обставин, не виконав вимогу поліцейських про зупинку транспортного засобу, подану шляхом увімкнення проблискових маячків синього та червоного кольорів, спеціального звукового сигналу, а також за допомогою гучномовного пристрою, у зв`язку з чим транспортний засіб під його керування в подальшому було зупинено шляхом блокування патрульними автомобілями (відрізок часу 00:00:10-00:00:45, 00:01:20-00:01:58 файлу «122-2 Рудий» на диску).

При цьому сигнал про зупинку поліцейськими було подано у чіткій та зрозумілій формі, у спосіб, передбачений законом, водночас, в порушення встановлених правил, вимогу про зупинку водій проігнорував та продовжив рухатись на транспортному засобі, за яким безпосередньо їхали автомобілі поліцейських, та зупинився лише після блокування руху.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 одразу не зрозумів, що сигнал подано саме йому, не звільняють останнього від відповідальності, оскільки водій в силу вимог п. 2.3 «б» ПДР зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі.

Крім того, такі доводи не узгоджуються із зафіксованою відеозаписом хронологією подій, відповідно до якої ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції на стаціонарному блокпосту згідно з вимогами ч. 7 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» та постанов Кабінету Міністрів України № 1455 та № 1456 від 29.12.2021 щодо здійснення перевірки документів та контролю на блокпостах в умовах воєнного стану. Після зупинки транспортного засобу водієві було повідомлено про причину зупинки та висунуто законну вимогу пред`явити документи, що посвідчують особу та надають право керування транспортним засобом, на що водій почав реагувати дуже емоційно, посилаючись на відсутність у поліцейських права, документи не надав та не дочекавшись завершення перевірки, самовільно розпочав рух з місця його зупинки в напрямку м. Харків, що також не заперечувалось стороною захисту (відрізок часу 00:02:30-00:08:24, 01:01:40-01:07:17 файлу «122-2 Рудий» на диску).

Одразу за цим поліцейські розпочали переслідування ОСОБА_1 на службових автомобілях, в ході якого працівниками поліції неодноразово подавалися вимоги про зупинку шляхом увімкнення проблискових маячків синього та червоного кольорів, спеціального звукового сигналу, а також гучномовного пристрою, на які водій не реагував та був зупинений лише шляхом блокування його автомобіля (відрізок часу 00:08:24-00:10:43, 01:01:17-01:09:30 файлу «122-2 Рудий» на диску).

При цьому суд зауважує, що події мали місце в темну пору доби, проблискові маячки було добре видно на велику відстань, а також водію було подано сигнал за допомогою гучномовного пристрою.

За наведених обставин вказані вище пояснення сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не зрозумів чи не міг зрозуміти одразу, не мав змоги зупинитись викликають обґрунтовані сумніви, тому суд розцінює їх критично як позицію захисту особи, яка притягається до адміністративної відповідальності з метою ухилення від відповідальності, та відхиляє.

Посилання захисника на незаконність зупинки ОСОБА_1 на блокпосту висновків суду не спростовують, оскільки об`єктивна сторона даного адміністративного правопорушення, що є предметом судового розгляду, полягає саме у невиконанні вимог водієм про зупинку, поданих уже після того, як останній самовільно залишив місце його першої зупинки, та є самостійним правопорушенням.

В силу вимог п. 1.3, 1.9 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Вказаний нормативний акт встановлює презумпцію знання водієм транспортного засобу його положень та однозначного обов`язку їх виконання.

Отже, водій безумовно має зупинитися на вимогу поліцейського, подану у встановленому законом порядку, на виконання положень п. 2.4 ПДР. У даному випадку подача сигналу про зупинку та обов`язок водія щодо його виконання передує у часі моменту самої зупинки, відповідно закон не надає водію права обирати, чи зупинятись на власний розсуд, а покладає імперативний обов`язок.

Отже, невиконання такої вимоги водієм утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, незалежно від підстав зупинки та їх суб`єктивної оцінки правопорушником.

Крім того, на відеозаписі також зафіксовано, як в подальшому в ході спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 висловлює своє обурення, що поліцейські саме зупинили його двома екіпажами (відрізок часу 00:13:38-00:13:45, 01:12:30-01:12:36 файлу «122-2 Рудий» на диску).

Всупереч таким твердженням водія, останньому працівниками поліції у встановленому законом порядку неодноразово повідомлялось про причини зупинки, висунуто вимогу надати документи для перевірки, роз`яснено суть адміністративного правопорушення та повідомлено, що за невиконання вимоги про зупинку на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення (відрізок часу 00:02:30-00:08:23, 00:11:12-00:13:30, 00:18:32-00:22:30, 01:01:40-01:07:17, 01:17:45-01:20:21 файлу «122-2 Рудий» на диску).

Під час спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції останній весь час уникав ведення діалогу, ухилявся від відповідей на поставлені поліцейськими запитання, перебивав, не давав висловитись, відмовлявся надавати документи, висуваючи свої вимоги (відрізок часу 01:29:50-01:37:40 файлу «122-2 Рудий» на диску).

В установленому законом порядку ОСОБА_1 було ознайомлено зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП відносно нього, в порядку ст. 256 КУпАП йому роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, суть вчиненого правопорушення, неодноразово надано можливість надати свої пояснення, а також повідомлено про місце розгляду справи судом (відрізок часу 00:57:22-01:00:43 файлу «122-2 Рудий» на диску).

Вся подія зафіксована технічними засобами відеозапису, про що неодноразово повідомлялось ОСОБА_1 , його доводи про те, що поліцейські не попередили його про відеофіксацію суд до уваги не приймає, оскільки застосування поліцейськими технічних засобів відеозапису прямо покладено на них ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», а також Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, пунктом 5 якої передбачено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).

Отже, зазначений вище відеозапис відповідає критеріям доказу у розумінні ст. 251 КУпАП, отриманий уповноваженими посадовими особами у відповідності до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», тому є належним та допустимим доказом, і у суду відсутні сумніви у достовірності зафіксованої ним інформації.

Дії працівників поліції в даній ситуації є такими, що відповідають вимогам КУпАП, Закону України «Про Національну поліцію», а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, та вчинені в межах покладених на них повноважень, а дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

Відповідно до положень ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Так, у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведена, в його діях суд вбачає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

Суд при призначенні покарання у відповідності до положень ст.ст. 33-35 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан правопорушника, який працює, має трьох малолітніх дітей, і вважає за необхідне застосувати до правопорушника адміністративне стягнення, передбачене санкцією статті, у вигляді штрафу в розмірі 9 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі правопорушника та ступеню його вини.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення розмір судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на день розгляду справи складає 665 грн. 60 коп.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 40-1, ч. 1 ст. 122-2, 251-252, 268, 283-284, 294 КУпАП України, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 122-2 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 9 (дев`яти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 153 (сто п`ятдесят три) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір на користь держави у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, зазначений у постанові суду, а саме 306 (триста шість) гривень 00 копійок, а також витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову судді може бути подана протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Березанський міський суд Київської області.

Строк пред`явлення постанови для виконання – 3 (три) місяці з дня набрання нею законної сили згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Суддя: І. О. Капшученко