Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №278/3296/26 — Пулинський районний суд Житомирської області

ПУЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 278/3296/26

Провадження № 2/292/542/26

ЗАОЧНЕ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року с-ще Пулини

Пулинськогорайонного суду Житомирської області

Головуюча суддя Гуц О.В.

секретар судового засідання Риданова Г.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Сіті Колект" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У С Т А Н О В И В :

У липні 2026 року на адресу суду за підсудністю з Житомирського районного суду Житомирської області надійшла цивільна справа за позовом ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Колект" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 24 грудня 2025 року між ТОВ "Лінеура Україна" та відповідачем укладено договір №3346476 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно якого відповідачу надано кредит в розмірі 19000 грн., строком на 364 дні зі сплатою стандартної процентної ставка - 1,99% на день.

ТОВ "Лінеура Україна" свої зобов"язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 .

26.10.2023 між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "ФК Профіт" укладено договір факторингу №26102023, у відповідності до умов якого останній набув права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором №3346476 на загальну суму 106975,29 грн.

09.09.2025 між ТОВ "ФК Профіт" та ТОВ "ФК" Сіті Колект" укладено договір факторингу №ДО-20250909/001 від 09.09.2025, у відповідності до умов якого позивач набув права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором №3346476 на загальну суму 106975,29 грн.

Заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №3346476 від 24.12.2022 становить 106975,29 грн., з яких за кредитом - 18999,98 грн., за відсотками - 87975,31 грн..

Враховуючи вищевикладене, просить суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №3346476 від 24.12.2022 у розмірі 106975,29 грн., судовий збір в розмірі 2662,40 грн., на правову допомогу в розмірі 20000 грн..

Ухвалою судді від 03.08.2026 дану справу прийнято до свого провадження та відкрито провадження у справі, розгляд її призначено у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

У судове засідання представник позивача не з"явився, у поданій позовній заяві позивачем зазначено про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримують у повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечують.

У судове засідання, призначене на 03.09.2026, відповідач не з`явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином за зареєстрованим місцем проживання, до суду повернувся конверт з відміткою про невручення рекомендованого листа у зв`язку з відсутністю адресата. Відзив на позов, заяви про розгляд справи за його відсутності або відкладення розгляду справи до суду не надходили.

З викладених обставин суд вирішує справу у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ст.279 ЦПК України, з повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, з ухваленням заочного рішення на підставі ст.280 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів кожного окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов наступного висновку.

За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

З матеріалів справи вбачається, що 24.12.2022 між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 , укладеного договір № 3346476 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Згідно умов договору та паспорту споживчого кредиту, відповідачці надано кредит у розмірі 19000 грн., строком на 364 днів на споживчі (особисті) потреби, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 26 днів. Стандартна процентна ставка - 726,35% річних (або 1,99% в день), знижена процентна ставка - 726,35 % річних (або 1,99% в день). Загальні витрати за кредитом, за стандартною процентною ставкою – 137628,40 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) – 156628,40 грн.. Реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою – 34763,14 % річних. Кошти в розмірі 19000 грн. перераховані на зазначену в договорі відповідачем платіжну картку № НОМЕР_1 .

З довідок ТОВ "Пейтек Україна" №20240228-251 від 28.02.2024, вбачається, що на підставі договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 від 21.02.2022, успішно 24.12.2022 о 19:33:03 перераховано кошти в сумі 19000 грн. на платіжну картку клієнта ОСОБА_1 від ТОВ "Лінеура Україна".

З розрахунку заборгованості за договором №3346476 від 24.12.2022 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, складеного ТОВ "Лінеура Україна", вбачається, що станом на 26.10.2023 ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 106975,29 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредита – 18999,98 грн., за процентами – 87975,31 грн..

26.10.2023 між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "ФК Профіт" було укладено Договір факторингу № 26102023, згідно якого ТОВ "Лінеура Україна" відступило ТОВ "ФК "Профіт" за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками. Внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор замінює кредитора у кредитних договорах. Згідно реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №26102023 від 26.10.2023, складеного між ТОВ "ФК "Профіт" та ТОВ "Лінеура Україна", останній передав право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №3346476 на загальну суму – 106975,30 грн., з них за тілом кредита - 18999,98 грн., за відсотками – 87975,31 грн..

Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів №160 від 26.10.2023, ТОВ "ФК "Профіт" сплатило ТОВ "Лінеура Україна" за договором відступлення прав вимоги №26102023 від 26.10.2023, кошти в сумі 1 170 331,26 грн.

09.09.2025 року між ТОВ "ФК Профіт" та ТОВ "ФК "Сіті Колект" було укладено договір факторингу "ДО-20250909/001, за умовами якого ТОВ "ФК Профіт" відступило (передало) ТОВ "ФК "Сіті Колект", а ТОВ "ФК "Сіті Колект" набуло права вимоги кредитора за визначеними кредитними договорами, сплативши ТОВ "ФК "Профіт" грошові кошти в розмірі ціни відступлення, у порядку та строки, встановлені договором.

На підтвердження факту відступлення права вимоги до боржників від ТОВ «ФК «Профіт» до ТОВ «ФК «Сіті Колект» сторонами 09.09.2025 підписано Акт приймання-передачі Документації за договором факторингу «ДО-20250909/001 від 09.09.2025, надано копію витягу з реєстру боржників, що є Додатком №1 до договору факторингу №ДО-20250909/001 від 09.09.2025, в якому під №382 значиться боржник ОСОБА_1 , сума заборгованості 106975,29 грн. та згідно платіжної інструкції №1 від 17.09.2025 перераховано ТОВ «ФК «Сіті Колект» на користь ТОВ «ФК Профіт» кошти в сумі 1007777,66 грн. згідно умов договору факторингу №ДО-20250909/001 від 09.09.2025.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем вимог Договору утворилась заборгованість.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов"язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

З положень частини першої та другої ст.1056-1 ЦК України вбачається, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст.610 ЦК України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно із ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.

У справі встановлено, що договір між ТОВ "Лінеура Україна" та відповідачем укладений в електронній формі, який підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), надісланого відповідачу.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 частини першоїст.3 Закону України "Про електронну комерцію").

У ч.1 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 3 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст. 11 Закону).

Згідно з ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 ЗУ "Про електронну комерцію").

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов такого висновку, що електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

Таким чином, підписання відповідачем договору шляхом зазначення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Поданими доказами, позивачем доведено, що ТОВ "Лінеура Україна" свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме - відповідачу надано кредит в сумі 19000 грн., який перерахований на його банківську картку.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі, внаслідок чого, згідно наданого розрахунку, утворилася заборгованість в розмірі 106975,29 грн., з них: сума заборгованості за основною сумою боргу - 18999,98 грн., сума заборгованості за відсотками - 87975,31 грн.

Оскільки ОСОБА_1 не виконав умови кредитного договору та не сплатив заборгованість в добровільному порядку, суд вважає стягнути з нього на користь позивача примусово заборгованість в сумі 106975,29 грн., так як згідно укладеного договору факторингу позивач набув права вимоги до відповідача.

Щодо вимог про відшкодування судових витрат, суд зазначає наступне.

Як зазначено в ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно п. 3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Відповідно до правової позиції, викладеної у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги №25 від 17.10.2025, прайс лист, заявку на надання правової допомоги №37 від 23.10.2025, витяг з акту №37 про надання юридичної допомоги від 24.10.2025 на суму 20000 грн., прайс лист та платіжну інструкцію №91 від 27.10.2025 про оплату ТОВ "Фінансова компанія "Сіті колект" адвокату Бацюк О.М. правової допомоги згідно договору №25 від 17.10.2025 в сумі 50000 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Таким чином, суд вважає, що розмір гонорару адвоката у сумі 20000,00 грн. неспівмірний зі складністю справи, яка відповідно до положень ЦПК України є малозначною, розглядається у порядку спрощеного позовного провадження на підставі наявних у справі матеріалів, а також часом, необхідним представнику позивача для вчинення відповідних процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн. є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір в розмірі 2662 грн 40 коп.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 76, 211, 247, 258, 259, 263-265, 273, 280-289, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті колект" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті колект" (код ЄДРПОУ - 43950742, місцезнаходження: проспект Соборності, 30-А, приміщення (офіс) 321, м.Київ, 02154) заборгованість за кредитним договором №3346476 від 24.12.2022 в розмірі 106975 (сто шість тисяч дев"ятсот сімдесят п"ять) грн. 29 (двадцять дев"ять) коп., судовий збір в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 (сорок) коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідачу, який не з"явився в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Заочне рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О. В. Гуц