Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №292/662/26 — Пулинський районний суд Житомирської області

ПУЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 292/662/26

Провадження № 2/292/545/26

ЗАОЧНЕ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року с-ще Пулини

Пулинського районного суду Житомирської області

головуюча суддя Гуц О.В. секретар судового засідання Риданова Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

У С Т А Н О В И В :

У липні 2026 року позивач ТОВ "Українські фінансові операції" звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_1 , мотивуючи його тим, що 23.07.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4832067, в електронному форматі

Стандартна процентна ставка становить 1,5 % в день та застосовується в межах строку кредиту, знижена процентна ставка - 1,425 % в день.

Згідно умов договору відповідач отримав кредит в розмірі 5200 грн., строком на 360 днів, з 23.07.2024 по 18.07.2025, шляхом переказу на його банківську картку.

31.03.2025 ТОВ "Лінеура Україна" на підставі договору факторингу №31-1/03/2025 за плату відступило, а ТОВ "Українські фінансові операції" набуло право грошової вимоги до відповідача, загальна сума заборгованості склала 25035,77 грн., з якої: заборгованість за тілом кредиту - 5199,98 грн., за процентами - 17235,79 грн., за штрафом/неустойкою - 2600 грн.

Станом на укладення договору факторингу строк дії договору №4832067 від 23.07.2024 не закінчився, а тому в межах строку дії договору ТОВ "Українські фінансові операції" у період з 31.03.2025 донарахувало відсотки за 109 календарні дні: 5200 грн.х1,5%=44,9997 грн. х 109 к.д. = 8501,9673 грн.

Таким чином, відповідач має заборгованість в загальному розмірі 30937,74 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредита - 5199,98 грн., заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором - 17235,79 грн та заборгованість за процентами, нарахованими позивачем - 8501,9673 грн.

Враховуючи викладене, просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 4832067 від 23.07.2024 у розмірі 30937,74 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Ухвалою Пулинського районного суду Житомирської області від 03.08.2026 провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи здійснювати без участі позивача, не заперечують проти винесення заочного рішення.

У судове засідання, призначене на 03.09.2026, відповідач не з`явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином за зареєстрованим місцем проживання, до суду повернувся конверт з відміткою про невручення рекомендованого листа у зв`язку з відсутністю адресата. Відзив на позов, заяви про розгляд справи за його відсутності або відкладення розгляду справи до суду не надходили.

З викладених обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення на підставі ст. 280 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів кожного окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов наступного висновку.

За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що 23.07.2024 між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 , укладеного договір № 4832067 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Згідно умов договору №4832067 та паспорту споживчого кредиту від 23.07.2024, відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 5200 грн., які перераховані на платіжну картку НОМЕР_1 строком на 360 днів, з періодичністю сплати платежів за процентами - кожні 15 днів. Стандартна процентна ставка - 547,50% річних (або 1,50% в день), знижена процентна ставка - 1,43% в день. Загальні витрати за кредитом, за стандартною процентною ставкою - 28080 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) - 33280,00 грн., реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою - 14745,04% річних.

Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, дата видачі кредиту/дата платежу - 23.07.2024, кількість днів у розрахунковому періоді - 15, всього 360 днів, чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період - 5200 грн., всього - 33221,5 грн., сума кредиту за договором/погашення суми кредиту - 5200 грн., проценти за користування кредитом всього 28021,5 грн., реальна річна процентна ставка - 14127,11%, загальна вартість кредиту - 33221,5 грн.

З довідки ТОВ "Універсальні платіжні рішення" №1-0904 від 09.04.2025, вбачається, що 23.07.2024 о 08:45:07 від ТОВ "Лінеура Україна" перераховано кошти в сумі 5200 грн., на платіжну картку НОМЕР_2 , номер транзакції в системі іРау.uа.

З розрахунку заборгованості за договором №4832067 від 23.07.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, складеного ТОВ "Лінеура Україна", ОСОБА_1 станом на 31.03.2025 має заборгованість в сумі 25035,77 грн., яка складається з тіла кредиту - 5199,98 грн.; відсотків - 17235,79 грн., штрафні санкції - 2600 грн. ОСОБА_1 06.08.2024 та 22.08.2026 сплатив всього 2359,36 грн., які зараховано на погашення процентів в розмірі 2359,34 грн. та тіло кредиту в розмірі 0,02 грн.

31.03.2025 між ТОВ "Українські фінансові операції" (фактор) та ТОВ "Лінеура Україна" (клієнт) укладено договір факторингу №31-1/03/2025, у відповідності до умов якого фактор зобов"язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити фактору право грошової вимоги, строк виконання зобов"язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов"язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов"язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно акта прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №31-1/03/2025 та витягу з реєстру боржників від 31.03.2025, клієнт ТОВ "Лінеура Україна" передав, а фактор ТОВ "Українські фінансові операції" прийняв реєстр боржників кількістю 3557, на загальну суму 52 779 303,78 грн., у тому числі і до боржника ОСОБА_1 в сумі 25035,77 грн., з яких: 5199,98 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 17235,79 грн. - заборгованість за відсотками, 2600 грн. - заборгованість за пенею.

Як вбачається з платіжної інструкції №6 від 31.03.2025, ТОВ "Українські фінансові операції" сплатило ТОВ "Лінеура Україна" за договором факторингу №31-1/03/2025 від 31.03.2025, кошти в сумі 2 263 453,51 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ "Українські фінансові операції", за 109 календарних днів (01.04.2025-18.07.2025), ОСОБА_1 на залишок заборгованості по основному боргу - 5199,98 грн. нараховані відсотки за ставкою 1,5% в розмірі 8502,00 грн.

Згідно письмового повідомлення боржників про відступлення права вимоги за кредитними договорами ТОВ "Лінеура Україна" від 01.04.2025, боржники, права вимоги за кредитними договорами яких надані ТОВ "Українські фінансові операції" відповідно до договору факторингу та реєстру боржників, повідомлялися про відступлення права вимоги за їх договорами та про зобов"язання погашати заборгованість останньому.

Статус ТзОВ «Українські фінансові операції" як фінансової установи підтверджується наданими позивачем копіями документів, а саме: виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витягу із Державного реєстру фінансових установ, свідоцтва про реєстрацію фінансової установи ТОВ "Українські фінансові установи" та статуту ТОВ "Українські фінансові операції".

До позовної заяви позивачем додано також Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ "Лінеура Україна".

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином ( відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (стаття 514 ЦК України).

Частиною 1 ст.1077 ЦК України, передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов"язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

З положень частини першої та другої ст.1056-1 ЦК України вбачається, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст.610 ЦК України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно із ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.

У справі встановлено, що договір про надання кредитних коштів на умовах споживчого кредиту № 4832067 від 23.07.2024 між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 укладений в електронній формі, підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису).

З договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту вбачається, що ОСОБА_1 підписанням цього договору підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, які розміщені на вебсайті, повністю приймаючи умови кредитного договору, повністю розуміє, погоджується і зобов"язується неухильно дотримуватися цих правил.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 частини першоїст.3 Закону України "Про електронну комерцію").

У ч.1 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст.11 Закону).

Згідно з ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст.12 Закону України "Про електронну комерцію").

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов висновку, що "Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний відповідачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами".

Таким чином, підписання відповідачем договору, шляхом зазначення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Поданими позивачем доказами доведено укладення між ТОВ "Лінеура Україна" та відповідачем договору в електронній формі, згідно якого останньому надано кредит в розмірі 5200 грн., шляхом перерахування на її банківську картку.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту, а саме - не повернув кредит та не сплатив відсотки за його використання.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ "Лінеура Україна", ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 25035,77 грн., яка складається з тіла кредиту - 5199,98 грн.; відсотків - 17235,79 грн., штрафних санкцій - 2600 грн.

Позивач у позовній заяві не заявив вимогу до відповідача про стягнення штрафних санкцій.

Після придбання у кредитодавця вимог до відповідача, ТОВ "Українські фінансові операції" в межах строку дії кредитного договору нарахувало ОСОБА_1 відсотки за користування кредитом за 109 календарних днів (01.04.2025-18.07.2025) в розмірі 8502,00 грн.: 5199,98 грн. х 1,5% = 77,9997 грн. х 109 календарних днів = 8501,9673 грн.

Однак, суд не погоджується щодо заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості за нарахованими відсотками, виходячи з наступного.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України "Про споживче кредитування" пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування та передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року не більше 1 %.

Судом встановлено, що договір № 4832067 про надання коштів на умовах споживчого кредиту між ТОВ "Лінеура Україна" та відповідачем укладений 23.07.2024, тобто в період дії вказаного Закону. З огляду на внесені зміни до Закону, визначення відсотків у договорі за користування кредитними коштами та їх подальше нарахування мало б здійснюватись з урахуванням положень п.5 ст.8, п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування", а саме - за процентною ставкою, яка двічі під час строку кредитування підлягала зміні, по 20.08.2024 не більше 1,5%, а у подальшому по 1%.

Однак, кредитодавцем та позивачем під час укладення договору та нарахування відсотків положення Закону порушені, оскільки з 21.08.2024 ОСОБА_1 проводилось нарахування відсотків за користування кредитними коштами поза межами перехідного періоду за денною відсотковою ставкою в розмірі 1,5%.

Згідно розрахунку заборгованості, відповідач 06.08.2024 та 22.08.2024 сплатив 2359,34 грн., які були зараховані на погашення відсотків.

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти розрахунок яких проведений судом з урахуванням положень Закону України "Про споживче кредитування":

з 23.07.2024 по 06.08.2024 на суму 1111,5 грн., з розрахунку – 5200 грн. (тіло кредиту) х 1,425% (розмір денної процентної ставки) х 15 днів (кількість днів у періоді);

з 07.08.224 по 20.08.2024 на суму 1091,85 грн., з розрахунку – 5199,98 грн. (тіло кредиту) х 1,4998% (розмір денної процентної ставки) х 14 днів (кількість днів у періоді);

з 21.08.2024 по 18.07.2025 на суму 17211,93 грн., з розрахунку – 5199,98 грн. (тіло кредиту) х 1% (розмір денної процентної ставки) х 331 днів (кількість днів у періоді).

З викладеного розрахунку вбачається, що несплачена відповідачем сума процентів за користування кредитними коштами становить 17055,94 грн. (1111,5 грн. + 1091,85 грн. +17211,93 - 2359,34 грн.), у той час як позивачем заявлено до стягнення заборгованість за нарахованими відсотками в сумі 25737,75 грн.

Отже, з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість в розмірі 22 255,92 грн., з них: сума заборгованості за тілом кредиту - 5199,98 грн. та за відсотками - 17055,94 грн.

Оскільки ОСОБА_1 не виконав умови кредитного договору та не сплатив заборгованості в добровільному порядку, суд вважає стягнути з нього на користь позивача примусово заборгованість в сумі 22 255,92 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених по справі судових витрат, суд виходить із наступного.

Як зазначено в ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьої вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання юридичних послуг №01/08/2024-А від 01.08.2024, акт прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 01/08/2024-А від 01.08.2024 № 4832067 від 12.01.2026 на суму 10 000 грн., детальний опис робіт (наданих послуг) № 4832067 від 19.01.2026, заявку №4832067 від 21.04.2025 на виконання доручення до договору № 01/082024-А від 01.08.2024, рахунок на оплату №4832067 -2025 від 12 січня 2026 року на суму 10 000 грн, додаткову угоду №1 від 09.12.2025 до договору №01/08/2024-А від 01.08.2024 про надання юридичних послуг, довіреність, видану ТОВ "Українські фінансові операції" на ім"я адвоката Дідуха Є.О. від 05.12.2025 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5972/10, виданого 24.03.2017 на ім"я адвоката Дідуха Є.О.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четвертастатті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ятастатті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України 17.10.2014 № 10 витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Однак, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов`язаних із розглядом справи, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн не є цілком співмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Суд враховує, що справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, адвокат як представник позивача не приймав участь в судовому засіданні.

Отже, з врахуванням складності справи, що віднесена до категорії малозначних справ, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Ураховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ст.4 Закону України "Про судовий збір", із позовних заяв майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2662 грн. 40 коп., а тому з відповідачки на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі (22255,92/30937,74)х2662,40 = 1915 грн. 27 коп.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 76, 211, 247, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" (код ЄДРПОУ 40966896, місцезнаходження: 04070, вул. Глибочицька, 40, приміщення 19 Н, м.Київ) заборгованість за кредитним договором № 4832067 від 23.07.2024 у розмірі 22 255 (двадцять дві тисячі двісті п"ятдесят п"ять) грн., судовий збір в сумі 1915 (одна тисяча дев"ятсот п"ятнадцять) грн. 27 (двадцять сім) коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 (три тисячі) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідачу, який не з"явився в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Заочне рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О. В. Гуц