Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №278/1399/26 — Житомирський районний суд Житомирської області

Справа №278/1399/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі судді Дубовік О.М., за участю секретаря судового засідання Юзюк А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бардошевська Тетяна Ігорівна, звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22 вересня 2017 Житомирським районним судом було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення дітьми повноліття. Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2026» прожитковий мінімум для дитини від 6 до 18 років складає 3512 грн, тобто 50% прожиткового мінімуму складає 1756 грн. Наразі витрати на утримання дітей суттєво зросли враховуючи нинішній рівень цін та збільшення потреб дітей у порівнянні з витратами станом на 2017 рік - час винесення судового наказу про стягнення аліментів. Також, діти потребують періодичного обстеження та лікування, що у свою чергу, призводить до збільшення витрат позивача. Відповідач у добровільному порядку не виявляє бажання сплачувати аліменти у більшому розмірі, ніж визначено судовим рішенням, не допомагає позивачу у погашенні частини додаткових витрат.Крім того, змінився майновий стан платника аліментів - ОСОБА_2 був мобілізований та наразі є військовослужбовцем, отримує грошове забезпечення. З огляду на зазначені обставини, позивач вважає, що зміна способу стягнення аліментів відповідатиме найкращим інтересам дітей.

Ухвалою суду від 26.03.2026 року у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін (а.с. 21).

Представник позивача – адвокат Бардошевська Т.І. у судовому засідання підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити; також направила до суду заяву, у якій просила справу розглянути справу без її участі та участі позивача, не заперечувала проти заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином шляхом розміщення оголошення на веб сайті Житомирського районного суду Житомирської області (а.с. 34, 36), а також направленням повісток на адресу зареєстрованого місця його проживання, однак поштові відправлення була повернені на адресу суду без вручення (а.с. 29-30, 37-38).

На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Інших заяв по суті справи до суду не надійшло, відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив до суду відзив на позовну заяву.

Жодних інших заяв чи клопотань до суду не надходило.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до свідоцтв про народження батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6), та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 7), є ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

Згідно свідоцтва про зміну імені ОСОБА_6 змінив прізвище на « ОСОБА_7 » (а.с. 5).

Діти зареєстровані та проживають з матір`ю (а.с. 8-10), навчаються у Сінгурівському ліцеї Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області (а.с. 12-13).

22 вересня 2017 Житомирським районним судом було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 11).

Позивачем також долучені докази щодо витрат на медичний огляд дітей та інші, понесені нею, витрати (а.с. 14-16).

Позивач зазначила, що визначений рішенням суду розмір аліментів, є недостатнім для забезпечення дітей, матеріальний стан відповідача змінився, він офіційно працевлаштувався – був мобілізований, а тому є підстави для зміни способу стягнення аліментів і встановлення його у частці від доходу платника аліментів.

Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

У статті 51 Конституції України закріплено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною третьою статті 181 Сімейного кодексу України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Таким чином, законом передбачена можливість зміни способу стягнення аліментів за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до частини першої статті 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Частиною другою статті 182 Сімейного кодексу України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Верховний Суд України у своїй постанові № 143 цс 13 від 05.02.2014 року дійшов до висновку про те, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Частиною 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

Змінюючи спосіб стягнення аліментів з платника суд має визначити їх розмір за правилами, встановленими ст. 182 СК України, тобто з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини, стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей і інших утриманців, наявності рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведених стягувачем аліментів витрат платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інших обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Зазначена правова позиція висловлена у постанові КЦС ВС № 712/6313/21 від 22.08.2022 року.

В будь-якому випадку, відповідно до ч. 3 ст.181 СК України право обирати та змінювати спосіб стягнення аліментів на утримання дітей належить їх стягувачу.

Діюче законодавство надає позивачу право обирати спосіб стягнення аліментів на утримання дитини, а при необхідності - змінювати його. Позивач скористалася своїм правом, визначив способом стягнення аліментів - їх присудження у частці від доходу батька. Крім того, законне встановлює обов`язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю.

Вирішуючи питання щодо зміни способу стягнення аліментів суд бере до уваги те, що позивач має право вибору способу стягнення аліментів, а зміна способу стягнення аліментів у даному випадку не ставить відповідача в скрутне матеріальне становище, відтак суд доходить висновку про наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів та стягнення їх у частці від заробітку (доходу) відповідача.

Така зміна способу стягнення аліментів буде відповідати інтересам дітей та засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Як роз`яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

За вказаних обставин, враховуючи, що мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, та те, що законом передбачена можливість зміни способу стягнення аліментів за позовом одержувача аліментів, а тому суд знаходить підстави для задоволення вимог позивача і зміни способу стягнення аліментів та встановлення його в частці від доходу платника аліментів, а саме: у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1331,20 грн, від сплати якого позивач звільнена.

Керуючись статтями 2, 4, 10-13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 279-285, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений судовим наказом Житомирського районного суду Житомирської області від 22.09.2017 року у справі №278/2135/17, та стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/3 частки від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Припинити стягнення аліментів за судовим наказом Житомирського районного суду Житомирської області від 22.09.2017 року у справі №278/2135/17.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1331,20 грн судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя О. М. Дубовік