Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №275/15/26 — Брусилівський районний суд Житомирської області

Справа № 275/15/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

31 серпня 2026 року селище Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого -судді Лівочки Л.І.,

при секретарі - Степанчук С.А.,

за участю: представника позивача - адвоката Нестеренка М.М.,

розглянувши у судовому засіданні в залі Брусилівського районного суду Житомирської області цивільну справу №275/15/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору-купівлі продажу дійсним та визнання права власності на об`єкти нерухомості,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору-купівлі продажу дійсним та визнання права власності на об`єкти нерухомості.

Позовні вимоги мотивували тим, що 14 вересня 2011 року позивачка домовилася з відповідачами щодо купівлі-продажу 56/100 житлового будинку та земельної ділянки, які розташовані в АДРЕСА_1 .

Зазначена частка в житловому будинку належить відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в порядку спадкування після смерті їх матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В підтвердження дійсності намірів сторін, відповідачі, як продавці надали ключі від будинку і з наступного дня вона як покупець перевезла до будинку свої речі та заселилася там з сім`єю для проживання, де проживає по даний час.

За договором купівлі-продажу ціна покупки становила 7000 тисяч доларів США, які позивачка сплатила 14 вересня 2011 року.

Натомість, продавці написали розписку щодо отримання коштів та зобов`язалася оформити свої спадкові права та відвідати нотаріуса для укладення договору купівлі-продажу в найближчий час та його нотаріального посвідчення.

Після отримання всіх обумовлених договором коштів відповідачі безпричинно ухиляються від підготовки документів для продажу та явки до нотаріуса для укладення договору купівлі-продажу. Протягом всього часу з дати укладення усного договору купівлі-продажу позивачка із сім`єю проживає в будинку, здійснила його ремонт, маючи надію на спільне з продавцями відвідання нотаріуса з метою посвідчення договору купівлі-продажу будинку та подальшої реєстрації права власності на нього в установленому законом порядку.

Не зважаючи на виконання умов усного договору з відповідачами, при таких обставинах їхня померла мати до даного часу являється титульним власником майна.

Посвідчити договір купівлі-продажу спірного житлового будинку у нотаріуса не має можливості, оскільки відповідачі не здійснюють жодних дій, спрямованих на оформлення своїх спадкових прав та посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку.

Позивачка бажає посвідчити договір, однак бездіяльність відповідачів не надає таку можливість.

Зважаючи на те, що відповідачі ухиляються від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна та всі істотні умови договору купівлі-продажу погоджені та виконані нею в повному обсязі, то є підстави для визнання договору купівлі-продажу житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , дійсним, оскільки сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору та відбулося повне виконання договору, але одна із сторін (відповідачі) ухилилася від його нотаріального посвідчення.

Позивач просить визнати договір купівлі-продажу 56/100 частки житлового будинку та надвірних будівель та земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1138 га кадастровий номер 1820955100:01:001:1873, які розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 14.09.2011 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з одної сторони, та ОСОБА_1 , з іншої сторони, дійсним та визнати за ОСОБА_1 право власності на 56/100 частки житлового будинку та надвірних будівель та земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1138 га кадастровий номер 1820955100:01:001:1873, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та припинити право власності ОСОБА_4 на ці об"єкти нерухомості.

В суді представник позивача - адвокат Нестеренко М.М. позовні вимоги підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві; пояснив , що з 2011 року позивачка утримує будинок та земельну ділянку; відповідачі після отримання коштів ухиляються від його нотаріального посвідчення. Не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи , до суду повторно не з"явилися; відзиву, заяв та клопотань від них до суду не надходило.

Відповідно до статті 281 ЦПК України суд ухвалив про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши та оцінивши надані позивачем докази, приходить до наступного .

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Манохіною Г.О., за заявами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про прийняття спадщини, відкрито 30.08.2011 спадкову справу №10/2011 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .

02 липня 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_2 отримали свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, копій витягів про реєстрацію право власності на нерухоме майно, копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, ОСОБА_4 є власником 56/100 частки житлового будинку та надвірних будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1138 га. кадастровий номер 1820955100:01:001:1873, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачі після смерті ОСОБА_4 ( матері) спадщину на майно, що розташоване на території селища Брусилів Житомирської області, не оформили.

З оглянутої в суді спадкової справи №10/2011 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , слідує, що спадкова справа була закінчена 02.07.2012 року.

Судом встановлено, що відповідачі на день укладення договору з позивачкою і на день розгляду справи судом не є власниками 56/100 частки житлового будинку та надвірних будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1138 га. кадастровий номер 1820955100:01:001:1873, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована в АДРЕСА_3 з 19.01.2001 року, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади.

Відповідно до копії свідоцва про право власності на житло від 19.12.2006 року ОСОБА_5 належить на праві приватної спільної власності квартира АДРЕСА_4 .

З наданого позивачем письмового договору від 14.09.2011 року вбачається, що між нею та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладено договір про куплю-продаж 56/100 частки житлового будинку та земельної ділянки площею 0,1138 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та відповідачі отримали повну суму за будинок та землю в розмірі 7000 США. З договору слідує, що при передачі документов на будинок та землю, ця сума залишається не зміннною.

Судом встановлено, що відповідачі на день укладення договору з позивачкою і на день розгляду справи судом не є власниками 56/100 частки житлового будинку та надвірних будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1138 га, кадастровий номер 1820955100:01:001:1873, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абзац перший частини першої статті 207 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Статтею 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Як зазначено у ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідачі : ОСОБА_2 та ОСОБА_2 на момент укладення договору з ОСОБА_1 14.09.2011 року не були власниками майна, що розташоване в селищі Брусилів і належало їх матері ОСОБА_4 , і не мали прав щодо розпорядження ним.

Станом на дату розгляду судом справи власником цього майна є ОСОБА_4 , відповідачі спадщину на це майно після її смерті не оформили.

Суд звертає увагу на те, що суди не можуть замінити нотаріуса або виконувати його прямі функції, оскільки вони мають різні повноваження та завдання.

Згідно з вимогами ч.1ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач не надала суду доказів т ого, що відповідачі є власниками майна, що вказане в договорі від 14.09.2011 року, що вони викликалися для здійснення нотаріального посвідчення договору чи повідомлялися про час та місце його проведення, чи доказів про те, що відповідачі не з`явилися в обумовлений строк для нотаріального посвідчення тощо, а також не доведено, що така можливість нотаріального посвідчення втрачена безповоротно.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, так як вони є безпідставними та не грунтуються на законі.

На підставі викладеного та керуючись ст .ст. 12-13, 76-81, 89, 259, 263-265, 280-284, 288 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору-купівлі продажу дійсним та визнання права власності на об`єкти нерухомості - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповадача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення позивачем може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.І. Лівочка