Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №161/14934/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/14934/25

Провадження № 2-о/161/36/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого судді Ковтуненка В.В.

з участю секретаря судового засідання Камінського Ю.В.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

представника заінтересованої особи Логвін І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 10 в м. Луцьку цивільну справу № 161/14934/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ГУ ПФУ у Волинській області про встановлення факту перебування на утриманні,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні. Просить суд встановити факт перебування її, ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_1 з 01 січня 1998 року по день його смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 з підстав, викладених в заяві.

Заявник та її представник в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали в повному об`ємі з підстав, викладених в заяві та відповіді на відзив.

Представник заінтересованої особи, в судовому засіданні щодо задоволення заяви покладався на розсуд суду. При цьому, підтвердив пояснення, викладені у відзиві на заяву.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи у їх сукупності і вирішення справи по суті, суд приходить до висновку, що заява не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом при розгляді справи встановлено наступні фактичні обставини та зміст виниклих правовідносин.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

18 листопада 1994 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено та зареєстровано шлюб (а.с. 5).

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 . Батько – ОСОБА_1 . Мати – ОСОБА_1 (а.с. 6).

ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Ковель, Волинської області (а.с. 12).

Як вбачається із змісту заяви, що ОСОБА_1 зазначає про перебування на утриманні її чоловіка, ОСОБА_1 в період часу з 1994 року по 17 жовтня 2003 року, та в обґрунтування зазначеної обставини послається, зокрема, на факт їх спільного проживання за адресою АДРЕСА_1 . Однак, суд звертає увагу, що предметом заяви ОСОБА_1 є встановлення факту перебування на утриманні, однак, не встановлення факту спільного проживання із годувальником та/або однією сім`єю.

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 посилається на обставину, згідно якої за період з 01 січня 1998 року по 17 жовтня 2003 року її сукупний дохід становив 10 700,11 гривень. В свою чергу, сукупний дохід ОСОБА_1 за вказаний період становив 28 453,59 гривень (згідно довідки про заробітну плату для обчислення пенсії – 28 433,57 гривень).

В судовому засіданні ОСОБА_1 визнала обставини, згідно яких за період з 01 січня 1998 року по 17 жовтня 2003 року вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (до листопада 1998 року), та систематично працевлаштовувалась за різними місцями роботи, в тому числі на умовах неповного робочого дня. Отримувала допомогу на дитину, а в подальшому – заробітну плату.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_5 суду пояснив, що він в період з 1990 року по 2008-2009 рік проживав в будинку АДРЕСА_2 . В період, зазначений в заяві, а саме з 01 січня 1998 року по 17 жовтня 2003 року, за вказаною адресою він проживав в одному під`їзді з ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , були знайомі, мали дружні відносини, зустрічалися, гуляли. ОСОБА_5 підтвердив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_1 мали спільний бюджет. Однак, яким чином та за рахунок чиїх доходів він формувався – пояснити не зміг, оскільки йому це невідомо. Чи отримувала ОСОБА_1 грошові кошти у зв`язку з народженням дитини, та на яких умовах вона здійснювала трудову діяльність – йому не відомо.

Судом достовірно встановлено, що факт перебування на утриманні встановлюється заявником з метою реалізації її права на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до положень статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Відповідно до положень статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Однак, суд звертає увагу, що письмові матеріали справи не містять жодних належних та достовірних доказів, які б підтверджували факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_1 за період з 01 січня 1998 року по 17 жовтня 2003 року.

Суд констатує, що за період з 01 січня 1998 року по 17 жовтня 2003 року ОСОБА_1 мала самостійний дохід, та була працевлаштована за різними місцями роботи. Будь-які докази, що ОСОБА_1 у вказаний період мала статус непрацездатної особи – суду не надано.

Суд приймає до уваги різницю в розмірі доходу ОСОБА_1 (10 700,11 гривень) та ОСОБА_1 (28 433,57 гривень) за період з 01 січня 1998 року по 17 жовтня 2003 року. Однак, суд констатує, що згідно пояснень самої ОСОБА_1 , за рахунок вказаних доходів формувався спільний сімейний бюджет. ОСОБА_1 була вільна у виборі місця та умов роботи, та згідно пояснень, наданих суду, при працевлаштуванні вона добровільно погоджувалась на графік роботи та розмір заробітної плати, зазначені умови відповідали її інтересам.

За вищевикладених обставин, суд констатує, що різниця в доходах ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , була для заявника додатковим джерелом засобів існування, однак, не єдиним або основним джерелом засобів існування. При цьому, ОСОБА_1 не мала статусу непрацездатної особи.

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що заявником належними та допустимими доказами не доведено суду обставини, які є предметом заяви. А тому за таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги заявника не підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 18, 76-81, 259, 263-268, 293, 315 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні її заяви про встановлення факту перебування на утриманні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення в повному обсязі складено

02 вересня 2026 року.

Суддя В.В. Ковтуненко