Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №947/20306/26 — Київський районний суд м. Одеси

____________________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/20306/26

Провадження № 2/947/4943/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2026 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Скриль Ю.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад позовних вимог

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 27.10.2025 на загальну суму 40184,00 грн,судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на правничу допомогу у сумі 6000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що27.10.2025 між ТОВ«СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачем укладено Договір про надання кредиту № 67421-10/2025.

Товариство належним чином виконало свої договірні зобов`язання, перерахувавши 27.10.2025 на вказаний Позичальником рахунок кошти кредиту в сумі 20000 грн.

Відповідач належним чином взяті за кредитним договором зобов`язання не виконав, кредит не повернув, проценти не сплатив.

Відповідно до розрахунку заборгованості, сума боргу перед позивачем становить 40184,00 грн, із яких: сума заборгованості за основною сумою боргу становить 19600,00 грн; сума заборгованості за відсотками становить 10584,00 грн; сума заборгованості за штрафними санкціями становить 10 000,00 грн.

Позивач за захистом своїх майнових прав звернувся до суду з вказаним позовом.

Відзив на позовну заяву

Відзив на позов від відповідача до суду не надійшов.

Процесуальні дії та рух справи

Позивач через підсистему «Електронний суд» звернувся до Київського районного суду м. Одеси з вказаним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільна справа розподілена судді Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А.

Згідно з відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру від 18.05.2026 № 2754537, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 20.05.2026 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу визначений п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для надання відзиву на позов.

Копію ухвали надіслано за зареєстрованим місце проживання відповідача.

Згідно з Довідкою АТ «Укрпошта» про причини повернення поштового відправлення, останнє повернулось на адресу суд з відміткою «адресат відсутній», що є належним повідомленням відповідача про розгляд справи.

Від відповідача відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін також не надходило.

Позивач у позовній заяві просив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без участі представника позивача, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Інші заяви/клопотання, письмові пояснення від сторін та/або їх представників, у тому числі із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, до суду не надійшли.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у справі матеріалів.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше, без проведення судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Встановлені фактичні обставини справи, оцінка аргументів та мотиви суду

Судом встановлено, що 27.10.2025 між сторонами укладено кредитний договір № 67421-10/2025у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

Відповідач добровільно за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт Товариства, ознайомився з правилами надання грошових коштів у позик, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської карти для перерахунку коштів та місце реєстрації/проживання.

Договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.

Так, вказаний кредитний договір був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор Y639.

Договором визначені такі умови кредитування: сума кредиту становить 20 000,00 грн (пункт 1.1); кредит надається строком на 120 днів з 27.10.2025до 23.02.2026(пункт 1.2); проценти за користування кредитом 0,9% від фактичного залишку кредиту за день; процентна ставка - фіксована (пункт 1.4). Особливості нарахування процентів визначені пунктами 1.4-1.4.2 цього договору.

Після вчинених дій відповідача, 27.10.2025 Товариством було перераховано грошові кошти у сумі 20 000,00 грн на банківську карту № НОМЕР_2 , яка належить відповідачу, що у свою чергу слугує доказом того, що відповідач прийняв пропозицію позивача.

Первісний кредитор свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Кредитним договором.

В свою чергу, Позичальник зобов`язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені Кредитним договором терміни, а також виконати інші свої зобов`язання згідно цього договору.

На виконання умов Договору відповідач здійснив платежі на загальну суму 8266,80 грн, які зараховані таким чином: 400,00 грн – в рахунок погашення тіла кредиту, 7200,00 грн – в рахунок сплати процентів, 666,80 грн – в рахунок оплати по комісії.

Відповідно до розрахунку заборгованості, сума боргу перед позивачем становить 40184,00 грн, із яких: сума заборгованості за основною сумою боргу становить 19600,00 грн; сума заборгованості за відсотками становить 10584,00 грн; сума заборгованості за штрафними санкціями становить 10 000,00 грн.

Оцінка аргументів та Мотиви суду

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом частини першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Як встановлено судом,27.10.2025 між сторонами укладено кредитний договір № 67421-10/2025у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

Відповідач добровільно за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт Товариства, ознайомився з правилами надання грошових коштів у позик, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської карти для перерахунку коштів та місце реєстрації/проживання.

Договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.

Так, вказаний кредитний договір був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор Y639.

Первісний кредитор свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Кредитним договором.

В свою чергу, Позичальник зобов`язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені Кредитним договором терміни, а також виконати інші свої зобов`язання згідно цього договору.

Таким чином, відповідачем не спростовано факту укладення спірного кредитного договору, власних контррозрахунків заборгованості за договором не надано.

Також як встановлено судом, відповідач на виконання умов Договору здійснив платежі на загальну суму 8266,80 грн, які зараховані таким чином: 400,00 грн – в рахунок погашення тіла кредиту, 7200,00 грн – в рахунок сплати процентів, 666,80 грн – в рахунок оплати по комісії.

Вказану обставину суд також враховує на підтвердження існування кредитних взаємовідносин між сторонами у справі.

Суд бере також до уваги, що кредитний договір у встановленому законом порядку не укладеними або недійсними не визнавались, доказів протилежного суду не надано.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Між тим, відповідачем факту отримання коштів за кредитним договором не спростовано, доказів погашення кредитної заборгованості суду не надано, власного розрахунку заборгованості за кредитним договором не надано.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Разом з тим, відповідачем не спростовано належними засобами доказування наявність заборгованості перед позивачем за кредитним договором від 27.10.2025 № 67421-10/2025 у розмірі 20 000,00 грн.

З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачені в договорі строки, кошти не повернув, внаслідок чого за кредитним договором виникла заборгованість за основним зобов`язанням у розмірі 20 000,00 грн, що підлягають стягненню з відповідача.

Стосовно стягнення відсотків за користування кредитними коштами суд зазначає таке.

У статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Ця правова позиція в подальшому застосована Верховним Судом при вирішені інших судових справ, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 300/438/18.

Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Згідно з умовами Договору від 27.10.2025 № 67421-10/2025, сторонами погоджена сума кредиту - 20 000,00 грн, строком на 120 днів з 27.10.2025, термін (дата) повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом - 23.02.2026.

З розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за нарахованими відсотками становить 10584,00 грн. Розрахунок відсотків здійснено за період з 27.10.2025 по 23.02.2026 включно, тобто в межах строку кредитування за процентною ставкою, передбаченою умовами договору та яка відповідає приписам Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, з відповідача на користь «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» за Договором від 27.10.2025 № 67421-10/2025підлягають стягненню відсотки за користування кредитом у сумі 10584,00 грн.

Щодо стягнення штрафу у розмірі 10 000,00 грн

Відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З урахуваннями того, що кредитний договір укладений 27.10.2025, тобто після ведення на території України дії воєнного стану, який наразі триває, суд дійшов висновку про безпідставність нарахування та стягнення з відповідача розміру штрафу у розмірі 10 000,00 грн.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами підлягають зменшенню на суму 10 000,00 грн.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту № 67421-10/2025 від 27.10.2021 у розмірі 30 184,00 грн, з яких: 19 600,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 10584,00 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України, ураховуючи наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог на 75,11% (розрахунок: 30 184 х 100 / 40184), судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 999,73 грн (розрахунок: 2662,40 х 75,11%) покладаються на відповідача.

Щодо витрат на правничу допомогу у сумі 6000,00 грн

Згідно матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача надано Договір № 44022416 про надання правової допомоги від 02.01.2026; Додаткову угоду № 67421-10/2025 до Договору про надання правової допомоги № 44022416 від 02.01.2026; Акт надання послуг № 67421-10/2025на підтвердження факту надання правової допомоги від 24.04.2026; Детальний опис виконаних робіт; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Клопотань про зменшення витрат на адресу суду не надходило.

Верховний Суд в постанові від 22 листопада 2019 року у справі №902/347/18 роз`яснив, що суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, за власною ініціативою.

Ураховуючи, що позивач підтвердив понесені витрати на професійну правничу допомогу, суд вважає, що, урахуванням часткового задоволення позовних вимог на 75,11%, з відповідачки на користь позивача слід стягнути понесені та підтверджені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 506,60 грн (6000 х 75,11%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 12, 79-81,133, 137, 141,258-260,263-265,274-279,354 ЦПК України, ст.ст.509,525,526,530,536,599,1048,1049,1050,1054,п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 67421-10/2025 від 27.10.2021 у розмірі 30 184 (тридцять тисяч сто вісімдесят чотири) гривні 00 копійок, з яких: 19 600,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 10584,00 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 999 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 73 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю«СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» витрати на правничу допомогу у сумі 4506 (чотири тисячі шість) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП»,ЄДРПОУ: 44022416, юридична адреса: 03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 72.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Рішення суду підписане 02.09.2026.

Суддя Ю. А. Скриль