Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №488/2320/21 — Миколаївський апеляційний суд

31.08.26

22-ц/812/1335/26

Провадження № 22-ц/812/1335/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

31 серпня 2026 року м. Миколаїв

справа № 488/2320/21

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лівінського І.В.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Соловйовим М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом Хорошевим Вадимом Васильовичем,

на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва, постановлену 24 квітня 2026 року під головуванням судді Чернявської Я.А. в приміщенні цього ж суду, повний текст судового рішення складений 29 квітня 2026 року, у цивільній справі

за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки домоволодіння, що є у спільній частковій власності,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_3 про виділ в натурі частки домоволодіння, що є у спільній частковій власності.

Позивачка зазначала, що на підставі свідоцтва про право на спадщину вона є власником 5/8 часток у праві власності на житловий будинок з усіма прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 . Відповідачу належить 3/8 часток цього домоволодіння.

Зазначає, що неодноразово зверталася до відповідача з проханням здійснити добровільно розподіл майна, однак він її звернення ігнорував.

Посилаючись на те, що вона не має доступу на територію домоволодіння за вказаною адресою, позивачка просила суд поділити будинок АДРЕСА_1 , в натурі, між нею та відповідачем та встановити порядок користування земельною ділянкою за вказаною адресою.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про виділ в натурі частки домоволодіння, що є у спільній частковій власності залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що враховуючи тривалість провадження у справі, а також не подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності, суд доходить висновку про залишення позову без розгляду на підставі частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України у зв`язку з тим, що належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Хорошева В.В., посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представник позивачки зазначав, що у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України і розпочатою повномасштабною війною, у квітні 2022 року позивачка ОСОБА_1 була вимушена виїхати із неповнолітньою дитиною за межі території України, і до теперішнього часу вона проживає в Королівстві Нідерланди, муніципалітет Тінарло (Tynaarlo), що підтверджується відмітками закордонного паспорту ОСОБА_1 , а також документами, надісланими на ім`я Hanna Valiullina в Нідерландах.

Крім того враховуючи, що житловий будинок за адресою « АДРЕСА_1 » є спірним, відповідач створював перешкоди в користуванні спільним будинком, то позивачка не могла користуватися цим будинком, проживати в ньому, а тому до Корабельного районного суду м. Миколаєва було подано клопотання про призначення судової будівельно-технічної та земельно технічної експертизи від 29 вересня 2021 року, в якому зазначалась адреса для листування : « АДРЕСА_2 ». І за цією адресою судом процесуальні документи не надсилались також.

Апелянт вказує, що позивачка не отримувала від Корабельного районного суду м. Миколаєва ухвалу суду від 16 лютого 2026 року про поновлення провадження у справі та призначення судового засідання на 19 березня 2026 року, а також не отримувала ухвалу суду від 19 березня 2026 року і повістки про виклик до суду, у зв`язку з чим не була повідомлена про час та місце судового розгляду справи.

Також апелянт зазначав, що жодного судового засідання до зупинення провадження у справі (ухвалою суду від 22 березня 2023 року) позивачка в особі представника адвоката Хорошева В.В. не пропускала, а перерви оголошувались судом у зв`язку із необхідністю витребування доказів та матеріалів справи, неявкою відповідача, і посилання суду на неодноразові призначення судового засідання на 30.09.2021 року, 18.11.2021 року, 19.01.2022 року, 03.03.2022 року, 22.03.2023 року не можуть рахуватися на користь порушення приписів процесуального законодавства позивачкою.

Представник позивачки зазначав, що до теперішнього часу статусом відповідача у цій справі наділена особа ОСОБА_4 , який є померлим. Ухвала про процесуальне правонаступництво не приймалась і в Єдиному державному реєстрі судових рішень не міститься. Таким чином, оскаржувана ухвала суду про залишення позову без розгляду, винесена в умовах воєнного стану, в умовах об`єктивної необхідності перебування чисельної кількості громадян України поза межами місця постійного проживання, поза межами України, в тому числі і позивачки ОСОБА_1 , на думку апелянта, є поспішною.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду залучено до участі у цивільній справі № 488/2320/21 як правонаступника відповідача ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , його дружину - ОСОБА_2 .

У судове засідання апеляційного суду позивачка та її представник не з`явилися. Від представника позивачки – адвоката Хорошева В.В. надійшла заява, в якій він просив розглянути справу за його відсутності та відсутності позивачки. Вимоги апеляційної скарги підтримав.

2. Мотивувальна частина

Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.

Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України).

Відповідно до статті 46 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

У статті 47 ЦПК України визначено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Статтею 48 ЦПК України встановлено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

За змістом цієї норми сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги, а відповідачем - особа, за рахунок якої можна відновити порушене право, або яка повинна виконати зобов`язання. При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Задля остаточного вирішення спору і захисту порушеного права за результатами судового розгляду справи сторонами в судовому процесі мають бути саме сторони у спірних матеріальних правовідносинах, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення.

Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20).

Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

По своїй суті процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу відповідного суб`єкта, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього. Підставами процесуального правонаступництва можуть бути лише юридичні факти, які виникли під час процесу, а не до його початку.

З урахуванням наведеного можна дійти висновку, що поширення законної сили судового рішення на правонаступників сторін відбувається у тих випадках, коли правонаступництво має місце після ухвалення рішення у справі.

Суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво (пункт 1 частини першої статті 251 ЦПК України).

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва (пункт 7 частини 1 статті 255 ЦПК України).

Із матеріалів справи вбачається, що в червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_3 про виділ в натурі частки домоволодіння, що є у спільній частковій власності.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 06 липня 2021 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою того ж суду від 22 березня 2023 року провадження у справі зупинене на час перебування відповідача ОСОБА_4 у складі ЗСУ або надання інформації щодо безвісно зниклого.

05 лютого 2026 року до Корабельного районного суду м. Миколаєва надійшла заява ОСОБА_2 , в якій вона повідомила, що 03 лютого 2026 року отримала лист-нагадування щодо виконання ухвали суду від 22 березня 2023 року, та повідомила про загибель чоловіка — ОСОБА_4 , просила долучити копію свідоцтва про смерть чоловіка до матеріалів справи.

Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , відповідач ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 03 листопада 2023 року складено відповідний актовий запис № 24, тобто після відкриття провадження у справі. Суду першої інстанції про це стало відомо 05 лютого 2026 року.

Ухвалою суду від 16 лютого 2026 року провадження по вказаній справі було поновлено та призначено судове засідання на 19 березня 2026 року.

Копія вказаної ухвали була надіслана судом в тому числі ОСОБА_3 .

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 19 березня 2026 року розгляд справи був відкладений на 24 квітня 2026 року, копія вказаної ухвали також була направлена ОСОБА_3 .

Отже після того, як суду стало відомо про те, що відповідач ОСОБА_3 помер, суд першої інстанції продовжував розгляд справи (призначав та відкладав розгляд) та ухвалив 24 квітня 2026 року судове рішення у справі - ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, надсилаючи стороні відповідача поштову кореспонденцію (померлого відповідача, який не міг фізично бути повідомлений).

За наведених умов, смерть сторони до ухвалення судового рішення, утворює відсутність належного суб`єкта, щодо якого суд взагалі міг ухвалити рішення.

Смерть фізичної особи припиняє її цивільну правоздатність та процесуальну правосуб`єктність. Після смерті особа більше не може бути стороною процесу, не може реалізовувати процесуальні права.

Йдеться не про порушення процесуальних норм, а про дефект суб`єктного складу спору, який унеможливлює ухвалення законного й обґрунтованого рішення суду.

ЦПК України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (стаття 1 ЦПК України).

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на справедливий суд включає реальну можливість особи брати участь у процесі, знати про нього та представляти свою позицію. Померла особа очевидно не може реалізувати жодну із цих гарантій. Фактично суд розглянув справу без відповідача і такий розгляд порушує принцип змагальності сторін (стаття 12 ЦПК України).

Зазначене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 13 травня 2026 року у справі № 367/8835/16.

За таких обставин можна дійти висновку, що смерть сторони до ухвалення судового рішення судом першої інстанції є самостійною, достатньою і безумовною підставою для скасування судового рішення, якщо суд ухвалив його щодо померлої особи без залучення правонаступників.

У справі яка переглядається, суд першої інстанції ухвалив судове рішення у справі, в якій помер відповідач, не вирішивши питання щодо залучення його правонаступника до участі у справі.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що залишаючи позовну заяву без розгляду, не вирішивши питання щодо залучення правонаступника відповідача, суд першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом.

Отже, оскільки суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначені обставини справи, ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі належить скасувати на підставі пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 379, 382 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом Хорошевим Вадимом Васильовичем, на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24 квітня 2026 року задовольнити.

Ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24 квітня 2026 року скасувати, а справу № 488/2320/21 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, за правилами, передбаченими ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Лівінський

Судді: Т.Б. Кушнірова Н.О. Шаманська

Повне судове рішення складене 03 вересня 2026 року.