Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №420/6650/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6650/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року Одеський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді - Завальнюка І.В.,

при секретарі – Гоменюк Р.О.,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в місті Одесі в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Одеської області про скасування наказу, поновлення на службі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом, в якому просить суд скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеської області, за №321 о/с від 27.02.2026 року «Про звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої ст. 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) до старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0029542) у вигляді звільнення зі служби в поліції»; поновити на службу в поліцію старшого сержанта ОСОБА_1 , поліцейського сектору, реагування патрульної поліції до відділення поліції №1, Болградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції Одеської області з 27.02.2026; стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу з дня звільнення - 27.02.2026 по поновлення на службі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки службового розслідування про те, що позивач разом із колегою вступав у неділові стосунки з громадянами та імітував правопорушення за грошову винагороду задля штучних показників, є безпідставними. Навпаки, виражені протиправні дії громадян підтверджуються постановами Арцизького районного суду Одеської області, якими цих осіб було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 та ст. 126 КУпАП. Вказані судові рішення набрали законної сили й не були оскаржені, як і самі постанови поліції. Відповідач не надав належних та допустимих доказів учинення позивачем проступку, перевірку проведено упереджено й неповно, а надані позивачем пояснення були безпідставно ігноровані комісією. Окрім того, позивача не ознайомили з матеріалами службового розслідування, а наказ про звільнення містить лише формальне посилання на наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності без викладення конкретних обставин і фактів. Звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, але при його застосуванні відповідач не врахував відсутність у позивача діючих дисциплінарних стягнень, його попередню поведінку та ставлення до виконання службових обов`язків.

Ухвалою судді від 16.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 23.03.2026 клопотання представника Головного управління Національної поліції України в Одеської області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено: постановлено розглядати справу за правилам загального позовного провадження та змінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

31.03.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що за результатами службового розслідування встановлено факти штучного створення показників у роботі (фальсифікації). Позивач разом із колегою вступав у неділові стосунки з громадянами, які за грошову винагороду імітували керування мопедом/авто у стані сп`яніння. Це підтверджується поясненнями самих громадян, відеозаписами з бодікамер (де зафіксовано навмисне вимкнення приладів у ключові моменти та складання матеріалів не на місці події) і даними логістики МВС про тривалий простій патруля. Набрання чинності постановами про притягнення громадян до адміністративної відповідальності та їх неоскарження не підтверджують законності дій Позивача, адже оцінювалися не тільки факти порушень ПДР, а правомірність і добросовісність дій самого поліцейського. Пояснення позивача комісія спростувала сукупністю технічних і письмових доказів. Враховуючи умисний та дискредитуючий характер дій позивача, а також його попередню дисциплінарну історію (мав у минулому 3 догани та 1 сувору догану), застосоване стягнення є повністю пропорційним.

07.04.2026 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою службове розслідування базується виключно на поясненнях зацікавлених громадян (зхильних до зловживання алкоголем), яких притягнули до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, через що вони є упередженими. Їхні свідчення фактично сформували працівники Управління головної інспекції (УГІ) за власнішим сценарієм задля «штучного показника». Відеозаписи свідчать про наведення відповідей та суперечності у свідченнях (зокрема, щодо огляду на стан сп`яніння), а особи інших опитаних взагалі не були належно встановлені. Жоден із притягнутих громадян самостійно не оскаржував дії позивача чи складені ним постанови до суду або правоохоронних органів. Натомість реальність учинених ними правопорушень підтверджується постановами Арцизького районного суду Одеської області, які набрали законної сили, а також виконавчими провадженнями ДВС. Перевірку проведено з порушенням прав позивача, зокрема до нього намагалися незаконно застосувати поліграф без належно вказаних норм закону та без ознайомлення з переліком питань під підпис. Неповна відеофіксація чи складання матеріалів не за місцем зупинки не є підставою для звільнення з поліції. Крім того, внесення відомостей до ЄРДР чи направлення матеріалів до ДБР без повідомлення позивачу про підозру та за відсутності обвинувального вироку суду не може свідчити про його вину.

13.04.2026 до суду від представника відповідача надійшли заперечення, згідно з якими твердження сторони позивача про упередженість опитаних громадян і працівників УГІ є голослівними припущеннями. Перевірка проводилася за участю багатьох осіб та з залученням об`єктивних технічних даних (відео, логістика МВС), що вказує на системне інсценування правопорушень у підрозділі. Відсутність заяв від громадян не перешкоджає розслідуванню, адже згідно з Положенням про УГІ цей підрозділ зобов`язаний самостійно виявляти та припиняти порушення службової дисципліни. Відсутність вироку суду, підозри чи закриття кримінальної справи (зокрема, в рамках провадження ДБР) не перешкоджає притягненню поліцейського до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне та кримінальне провадження мають різний предмет доказування та процедуру. Презумпція невинуватості стосується виключно кримінального обвинувачення і не поширюється на оцінку дотримання службової дисципліни та етики. Використання поліграфа врегульовано Інструкцією МВС № 920 від 13.11.2017. Позивачу було запропоновано пройти опитування на засадах доброї волі, від чого він письмово відмовився, зазначивши, що вже надавав пояснення з цих питань, що спростовує доводи про його необізнаність із переліком питань. Позивач фактично визнав факти складання адміністративних матеріалів не за місцем вчинення правопорушень та відсутність повної відеофіксації, проте безпідставно вважає це незначними порушеннями. Насправді ж ці дії є грубим порушенням службових обов`язків, Інструкцій МВС № 1395 і № 1026 та Присяги поліцейського, що цілком обґрунтовує застосування крайнього заходу у вигляді звільнення зі служби.

Ухвалою суду від 27.04.2026, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у заявах по суті справи.

Представники відповідача в судовому засідання проти задоволення позову заперечували з підстав, викладених у заявах по суті справи.

Вислухавши пояснення учасників справи, покази свідків та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що з 2016 року ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України та обіймав посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції (СРПП) відділення поліції № 1 (м. Арциз) Болградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області.

29.01.2026 до керівника ГУНП в Одеській області надійшла доповідна записка Управління головної інспекції (УГІ ГУНП) № 26843-2026 (835880) щодо можливого систематичного порушення службової дисципліни працівниками СРПП ВНП № 1, зокрема ОСОБА_1 , що виразилося у фальсифікації адміністративних матеріалів, умисному створенні штучних показників у роботі та безпідставному притягненні громадян до адміністративної відповідальності за грошову винагороду.

Наказом ГУНП в Одеській області № 213 від 29.01.2026 призначено службове розслідування та створено дисциплінарну комісію, та того ж дня наказом № 139 о/с позивача ознайомлено з наказом про розслідування та відсторонено від виконання службових обов`язків на період перевірки із визначенням робочого місця в приміщенні ВНП № 1 у м. Арциз, вул. Соборна, 27.

За результатами службового розслідування складено висновок від 19.02.2026, згідно з яким у ході службового розслідування дисциплінарною комісією досліджено значний обсяг доказів, зокрема: адміністративні матеріали, пояснення громадян, пояснення поліцейських, відеозаписи з бодікамер і відеореєстраторів службового транспорту, а також інформацію з інформаційних систем МВС щодо маршруту руху патруля та часу фіксації подій.

Встановлено, що 12.10.2025 ОСОБА_1 у складі автопатруля «АЦЕТОН-450» здійснював несення служби разом із іншим працівником поліції. Згідно з даними логістичного пристрою, службовий автомобіль у визначений період перебував без руху на конкретній ділянці місцевості, що ставить під сумнів версію про виявлення правопорушення під час патрулювання. Разом з тим, у складених адміністративних матеріалах зазначено про нібито виявлення водія, який рухався на транспортному засобі з порушенням правил дорожнього руху.

Дисциплінарною комісією встановлено, що адміністративні матеріали відносно ОСОБА_2 , складені за безпосередньої участі ОСОБА_1 , не відповідають фактичним обставинам події.

З пояснень самого ОСОБА_2 вбачається, що він фактично не керував транспортним засобом у звичайному розумінні, а діяв за попередньою вказівкою поліцейських, які запропонували йому імітувати рух на мопеді, який був наданий сторонньою особою, викликаною поліцейськими. При цьому він виконував інструкції поліцейських, зокрема щодо підтвердження стану сп`яніння, та отримав за це грошову винагороду.

Відеозаписи з бодікамер підтверджують, що фіксація події здійснювалась не з моменту виявлення правопорушення, а вже після того, як особа перебувала поруч із транспортним засобом. Більше того, ОСОБА_1 безпідставно припиняв відеофіксацію у ключові моменти, що унеможливлює встановлення повного перебігу подій та свідчить про умисний характер таких дій.

Аналіз адміністративних матеріалів також встановив внесення недостовірних відомостей до протоколів, пояснень та направлень на огляд. Зокрема, у документах відсутні належні підписи особи, не підтверджено ознайомлення з результатами тестування, а окремі документи містять суперечливу інформацію щодо обставин події.

Аналогічні порушення встановлено і щодо епізодів від 17.11.2025 та 20.11.2025 відносно ОСОБА_3 .

Зокрема, відеозаписи свідчать про те, що транспортний засіб, на якому нібито рухався ОСОБА_3 , фактично належав іншій особі, яка перебувала поруч під час події. Сам ОСОБА_4 не міг належним чином керувати транспортним засобом, не орієнтувався у його технічних характеристиках, а його пояснення під час службового розслідування свідчать про те, що він діяв за пропозицією поліцейського, зокрема ОСОБА_1 , за грошову винагороду.

Дані логістики підтверджують, що службовий автомобіль у цей період тривалий час перебував без руху біля місця проживання ОСОБА_5 , що також не узгоджується з версією про випадкове виявлення правопорушення під час патрулювання.

Крім того, відеозаписи фіксують, що частина процесуальних дій здійснювалась у різних місцях, що не відповідає послідовності оформлення адміністративних матеріалів.

Пояснення працівників УГІ ГУНП в Одеській області, які здійснювали перевірку, підтверджують викладені обставини та узгоджуються з відеозаписами і поясненнями громадян. Надані ними відеоматеріали також містять зафіксовані пояснення осіб, які прямо вказують на інсценування правопорушень.

У сукупності встановлено, що дії ОСОБА_1 не були випадковими або наслідком недбалості. Вони носили системний, узгоджений та умисний характер і полягали у штучному створенні адміністративних правопорушень, залученні сторонніх осіб до їх інсценування, внесенні недостовірних відомостей до офіційних документів, порушенні порядку відеофіксації, а також невиконанні обов`язків щодо повного, об`єктивного та неупередженого документування подій.

Такі дії призвели до безпідставного притягнення осіб до адміністративної відповідальності, накладення на них штрафів та інших санкцій, що прямо порушує їх права та дискредитує органи Національної поліції.

За висновком дисциплінарної комісії, за скоєння дисциплінарного проступку, що виразився в грубому порушенні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18, пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 23, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 3, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018№ 2337-VІІІ, пункту 1 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, підпункту 2 пункту 1 розділу VII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, пункту 2.3 розділу ІІ Правил внутрішнього службового (трудового) розпорядку ГУНП в Одеській області, затверджених наказом ГУНП в області від 24.04.2023 № 1000, пункту 27 розділу ІІ посадової інструкції від 15.01.2025 № 64.1/566, до старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Болградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.

19.02.2026 ГУ НП в Одеській області видано наказ № 406 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за грубе порушення ст.ст. 18, 23, 64 Закону «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту, Інструкцій МВС № 1395 і № 1026, Правил внутрішнього розпорядку та посадової інструкції у вигляді звільнення зі служби в поліції.

27.02.2026 позивача було ознайомлено на робочому місці з наказом № 278 о/с від 20.02.2026 про допуск до виконання обов`язків після відсторонення та того ж дня його ознайомлено з наказом про стягнення № 406 від 19.02.2026, а також надіслано через месенджер «WhatsApp» наказ ГУНП в Одеській області № 323 о/с від 27.02.2026 про його звільнення зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Позивач, зважаючи на те, що висновки службового розслідування є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам, внаслідок чого його незаконно звільнено, звернувся до суду із даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» від 02 серпня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Приписами частини першої статті 1 даного Закону визначено, що національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Частиною першою статті 59 Закону №580-VIII закріплено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Статтею 18 Закону №580-VIII визначено основні обов`язки поліцейського.

Зокрема, пунктами 1-2 статті 18 Закону №580-VIII передбачено, що поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

Відповідно до частини першої, другої статті 19 Закону №580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року № 2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України, який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження (далі - Дисциплінарний статут).

Положеннями частини першої, другої статті 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Згідно пунктів 1, 4, 6, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського, зокрема:

- бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

- безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;

- утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

- сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.

За приписами статті 5 Дисциплінарного статуту, поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.

За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.

У разі якщо поліцейський, який виконує наказ безпосереднього керівника, отримав від прямого керівника новий наказ, що стає перешкодою для виконання попереднього, він зобов`язаний негайно доповісти про це керівникові, який віддав (видав) такий наказ, і після отримання його згоди припинити виконання попереднього наказу. Керівник, який віддав (видав) новий наказ, повідомляє про це керівнику, який віддав (видав) попередній наказ.

Поліцейському забороняється виконувати злочинний або явно незаконний наказ. У разі одержання наказу, що суперечить закону, підлеглий не повинен виконувати його, про що зобов`язаний невідкладно в письмовій формі доповісти керівнику, який віддав (видав) наказ, та своєму безпосередньому керівникові, а в разі наполягання на його виконанні - письмово повідомити про це прямому керівнику.

Виконання поліцейським злочинного або явно незаконного наказу, а також невиконання правомірного наказу тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом.

Наказ вищих органів, керівників, посадових та службових осіб не може бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.

Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За приписами статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Нормами частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту закріплено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.

Відповідно до частини першої, другої статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Частиною четвертою статті 14 Дисциплінарного статуту закріплено, що підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до частини третьої статті 21 Дисциплінарного статуту, перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.

Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893, передбачено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Відповідно до пункту 1 Розділу VII Порядку, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування.

Частиною сьомою статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Отже, аналіз наведених положень свідчить про те, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту.

Слід зазначити, що види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, визначені у статті 13 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків (дій, що порушують службову дисципліну). Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі.

Правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед у перевірці, чи прийняте таке рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 06 квітня 2023 року у справі № 620/4545/22 та у постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 200/11036/20-а.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, а також професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Нормами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань 1) здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; 2) виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; 3) вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Приписами частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» закріплено текст Присяги поліцейського, відповідно до якого особа, яка вступає на службу в поліції, урочисто присягає вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

Положеннями пунктів 1, 3, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, визначено, що Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.

Згідно з п. 1 розд. ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Приписами підпункту 2 пункту 1 розділу VII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026, урегульовано, що строк зберігання відеозаписів з портативних (натічних) відеореєстраторів та відеореєстраторів, встановлених на транспортних засобах поліції, становить 30 днів з дня їх отримання (копіювання) на сервер збереження відеоінформації (за відсутності підстав для подальшого зберігання відеозапису відповідно до пункту 3 цього розділу).

Положеннями пункту 2.3 розділу ІІ Правил внутрішнього службового (трудового) розпорядку ГУНП в Одеській області, затверджених наказом ГУНП в області від 24 квітня 2023 року № 1000, закріплено обов`язок поліцейського дотримуватися службової дисципліни, раціонально та ефективно використовувати робочий час, своєчасно і в повному обсязі виконувати свої посадові обов`язки та накази керівництва.

Відповідно до пункту 27 розділу ІІ посадової інструкції від 15 січня 2025 року № 64.1/566 визначено конкретний функціональний обов`язок поліцейського на займаній посаді щодо дотримання встановленого порядку службової діяльності, оформлення службових/адміністративних матеріалів або взаємодії з технічними засобами фіксації під час виконання завдань.

З огляду на матеріали службового розслідування, 12.10.2025 старший сержант поліції ОСОБА_1 у складі автопатруля «АЦЕТОН-450» разом із колегою (старшим лейтенантом поліції ОСОБА_6 ) вступили в неділові стосунки з громадянином ОСОБА_2 , який за грошову винагороду погодився імітувати керування транспортним засобом (мопедом, наданим сторонньою особою) з порушенням Правил дорожнього руху та у стані алкогольного сп`яніння.

Під час оформлення інсценованого правопорушення позивач неналежно здійснював відеофіксацію на нагрудну бодікамеру та примусово вимикав її у ключові моменти спілкування; відібрав пояснення у ОСОБА_2 , до яких вніс недостовірні відомості; не ознайомив його під підпис із результатами тестування на стан сп`яніння; склав завідомо недостовірні направлення на огляд, а також протоколи про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 481170 та № 481178 за ч. 5 ст. 126 та ч. 2 ст. 130 КУпАП (при цьому його колега ОСОБА_7 виніс постанову за ч. 5 ст. 121 КУпАП).

Складені за участю позивача матеріали були направлені до Арцизького районного суду Одеської області, де постановою від 11 листопада 2025 року у справі № 492/1478/25 ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафів на суму 34 000 грн та 510 грн, позбавлено права керування на 5 років, безоплатно вилучено мопед та стягнуто 605,60 грн судового збору. Надалі через відкриття виконавчого провадження в Арцизькому відділі ДВС сума штрафу зросла на 1 020 грн (штрафи громадянином сплачені не були).

Крім того, 17.11.2025 ОСОБА_1 у складі того ж патруля знову вступив у неділові стосунки за грошову винагороду з громадянином ОСОБА_3 , який імітував рух на чужому транспортному засобі з непрацюючим двигуном без дотримання ПДР та в стані сп`яніння, при цьому позивач знову примусово вимикав портативний відеореєстратор.

За результатами інсценування напарник позивача ОСОБА_7 17.11.2025 склав протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП та виніс постанову за ч. 5 ст. 121 КУпАП, а сам ОСОБА_1 виніс завідомо недостовірну постанову серії ЕНА № 6172008 про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. При цьому о 16:57:22 постанову було складено не за місцем вчинення нібито правопорушення, а по АДРЕСА_1 (поза місцем проживання особи та реєстрації ТЗ).

20.11.2025 ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_6 утретє повторили аналогічну схему, залучивши громадянина ОСОБА_3 за грошову винагороду до імітації керування ТЗ у стані сп`яніння та безвідповідального вимкнувши відеореєстратори під час процедури документування.

Цього дня ОСОБА_1 умисно вніс недостовірні дані до пояснень ОСОБА_3 , склав направлення на огляд, протокол серії ЕПР1 № 518280 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також виніс о 11:56:55 постанову серії ЕНА № 6189001 за ч. 2 ст. 126 КУпАП під час перебування на автодорозі Т-1608 (Болград - Кубей - Арциз), тобто знову не за місцем вчинення порушення та не за місцем проживання особи (при цьому ОСОБА_7 склав постанову за ч. 5 ст. 121 КУпАП).

За вказаними матеріалами постановою Арцизького районного суду Одеської області від 22.12.2025 у справі № 492/1688/25 ОСОБА_3 було притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП із накладенням штрафу 17 000 грн та позбавленням права керування на 1 рік, а за постановами поліції накладено штрафи 510 грн, 3 400 грн та стягнуто судовий збір. Надалі в Арцизькому відділі ДВС суми штрафів зросли на 1 020 грн та 6 800 грн відповідно (штрафи сплачені не були).

Дисциплінарна комісія під час розслідування дослідила дані логістичних пристроїв МВС (GPS-трекерів), які зафіксували, що у визначені дні та години несення служби автомобіль патруля позивача тривалий час перебував без руху на конкретних ділянках (зокрема біля місця проживання ОСОБА_3 ), що повністю спростувало версію позивача про виявлення порушників під час реального патрулювання.

Під час перевірки УГІ опитані громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали розлогі пояснення (зокрема з відеофіксацією), підтвердивши виконання вказівок поліцейських щодо інсценування за гроші.

В ході судового розгляду даної справи громадян ОСОБА_3 був допитаний в якості свідка та пояснив, що ОСОБА_1 під`їхав до його дому, представився та провів інструктаж, як правильно надати пояснення : «прав не маю», «алкоголь вживав», «трохи проїдь на мопеді, а ми тебе зупинемо». Дав 50 грн (в перший раз дав 100 грн) «на цукерки дітям».

Допитаний в якості свідка громадянин ОСОБА_8 пояснив, що їхав на роботу (працює охоронцем) та його зупинив ОСОБА_1 , який попросив на декілька хвилин мопед, який був без номерних знаків (їхав без шолому), щоб на нього сіла інша людина. ОСОБА_9 погодився та разом із ОСОБА_1 поїхали до ОСОБА_3 . По прибуттю ОСОБА_1 зайшов до двору та попросив ОСОБА_3 інсценувати поїздку та порушення ПДР.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_10 пояснив, що в ході перевірки відео з бодікамер було виявлено декілька підозрілих. У зв`язку із цим зв`язалися з ОСОБА_3 , який повідомив, що ОСОБА_1 запропонував йому за гроші (приблизно 50 грн) сісти на мопед та здійснити рух, щоб він його зафіксував. ОСОБА_1 його проінструктував: як йому поводитися, що казати, зокрема відмовитися на камеру від медичного огляду. Потім вони виявили власників мопедів, які на прохання поліцейських надавили мопеди.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_11 (член дисциплінарної комісії) пояснив, що порушення ПДР відбувавлося на одному і тому самому мопеді, що викликало сумніви в правдивості (на одних і тих саме осіб складається велика кількість протоколів за ст. 130 КУпАП). Цивільна дружина ОСОБА_3 повідомила про наявність стосунків с ОСОБА_1 – саме він вмовив на вчинення даних дій. Були виявлені власники мопедів, які були задіяні у фальсифікаціях, які підтвердили, що надавали мопеди на прохання поліцейських. ОСОБА_11 також пояснив, що будь-якої упередженості під час службового розслідування не мав, заохочень не отримував та діяв безсторонньо; жодних застережень та зауважень з боку інших членів дисциплінарної комісії не було.

Крім того, в ході службового розслідування позивачу було запропоновано пройти опитування із застосуванням поліграфа відповідно до Інструкції про порядок використання поліграфів у Національній поліції України, затвердженої наказом МВС від 13.11.2017 № 920, від чого він письмово відмовився, зазначивши, що вже надавав пояснення раніше (с. 49-50 т. 2 матеріалів розслідування).

Вирішуючи спір, суд враховує, що факт набрання законної сили постановами Арцизького районного суду Одеської області щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також відсутність оскарження з їхнього боку, не є свідченням правомірності дій позивача, на чому базується правова позиція сторони позивача.

Так, у справах про адміністративні правопорушення суд досліджував виключно надані поліцейськими матеріали на предмет наявності складу адміністративного правопорушення в діях громадян, не володіючи інформацією про інсценування подій, невідповідність часу і місця складання документів реальним обставинам та фальсифікацію доказової бази.

Водночас предметом даного адміністративного спору є оцінка законності, добросовісності та відповідності Присязі дій самого поліцейського. Факт існування судових рішень лише підтверджує негативні наслідки дій позивача, а саме безпідставне притягнення громадян до відповідальності та дискредитацію судової й правоохоронної систем.

Доводи сторони позивача про те, що свідчення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є упередженими чи надиктованими працівниками УГІ, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Зазначені пояснення узгоджуються між собою, містять деталі, які збігаються з іншими матеріалами перевірки, та підтверджуються об`єктивними технічними даними (GPS-трекінгом службового автомобіля, що фіксував його простій біля місця проживання ОСОБА_3 , а не реальне патрулювання).

При цьому відсутність скарг від цих громадян не спростовує фактів порушень, оскільки відповідно до Положення про Управління головної інспекції ГУНП в Одеській області, затвердженого наказом ГУНП від 22.10.2021 № 2387, УГІ зобов`язане самостійно здійснювати контроль за службовою діяльністю підрозділів та виявляти правопорушення незалежно від наявності звернень.

Суд також відхиляє посилання позивача на ст. 62 Конституції України в аспекті відсутності вироку суду чи підозри у кримінальному провадженні, оскільки дисциплінарна та кримінальна відповідальності є окремими видами юридичної відповідальності із самостійними процедурами та предметом доказування.

За усталеною правовою позицією Верховного Суду (постанови від 25.06.2020 у справі № 2240/2329/18 та від 25.07.2025 у справі № 400/11721/23), реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби не пов`язана з наявністю кримінального провадження чи набранням чинності вироком суду. Презумпція невинуватості стосується виключно кримінального обвинувачення і не перешкоджає оцінці дій поліцейського на предмет дотримання службової дисципліни та етики.

Суд зазначає, що складання адміністративних матеріалів не за місцем вчинення правопорушення, неналежна відеофіксація та безпідставне примусове вимкнення бодікамери є грубими порушеннями вимог Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту та Інструкцій МВС № 1395 і № 1026.

Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом, однак його обрання належить до виключних дискреційних повноважень уповноваженого керівника (постанова Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 120/278/20-а).

Оцінюючи системний, умисний характер проступку, який дискредитує звання поліцейського та підриває авторитет органів поліції, а також попередню поведінку позивача (наявність у минулому кількох дисциплінарних стягнень), відповідач діяв обґрунтовано, розсудливо та пропорційно.

Зважаючи на викладене, наказ ГУНП в Одеській області № 406 від 19.02.2026 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та наказ № 323 о/с від 27.02.2026 про його звільнення є законними, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред`явлених вимог.

В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі “Голдер проти Сполученого Королівства”, згідно з якою саме “небезпідставність” доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.

Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов`язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції України в Одеської області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, № 12; ЄДРПОУ 40108740) про скасування наказу, поновлення на службі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 02.09.2026.

Суддя І.В. Завальнюк