Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №463/676/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 463/676/26 Головуючий у 1 інстанції: Головатий Р.Я.

Провадження № 22-ц/811/1468/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Савуляка Р.В.., Цяцяка Р.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 19 березня 2026 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

у січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 26.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір № 4651492, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти в розмірі 4 000, 00 грн на умовах, визначених кредитним договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитними коштами на умовах та в строки, визначені договором. Вищезазначений кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, надісланого на номер його мобільного телефону. Сторони договору узгодили між собою розмір кредиту, грошову одиницю, в якій її надано, строк та умови кредитування, а підтвердженням волі відповідача на укладення договору є заповнена та підписана позичальником анкета-заява на отримання кредиту. Зазначає, що кредитні кошти надано відповідачу шляхом перерахування на банківський картковий рахунок позичальника. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань у відповідача виникла заборгованість за договором № 4651492 від 26.09.2021 в розмірі 26 340, 00 грн, з яких: 4 000, 00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 21 900, 00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги та 440, 00 грн - заборгованість за комісіями. Вказує, що набуло право вимоги до відповідача за вищезазначеним кредитним договором на підставі договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023.

16.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір № 104186454, яким передбачено всі істотні умови договору, а саме: розмір кредиту, строки користування кредитом, строк дії договору, відсоткові ставки за користування кредитом, загальна вартість кредиту та всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього Договору. Зазначає, що кредитні кошти надано відповідачу шляхом перерахування на банківський картковий рахунок позичальника. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань у відповідача виникла заборгованість за вказаним договором 29 041, 75 грн з яких: 4 500, 00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 23 991, 75 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 550, 00 грн - заборгованість за комісіями. 17.01.2022 було укладено договір № 17-01/2022-54 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 104186454. 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №104186454.

Окрім цього, 17.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 75338975, за умовами якого позикодавець надав грошові кошти в розмірі 5 500, 00 грн строком на 30 зі сплатою процентів у розмірі 1, 99 % в день. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Кредитодавець виконав свої зобов`язання за умовами договору позики №75338975 від 17.08.2021, надавши позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача. Відповідач свої зобов`язання за умовами кредитного договору належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 18 635 грн 28 коп., з яких: 5 500, 00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 13 134, 38 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, нараховані 3% річних – 0, 90 грн. Вказує, що набуло право вимоги до відповідача за вищезазначеним кредитним договором на підставі договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023.

Оскільки всупереч умовам договорів відповідачем заборгованість за договорами не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача наявна прострочена заборгованість, яка станом на 26.01.2026 відповідно до розрахунку заборгованості, становить 74017 грн 03 коп., з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 14 000, 00 грн; - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 59 026 грн 13 коп.; - заборгованість за комісіями – 990, 00 грн; - нараховані 3 % річних – 0 грн 90 коп., а тому просить стягнути таку в судовому порядку.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 19 березня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за Договором №4651492 від 26.09.2021 у розмірі 25 900 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 4 000, 00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 21 900, 00 грн, за Договором №104186454 від 16.09.2021 у розмірі 28 491 грн 75 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 4 500, 00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 23 991 грн 75 коп, за Договором № 75338975 від 17.08.2021 у розмірі 18 635 грн 28 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 5 500, 00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 13 134 грн 38 коп, нараховані 3 % річних – 0 грн 90 коп., а всього 73 027 грн 03 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 27 292 грн 41 коп. судових витрат.

Рішення суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу, яка підписана його представником ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі вказує, що долучені до позовної заяви документи не підтверджують факту передачі ОСОБА_1 коштів за укладеними кредитними договорами.

Долучені договори про відступлення прав вимоги є такими, що викликають обґрунтований сумнів щодо їх справжності та достовірності.

Відсотки за кредитними договорами нараховані після спливу строку кредитування, а їх розмір є несправедливим та порушує принцип розумності.

Вважає, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено укладення між сторонами кредитних договорів.

Звертає увагу й на те, що враховуючи узгоджені сторонами строки кредитування, а також відсутність належних та допустимих доказів щодо пролонгації строку дії кредитного договору, позивачем незаконно нараховані відсотки понад строку дії договору.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

07 травня 2026 року до суду апеляційної інстанції надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на апеляційну скаргу, у якому позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. Такий мотивований законністю та обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.

26 серпня 2026 року зареєстровано клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» про розгляд справи в загальному позовному провадженні із викликом сторін. Таке вмотивовано тим, що дана справа для позивача має істотне значення, оскільки було придбане право грошової вимоги до відповідача та із врахуванням особливостей укладення кредитного договору, способу та процедури отримання кредиту, тому, на їхню думку, існує необхідність у розгляді апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з метою надання сторонам можливості надати додаткові пояснення по суті спору. З метою встановлення додаткових обставин справи, які мають вирішальне рішення для розгляду даної справи і які відповідно описані в апеляційній скарзі.

Перевіривши доводи клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» про розгляд справи в загальному позовному провадженні із викликом сторін , колегія суддів доходить такого висновку.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Справи розглядаються судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями встановленими Главою 3 «Апеляційний розгляд» Розділу V «Перегляд судових рішень» ЦПК України (частина перша статті 368 ЦПК України).

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу (частина третя статті 368 ЦПК України).

Частиною першою статті 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи».

Частиною другої цієї статті визначено перелік ухвал суду, апеляційні скарги на які розглядаються без повідомлення учасників справи.

Разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій статті 369 ЦПК України, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Щодо участі учасників справи в розгляді справи в судовому засіданні неодноразово висловлював свою позицію Верховний суд (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року в справі № 757/61314/18-ц, від 17 липня 2024 року в справі № 182/3021/21, від 25 червня 2024 року в справі №496/5051/19 та ін.), зазначаючи у постановах при розгляді справ, які згідно вимог процесуального закону розглядаються з повідомленням сторін, зокрема, що якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Враховуючи, що у справі, яка переглядається, ціна позову становить менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, і в наданні додаткових пояснень сторонами, зокрема Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», колегія суддів потреби не вбачає, категорія даної справи підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), а копія судового рішення буде надіслана у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України, колегія суддів доходить висновку про відмову у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» про розгляд справи в загальному позовному провадженні із викликом сторін.

Проведення розгляду справи без повідомлення учасників справи не позбавляло можливості сторони подати суду докази, якими вони обгрунтовують свої доводи та міркування, або спростосують доводи та міркування інших сторін, та письмові пояснення по суті позову.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Частина третя статті 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина перша статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 26.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 , в електронному вигляді, шляхом підписання із використанням електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора надісланого смс повідомленням за номером мобільного телефону, було укладено договір про споживчий кредит № 4651492.

Договір про споживчий кредит № 4651492 від 26.09.2021 було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано відповідачем ОСОБА_1 накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, які були надіслані на вказаний ним мобільний номер телефону.

Згідно тз пунктом 3.3.1.позичальник зобов`язався надавати Товариству достовірну інформацію, необхідну для укладення та виконання умов Договору.

Відтак, процедура укладення кредитного договору відбувалась шляхом вчинення саме відповідачем дій на заповнення відповідної заяви на сайті та зазначення особистої інформації відповідача, як то реквізити банківської картки, паспортні дані, РНОКПП, адресу проживання, тому підстави для сумніву в укладенні належним чином, у передбаченому законом порядку, в електронному вигляді кредитного договору між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 у суду відсутні.

Згідно п. 1.1. договору про споживчий кредит № 4651492 від 26.09.2021 кредитодавець на умовах, визначених цим договором, зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у сумі, визначеній в п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитними коштами у встановлений п. 1.4 договору термін

Відповідно до пункту 1.2. договору про споживчий кредит № 4651492 від 26.09.2021 сума (загальний розмір) кредиту становить 4 000, 00 грн.

Пунктом 1.3. договору про споживчий кредит № 4651492 від 26.09.2021 передбачено, що кредит надається строком на 30 днів з 26.10.2021 року (строк кредитування).

Згідно з п. 1.4. договору про споживчий кредит № 4651492 від 26.09.2021 термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 26.10. 2021 року.

Пунктом 1.5.1 договору про споживчий кредит № 4651492 від 26.09.2021 передбачена комісія за надання кредиту в розмірі 440, 00 грн, яка нараховується за ставкою 11, 00 % від суми кредиту одноразово.

Відповідно до п. 1.5.2 договору про споживчий кредит № 4651492 від 26.09.2021 проценти за користування кредитом: 1 500, 00 грн, які нараховуються за процентною ставкою 1, 25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно з п. 1.6 договору про споживчий кредит № 4651492 від 26.09.2021 стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитним кредитом становить 5, 00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 2.2.2 договору про споживчий кредит № 4651492 від 26.09.2021 нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 договору.

Пунктом 2.2.3 договору про споживчий кредит № 4651492 від 26.09.2021 передбачено, що проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6 договору.

Відповідно до п.2.4.1 договору про споживчий кредит № 4651492 від 26.09.2021, позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4 договору, а у випадку пролонгації не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.

Згідно Договору факторингу № 13-01/2022-79 від 13 січня 2022 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», клієнт – первісний кредитор зобов`язався відступити за плату право грошової вимоги, а фактор зобов`язався, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим Договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками.

Так, відповідно до умов цього Договору, фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх грошових зобов`язань за договорами про надання фінансових послуг, право вимоги за якими передається; набуває права на всі суми, які він одержить на виконання вимоги від боржників.

Договір факторингу набув чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками.

Згідно пункту 6.1.4. Договору право вимоги переходить до Фактора після здійснення повної оплати фінансування з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі Реєстру боржників, який і є підтвердженням передачі Фактору права грошової вимоги до Боржників, після чого Фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого Права вимоги.

Відповідно до акта приймання-передавання Реєстру боржників за Договором Факторингу № 13-01/2022-79 від 13 січня 2022 року, на виконання умов Договору Факторингу, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників, та відповідно до цього Реєстру боржників клієнт передав, а фактор прийняв право вимоги заборгованості по боржниках.

Як вбачається із Додатку № 3 до Договору факторингу № 13-01/2022-79 від 13 січня 2022 року – Реєстру боржників до Договору факторингу № 13-01/2022-79 від 13 січня 2022 року, серед боржників, право вимоги виконання грошових зобов`язань до яких перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» також є і боржник ОСОБА_1

10 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до п. 2.1. якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках № 1 та № 3 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами позики.

У відповідності до п. 5.2. Договору права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру боржників у друкованому (підписаному) вигляді.

З моменту відступлення (передачі) первісним кредитом новому кредитору прав вимоги, новий кредитор є таким, що замінив первісного кредитора у правовідносинах з боржниками, що існують на дату відступлення (передачі) прав вимоги та мають відношення до прав вимоги.

До нового кредитора перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема новий кредитор має право здійснювати нарахування та/чи стягнення процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання (відповідно до статті 625 ЦК України) за договорами позики (кредитними договорами) (в тому числі за періоди, що передували відступленню права вимоги, якщо такі не були здійснені первісним кредитором) за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення боржниками грошових зобов`язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також вимагати у боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов`язань, відповідно до законодавства та умов договорів позики (кредитних договорів).

Актом прийому-передачі Реєстру боржників за Договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10 січня 2023 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», на виконання умов Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10 січня 2023 року, первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв Реєстр боржників, після чого, з урахуванням умов Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) від 10 січня 2023 року від первісного кредитора до нового кредитора переходять права вимоги заборгованості до боржників і новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

Згідно Додатку № 3 до Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10 січня 2023 року – Реєстру боржників до Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продажу) права вимоги від 10 січня 2023 року у списку боржників, право вимоги виконання грошових зобов`язань до яких перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» наявний також боржник ОСОБА_1 .

Із розрахунків заборгованості за Договором про споживчий кредит №4651492 від 26.09.2021 вбачається, що боржник ОСОБА_1 належним чином взятий на себе обов`язок із повернення кредитних коштів не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 26 340, 00 грн, з яких: 4 000, 00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 21 900, 00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги та 440, 00 грн - заборгованість за комісіями.

Крім цього, 16.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 , в електронному вигляді, шляхом підписання із використанням електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора надісланого смс повідомленням за номером мобільного телефону, було укладено договір про споживчий кредит № 104186454.

Договір про споживчий кредит № 104186454 від 16.09.2021 було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано відповідачем ОСОБА_1 накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, які були надіслані на вказаний ним мобільний номер телефону.

Пунктом 3.3.1.позичальник зобов`язався надавати Товариству достовірну інформацію, необхідну для укладення та виконання умов Договору.

Відтак, процедура укладення кредитного договору відбувалась шляхом вчинення саме відповідачем дій на заповнення відповідної заяви на сайті та зазначення особистої інформації відповідача, як то реквізити банківської картки, паспортні дані, РНОКПП, адресу проживання, тому підстави для сумніву в укладенні належним чином, у передбаченому законом порядку, в електронному вигляді кредитного договору між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 у суду відсутні.

Згідно п. 1.1. договору про споживчий кредит № 104186454 від 16.09.2021 кредитодавець на умовах, визначених цим договором, зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у сумі, визначеній в п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитними коштами у встановлений п.1.4 договору термін

Відповідно до пункту 1.2. договору про споживчий кредит № 104186454 від 16.09.2021 сума (загальний розмір) кредиту становить 5 000, 00 грн.

Пунктом 1.3. договору про споживчий кредит № 104186454 від 16.09.2021 передбачено, що кредит надається строком на 30 днів з 16.10.2021 (строк кредитування).

Згідно з п. 1.4. договору про споживчий кредит № 104186454 від 16.09.2021 термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 16.10. 2021.

Пунктом 1.5.1 договору про споживчий кредит № 104186454 від 16.09.2021 передбачена комісія за надання кредиту в розмірі 550, 00 грн, яка нараховується за ставкою 11, 00 % від суми кредиту одноразово.

Відповідно до п. 1.5.2 договору про споживчий кредит № 104186454 від 16.09.2021 проценти за користування кредитом: 1 875, 00 грн, які нараховуються за процентною ставкою 1, 25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно з п. 1.6 договору про споживчий кредит № 104186454 від 16.09.2021 стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитним кредитом становить 5, 00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 2.2.2 договору про споживчий кредит № 104186454 від 16.09.2021 нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 договору.

Пунктом 2.2.3 договору про споживчий кредит № 104186454 від 16.09.2021 передбачено, що проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п 1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6 договору.

Відповідно до п. 2.4.1 договору про споживчий кредит № 104186454 від 16.09.2021, позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4 договору, а у випадку пролонгації не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.

17.01.2022 було укладено договір № 17-01/2022-54 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №104186454.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 104186454.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 104186454.

Із розрахунків заборгованості за договором про споживчий кредит №104186454 від 16.09.2021 вбачається, що боржник ОСОБА_1 належним чином взятий на себе обов`язок із повернення кредитних коштів не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 29 041, 75 грн з яких: 4500, 00 - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 23 991, 75 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 550, 00 грн - заборгованість за комісіями.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог за вказаними кредитними договрами, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, як новий кредитор, який від первісного кредитора, що повністю виконав взяті на себе зобов`язання за кредитними договорами укладеними із ОСОБА_1 , набув право вимоги за договором про споживчий кредит № 4651492 від 26.09.2021 та № 104186454 від 16.09.2021, має право вимагати від відповідача належного виконання його грошових зобов`язань, в тому числі повернення кредитних коштів, сплати відсотків та погашення виниклої заборгованості.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 25 900, 00 грн за договором №4651492 від 26.09.2021 та 28 491 грн 75 коп. за договором № 104186454 від 16.09.2021.

Проте, з таким висновком колегія суддів частково не погоджується, виходячи з такого.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої та третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

На підтвердження позовних вимог ТОВ «Коллект Центр» надало суду копії договорів про споживчий кредит № 4651492 від 26.09.2021 та № 104186454 від 16.09.2021, копії графіків платежів за договорами, паспорти споживчого кредиту, а також довідки про ідентифікацію. У договорах зазначено, що вони укладені в електронній формі та підписані ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Із зазначеного позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що ОСОБА_1 здійснено усі необхідні дії, спрямовані на укладення кредитного договору № 4651492 від 26.09.2021 та кредитного договору № 104186454 від 16.09.2021.

Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №4651492 від 26.09.2021 та кредитний договір №104186454 від 16.09.2021.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір заборгованості, яка виникла в ОСОБА_1 внаслідок неналежного виконання договору про споживчий кредит № 4651492 від 26.09.2021 становить 25 900, 00 грн та за договором № 104186454 від 16.09.2021 – 28 491 грн 75 коп. .

Однак, з таким висновком колегія суду колегія суддів не погоджується, з огляду на таке.

З розрахунку заборгованості за Кредитним договором №4651492 від 26.09.2021, вбачається, що станом на 08.01.2026 у відповідача утворилася заборгованість, яка складається з: 4 000, 00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 21 900, 00 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення; 440, 00 грн заборгованість за комісією. Загалом розмір заборгованості становить 26 340, 00 грн.

Як вбачається з умов пунктів 1.3, 1.4. договору, кредит надається строком на 30 днів з 26.09.2021 , термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 26.10.2021.

Відповідно до положень п.2.3. кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування може бути продовжений (пролонгований) на пільгових чи на стандартних умовах.

Продовження строку кредитування на пільгових умовах відбувається строком на, три, сім і п`ятнадцять днів за умови сплати позичальником комісії і частини заборгованості за кредитом (тілом).

Продовження строку кредитування на стандартних умовах відбувається у разі, якщо після завершення строку кредитування позичальник продовжує користуватися кредитними коштами. Такий строк користування кредитом сторони визначили тривалістю шістдесят днів.

Отже, у пункті 2.3. сторонами погоджено максимальний строк користування кредитом 60 днів, тобто нарахування процентів за цей період є платою позичальника за правомірне користування кредитними коштами.

Як убачається із відомості про щоденні нарахування та погашення кредиту, відповідач жодних дій для продовження строку кредитування на пільгових умовах не вчиняв (у справі відсутні докази на підтвердження таких обставин), тому подальше продовження строку мало відбуватися на стандартних умовах, тобто кінцевий строк кредитування (60 днів) сплив 26.12.2021.

Оскільки до 26.10.2021 року відповідач не повернув кредит і продовжив користування кредитними коштами, то відповідно до пункту 2.3.1.2 кредитного договору з 27.10.2021 строк кредитування був продовжений (пролонгований) на стандартних (базових) умовах.

При цьому ОСОБА_1 стали нараховуватися проценти за стандартною (базовою) процентною ставкою у розмірі 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Указаний строк кредитування закінчився 26.12.2021 року після спливу 60 календарних днів.

Проте, як вбачається із розрахунку заборгованості, кредитором здійснено нарахування заборгованості по відсоткам поза межами строку кредитування, після 26.12.2021 року, що є незаконним, адже право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи наведене, доведеними є розмір відсотків, яке ТОВ «Мілоан» нарахувало ОСОБА_1 , за користування кредитними коштами у розмірі 13 500, 00 грн. Саме таку суму процентів слід стягнути з ОСОБА_1 на користь нового кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр».

Таким чином, враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про споживчий кредит № 4651492 від 26.09.2021 підлягають до задоволення в розмірі 17 500, 00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 4 000, 00 грн та за відсотками 13 500, 00 грн.

Окрім цього, з розрахунку заборгованості за Кредитним договором №104186454 від 16.09.2021, вбачається, що станом на 08.01.2026 у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 29 041, 75 грн з яких: 4 500, 00 - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 23 991, 75 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 550, 00 грн - заборгованість за комісіями.

Як вбачається з умов пунктів 1.3, 1.4. договору, кредит надається строком на 30 днів з 16.09.2021, термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 16.10.2021.

Відповідно до положень п.2.3. кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування може бути продовжений (пролонгований) на пільгових чи на стандартних умовах.

Продовження строку кредитування на пільгових умовах відбувається строком на, три, сім і п`ятнадцять днів за умови сплати позичальником комісії і частини заборгованості за кредитом (тілом).

Продовження строку кредитування на стандартних умовах відбувається у разі, якщо після завершення строку кредитування позичальник продовжує користуватися кредитними коштами. Такий строк користування кредитом сторони визначили тривалістю шістдесят днів.

Отже, у пункті 2.3. сторонами погоджено максимальний строк користування кредитом 60 днів, тобто нарахування процентів за цей період є платою позичальника за правомірне користування кредитними коштами.

Як убачається із відомості про щоденні нарахування та погашення кредиту, відповідач 17.10.2026 оплатив в рахунок погашення заборгованості 1 802, 00 грн, з яких 500, 00 грн було зараховано на сплату комісії за пролонгацію, 500, 00 грн - сплата тіла кредиту та 802, 00 грн - сплата процентів по кредиту.

Оскільки 17.10.2021 відповідач сплатив кошти в розмірі 1 802, 00 грн і продовжив користування кредитними коштами, то відповідно до пункту 2.3.1.2 кредитного договору з 16.09.2021 строк кредитування був продовжений (пролонгований) на стандартних (базових) умовах.

При цьому ОСОБА_1 стали нараховуватися проценти за стандартною (базовою) процентною ставкою у розмірі 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Указаний строк кредитування закінчився 17.12.2021 після спливу 60 календарних днів.

Проте, як вбачається із розрахунку заборгованості, кредитором здійснено нарахування заборгованості по відсоткам поза межами строку кредитування, після 17.12.2021, що є незаконним, адже право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» підлягає стягненню заборгованість за договором про споживчий кредит № 104186454 від 16.09.2021 в розмірі 20 573, 00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 4 500, 00 грн та за відсотками 16073, 00 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що 17.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 75338975, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти в розмірі 5 500, 00 грн.

Пунктом 2 договору позики № 75338975 від 17.08.2021 передбачено, що строк дії договору – 30 днів, а процентна ставка за користування кредитними коштами становить 1, 99 % в день.

Дата повернення кредиту 16.09.2021, знижена процентна ставка 0, 90 % за користування кредитними коштами.

22.02.2022 було укладено договір № 22/02/2022 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75338975.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75338975.

Згідно реєстру боржників № 2 до договору № 10-01/2023 від 10.01.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» набуло право вимоги за договором позики № 75338975 від 17.08.2021, боржником за яким є ОСОБА_1 .

З долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором позики № 75338975 від 17.08.2021 вбачається, що така становить 18 634, 38 грн, з яких 5 500, 00 грн – заборгованість за основним боргом, 13 134, 38 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» про стягнення заборгованості за договором № 75338975 від 17.08.2021 в повному обсязі, суд першої інстанції не врахував наступного.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа №910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Отже, з врахуванням викладеного, слід дійти висновку, що за договорами про надання фінансового та споживчих кредитів, проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом строку, на який були надані кредитні кошти і, враховуючи визначену фіксовану процентну ставку за кредитами, нарахування процентів має проводитися на рівні фіксованої процентної ставки.

Як вбачається з умов договору № 75338975 від 17.08.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 сторонами передбачено надання кредиту в розмірі 5 500, 00 грн строком на 30 днів, тобто до 16.09.2021.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що процентна ставка за користування кредитом клієнт становить 1, 99 % на добу. Також умовами договору передбачено знижену процентну ставку в розмірі 0, 90 % в день.

Отже, ТОВ «Коллект Центр» мало право на стягнення процентів за користування кредитними коштами за вказаним договором за 30 днів, виходячи із установлених у договорі процентних ставок.

Правильність такого висновку підтверджується й додатком № 1 до договору № 75338975 від 17.08.2021.

Разом з тим, з розрахунку заборгованості за договором №75338975 від 17.08.2021 вбачається, що нарахування процентів протягом 30 днів, тобто до 16.09.2021 здійснювалось за процентною ставкою 0, 9 %, що становить 1 477, 50 грн, до 16.10.2021 за ставкою 0, 89 % та з 17.11.2021 і до 14.02.2022 за ставкою 1,99 %.

Разом з тим, вказаним розрахунком заборгованості підтверджується, що 16.09.2021 ОСОБА_1 оплатив 1 477, 50 грн в рахунок погашення заборгованості та 17.10.2021 сплатив 2 736, 25 грн, що разом становить 4 213, 75 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» про стягнення заборгованості за договором № 75338975 від 17.08.2021 в повному обсязі, суд першої інстанції в достатній мірі не врахував, що за змістом статті 1048 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі № 300/438/18.

Отже, нарахування та стягнення процентів за користування кредитом поза визначеними строками суперечить вказаним вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.

Враховуючи вищенаведене, оскільки строк договору погоджено сторонами та становить 30 днів, з врахуванням того, що ОСОБА_1 в рахунок оплати заборгованості оплатив 4 213, 75 грн, відтак з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» слід стягнути заборгованість за договором №75338975 від 17.08.2021 в розмірі 2 763, 50 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн.

Стягуючи з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 25 000, 00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що такий розмір є пропорційним до задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З матеріалів справи вбачається, що 01 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» укладено договір про надання правової допомоги № 01-07/2024, за умовами якого клієнт доручає, адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно Витягу з Акту № 17 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025 року до договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 Адвокатським об`єднанням клієнту у відповідності до заявок на надання юридичної допомоги щодо примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 надано наступну правову допомогу: надання усної консультації з вивченням документів (2 000,00 грн за 1 годину), всього 2 години, що становить 4 000, 00 грн, письмова (вивчення документації клієнта з посиланням на нормативно-правові акти та підготовкою аналітичної довідки щодо судової практики) 1 година 3 000, 00 грн, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (3 000, 00 грн 1 година), всього 6 годин, що становить 18 000 грн. Всього 25 000 грн.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом з тим, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з врахуванням того, чи виник у заявника обов`язок зі сплати таких витрат та чи та чи була їх сума обґрунтованою і не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правничу допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені нормами процесуального законодавства, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Подібний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18.

Враховуючи складність справи, принцип співмірності судових витрат, обсяг наданих адвокатом послуг, колегія суддів вважає, що стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ««Коллект Центр» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000, 00 грн відповідатиме критеріям виправданості, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 141 ЦПК України та з урахуванням наслідків розгляду справи апеляційним судом – часткового задоволення позовних вимог позивача, з відповідача у користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1468.90 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з посвідчення Серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 є учасником бойових дій.

Відтак, Товариству з обмеженою відповідальністю ««Коллект Центр» слід компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України 1 468, 90 грн судового збору за подання позовної заяви.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що оскільки висновки, викладені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції в частині часткового задоволення позову не відповідають обставинам справи, то таке слід скасувати та ухвалити нове про його часткове задоволення.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 19 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за договором про споживчий кредит № 4651492 від 26.09.2021 в розмірі 17 500, 00 грн, з яких: 4 000, 00 грн. – заборгованість за тілом кредиту та 13 500,00 грн - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за договором про споживчий кредит № 104186454 від 16.09.2021 в розмірі 20 573, 00 грн., з яких: 4500, 00 грн заборгованість за тілом кредиту та 16 073, 00 грн. – заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за договором №75338975 від 17.08.2021 в розмірі 2 763, 50 грн.

Всього стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» 40 836, 50 грн. заборгованості.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю ««Коллект Центр» за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України 1 468, 90 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000, 00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Постанова складена 03 вересня 2026 року.

Головуючий С. М. Копняк

Судді: Р.В. Савуляк

Р.П. Цяцяк