Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №314/2561/25 — Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/2561/25

Провадження № 2/314/156/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2026 м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі

головуючого судді Швець О.В.,

секретаря судового засідання Павлівської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Вільнянськ, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

без участі сторін та їх представників,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

В провадженні Вільнянського районного суду Запорізької області перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.11.2018 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 399022. Товариство виконало умови договору в повному обсязі та надало відповідачу кредит. Відповідач, в свою чергу, кредитні зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість.

12.04.2018 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» було укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами.

25.07.2024 року відповідно до протоколу загальних зборів № 1706 було перейменовано ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» на ТОВ «ВІН ФІНАНС». Наказом № 55-к від 25.07.2024 року на виконання протоколу загальних зборів № 1706 було внесено зміни про перейменування облікових та інших документів товариства.

Враховуючи викладене, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 399022 від 03.11.2018 року у загальному розмірі 22 667,49 грн., яка складається з: суми заборгованості 17 320,00 грн., суми інфляційних втрат 3 787,27 грн., суми 3% річних 1 560,22 грн., витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Він фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором сформовано 08.06.2025 через систему «Електронний суд», подано до Вільнянського районного суду Запорізької області.

Згідно із відомостями протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказана позовна заява 09.06.2025 передана на розгляд головуючого судді Швець О.В.

Ухвалою судді Вільнянського районного суду Запорізької області Швець О.В. від 18.07.2025, після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача у справі, прийнято зазначену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

У позові представник позивача просить проводити розгляд даної справи за відсутністю представника ТОВ «Споживчий центр» та не заперечує проти заочного розгляду справи у випадку неявки відповідачки.

Відповідач ОСОБА_1 02.09.2025 надала суду заяву, в якій просила застосувати строк позовної давності.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві зазначено про розгляд справи у відсутність представника товариства, проти заочного розгляду не заперечують.

Відповідач, ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Частиною 1 статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, надавши їм відповідну оцінку, суд доходить таких висновків.

Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що 03.11.2018 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 399022, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 4 500 грн., строком на 30 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором.

Вищевказаний договір було укладено в електронній формі.

12.04.2018 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» було укладено договір факторингу № 1, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 399022.

Таким чином, ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ»» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 399022.

25 липня 2024 року відповідно до протоколу загальних зборів № 1706 було перейменовано ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» на ТОВ «ВІН ФІНАНС».

Наказом № 55-к від 25.07.2024 року на виконання протоколу загальних зборів № 1706 було внесено зміни про перейменування облікових та інших документів товариства.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» виконало взяті на себе зобов`язання по кредитному договору в повному обсязі та надало відповідачу кредит. Натомість, відповідач свої договірні зобов`язання неналежним чином не виконав, позику та проценти за користування кредитними ресурсами у відповідності до умов договорів та графіку платежів не сплатив.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Вирішуючи питання про розмір заборгованості судом враховується наступне.

Відповідно до реєстру прав вимоги до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором, позичальником в якому є відповідач ОСОБА_1 , на загальну суму 6 930,00 грн, з яких 4 500 грн сума боргу за тілом кредиту та 2 430 грн відсотки.

Інформації щодо переходу до позивача права вимоги за пенею і штрафами на суму 9 990 грн, як про те зазначає позивач в поданій до суду позовній заяві, реєстр не містить.

Тому суд приходить до висновку що позовні вимоги в частині включення до суми 9 990 грн як сум боргу за пенею і штрафами є безпідставними.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також з угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України), а тому її приписи поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Для покладення на відповідача обов`язку зі сплати 3 % річних обов`язковою умовою є визначення суми заборгованості, на яку їх нараховано.

Базою нарахування 3% річних згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, базою нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат обраховує суму боргу в розмірі 17 320 грн, а не в розмірі 6 930,00 грн, як належить, що є безпідставним. Відповідно, розрахунок 3 % річних та індексу інфляції є необґрунтованим.

Тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором в сумі 6 930,00 грн, решта вимог задоволенню не підлягають.

Щодо застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Одночасно, суд враховує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ 7: перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.»

Строк карантину неодноразово продовжувався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на дії України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої трусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України карантин гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої трусом SARS-CoV-2.

Карантин в Україні безперервно діяв у період з 12.03.2020 року до 30.06.2023 року.

На час дії установленого на території України карантину строки, визначені ст. ст. 257, 258 ЦК України, були продовжені Законом України № 540-ІХ від 30 березня 2020 року.

Верховний Суд неодноразово надавав висновки щодо необхідності застосування пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а саме: у постанові від 31 травня 2021 року у справі № 926/1812/21, постанові від 22 вересня 2022 року у справі №920/724/21.

Разом з тим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, затверджено Указ Президента від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Законом України від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, строки визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк його дії».

Воєнний стан був введений 24.02.2022 і триває нині.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що строки позовної давності щодо позовних вимог не спливли.

Щодо стягнення суми судового збору суд зазначає наступне.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог позивачу підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 750,94 грн.

Вирішуючи питання про стягнення коштів за надання правничої допомоги судом враховується наступне.

Позивач просив стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн., яка підтверджується актом про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 30.05.2025.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

За змістом норм ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

При цьому згідно статті 30 згаданого Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ усправі «East/WestAllianceLimited»проти України»).

Сума заявлених позивачем до відшкодування відповідачем судових витрат на правничу допомогу адвоката не співмірна із складністю справи, оскільки адвокат не з`являвся в судові засідання, тому визначені представником позивача витрати на правничу допомогу в сумі 5 000 грн. є неспівмірними зі складністю справи та фактично вчиненими послугами адвоката.

Виходячи з принципу розумності, суд приходить до висновку про доцільність стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (код за ЄДРПОУ: 38750239), заборгованість за Кредитним договором №399022 від 03.11.2018 у розмірі 6 930,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (код за ЄДРПОУ: 38750239) суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 750,94 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (код за ЄДРПОУ: 38750239) витрати на правничу допомогу у в розмірі 2 000 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Реквізити сторін:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», код ЄДРПОУ: 38750239, адреса місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Ольга Валеріївна Швець

01.09.2026