Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №753/4312/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/4312/26

провадження № 2/753/7460/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва в складі головуючого судді Колесника О.М., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17.12.2025 року прзивачу стало відомо що його колишньою дружиною ОСОБА_3 03.12.2025 року було протиправно знято ОСОБА_1 з місця реєстрації, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , де він фактично проживає та був зареєстрований на законних підставах.

Звертаючись до ЦНАП Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, відповідачка не повідомила реєстраторів що вона не є єдиним власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та що позивач також є співвласником даного житла.

Таким чином, заява відповідачки, а в подальшому, рішення та дії Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації по скасуванню реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , позбавляють його права вільно користуватися майном яке йому належить, а саме проживання в житловому будинку, реєстрації його місця проживання у даному будинку та суперечить Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».

В зв`язку з чим позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом за захистом своїх прав та просить суд визнати протиправними дії Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації щодо зняття (скасування) реєстрації 03.12.2025 року місця проживання ОСОБА_1 та зобов`язати Дарницьку районну у місті Києві державну адміністрацію провести реєстрацію місця проживання громадянина України - ОСОБА_1 .

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 12 березня 2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ст. 178 ЦПК України, відповідач не скористалася своїм правом одання до суду відзиву на позовну заяву та/або заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

Від позивача також не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

При цьому від представника третьої особи, 30 березня 2026 року надійшли пояснення, в яких остання просила суд прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2025 року ОСОБА_1 , стало відомо що його колишньою дружиною ОСОБА_3 03.12.2025 року було знято його з місця реєстрації, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , де він фактично проживає та був зареєстрований на законних підставах.

Звертаючись до ЦНАП Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, відповідачка не повідомила реєстраторів що вона не є єдиним власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та що позивач також є співвласником даного житла.

Таким чином, заява відповідачки, а в подальшому, рішення та дії Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації по скасуванню реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , позбавляють його права вільно користуватися майном яке йому належить, а саме проживання в житловому будинку, реєстрації його місця проживання у даному будинку та суперечить Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».

Згідно ст. 29 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб щодо внесення інформації до реєстру територіальної громади про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи, зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування рішень органів реєстрації, зміну інформації в реєстрі територіальної громади можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

Згідно статей 81, 83 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, позивачем не надано доказів в розумінні ст.76 ЦПК України, на підставі яких суд міг би встановити наявність або відсутність наявності у діях чи бездіяльності ОСОБА_2 ознак порушення цивільних прав та інтересів ОСОБА_1 .

Відповідно частини другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

За змістом статті 51 ЦПК України належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Відповідачем є та зі сторін у процесі, яка вказується позивачем як порушник його права. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Тому, неналежним відповідачем є особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона повинна відповідати за пред`явленим позовом.

Як випливає зі змісту ст.ст. 51, 175 ЦПК України на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач помилився відносно обов`язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд має виходити із положень статті 51 ЦПК України та з урахуванням частини п`ятої статті 12 ЦПК України, роз`яснити позивачеві право на заміну неналежного відповідача.

Таким чином, суд, як орган, на який покладено обов`язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов`язаний визначити суб`єктний склад учасників процесу залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено пунктом 1 частиною першою статті 189 ЦПК України та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів.

Відповідно до ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

З наведеного слідує, що законодавством покладено саме на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач.

Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє.

Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати відповідне клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є належним відповідачем. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд позбавлений можливості проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

При цьому, відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивачем ставляться вимоги до Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, яка є третьою особою, при цьому вимоги до ОСОБА_2 позивачем не заявлися.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки пред`явлені до неналежного відповідача.

Судові витрати відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України у разі відмови в задоволені позову покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись стст. 7, 9, 12, 19, 76, 81, 89, 141, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 353, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

СУДДЯ: КОЛЕСНИК О.М.