Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №645/930/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 645/930/26 Головуючий 1 інстанції: Лисенко О.О.

Провадження №33/818/1522/26 Доповідач: Шабельніков С.К.

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року м. Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,

при секретарі Вакула Н.С.,

за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , та його захисника – адвоката Канделакі В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Канделакі В.М. на постанову судді Немишлянського районного суду м.Харкова від 13 травня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який працює в ТОВ «Гермес Буд», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , -

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

Постановою встановлено, що 31 січня 2026 року о 13 годині 40 хвилин м.Харків, вул. Єдності, 166, водій ОСОБА_1 керував т/з OPEL ASTRA, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКНЛ у лікаря нарколога водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.

Постановою суду від 13 травня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника про виклик та допит у якості свідка – інспектора взводу №1 роти №4 батальйону №3 УПП в Харківській області лейтенанта поліції Губарева М.А.

В апеляційній скарзі захисник Канделакі В.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , просить постанову судді Немишлянського районного суду м.Харкова від 13 травня 2026 року скасувати, та закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів зазначив, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про виклик та допит свідка інспектора взводу №1 роти №4 батальйону №3 УПП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , до якого були питання щодо законності зупинки транспортного засобу та не направлення водія на медичний огляд Звертає увагу, що працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, які б відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», давали право працівниками поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . При цьому, зазначає, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, однак працівниками поліції його не було направлено до медичного закладу для проходження огляду, що є порушенням ст.266 КУпАП.

08 червня 2026 року на адресу Харківського апеляційного суду надійшло клопотання захисника Канделакі В.М. про виклик та допит в якості свідка – інспектора взводу №1 роти №4 батальйону №3 УПП в Харківській області лейтенанта поліції Губарева М.А.

Заслухавши доповідь головуючого судді, вислухавши доводи захисника Канделакі В.М. та ОСОБА_1 , який повністю підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши ці доводи та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Постанова судді згідно зі ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд при розгляді справи відносно ОСОБА_1 дотримався всіх вказаних вимог закону.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, внаслідок порушення ним вимог п.2.5 Правил дорожнього руху.

Так, згідно з п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, диспозиція якої передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, з системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що проходження в установленому порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є обов`язком водія, а не його правом.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №579963 від 31 січня 2026 року, в якому зазначено про те, що 31 січня 2026 року о 13 годині 40 хвилин в м.Харкові по вул. Єдності, 166, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом OPEL ASTRA, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку в закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКНЛ у лікаря нарколога водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_1 був ознайомлений з відомостями цього протоколу, про що свідчить його власноручний підпис у цьому протоколі в графах: «Дата, час, місце розгляду адміністративної справи»; «Підпис особи, якій роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи:»; «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті правопорушення»; «Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (зі змістом протоколу ознайомлений(а), копію протоколу отримав(ла), внесені про мене дані-правильні): ОСОБА_1 ) (арк.1).

Будь-яких заперечень або зауважень щодо незаконних дій працівників поліції ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення або інших документів не зазначав.

У матеріалах справи міститься направлення на огляд водія до КНП ХОР «ОКНЛ» від 31 січня 2026 року, згідно з яким ОСОБА_1 під час події мав виражені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість. (арк.4).

Також належить взяти до уваги, що згідно рапорту інспектора взводу 1 роти 4 батальйону 3 УПП в Харківській області ДПП, лейтенанта поліції, М. Губарєва, в якому зазначено про те, що 31 січня 2026 року о 13 годині 40 хвилин за адресою: м.Харків, вул. Єдності, 166, було зупинено транспортний засіб OPEL ASTRA, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно ст.35 Закону України «Про Національну поліцію». Під час перевірки документів та спілкування були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість. Від проходження огляду у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ», у лікаря нарколога, водій відмовився. Складено протокол ЕПР1 579963 за ч.1 ст.130 КУпАП, п.2.5 ПДР, відсторонено від керування, посвідчення водія не вилучалось, оскільки водій в руки не передав (арк.5).

Згідно рапорту інспектора взводу 1 роти 4 батальйону 3 УПП в Харківській області ДПП, лейтенанта поліції, М. Губарєва, від 02 лютого 2026 року, в якому зазначено, що в протоколі ЕПР1 579963 в графі «до протоколу додається» помилково вказано «відео з реєстратора 70 mai», у зв`язку з чим просить вважати вірним в графі до протоколу додається: рапорт поліцейського, направлення водія для проведення огляду на стан сп`яніння, відео з БК476511, 475511, 470890 (арк. 6).

У матеріалах справи також міститься відеозапис події від 31 січня 2026 року за участю ОСОБА_1 (акр. 2), з якого вбачається, що на вимогу працівників поліції транспортний засіб здійснив зупинку. Підійшовши до автомобіля, в салоні якого перебував лише водій, працівники поліції представилися та повідомили причину зупинки, яка полягала у невиконанні вимоги щодо використання ременя безпеки. Після чого водій надав для перевірки посвідчення водія. Водієм виявився ОСОБА_1 . На вимогу працівників поліції ОСОБА_1 витягнув руки перед собою, після чого працівник поліції запитав про причини блідості обличчя останнього та про час останнього вживання ним наркотичних речовин або алкогольних напоїв. На що водій відповів, що наркотичні речовини не вживає, а алкоголь останній раз вживав минулого тижня. У зв`язку з виявленими ознаками наркотичного сп`яніння, працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у відповідному медичному закладі у лікаря-нарколога, а також роз`яснювали наслідки відмови від проходження такого огляду. Однак ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду, обґрунтовуючи відмову тим, що він поспішає.

Окрім цього, з відеозапису об`єктивно вбачається, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 зазначив, що востаннє курив два тижні тому (13:47:00), а також намагався домовитись із працівниками поліції щодо не складання відносно нього матеріалів, за що був попереджений про кримінальну відповідальність. У подальшому, працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол, та ознайомили його з правами й обов`язками, передбаченими ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Після оформлення відповідних матеріалів, ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення, який він підписав та отримав його копію без жодних зауважень чи заперечень. Водія було відсторонено від подальшого керування транспортним засобом.

Зазначений відеозапис відтворює обставини події, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, хід спілкування останнього з працівниками поліції, виявлення ознак наркотичного сп`яніння, законну вимогу працівника поліції на проходження в установленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, а також відмову водія від проходження зазначеного огляду у відповідному медичному закладі.

Крім того, вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 не було об`єктивних підстав для не проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, що, у свою чергу, свідчить про умисне бажання уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме відмова від вимоги поліцейського пройти в установленому порядку огляду на стан сп`яніння у медичному закладі є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій в стані наркотичного сп`яніння чи ні.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Однак, ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом на захист, звернувшись за допомогою до професійного адвоката, не скористався своєю процесуальною можливістю та не звернувся із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі.

Більш того, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 подавав заяву в порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків при складанні адміністративного матеріалу відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП.

Також стороною захисту не надано відомостей про те, що вони зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності працівників патрульної поліції.

Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.

Отже, враховуючи, що сторона захисту не надала до суду будь-яких фактичних відомостей на підтвердження їх версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів за цією справою, а матеріали справи не містять відповідних відомостей, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших письмових доказах, оскільки вони відповідають дійсності та заслуговують на увагу.

Щодо доводів апеляційної скарги сторони захисту про те, що у працівників поліції булі відсутні законні підстави для зупинки транспортного засобу, апеляційний суд зазначає наступне.

Так, стаття 35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлює перелік підстав для зупинки транспортних засобів. Аналіз цієї статті дає підстави стверджувати, що вимоги норм, зазначених у ній здебільшого спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху, а також на забезпечення норм, визначених Законом. Однак, законодавець встановлює виключення і не обмежує працівників поліції підставами для зупинки транспортних засобів, визначених ст.35 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно приписів ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, зупинення транспортних засобів та перевірку документів особи.

Застосування цієї статті працівниками поліції має обумовлюватися зовнішніми чинниками або обставинами, які можуть надавати право або зобов`язувати поліцейського застосувати певні превентивні заходи.

При цьому, належить врахувати те, що згідно Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2024 року в Україні введено режим «воєнний стан», який діяв і на час оспорюваної події.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Керування транспортними засобами в стані сп`яніння створює реальну небезпеку для учасників дорожнього руху та може призвести до тяжких наслідків.

Здійснити перевірку керування водієм транспортного засобу, вочевидь, можливе лише після зупинки транспортного засобу.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено обов`язок водія пройти медичний огляд на стан сп`яніння.

Ця вимога поліцейського є імперативною і підлягає виконанню.

Разом з тим, ніхто не може бути примушений проходити огляд на стан сп`яніння, оскільки з точки зору стороннього спостерігача такий примус може бути розцінений, як порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, відповідно до викладених правових норм у їх нерозривному взаємозв`язку, водій у якого працівник поліції встановив ознаки сп`яніння зобов`язаний виконати законну вимогу – пройти огляд на встановлення факту такого сп`яніння, а відмова від виконання цієї вимоги є самостійним складом адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене ст. 130 КУпАП та не знаходиться у причинно – наслідковому зв`язку із законністю чи незаконністю зупинки транспортного засобу.

Поряд із цим, у матеріалах справи наявний рапорт працівника поліції від 31 січня 2026 року, відповідно до якого транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений на підставі ст.35 Закону України «Про Національну поліцію».

При цьому, з наявного в матеріалах справи відеозапису подій від 31 січня 2026 року за участю ОСОБА_1 об`єктивно вбачається, що працівники поліції зазначили чітку причину зупинки транспортного засобу, а саме — невикористання водієм ременів безпеки. Будь-яких заперечень з цього приводу ОСОБА_1 працівникам поліції не висловлював.

Разом з тим, належить також зазначити, що неправомірна зупинка транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення працівників поліції до відповідальності, встановлену законом та підлягають розгляду в окремому порядку.

Натомість, матеріали справи не містять відомостей щодо позитивного результату оскарження дій чи бездіяльності працівників поліції, причетних до складання цих матеріалів про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги в цій частині належить вважати необґрунтованими та розцінювати їх, як обраний спосіб захисту ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги сторони захисту про те, що ОСОБА_1 погоджувався пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, а також про відсутність його письмової відмови від проходження такого огляду, не знайшли свого підтвердження та повністю спростовуються матеріалами справи, зокрема, відеозаписом подій від 31 січня 2026 року.

Так, із дослідженого відеозапису чітко вбачається факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, його зупинка працівниками поліції, виявлення у водія ознак наркотичного сп`яніння, законну вимогу працівників поліції на проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку, від якого ОСОБА_1 відмовився, пояснюючи свою відмову тим, що він поспішає. Крім того, відеозаписом зафіксовано факт ознайомлення, підписання та отримання ОСОБА_1 копії протоколу про адміністративне правопорушення без будь-яких зауважень чи заперечень.

Таким чином, наявні у матеріалах справи відеозаписи послідовно зафіксували всі істотні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, апеляційним судом не встановлено порушень працівниками поліції вимог статті 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, а також Закону України «Про Національну поліцію».

З огляду на викладене, наведені в апеляційній скарзі доводи сторони захисту не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції, у зв`язку з чим визнаються апеляційним судом необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Належить врахувати, що у матеріалах справи наявна довідка інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП, старшого лейтенанта поліції, Кирюша О., згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 02 липня 2008 року (арк.3), що свідчить про позитивне складення ним іспиту на знання вимог Правил дорожнього руху, а тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що останній знає правила дорожнього руху, в тому числі п. 2.5.

Апеляційний суд вбачає, що ОСОБА_1 свідомо ігнорував Правила дорожнього руху, що також свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з`ясуванні судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху та вірно притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставною.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

У зв`язку з викладеним, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.

Клопотання сторони захисту про виклик та допит поліцейського, в якості свідка, не підлягає задоволенню, оскільки відсутня необхідність у допиті вказаної особи, у зв`язку з тим, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю доведена матеріалами справи, які є взаємодоповнюючими та не суперечать один одному.

Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника Канделакі В.М. залишити без задоволення.

Постанову судді Немишлянського районного суду м.Харкова від 13 травня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков