Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №526/3687/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 526/3687/25 Номер провадження 22-ц/814/2055/26Головуючий у 1-й інстанції Черков В. Г. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.

судді Дряниця Ю.В.. Чумак О.В.

за участю секретаря судового засідання Грицак А.Я.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві справу за апеляційною скаргою адвокатки Рой Інни Володимирівни, представниці ОСОБА_1 , на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 20 січня 2026 року (час ухвалення судового рішення з 11:18:13 до 11:28:19; дата виготовлення повного текста судового рішення – 30 січня 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю,

третя особи – військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

у с т а н о в и в:

У листопаді 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, просила суд ухвалити рішення, яким встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спільно проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з березня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявлені вимоги мотивувала такими обставинами.

Позивачка з березня 2018 року проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , 1987 року народження. Проживали вони разом за адресою: АДРЕСА_1 , та були родиною, вели спільне господарством, пов`язані були спільним побутом.

ОСОБА_3 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 і 15.07.2025 під час виконання бойового завдання зник безвісти.

На час зникнення ОСОБА_3 безвісти їхні відносини, які притаманні подружжю, не припинялися, а тому позивачка має право на отримання виплати грошового забезпечення, передбаченого для сімей військовослужбовців, які зникли безвісти.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 20 січня 2026 року позов задоволений.

Встановлений факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , спільно проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , з березня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 .

В апеляційній скарзі адвокатка Рой І.В., представниця ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норми процесуального і матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги стверджується, що позивачка не дала суду доказів того, що не перебувала у шлюбі з іншою особою з огляду на те, що має дітей, народжених від іншої особи.

Докази, на які послався суд, не є достатніми і достовірними для встановлення факту проживання осіб у фактичному шлюбі.

Суд не звернув уваги, що задоволення позову, а саме встановлення факту, про який просить позивачка, не породжує будь-яких правових наслідків для позивачки, адже ЗУ «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачає виплати особам, які встановлюють факт проживання однією сім?єю без реєстрації шлюбу із військовослужбовцем, який зник без вісті.

У відзиві адвокат Буток К.О., представник ОСОБА_2 , посилається на необгрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду залишити без змін.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав:

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки виконавчого комітету Дубов`язівської селищної ради від 29.08.2025 № 358, ОСОБА_3 , 1987 р.н., до дня зникнення безвісти 15.07.2025 під час виконання бойового завдання згідно сповіщення від 17.07.2025 № 15/1/6652 проживав без реєстрації та вів спільне господарство разом із співмешканкою ОСОБА_2 , 1975 р.н., за адресою: АДРЕСА_1 . Єдиним джерелом доходу сім`ї була заробітна плата ОСОБА_3 .

З копії повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 17.07.2025 № 15/1/6652 вбачається, що ОСОБА_1 сповіщена про те, що її син, солдат ОСОБА_3 , 1987 р.н., захищаючи Батьківщину, в ході виконання бойового завдання зник безвісти 15.07.2025 в районі н.п. Русин Яр Краматорського району Донецької області, внаслідок штурмових дій противником. На зв`язок не виходить, подальша доля невідома.

З відповіді командира військової частини НОМЕР_1 від 15.09.2025 № 9651/94 видно, що відповідно до соціально-демографічних даних, які заповнені зі слів солдата ОСОБА_3 , у графі фактичне місце проживання зазначено: АДРЕСА_1 , у графі сімейний стан: громадянський шлюб, у графі чоловік/дружина: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 .

Свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 підтвердили, що позивачка з березня 2018 року проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , 1987 року народження, за адресою: АДРЕСА_1 , та були родиною, вели спільне господарством, пов`язані були спільним побутом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції визнав доведеним факт проживання позивачки і ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період часу з березня 2018 року.

Апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційної скарги, керується такими міркуваннями.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наведеним вимогам процесуального закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до ст.315 ЦПК України суд встановлює юридичні факти, якщо від них (фактів) залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.

Як слідує з позовної заяви, ОСОБА_2 просить встановити факт проживання однією сім?єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_3 , який зник без вісті, з метою реалізації майнових прав – отримання грошового забезпечення, передбаченого ЗУ «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», тому для правильного вирішення спору слід встановити чи породжує такий факт певні правові наслідки відповідно до приписів вказаного Закону за станом на час зникнення ОСОБА_3 без вісті.

Відповідно до повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 17.07.2025 № 15/1/6652 ОСОБА_3 зник без вісті 15 липня 2025 року (а.с.13).

Згідно повідомлення командира в/ч НОМЕР_1 особисте розпорядження ОСОБА_3 у військовій частині не зареєстроване (а.с.16).

Відповідно до ст.9 ЗУ «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції за станом на 15 липня 2025 року за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках.

Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.

Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.

З наведених норм слідує, що за відсутності особистого розпорядження військовослужбовця, особа, відносно якої судом встановлений факт проживання із військовослужбовцем однією сім?єю без реєстрації шлюбу, не має права на отримання виплат (грошового забезпечення).

Враховуючи наведене, у ОСОБА_6 не виникло право на отримання грошового забезпечення відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_3 не породжуватиме для неї юридичних наслідків, від їх встановлення не залежить виникнення у неї права на отримання грошового забезпечення передбаченого статтею 9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Оцінюючи висновки суду першої інстанції про доведеність факта проживання позивачки із ОСОБА_3 однією сім?єю без реєстрації шлюбу, апеляційний суд відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України керується висновками, викладеними у постанові 08 грудня 2021 року по справі № 531/295/19, згідно яких:

«Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.»

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц, від 13.03.2026 у справі №642/1787/24.

У підтвердження заявлених вимог позивачка посилалася на довідку від 29 серпня 2025 року (а.с.12), світлини (а.с.22-24), світлокопії скріншотів листування (а.с.25-32), відеозапис (а.с.33). Судом першої інстанції за клопотанням позивачки допитані два свідки.

Проаналізувавши зазначені докази, апеляційний суд визнає, що вони (докази) не є достатніми у розумінні ст.80 ЦПК України на підтвердження того, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 спільно проживали як подружжя та мали спільний побут.

З наведених мотивів рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні поданої заяви.

Керуючись ст.367, ст.374 ч.1 п.2, ст.376 ч.1 п.4, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу адвокатки Рой Інни Володимирівни, представниці ОСОБА_1 , задовольнити.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 20 січня 2026 року скасувати, ухвалити нове рішення по суті заявлених вимог.

ОСОБА_2 відмовити за недоведеністю у задоволенні позову до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати виготовлення повного текста постанови.

Повний текст постанови виготовлений 02 вересня 2026 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді Ю.В. Дряниця

О.В. Чумак