Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №162/487/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 162/487/26 Провадження №33/802/735/26 Головуючий у 1 інстанції:Савич А. С.

Доповідач: Денісов В. П.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 року місто Луцьк

Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - адвоката Берзіня С.Л., розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника на постанову судді Любешівського районного суду Волинської області від 23 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки, без оплатного вилучення транспортного засобу,

Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 665 грн. 60 коп. судового збору,

ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він повторно протягом року, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, 28.05.2026 о 20 год 26 хв у с. Люб`язь по вул. Перемоги, керував автомобілем марки «Опель Фронтера», н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння (результат – 1,24‰).

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 а) Правил дорожнього руху, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі захисник вважає постанову судді незаконною. Посилається на те, що суд першої інстанції помилково встановив наявність складу правопорушення за ч.2 ст.130 КУпАП, оскільки дії ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем охоплюються складом адміністративного правопорушення саме за статтею 172-20 КупАП. Просить постанову судді скасувати та закрити справу на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника, який підтримував апеляційну скаргу і просив скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно приписів ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Положеннями ст.280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вказаних вимог закону суддя, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , дотримався.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, а саме, повторне протягом року керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, що ретельно перевірені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та у взаємозв`язку для ухвалення даного рішення.

Так, його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, об`єктивно стверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 678183 від 28.05.2026 (а.с.1); роздруківкою з приладу «Драгер 6820», відповідно до якої вміст алкоголю у видихуваному повітрі ОСОБА_1 становить 1,24‰ (а.с.3); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким проведено огляд на визначення стану сп`яніння ОСОБА_1 за допомогою приладу «Драгер 6820», результат огляду – 1,24 ‰, тобто встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння (а.с.2); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28.05.2026, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовляється пройти огляд з метою виявлення стану сп`яніння у КП «Любешівська багатопрофільна лікарня» Любешівської селищної ради (а.с.5); зобов`язанням до протоколу або постанови про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 678183 від 28.05.2026 (а.с.6); копією постанови судді Любешівського районного суду Волинської області від 02.12.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.10-11); копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7275093 від 28.05.2026 (а.с.12); відеозаписами з нагрудної камери поліцейського з місця події (а.с.13-14), а також іншими матеріалами справи.

Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

А п.2.9 «а» ПДР забороняє водію керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, настає за ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до ч.2 ст.130 КУпАП повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Процедура проведення огляду на визначення в особи стану алкогольного сп`яніння повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів, які регламентують це питання.

Так, відповідно до змісту ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі Інструкції), якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв`язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння.

А тому, оскільки на місці зупинки транспортного засобу у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, працівник поліції мав право запропонувати йому пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан сп`яніння.

В той час, відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, під час проходження проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, або такий огляд проводиться у присутності двох свідків

Згідно приписів частини 3 цієї статті КУпАП у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Відповідно до п.6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Згідно з п.7 Розділу І у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я.

Зазначені нормативно-правові акти дають зробити висновок, що для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння водія транспортного засобу в закладах охорони здоров`я є дві підстави, а саме незгода водія на проведення огляду на стан сп`яніння працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу та незгода водія з його результатами.

Відеозаписи, які містяться у матеріалах справи та перегляд їх змісту вказує на те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння зафіксовано належним чином.

З відео вбачається, що під час спілкування з ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на місці зупинки за допомогою алкотестеру, водій погодився щодо проходження огляду та з результатом освідування був згідний – 1,24‰ (21:24 час на відео). На пропозицію пройти огляд в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився. Йому було роз`яснено його права та обов`язки та засвідчив протокол власним підписом. Також, не оспорював факту керування ним транспортним засобом (а.с.13-14).

Так, переглядом відеозапису з бодікамер працівників поліції встановлено, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного приладу зафіксовано безперервною відео фіксацією.

Зазначені відеозаписи події відповідають вимогам ст.251 КУпАП, згідно якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Надані відеозаписи відображають подію адміністративного правопорушення та містять відомості, що підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, а тому обґрунтовано судом взяті до уваги.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що протокол складений не уповноваженою особою, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем та не дотримані вимоги ст.266-1 КУпАП, оскільки приписи даної норми закону застосовуються лише щодо тих військовослужбовців, які виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, матеріали справи не містять даних, що ОСОБА_1 виконував обов`язки військової служби на момент зупинки його транспортного засобу.

Слід відмітити, що у місцевому суді ОСОБА_1 повністю визнав свою вину, щиро розкаявся. Просив не накладати на нього додаткове стягнення.

При цьому правопорушник не вказував, що він виконував військові обов`язки і не додав відповідних документів на підтвердження виконання ним військових обов`язків.

Не долучено таких документів і до апеляційної скарги, а тому твердження апелянта про те, що військовослужбовець ОСОБА_1 , як водій легкового автомобіля, повинен нести відповідальність за ст.172-20 КУпАП, а не за ч.2 ст.130 КУпАП є безпідставними і не беруться апеляційним судом до уваги.

Статтею 172-20 КУпАП не передбачена відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння і стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

За такі дії передбачена відповідальність саме за ст.130 КУпАП.

Тому судом першої інстанції ОСОБА_1 обгрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності саме за ч.2 ст.130 КУпАП.

Отже, ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, повинен виконувати вимоги п.2.9 а ПДР.

Відповідно до п.2.9 «а» Правил дорожнього руху водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з ч.1 ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст.266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 № 1103.

Суддя дав належну оцінку всім доказам і зробив обґрунтований висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.

Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи захисника щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були законним та безумовними підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як не встановлено й істотних порушень вимог КУпАП, які могли б стати безумовною підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.

Інші доводи апеляційної скарги не беруться апеляційним судом до уваги, оскільки належним чином не спростовують сукупності доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, яке ставиться йому у провину, та не можуть бути безумовними підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у даній справі.

Проаналізувавши зібрані й досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративному правопорушенні за ч.2 ст.130 КУпАП, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи.

При накладенні адміністративного стягнення, суд врахував фактичні обставини справи, дані про особу порушника та обґрунтовано застосував адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами без оплатного вилучення транспортного засобу, так як він не належить правопорушнику.

Підстав для скасування постанови судді та закриття провадження з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника – залишити без задоволення, а постанову судді Любешівського районного суду Волинської області від 23 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов