Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №760/5724/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/5724/26 2/760/13286/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м.Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

Головуючого судді Нестеренко Т.В.,

при секретарі судового засідання Панкєєвій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження у приміщенні Солом`янського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Першої Київської державної нотаріальної контори та Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, про зняття арешту з нерухомого майна,-

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача адвоката Тимошик І.О.,

ВСТАНОВИВ:

До Солом`янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Тимошик Ірина Олексіївна, та ОСОБА_2 до Першої київської державної нотаріальної контори та Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про зняття арешту з нерухомого майна.

Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є власницею частини будинку по АДРЕСА_1 на підставі договору довічного утримання № 8-1238 від 18.12.2018 р., посвідченого державним нотаріусом П`ятої київської державної контори, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.07.2025 р.

Як зазначає позивач 1, після смерті її рідної сестри - ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне їй майно, а саме - частку житлового будинку по АДРЕСА_1 , яка належала померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 3117 від 25.05.1990 р., виданого державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори (дублікат свідоцтва виданий 06.06.2011 р.), та ОСОБА_1 звернулася до П`ятої київської державної нотаріальної контори із відповідною заявою про прийняття спадщини, що підтверджується довідкою державного нотаріуса № 2026/02-14 від 20.06.2025 р..

Однак, при здійснені перевірки вищевказаного майна було встановлено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Першою київською державною нотаріальною конторою 03.11.2004 р. зареєстровано арешт нерухомого майна - частки будинку по АДРЕСА_1 на підставі листа Держадміністрації Жовтневого району № 130/2-д від 28.03.2000 р.

На звернення ОСОБА_1 до Першої київської державної нотаріальної контори їй було надано відповідь, що нотаріальна контора не перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав, у зв`язку з чим не має права зняти арешт.

Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація на звернення ОСОБА_1 про знання арешту з майна повідомила, що для вирішення питання про зняття арешту необхідно звернутись до Центру надання адміністративних послуг Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації із відповідним рішенням суду про зняття арешту з майна.

ОСОБА_2 , обґрунтовуючи заявлені вимоги зазначав, що він є співвласником вказаного будинку та на підставі договору купівлі-продажу від 17.11.1977 р., посвідченого державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 належала частина будинку, а відповідно до ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 20.07.2012 р. у справі № 2-3182\12 (набрала законної сили 26.07.2012 р.) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про зміну часток житлового будинку затверджено мирову угоду, відповідно до умов якої сторони визнають, що в порядку зміни часток у будинку, ОСОБА_2 належить на праві власності 80/100 частин будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 належить на праві власності 10/100 частин будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 належить на праві власності 10/100 частин будинку АДРЕСА_1 .

Тож, оскільки ОСОБА_3 належала лише частка будинку АДРЕСА_1 , відповідно, ОСОБА_2 вважає у даному випадку накладено арешт і на належну йому частку будинку за відсутності на то жодних правових підстав, що порушує його права на вільне розпорядження належним йому майном.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду та справу передано на розгляд судді Нестеренко Т.В.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 18.03.2026 р. відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання, витребувано від П`ятої Київської державної нотаріальної контори матеріали спадкової справи № 402/2017 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

30.03.2026 року від Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, представник Єрко Н.П., надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання стверджує, що є неналежним відповідачем у даній справі, відповідно до Постанови Київського апеляційного суду від 07.10.2021 року. Враховуючи викладене, просять відмовити в задоволенні позовних вимог до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації.

13.04.2026 р. на виконання ухвали суду від П`ятої Київської державної нотаріальної контори надійшли матеріали спадкової справи № 402/2017 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Крім того, від П`ятої Київської державної нотаріальної контори надійшли пояснення, у яких зазначається, що інтереси державних нотаріальних контор у судових органах представляє Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України.

Від представника ОСОБА_1 - адвоката Тимошик Ірини Олексіївни надійшло клопотання про залучення Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, яку обґрунтовано тим, що за твердженням П`ятої Ккиївської державної нотаріальної контори, інтереси державних нотаріальних контор у судових органах представляє Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України.

24.04.2026 року від ОСОБА_2 надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Даною заявою повідомляє про підтримку заявлених позовних вимог.

18.05.2026 року від Першої Київської державної нотаріальної контори надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача. При цьому зазначають, що нотаріус не може бути відповідачем або заінтересованою особою, а може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, просять прийняти рішення згідно діючого законодавства.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 26.05.2026 року залучено Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

05.06.2026 року від Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшли заперечення на клопотання про залучення до участі у розгляді даної справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, оскільки реалізація Управлінням повноважень щодо координації та контролю за діяльністю нотаріальних контор є виключно адміністративно-організаційною функцією у сфері публічного управління і не породжує жодних цивільних прав чи обов`язків Управління у приватних правовідносинах між позивачами та нотаріальними конторами, а відтак - Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України є неналежним суб`єктом правовідносин у справі, що розглядається. Просять ухвалити законне обґрунтоване рішення.

23.06.2026 року Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація подала клопотання про закінчення підготовчого провадження та проведення засідання за відсутності представника.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Інші учасники до судового засідання не з`явилися, надали письмові клопотання про розгляд справи без їх участі. Від представника відповідача Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, заслухавши думку позивача та його представника, суд приходить до наступного висновку.

Так, судом встановлені наступні обставини. Позивачу ОСОБА_1 належить частини будинку по АДРЕСА_1 на підставі договору довічного утримання № 8-1238 від 18.12.2018 р., посвідченого державним нотаріусом П`ятої київської державної контори, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.07.2025 року.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом № 3117 від 25.05.1990 року, виданого державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори (дублікат свідоцтва виданий 06.06.2011 р.) власником частки житлового будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 .

Відповідно до договору купівлі-продажу від 17.11.1977 року, посвідченого державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори, власником частки житлового будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 .

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 20.07.2012 року у справі № 2-3182\12 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про зміну часток житлового будинку затверджено мирову угоду, відповідно до умов якої ОСОБА_4 та ОСОБА_3 :

- визнають за ОСОБА_2 право на зміну його частки в житловому будинку АДРЕСА_1 , яка на даний час складає 80/100 частин усього домоволодіння;

- визнають, що їх частки в житловому будинку АДРЕСА_1 складають по 10/100 частин кожній, тому відповідно підлягають зміні їх частки в житловому будинку АДРЕСА_1 .

Сторони визнають, що в порядку зміни часток у будинку, ОСОБА_2 належить на праві власності 80/100 частин будинку АДРЕСА_1 , право власності на які підлягає державній реєстрації.

Сторони визнають, що в порядку зміни часток у будинку, ОСОБА_4 належить на праві власності 10/100 частин будинку АДРЕСА_1 , право власності на які підлягає державній реєстрації.

Сторони визнають, що в порядку зміни часток у будинку, ОСОБА_3 належить на праві власності 10/100 частин будинку АДРЕСА_1 , право власності на які підлягає державній реєстрації.

Вказана ухвала Солом`янського районного суду міста Києва від 20.07.2012 р. у справі № 2-3182\12 набрала законної сили 26.07.2012 року.

Право власності ОСОБА_2 на 80/100 частин будинку АДРЕСА_1 на підставі вказаної ухвали було зареєстровано Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» 21.09.2012 року, що підтверджується відповідним витягом про державну реєстрацію прав.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 06.03.2017 року Серії НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

З матеріалів спадкової справи № 402/2017 вбачається, що із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 звернулась ОСОБА_1 , яка є рідною сестрою померлої та єдиною спадкоємицею її майна, проте свідоцтво про право на спадщину на даний час не видано.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 03.11.2004 року Першою Київською державною нотаріальною конторою зареєстровано обтяження (арешт) частини будинку по АДРЕСА_1 на підставі листа Держадміністрації Жовтневого району № 130/2-д від 28.03.2000 року, власник - ОСОБА_3 .

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Жовтневого районного суду міста Києва від 28.05.1998 р. ОСОБА_3 1965 р.н. визнано недієздатною.

Як зазначила у своєму відзиві Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація, Службою у справах неповнолітніх та опікунської ради Жовтневої районної державної адміністрації міста Києва було направлено лист вих. № 130/д від 28.03.2000р. начальникові Бюро технічної інвентаризації міста Києва про заборону вчиняти будь-які дії з житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , співвласником якого була ОСОБА_3 .

Також Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація повідомила, що ОСОБА_3 була знята з обліку органу опіки та піклування повнолітніх осіб Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації в зв`язку зі смертю.

Судом встановлено, що рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 29.06.2021 року у справі № 760/31362/21 було задоволено позов ОСОБА_1 до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації та ухвалено зняти арешт з 3/4 частин будинку по АДРЕСА_1 , зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Першою Київською державною нотаріальною конторою 03.11.2004 р. за № 1435315 на підставі листа Держадміністрації Жовтневого району від 28.03.2000 р. № 130/2-Д та виключено запис про обтяження від 03.11.2004 року за № 1435315.

Проте, постановою Київського апеляційного суду від 07.10.2021 року рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 29.06. 2021 року у справі № 760/31362/21 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Як вбачається з мотивувальної частини вказаної постанови, Київський апеляційний суд дійшов висновку, що позов пред`явлений до суду за відсутності спору, оскільки ОСОБА_1 попередньо не зверталась ані до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації ані до Першої Київської державної нотаріальної контори із заявами про зняття арешту з нерухомого майна, а також належним органом щодо зняття заборони обтяження у даному випадку є Перша Київська державна нотаріальна контора.

Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Першої Київської державної нотаріальної контори з вимогою про зняття арешту з будинку АДРЕСА_1 , накладеного на підставі листа Держадміністрації Жовтневого району № 130/2-Д від 28.03.2000 р. та зареєстрованого Першою Київською державною нотаріальною конторою.

Листом № 10843/01-16 від 08.11.2021 р. Перша Київська державна нотаріальна контора повідомила, що не перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав, у зв`язку з чим не має права зняти арешт.

У червні 2025 року ОСОБА_1 вдруге звернулась до Першої Київської державної нотаріальної контори з вимогою про зняття арешту з частини будинку АДРЕСА_1 , накладеного на підставі листа Держадміністрації Жовтневого району № 130/2-Д від 28.03.2000 р. та зареєстрованого Першою Київською державною нотаріальною конторою.

Листом № 3394/01-16 від 10.07.2025 р. Перша Київська державна нотаріальна контора повідомила, що термін зберігання процесуальних документів, на підставі яких були накладені арешти (заборони) на майно включно до 2001 року складав три роки, тому надати копії документів, на підставі яких було внесено обтяження за 2000 рік не має можливості через їх відсутність.

Також з матеріалів справи вбачається, що у червні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про вжиття заходів щодо зняття арешту з частини будинку АДРЕСА_1 , накладеного на підставі листа Держадміністрації Жовтневого району № 130/2-Д від 28.03.2000 р. та зареєстрованого Першою київською державною нотаріальною конторою.

Листом від 11.07.2025 р. до Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація повідомила, що для вирішення питання про зняття арешту необхідно звернутись до Центру надання адміністративних послуг Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації із відповідним рішенням суду про зняття арешту з майна.

Тож, з наведеного суд приходить до висновку, що через наявність запису про арешт нерухомого майна, ОСОБА_1 не може оформити свої спадкові права, а також вільно розпоряджатись як належним їй на даний час так і успадкованим майном, у зв`язку з чим даний позов спрямований на захист права власності.

Також, оскільки у даному випадку арешт накладено на частки будинку АДРЕСА_1 , відповідно вказане обтяження стосується прав ОСОБА_2 , який є співвласником вказаного будинку відповідно до договору купівлі-продажу від 17.11.1977 р. та ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 20.07.2012 р. у справі № 2-3182\12.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За змістом ст.ст. 1216, 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 Цивільного кодексу України.

Підпунктами 4.15. та 4.18. п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 р. передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Слід відзначити, що оскільки підставами та предметом поданого позову є в тому числі захист майнових прав позивачки щодо законності подальшого обтяження у вигляді арешту майна, належного на праві власності її померлій сестрі, суд вважає, що в даному випадку позивачем обрано належний спосіб захисту шляхом подачі позову про скасування арешту, що відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах № 463/3251/22 від 03.05.2023 р. та № 337/2402/22 від 04.10.2023 року.

Згідно ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1,ч. 2 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Статтею 391 Цивільного кодексу України, передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Вказані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності є непорушним.

Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до п.1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Вказане положення покладає на Україну в особі її державних органів зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).

Відтак, застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Судом на підставі наявних у справі документів з`ясовано, що арешт на частки будинку АДРЕСА_1 накладено на підставі листа Держадміністрації Жовтневого району № 130/2-Д від 28.03.2000 р. для збереження майнових прав недієздатної ОСОБА_3 .

Разом з тим, судом також встановлено, що на момент реєстрації Першою київською державною нотаріальною конторою вказаного арешту, ОСОБА_3 належала частка буднику, а ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла.

Відтак, з наведеного вбачається, що на даний час відпала обставина, яка була підставою для накладення арешту.

Крім того, суд дійшов висновку, що накладення арешту на майно, яке не належало ОСОБА_3 є безпідставним та порушує права інших співвласників на вільне розпорядження належним їм майном та суперечить загальним засадам правоволодіння, закріпленим у ст.ст. 317, 319, 321 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з доводами позивачів, що арешт частки будинку АДРЕСА_1 за відсутності належних правових підстав спричиняє перешкоди у користуванні та розпорядженні власниками їх власністю та порушує їх права, які підлягають судовому захисту.

Згідно з ст.ст. 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

З урахуванням викладеного, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов є обґрунтований і підлягає задоволенню з підстав, наведених вище.

Відповідачі наведені позивачем обставини не спростували, доказів які б суперечили викладеним у позові аргументам та доданим до нього документикам не надав.

Щодо відповідачів у справі Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, суд враховує рішення Київського апеляційного суду, а саме - постанову Київського апеляційного суду від 07.10.2021 року, якою рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 29.06.2021 року у справі № 760/31362/21 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що Київський апеляційний суд дійшов висновку, що позов пред`явлений не до належного відповідача Першої Київської державної нотаріальної контори, як органу який відповідно до вказаного вище законодавства наклав обтяження, та є компетентним органом щодо його зняття. Враховуючи, що ОСОБА_1 попередньо не зверталась ані до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації ані до Першої Київської державної нотаріальної контори із заявами про зняття арешту з нерухомого майна, а також належним органом щодо зняття заборони обтяження у даному випадку є Перша Київська державна нотаріальна контора, у задоволенні позовних вимог саме до відповідача Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, слід відмовити.

Суд, враховуючи, що арешт майна має тимчасовий характер, а стороною відповідача не наведено аргументів того, що чинність арешту є доцільною та виправдовує таке втручання у права власності позивачів, оскільки позивачі в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не можуть, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивачів та необхідність захисту їх прав шляхом зняття такого арешту, оскільки позовні вимоги відповідають закону та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про зняття арешту з майна - відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Першої київської державної нотаріальної контори, третя особ, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України - задовольнити.

Зняти арешт з частин будинку по АДРЕСА_1 , зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Першою київською державною нотаріальною конторою 03.11.2004 р. за № 1435315 на підставі листа Держадміністрації Жовтневого району від 28.03.2000 р. № 130/2-Д.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Т.В.Нестеренко