Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №420/16029/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/16029/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язати вчинити певні дії,

встановив:

Позивач звернувся з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 року по 26.05.2026 року у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 12.03.2024 року виплаченої 26.05.2026 року на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року у справі №320/14711/24;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 року по 26.05.2026 року у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 12.03.2024 року виплаченої 26.05.2026 року на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року у справі №320/14711/24 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 12.03.2024 року, виплаченого 28.06.2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 року у справі №320/14711/24 підлягає нарахуванню та виплата компенсація втрати частини грошових доходів.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнали та зазначили, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються не на належному розрахунку, передбаченому Законом №2050-III і Порядком №159, а на припущенні про автоматичне виникнення у відповідача обов`язку здійснити додаткову виплату у день проведення основного платежу, що є помилковим.

Судом встановлені такі обставини по справі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 у період з 23.06.2006 п 12.03.2024 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Рішенням Київського ОАС від 24.09.2025 року по справі № 320/14711/24 адміністративний позов задоволений.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за періоди з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюдже України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за періоди з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за періоди з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюдже України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за періоди з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюдже України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за періоди з 01.01.2024 року по 12.03.2024 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюдже України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 р. по 31.12.2020 р. з врахуванням при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 р.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 30.01.2020 р. по 31.12.2020 р. з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 р., на відповідний тарифний коефіцієнт та провести виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання рішення суду 26.05.2026 року позивачу виплачено 576264,62 грн.

Компенсація втрати частини грошових доходів не виплачена.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно із статтею 3 Закону №2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

За змістом статті 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З аналізу норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);

3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;

5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

У цих спірних правовідносинах встановлено несвоєчасну виплату грошового забезпечення, що є підставою для нарахування компенсації втрати частини доходів.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Так, перерахована сума грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 12.03.2024 року на виконання рішення суду виплачена позивачу 26.05.2026 року, тобто із затримкою.

Компенсація втрати частини доходів не виплачувалась.

Таким чином позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів за затримку виплати сум грошового забезпечення з 30.01.2020 року по день фактичної виплати – 26.05.2026 року.

Аналогічний правовий висновок щодо права на компенсацію втрати частини доходів викладений Верховний Судом у Постанові №240/6583/20 від 29.04.2021 року.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити нарахування компенсації втрати частини доходів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, затверджені порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44).

Відповідно до пункту 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус, зокрема військовослужбовця, а також особам, з числа військовослужбовців звільнених із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктами 4 та 5 Порядку №44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, виплата щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат здійснюється при виплаті грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, Порядком № 44 передбачено виплату грошової компенсації лише при виплаті грошового забезпечення, з якого утримуються відповідні податки.

Суд звертає увагу, що на відповідача, як податкового агента, Законом покладено кореспондуючий обов`язок утримати відповідні суми податків та зборів із одночасною компенсацією такої суми позивачу.

Таким чином, у суду відсутні підстави зобов`язувати відповідача здійснити на користь позивача заявлену компенсацію, оскільки відповідний обов`язок виникає одночасно з виплатою нарахованої відповідачем сум грошового забезпечення, які не були належним чином виплачені під час проходження військової служби, тобто у майбутньому, а отже відповідні позовні вимоги є передчасними, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. 242-246 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 року по 26.05.2026 року у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 12.03.2024 року виплаченої 26.05.2026 року на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року у справі №320/14711/24.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 року по 26.05.2026 року у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 12.03.2024 року виплаченої 26.05.2026 року на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року у справі №320/14711/24.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.Ф. Попов