Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №515/1521/26 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1521/26

Провадження № 3/515/2306/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Татарбунари

Суддя Татарбунарського районного суду Одеської області Дем`янова О.А., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції № 2 Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштованого, паспорт № НОМЕР_1 , виданий 30.04.2024 року, орган, що видав 5146, рнокпп НОМЕР_2 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),

В С Т А Н О В И В:

25 липня 2026 року о 20.30 год. ОСОБА_1 , перебуваючи в АДРЕСА_2 , неодноразово висловлювався словами нецензурного змісту на адресу своєї співмешканки ОСОБА_2 , чим вчинив психологічне насильство та завдав шкоди психічному здоров`ю потерпілої. Своїми діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду повернувся поштовий конверт з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Причини неявки суду невідомі, клопотань або заперечень на адресу суду ОСОБА_1 не надав.

Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «Відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки (постанова Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).

Отже, особа має цікавитись ходом справи та результатами окремих судових засідань, використовувати засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до статті 268 Кодексу під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Під час розгляду справ про адміністративне правопорушення за ст.173-2 КУпАП не передбачається обов`язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Тому суд вважає можливим розгляд справи проводити у відсутність ОСОБА_1 , який знаючи про наявність щодо нього адміністративного протоколу за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, уникає від явки до суду та не повідомив про причину неявки, не подав будь-яких заяв. Таку поведінку суд розцінює як спосіб зволікання з розглядом справи з метою уникнення від адміністративної відповідальності.

Відтак, розгляд справи здійснений судом на підставі наявних у матеріалах доказів.

З метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи судом досліджено наданні матеріали справи: протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА №7180048 від 11.08.2026 року, заперечень щодо викладених у ньому обставин та порядку складання правопорушник не зазначив, протокол підписав та отримав його другий примірник 11.08.2026 року; рапорт інспектора српп ВП№2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області Доброжана О.А. про реєстрацію правопорушення від 25.07.2026 року; заявою та письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 від 25.07.2026 року з викладенням обставин правопорушення, вчиненого відносно неї ОСОБА_1 , з яких слідує, що, перебуваючи в гостях у ОСОБА_3 , вона та її співмешканець ОСОБА_4 разом з господинею вживали алкогольні напої. Через те, що між нею та ОСОБА_5 виникла сварка, ОСОБА_1 втрутився, відштовхнув її та висловився на її адресу нецензурною лайкою, після чого вона викликала поліцію; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 11.08.2026 року , з яких вбачається, що 25.07.2026 о 20.30 год він разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_2 гостювали у ОСОБА_3 та разом вживали алкогольні напої. Коли ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на подвір`ї почали сваритися, він вийшов з будинку, щоб розборонити їх, в ході чого висловлювався на адресу своєї співмешканки нецензурною лайкою. Зазначив, що в ході конфлікту він ОСОБА_2 не бив, тілесних ушкоджень не завдавав; формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_1 від 11.08.2026 року, згідно з яким рівень небезпеки поліцейським уповноваженого підрозділу поліції оцінено як низький;

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їхній сукупності та співставленні, вважаю, що обставини справи з`ясовані повно і об`єктивно, що дає можливість суду дати належну оцінку зібраним по справі доказам та прийняти законне і обґрунтоване рішення, в межах і на підставі протоколу, складеного уповноваженим органом.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статті 245, 252 КУпАП регламентують, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами, визначеними відповідними нормами КУпАП, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин адміністративного провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Приписами ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення насильства в сім`ї, яке, у відповідності з даною статтею, проявляється в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Згідно із п. 3 ч. 1 статті 1Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктами 4 та 7 частини 2 статті 3Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); батьки (мати, батько) і дитина (діти).

Нормами зазначеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.

Отже, враховуючи обставини справи суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки в його діях відсутні ознаки, притаманні домашньому насильству, а наявні взаємовідносини, які не виходять за межі звичайного побутового конфлікту між ним та ОСОБА_2 , не мали повторюваності та не носили систематичного характеру.

Відомості щодо адміністративного правопорушення у виді домашнього насильства, нібито вчиненого ОСОБА_1 , викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, повністю спростовуються письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , яка вказала, що у конфлікт, що виник у неї з ОСОБА_6 , втрутився ОСОБА_1 , який відштовхнув її та при цьому неодноразово висловлювався на її адресу словами нецензурного змісту, у зв`язку з чим вона звернулася до поліції з проханням притягнути його до адміністративної відповідальності. Від СМЕ відмовилася. Аналогічні письмові пояснення надав ОСОБА_1 , з яких також не вбачається застосування до ОСОБА_2 дій, які можуть бути розцінені як домашнє насильство.

Отже, суд вважає, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення не знайшли свого підтвердження.

Невід`ємною складовою інкримінованого адміністративного правопорушення повинно бути таке насильство, яке проявляється в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, яке могло завдати чи завдало шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Крім того, вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами, що є необхідним елементом складу даного правопорушення.

Жодним із здобутих доказів у справі не підтверджено вчинення ОСОБА_1 такої форми домашнього насильства, як завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілої особи, окрім цього не встановлено чи викликали його дії будь-які наслідки, передбачені п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

З огляду на наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно до ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Тобто, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Дослідивши та оцінивши в сукупності всі обставини справи, керуючись законом та правосвідомістю, приходжу висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки, не доведено поза всяким розумним сумнівом факт вчинення ним домашнього насильства та відсутність таким чином складу і події адміністративного правопорушення, відповідальність за яке настає за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали, не можуть вважатися допустимими доказами і бути покладеними в основу доведеності вини особи, що притягається до відповідальності, а отже провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Згідно п.1 ст.247 КУАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до ст.40-1 КУпАП.

Оскільки провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП слід закрити, а судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено адміністративне стягнення, то судовий збір слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 27, 33-35, 85, ч.1 ст.173-2, 221,247,265,277,283,284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 73-2 КУпАП закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення віднести на рахунок держави.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Татарбунарський районний суд Одеської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя О.А.Дем`янова