Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №214/10068/26 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/10068/26

2-о/214/211/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Ткаченка А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання – Фастовець Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Страх Вадим Олегович, заінтересована особа – відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Довгинцівському та Саксаганському районах у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , звернулася до суду із заявою 01.09.2026, в якій просить суд встановити факт смерті її матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у селищі Велика Лепетиха Херсонської області, Україна.

Вимоги заяви мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у селищі Велика Лепетиха Херсонської області померла мати заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент її смерті зазначений населений пункт перебував та продовжує перебувати на тимчасово окупованій території України, у зв`язку з чим документальне оформлення факту смерті здійснювалося в особливих умовах. Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується наявними у заявника документами, зокрема свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 07.08.2026 Нижньосірогозьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації актів цивільного стану Херсонської області, а також медичним свідоцтвом про смерть серії 74 №202000062 від 02.06.2026 та довідкою про смерть №С-00900, виданою 07.08.2026. Крім того, факт смерті та обставини поховання ОСОБА_2 підтверджуються дозволом на поховання №04.01-71-8/69 від 02.06.2026, виданим адміністрацією Великолепетиського муніципального округу Херсонської області, відповідно до якого надано дозвіл на поховання тіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Фактичні обставини смерті та поховання також підтверджуються фотокарткою місця поховання та актом опитування сусідів, складеним з метою підтвердження факту смерті ОСОБА_2 обставин, пов`язаних із її смертю і похованням. Таким чином, сукупність наявних у заявника документів та інших доказів підтверджує факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 у селищі Велика Лепетиха Херсонської області. Звернувшись до заінтересованої особи з метою реєстрації смерті на території України, заявник отримала відмову, оскільки будь-які документи видані на тимчасово окупованій території, зокрема і свідоцтво про смерть, є недійсними і не створюють правових наслідків. Рекомендовано з даного питання звернутись до суду. Таким чином, факт має для заявника юридичне значення, оскільки необхідний для отримання свідоцтва про смерть згідно з чинним законодавства України та для отримання спадщини. Оскільки, реєстрація смерті в органах реєстрації актів цивільного стану на території України не проводилась, то є підстави в судовому порядку встановити факт смерті громадянина України.

Ухвалою суду від 01.09.2026 заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі з призначенням до невідкладного розгляду за правилами окремого провадження.

Заявник ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явилися, звернулися до суду з заявою про розгляд справи за їх відсутності, вимоги заяви підтримали, наполягали на її задоволенні.

Представник заінтересованої особи – відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Довгинцівському та Саксаганському районах у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явився, надав клопотання, в якій просив заяву розглянути за його відсутності, проти її задоволення не заперечував.

Інших заяв, клопотань по справі не заявлялось.

З огляду на характер справи, яка підлягає негайному розгляду, а ухвалене за результатами її розгляду рішення – негайному виконанню, суд вважає за можливе справу розглянути за відсутності заявника, її представника та представника заінтересованої особи, оскільки їх неявка не перешкоджає цьому.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, надавши оцінку доказам в їх сукупності, дійшов висновку, що вимоги заяви підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Так, факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 , серії НОМЕР_2 , виданим 03.05.1969 Семенастівською сільською радою Новоукраїнського району Кіровоградської області.

При цьому, як слідує зі свідоцтва про укладення шлюбу заявниці серії НОМЕР_3 , остання після реєстрації шлюбу 14.10.1989, змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».

Звертаючись до суду із заявою, ОСОБА_1 , вказувала, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у селищі Велика Лепетиха Херсонської області.

Судом оглянуто надану заявником копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 07.08.2026, виданого «99500003 Нижнесерогозским районным отделом записи актов гражданского состояния Управления ЗАГС Херсонской области», з якого встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у смт. Велика Лепетиха Великолепетиського району Херсонської області, російська федерація.

Згідно з положеннями Закону України «Про громадянство України», вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України. Громадянин України, який постійно проживає на території України або за кордоном, може вийти з громадянства України за його клопотанням.

Хоча й у наданому заявником свідоцтві про смерть зазначено, що на момент смерті ОСОБА_2 померла у «російській федерації», однак у суду відсутні будь які відомості, що вона здавала паспорт громадянина України або відомості про подання нею клопотання про відмову від громадянства України.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована російською федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права. Тимчасова окупація російською федерацією територій України, визначених ч.1 ст.3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для російської федерації жодних територіальних прав.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно із Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15.04.2014, постановою Кабінету Міністрів України №1364 від 06.12.2022 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», а також Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025, Великолепетиську селищну територіальну громаду Каховського району Херсонської області (код території UA65060030000075716), до складу якої входить селище Велика Лепетиха, віднесено до тимчасово окупованих російською федерацією територій України. Датою початку тимчасової окупації визначено 24.02.2022; дата завершення тимчасової окупації не визначена.

Положеннями ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим щодо реалізації прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими ч.2 ст.9 Закону, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

У відповідності з ч.ч.3, 4 ст.49 ЦК України, державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення державної реєстрації смерті в Україні врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України №719/4940 від 18.10.2000, зі змінами та доповненнями.

Як слідує з ч.6 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та п.7 глави 5 розділу III «Правил державної реєстрації актів цивільного стану», затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/5 від 18.10.2000, державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров`я, де настала смерть, та інших осіб.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначені підстави для державної реєстрації смерті – це документ встановленої форми про смерть, виданий закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до приписів «Інструкції щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть», затвердженої наказом МОЗ України №545 від 08.08.2006, для забезпечення реєстрації смерті в органах реєстрації актів цивільного стану закладом охорони здоров`я видається лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о). Лікарське свідоцтво про смерть видається такими закладами охорони здоров`я: лікарнями, амбулаторно-поліклінічними закладами, диспансерами, пологовими будинками, санаторіями, патолого-анатомічними бюро, бюро судово-медичної експертизи.

Разом з тим, отримати медичний документ про смерть матері ОСОБА_2 встановленого зразка заявник не має можливості з огляду на те, що вона померла на тимчасово окупованій території України, а свідоцтво про смерть видане органом державної реєстрації актів цивільного стану, що створений органами окупаційної влади, тому видане посадовими особами цього органу свідоцтво у розумінні ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є недійсними та не створює правових наслідків на підконтрольній Україні території. Вказані обставини позбавляють ОСОБА_1 , яка є громадянкою України, можливості зареєструвати смерть своєї матері ОСОБА_2 – громадянки України в органах державної реєстрації актів цивільного стану, що діють на території України, підконтрольній органам державної влади.

Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/5 від 18.10.2000 визначені підстави для державної реєстрації смерті, однією з підстав є рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Згідно зі ст.317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.

Відповідно до ст.ст.3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини рішеннями у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18 грудня 1996 року, §45) «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001 року) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23 лютого 2016 року) наголосив: «…першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони, тобто є окупованою». При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть ОСОБА_2 , виданих органом, що створений та діє на окупованій території, як допустимих доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав заявника, включаючи право власності (спадкування).

Враховуючи, що пред`явлена заявником вимога про встановлення факту смерті її матері ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території, має для неї юридичне значення, оскільки створює можливість державної реєстрації смерті матері та надає право на реалізацію спадкових прав в подальшому, іншої можливості підтвердити факт її смерті вона не має, в той час такий факт знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду,тому суд вважає за можливе заяву задовольнити та встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у с. Семенасте Новоукраїнського району Кіровоградської області, Україна, громадянство – України,дата смерті – ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті – смт. Велика Лепетиха, Великолепетиський район, Херсонська область, Україна.

З огляду на відсутність лікарського свідоцтва (висновку) про встановлення причини смерті, виданого медичною установою, час та конкретні причини смерті ОСОБА_2 у рішенні суд не визначає, оскільки це виходить за межі його повноважень.

Згідно зі ст.14 ЦПК України, рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв`язку із встановленим судом фактом. У разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану орган державної реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.

Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

На підставі ч.4 ст.317, п.8 ч.1 ст.430 ЦПК України, рішення суду допустити до негайного виконання.

З огляду на звільнення заявника від сплати судового збору за подання цієї заяви, на підставі п.21 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» та задоволення заявлених вимог, судові витрати у справі слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.2, 4, 13, 19, 76-82, 141, 263-265, 267, 268, 273, 293, 294, 315-319, 351-352, 354, п.8 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Страх Вадим Олегович, заінтересована особа – відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Довгинцівському та Саксаганському районах у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України – задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у с. Семенасте Новоукраїнського району Кіровоградської області, Україна, громадянство – України,дата смерті – ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті – смт. Велика Лепетиха, Великолепетиський район, Херсонська область, Україна

Копію рішення видати заявникові/її представникові негайно після його підписання та невідкладно надіслати до відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Довгинцівському та Саксаганському районах у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України – для державної реєстрації факту смерті ОСОБА_2 .

Рішення суду є підставою для складання актового запису про смерть та видачі свідоцтва про смерть за встановленою формою.

Рішення підлягає негайному виконанню з моменту його проголошення. Оскарження рішення не зупиняє його виконання. Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.

Відомості про учасників справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 .

Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Довгинцівському та Саксаганському районах у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 33355895, юридична адреса: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Магістральна, буд.25.

Рішення складено та підписано 01.09.2026.

Суддя А.В. Ткаченко