Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №750/3880/19 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

18 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/3880/19

Головуючий у першій інстанції – Требух Н. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/546/26

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді: Скрипки А.А.

суддів: Онищенко О.І., Шарапової О.Л.

секретар: Зеляк Ю.Г.

учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство ”Сенс Банк”

відповідачі: ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах

та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3

третя особа: Управління (служба) у справах дітей Чернігівської

міської ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства ”Сенс Банк” на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Рахманкулової І.П. від 18 листопада 2025 року, місце ухвалення рішення - м. Чернігів, у справі за позовом Акціонерного товариства ”Сенс Банк” до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про примусове виселення та зняття з реєстраційного обліку, третя особа: Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2019 року до суду першої інстанції надійшла позовна заява Акціонерного товариства ”Укрсоцбанк”, правонаступником якого є Акціонерне товариство ”Сенс Банк” до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 про примусове виселення та зняття з реєстраційного обліку. Збільшивши позовні вимоги заявою від 10.06.2024 року та залучивши нового відповідача у справі - малолітню ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , позивач остаточно просив: примусово виселити з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відповідачів, якими є: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зняти з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 в примусовому порядку: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зобов`язати відповідачів звільнити житлове приміщення, а саме: квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від особистих речей. Позивач також просив відшкодувати понесені по справі судові витрати. Вимоги заявленого позову було обґрунтовано тим, що 25.04.2008 року між Акціонерним товариством ”Укрсоцбанк” та ОСОБА_4 було укладено договір кредиту №985/08-040. З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором, 25.04.2008 року між Акціонерним товариством ”Укрсоцбанк” та ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір, відповідно до якого, ОСОБА_5 передає кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме, однокімнатну квартиру, житловою площею 16,3 кв.м, загальною площею 28,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 05.09.2014 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_6 та змінила прізвище на ОСОБА_7 . Враховуючи неналежне виконання зобов`язань по кредитному договору, банком/іпотекодержателем було звернуто стягнення на предмет іпотеки, в порядку статті 37 Закону України ”Про іпотеку” та зареєстровано за банком/іпотекодержателем право власності на предмет іпотеки. Позивач зазначав, що відповідачі втратили право власності на вищезазначену квартиру, а тому, відповідно до статті 317 ЦК України, втратили і право користування нею. Наразі право власності на спірну квартиру зареєстровано за відповідачем ОСОБА_5 , на підставі рішення суду про витребування на її користь нерухомого майна, проте, судові рішення в подальшому були скасовані, але право власності на квартиру за позивачем не зареєстровано, у зв`язку з чим, банк звернувся з позовом до Чернігівського окружного адміністративного суду з вимогою до Реєстратора про реєстрацію права власності на квартиру за позивачем. Позивач також звертався до відповідачів з вимогою звільнити житлове приміщення. Місце проживання відповідачів було зареєстровано в іпотечному житлі вже після укладення договору іпотеки, при цьому, іпотекодержатель на це згоди не надавав, і згідно ч.3 статті 9 Закону України ”Про іпотеку”, іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування. Такі ж умови передбачені п.2.1.4 договору іпотеки. За доводами позивача, вказані порушення є підставою для виселення/визнання такими, що втратили право на користування житлом без надання іншого житла незалежно від того, за які кошти придбаний предмет іпотеки. Незважаючи на відсутність будь-яких правових підстав для проживання у квартирі, колишній власник разом зі своїми дітьми продовжують користуватися спірною квартирою та відмовляються добровільно виселятися, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 22.05.2019 року було зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі №750/2254/19 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Пінчука І.Ю., Акціонерного товариства ”Укрсоцбанк” про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на майно.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.02.2024 року провадження у справі було поновлено.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.03.2024 року було залучено до участі у справі в якості правонаступника позивача - АТ ”Сенс Банк”.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.10.2024 року було зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі №750/3295/24 за позовом ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 до Акціонерного товариства ”Сенс Банк” про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, треті особи: ОСОБА_1 , державний реєстратор Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Пінчук І.Ю., державний реєстратор Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Ананко К.В., Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.06.2025 року провадження у справі було поновлено.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.11.2025 року у задоволенні позову Акціонерного товариства ”Сенс Банк” до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про примусове виселення та зняття з реєстраційного обліку - відмовлено.

В апеляційній скарзі Акціонерне товариство ”Сенс Банк” просить скасувати повністю рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 18.11.2025 року у справі №750/3880/19 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити повністю заявлені позовні вимоги, а також стягнути з відповідачів на користь АТ ”Сенс Банк” судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги АТ ”Сенс Банк” зазначають, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 18.11.2025 року суперечить нормам матеріального та процесуального права, і тому підлягає скасуванню, а позов - підлягає задоволенню. В доводах апеляційної скарги АТ ”Сенс Банк” вказує, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, які гарантують власнику можливість розпорядитися своїм майном, в тому числі, відчужити, а проживання у нерухомості відповідачів, один з яких є неповнолітнім, обмежують таке право власника/позивача. Відповідачі використовують для проживання житлову нерухомість, яка їм не належить, а належить іншій особі, яка в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки набула на неї право власності, як колишній іпотекодержатель та має право, згідно статті 40 Закону України ”Про іпотеку” вимагати виселення осіб, які проживають у нерухомості. За доводами апеляційної скарги, в даному випадку має місце порушення прав позивача відповідачами. Втративши право власності на будинок, відповідачі втратили, відповідно до статті 317 ЦК України, і право користування ним. Доводи апеляційної скарги стверджують, що відповідачі неправомірно набули у користування (зареєстрували місце проживання) спірну квартиру, що також є підставою для їх виселення, але суд першої інстанції не врахував даних обставин, чим порушив ч.3 статті 9 Закону України ”Про іпотеку”. Місце проживання відповідачів було зареєстровано після укладення договору іпотеки, і в свою чергу, іпотекодержатель на це згоди не надавав, відповідно інша особа отримала у користування житлову нерухомість без згоди іпотекодержателя. Доводи апеляційної скарги вказують, що зазначене вище є підставою для виселення/визнання відповідачів такими, що втратили право користування житлом без надання іншого житла незалежно від того, за які кошти було придбано предмет іпотеки. Апелянт зауважує, що судом першої інстанції проігноровано практику Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах. Суд першої інстанції при розгляді даної справи не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 року у справі №361/4481/19, відповідно до яких, у разі, якщо всупереч умовам договору іпотеки без згоди іпотекодержателя, було зареєстровано проживання осіб в іпотечному житлі, то такі особи підлягають виселенню без надання іншого житла.

У відзиві на апеляційну скаргу (а.с.169-177, том 2) відповідач ОСОБА_1 просить у задоволенні апеляційної скарги АТ ”Сенс Банк” відмовити, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.11.2025 року - залишити без змін.

В судове засідання апеляційного суду відповідачі: ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представник третьої особи: Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду даної справи, не з`явилися.

Від третьої особи: Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради на адресу Чернігівського апеляційного суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника (а.с.207-208, том 2).

Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В судовому засіданні апеляційного суду, в режимі відеоконференції, представник позивача АТ ”Сенс Банк”- Михніцький Г.Ю. підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 25.04.2008 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку ”Укрсоцбанк” та ОСОБА_4 уклали договір кредиту №985/08-040.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за укладеним кредитним договором, 25.04.2008 року між кредитором - Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку ”Укрсоцбанк” та іпотекодавцем - ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір б/н, відповідно до якого, ОСОБА_5 передала кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме, однокімнатну квартиру, житловою площею 16,3 кв.м, загальною площею 28,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5-12, том 1).

Пунктом 4.5 іпотечного договору від 25.04.2008 року передбачено, що іпотекодержатель має право за своїм вибором звернути стягнення на предмет іпотеки в один із таких способів: на підставі рішення суду (п/п.4.5.1); на підставі виконавчого напису нотаріуса (п/п.4.5.2); шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України ”Про іпотеку” (п/п.4.5.3); шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України ”Про іпотеку” (п/п.4.5.4); шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України ”Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати” (п/п.4.5.5).

Деснянським районним судом м. Чернігова при розгляді справи №750/2254/19, провадження №2/750/66/22, було встановлено, що банк звернув стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку та відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 25.02.2019 року, право власності на квартиру АДРЕСА_2 , яка була передана ОСОБА_5 в іпотеку, зареєстровано за АТ ”Укрсоцбанк”. Підставою для внесення відповідного запису до реєстру стало рішення державного реєстратора Чернігівської РДА Чернігівської області Пінчука І.Ю. від 08.02.2019 року за №45423963.

У лютому 2019 року ОСОБА_1 зверталася з позовом до державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Пінчука І.Ю., Акціонерного товариства ”Укрсоцбанк” про:

- визнання неправомірними дій державного реєстратора Чернігівської РДА Чернігівської області Пінчука І.Ю. щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45423963 від 08.02.2019 08:50:32 та внесення запису про проведену державну реєстрацію права власності №30197490, дата, час державної реєстрації 05.02.2019 09:52:38 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- скасування рішення державного реєстратора Чернігівської РДА Чернігівської області Пінчука І.Ю. про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45423963 від 08.02.2019 08:50:32 та запису про проведену державну реєстрацію права власності №30197490, дата, час державної реєстрації 05.02.2019 09:52:38 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 .

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.04.2019 року у справі №750/2254/19, провадження №2/750/66/22, позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Скасовано рішення державного реєстратора Чернігівської РДА Чернігівської області Пінчука І.Ю. про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45423963 від 08.02.2019 08:50:32 та запис про проведену державну реєстрацію права власності №30197490, дата, час державної реєстрації 05.02.2019 09:52:38 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. В решті вимог - відмовлено. Стягнуто з АТ ”Укрсоцбанк” на користь позивача 384,20 грн., у відшкодування судових витрат.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 03.03.2021 року апеляційну скаргу АТ ”Укрсоцбанк”, правонаступником якого є АТ ”Альфа-Банк”, на зазначене рішення суду було залишено без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.04.2019 року - залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Акціонерне товариство ”Альфа-Банк” звернулось із касаційною скаргою, яка за наслідками перегляду вказаних судових рішень, задоволена частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.04.2019 року та постанова Чернігівського апеляційного суду від 03.03.2021 року, в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора Чернігівської РДА Чернігівської області Пінчука І.Ю. про скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45423963 від 08.02.2019 08:50:32 та запису про проведену державну реєстрацію права власності №30197490, дата, час державної реєстрації 05.02.2019 09:52:38 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.04.2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 03.03.2021 року, в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ ”Укрсоцбанк”, правонаступником якого є АТ ”Альфа-Банк”, про скасування рішення державного реєстратора Чернігівської РДА Чернігівської області Пінчука І.Ю. про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45423963 від 08.02.2019 08:50:32 та запису про проведену державну реєстрацію права власності №30197490, дата, час державної реєстрації 05.02.2019 09:52:38 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та судових витрат - скасовано. Справу в зазначеній частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді даної справи, рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.02.2022 року, яке змінено в мотивувальній частині постановою Чернігівського апеляційного суду від 28.09.2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , апеляційний суд дійшов висновку, що з урахуванням встановлених обставин справи, а саме, наявності невиконаного ОСОБА_4 основного зобов`язання, існування чинного договору іпотеки, умови якого позивачем не оспорюються, права позивача не є порушеними, оскільки державна реєстрація права власності за банком була проведена з метою забезпечення прав іпотекодержателя. Заявлені позивачем вимоги про визнання неправомірними дій державного реєстратора щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень та внесення запису про проведену державну реєстрацію права власності; скасування цього рішення та запису про проведену державну реєстрацію права власності та визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 , не впливають і не можуть вплинути на права позивача щодо права на предмет іпотеки та взагалі не є належним способом захисту порушеного права. Обрання позивачем неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові, що обумовлює відсутність необхідності надавати оцінку іншим доводам позовної заяви та апеляційної скарги.

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до АТ ”Альфа-Банк” про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 17.06.2021 року у справі №750/4277/21 позов було задоволено. Витребувано із незаконного володіння АТ ”Альфа-Банк” на користь ОСОБА_1 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі цього рішення право власності на квартиру 04.08.2021 року знову було зареєстровано за ОСОБА_1 (а.с.16, том 2).

19.08.2021 року АТ ”Альфа-Банк” звернулося до Деснянського районного суду м. Чернігова із заявою про перегляд рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 17.06.2021 року у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.09.2021 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 24.11.2022 року, заяву АТ ”Альфа-Банк» про перегляд рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.06.2021 року у зв`язку з нововиявленими обставинами у цивільній справі №750/4277/21 за позовом ОСОБА_1 до АТ ”Альфа-Банк” про витребування майна з чужого незаконного володіння - задоволено. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.06.2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ ”Альфа-Банк” про витребування майна з чужого незаконного володіння, було скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ ”Альфа-Банк” про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовлено.

Представник АТ ”Сенс Банк” 01.11.2023 року надіслав до Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради заяву, в якій просив зареєструвати за банком право власності на квартиру АДРЕСА_2 , посилаючись на скасування судових рішень, які стали підставою для припинення за АТ ”Укрсоцбанк”, правонаступником якого є АТ ”Сенс Банк”, права власності на спірну квартиру (а.с.11-12, том 2).

Проте, Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради відмовило позивачу у реєстрації за АТ ”Сенс Банк” права власності на квартиру АДРЕСА_2 , посилаючись на те, що документи, які були подані разом із заявою (завірені судом копії рішення) від 01.11.2023 року не дають змоги встановити набуття права власності за АТ ”Сенс Банк” (а.с.13-15, том 2).

У березні 2024 року Акціонерне товариство ”Сенс Банк” звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради про визнання протиправною відмову зареєструвати за банком право власності в Державному реєстрі речових прав нерухомого майна на квартиру АДРЕСА_2 , згідно рішення суду та зобов`язання зареєструвати за позивачем право власності в Державному реєстрі речових прав нерухомого майна на вказану квартиру, згідно рішення суду. На час розгляду справи судом першої інстанції справа №620/3464/24 перебувала на розгляді в Чернігівському окружному адміністративному суді, судове рішення у справі на той час ще не було ухвалено (а.с.84-85, том 2).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №155512710 від 08.02.2019 року, з 05.02.2019 року АТ ”Укрсоцбанк” є власником: однокімнатної квартири, житловою площею 16,3 кв.м, загальною площею 28,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15, том 1).

Проте, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.01.2024 року, право власності на однокімнатну квартиру, житловою площею 16,3 кв.м, загальною площею 28,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 04.08.2021 року в цілому за ОСОБА_1 . Державну реєстрацію проведено державним реєстратором Сосницької селищної ради Сосницького району Чернігівської області Шевченко О.В. (а.с.16-21, том 2).

Згідно довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 17.01.2024 року №344, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані з 10.02.2009 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а з 30.09.2021 року в цьому житловому приміщенні зареєстрована дочка відповідача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.200, том 1).

Відповідачем ОСОБА_1 в ході судового розгляду даної справи було надано до матеріалів справи копію нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 04.04.2008 року, згідно якого, ОСОБА_5 придбала квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.221-222, том 1). Вказаний доказ надано суду відповідачем на підтвердження тих обставин, що спірна квартира придбана не за кредитні кошти, а вона була передана в іпотеку банку для забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору її колишнього чоловіка.

Як вбачається із копії свідоцтва про шлюб від 05.09.2014 року ОСОБА_6 та ОСОБА_8 05.09.2014 року зареєстрували шлюб, прізвище чоловіка та дружини після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_7 (а.с.223, том 1).

Як вбачається із рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.11.2025 року, відмовляючи у задоволенні позову АТ ”Сенс Банк”, суд першої інстанції, із посиланням на фактичні, документально підтверджені обставини справи та на норми права, які регламентують спірні правовідносини, зазначив, що позивач не довів і не надав належних і допустимих доказів того, що предмет іпотеки придбаний за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою. При цьому, судом першої інстанції було враховано, що виселення відповідача з її дітьми, а саме, з сином, який проживав із матір`ю, і по досягненню двох років був зареєстрований в цьому житлі, та малолітньої дочки відповідача, яка проживає із матір`ю у спірній квартирі з народження, як це передбачено ч.4 статті 29 ЦК України, можливе лише з одночасним наданням іншого постійного житла. Проте, позивач у позові не зазначив іншого житлового приміщення, яке надавалося б відповідачам для проживання, та не надав належних доказів наявності у них у власності (постійному користуванні) іншого житлового нерухомого майна. Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог заявленого Акціонерним товариством ”Сенс Банк” позову.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги АТ ”Сенс Банк” відносно того, що висновки оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 18.11.2025 року суперечать нормам матеріального та процесуального права, і тому воно підлягає скасуванню, а позов - підлягає задоволенню, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції від 18.11.2025 року, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

В доводах апеляційної скарги АТ ”Сенс Банк” вказує, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, які гарантують власнику можливість розпорядитися своїм майном, в тому числі, відчужити, а проживання у нерухомості відповідачів, один з яких є неповнолітнім, обмежують таке право власника/позивача. Відповідачі використовують для проживання житлову нерухомість, яка їм не належить, а належить іншій особі, яка в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки набула на неї право власності, як колишній іпотекодержатель та має право, згідно статті 40 Закону України ”Про іпотеку” вимагати виселення осіб, які проживають у нерухомості. За доводами апеляційної скарги, в даному випадку має місце порушення прав позивача відповідачами. Втративши право власності на будинок, відповідачі втратили, відповідно до статті 317 ЦК України, і право користування ним. Доводи апеляційної скарги стверджують, що відповідачі неправомірно набули у користування (зареєстрували місце проживання) спірну квартиру, що також є підставою для їх виселення, але суд першої інстанції не врахував даних обставин, чим порушив ч.3 статті 9 Закону України ”Про іпотеку”. Місце проживання відповідачів було зареєстровано після укладення договору іпотеки, і в свою чергу, іпотекодержатель на це згоди не надавав, відповідно інша особа отримала у користування житлову нерухомість без згоди іпотекодержателя. Доводи апеляційної скарги вказують, що зазначене вище є підставою для виселення/визнання відповідачів такими, що втратили право користування житлом без надання іншого житла незалежно від того, за які кошти було придбано предмет іпотеки. Апелянт зауважує, що судом першої інстанції проігноровано практику Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах. Суд першої інстанції при розгляді даної справи не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 року у справі №361/4481/19, відповідно до яких, у разі, якщо всупереч умовам договору іпотеки без згоди іпотекодержателя, було зареєстровано проживання осіб в іпотечному житлі, то такі особи підлягають виселенню без надання іншого житла.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтею 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч.1 статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ч.1 статті 40 Закону України ”Про іпотеку”, звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 статті 109 Житлового кодексу України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначене в рішенні суду.

Отже, цією нормою встановлено загальне правило про неможливість виселення громадян із жилих приміщень, придбаних не за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, забезпеченого іпотекою цього приміщення, без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення при зверненні стягнення на житлове приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житлового приміщення.

Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки (шляхом позасудового врегулювання чи в судовому порядку) не впливає на встановлені Законом гарантії надання іншого житлового приміщення при вирішенні судом спору про виселення з іпотечного майна, передбачені ч.2 статті 109 Житлового кодексу України. Визначальним у цьому випадку є встановлення, за які кошти придбано іпотечне майно - за рахунок чи не за рахунок кредитних коштів.

В порядку приписів ч.4, ч.5 статті 19 Сімейного Кодексу України, третьою особою - Управлінням (службою) у справах дітей Чернігівської міської ради було надано висновок щодо недоцільності примусового виселення та зняття з реєстраційного обліку з квартири АДРЕСА_2 малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , затверджений рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 06.03.2026 року №147 (а.с.194-196, том 2). Як зазначено у даному висновку: ’’… Комісія з питань захисту прав дитини вважає, що малолітня дитина була зареєстрована в квартирі з дотриманням вимог чинного законодавства. У разі зняття її з реєстраційного обліку, вона втратить право на користування квартирою, яка належить її матері. Комісія вирішила надати рекомендації органу опіки та піклування для прийняття рішення про затвердження висновку щодо недоцільності примусового виселення та зняття з реєстраційного обліку малолітньої дитини. На підставі викладеного вище, враховуючи пропозиції комісії з питань захисту прав дитини, керуючись статтею 18 Закону України ’’Про охорону дитинства’’, статтею 33 Закону України ’’Про основні засади житлової політики’’, статтею 29 Цивільного кодексу України, орган опіки та піклування вважає за недоцільне примусове виселення з квартири АДРЕСА_2 малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та зняття її з реєстраційного обліку.’’

Відповідачем ОСОБА_1 в ході судового розгляду даної справи було надано до матеріалів справи копію нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 04.04.2008 року, згідно якого, ОСОБА_5 придбала квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.221-222, том 1). Вказаний доказ надано суду відповідачем на підтвердження тих обставин, що спірна квартира придбана не за кредитні кошти, а вона була передана в іпотеку банку для забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору її колишнього чоловіка.

У матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, у розумінні статей: 77, 80 ЦПК України, на підтвердження тих обставин, що відповідачі мають у власності чи у користуванні інше житло.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.01.2024 року, за відповідачем ОСОБА_1 зареєстровано право власності лише на спірну квартиру АДРЕСА_2 (а.с.16-21, том 2).

Стосовно відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який набув повноліття під час розгляду справи судом першої інстанції, в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, відсутні відомості про наявність у нього нерухомого майна.

У спірній квартирі АДРЕСА_2 відповідач ОСОБА_1 зареєструвала своє місце проживання та місце проживання свого на той час малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ще 10.02.2009 року.

Твердження апелянта в доводах апеляційної скарги, із посиланням на справу №750/2254/19, що відповідач ОСОБА_3 має інше місце для проживання, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції від 18.11.2025 року, оскільки дана обставина у судових рішеннях у справі №750/2254/19, як на це посилається апелянт, встановлена не була.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно не повідомляла банк про те, що 10.02.2009 року та 30.09.2021 року вона зареєструвала місце проживання своїх дітей у спірній кватирі, проте, за доводами відповідача ОСОБА_1 вона зареєструвала своїх малолітніх дітей у житлі, в якому вона разом з ними проживала весь час, оскільки іншого житла ні у неї, ні у її дітей немає. При цьому, відповідач ОСОБА_1 посилалася на ч.1, ч.4 статті 29 ЦК України, якими визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Свою малолітню дочку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач ОСОБА_1 зареєструвала у спірному житлі 30.09.2021 року, тобто після того, коли її право власності на квартиру АДРЕСА_2 було зареєстровано на підставі рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.06.2021 року у справі №750/4277/21, провадження №2/750/1341/21, яке набрало законної сили, проте в подальшому було скасовано, і рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 набрало законної сили 24.11.2022 року, після перегляду вказаної справи Чернігівським апеляційним судом.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції відносно того, що згідно матеріалів справи, рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.11.2024 року у справі №750/3295/24, провадження №2/750/1012/24, встановлено, що 20.01.2014 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було розірвано. Таким чином, з огляду на розірвання шлюбу між колишнім подружжям, відсутні підстави стверджувати, що відповідач ОСОБА_3 міг проживати у житловому приміщенні в с. Замглай Ріпкинського району Чернігівської області, в якому, за твердженням сторони позивача, нібито має місце проживання колишній чоловік ОСОБА_1 та батько ОСОБА_3 - ОСОБА_4 .

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла, як про це констатовано у рішеннях Європейського Суду з прав людини від 13 травня 2008 року у справі ”МакКенн проти Сполученого Королівства”, від 02 грудня 2010 року у справі ”Кривіцька та Кривіцький проти України”.

У своїй діяльності Європейський Суд з прав людини керується принципом пропорційності - дотримання ”справедливого балансу” між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), а й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Поняття ”майно” у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві.

Враховуючи наведене вище, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованого висновку суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення вимог заявленого АТ ”Сенс Банк” позову. Відмовляючи у задоволенні позову АТ ”Сенс Банк”, суд першої інстанції, із посиланням на фактичні, документально підтверджені обставини справи та на норми права, які регламентують спірні правовідносини, обгрунтовано зазначив, що позивач не довів і не надав належних і допустимих доказів того, що предмет іпотеки придбаний за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою. При цьому, судом першої інстанції було враховано, що виселення відповідача з її дітьми, а саме, з сином, який проживав із матір`ю, і по досягненню двох років був зареєстрований в цьому житлі, та малолітньої дочки відповідача, яка проживає із матір`ю у спірній квартирі з народження, як це передбачено ч.4 статті 29 ЦК України, можливе лише з одночасним наданням іншого постійного житла. Проте, позивач у позові не зазначив іншого житлового приміщення, яке надавалося б відповідачам для проживання, та не надав належних доказів наявності у них у власності (постійному користуванні) іншого житлового нерухомого майна.

Приймаючи до уваги вищезазначене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 18.11.2025 року, ухваленого на підставі норм права, які регламентують спірні правовідносини та на основі з`ясованих обставин, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в ході судового розгляду даної справи.

За даних обставин, апеляційна скарга Акціонерного товариства ”Сенс Банк” - підлягає залишенню без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.11.2025 року - підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства ”Сенс Банк” - залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Судді: