Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №585/3054/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №585/3054/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Цвєлодуб Г. О.

Номер провадження 33/816/1484/26 Суддя-доповідач Клімашевська І. В.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Клімашевська І.В., з участю секретаря – Леоненко К.С., в присутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , захисника - адвоката Менька Д.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Менька Д.Д. на постанову судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП: НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,-

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 липня 2026 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, за те, що він 14.07.2026 року о 23 год. 56 хв. в м. Ромни по вул. Рятувальників, 78, керував автомобілем Chevrolet Aveo д.н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння, результат 0,39 проміле, огляд проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатору «Драгер» 6820. Своїми діями порушив вимоги п. 2.9А ПДР України.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, захисник Менько Д.Д. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 липня 2026 року, як незаконну, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи. Так, суд першої інстанції фактично поклав в основу постанови виключно показання приладу Драгер та формально послався на факт існування відеозапису, не надавши оцінки його змісту. В той же час, піл час оформлення матеріалів ОСОБА_1 висловлював категоричну незгоду з результатами Драгеру, повідомив, що хворіє на цукровий діабет, через що в організмі можлива наявність ендогенного ацетону, який міг викривити показники приладу видихуваного повітря. ОСОБА_1 наполягав на проходженні медичного огляду у найближчому закладі охорони здоров`я, проте працівники поліції проігнорували це клопотання та не забезпечили його доставлення до медичного закладу. За таких обставин, огляд на стан сп`яніння на місці є недійсним. При цьому, відеозапис, який був доданий до матеріалів справи і про який зазначає у своїй постанові суд першої інстанції, стосується взагалі іншої особи і до ОСОБА_1 не має жодного відношення. До того ж, суд у постанові неправильно застосував практику ЄСПЛ.

Перевіривши матеріали даної справи, вислухався захисника, який вимоги апеляційної скарги підтримав, ОСОБА_1 , який підтримав позицію захисника, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Зі змісту ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що визнаючи винним ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що його вина підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, а саме: результатом застосування приладу газоаналізатору «Драгер» 6820 № АRSM 0171, тестом № 346 від 14.07.2026, згідно якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння – 0,39 проміле, відео фіксацією обставин виявленого правопорушення, іншими матеріалами справи у їх сукупності тощо.

Разом з тим, апеляційний суд не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

В ч.2 ст. 251 КУпАП зазначено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Ч.2 ст. 266 КУпАП передбачено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Надані апеляційному суду матеріали, у тому числі оглянуте відео з нагрудних камер поліцейських, не містять даних на підтвердження тих фактів, про які зазначено у протоколі, а саме щодо подій 14.07.2026.

Так на відео зафіксовані події, які відбувались 16.07.2026 близько 18:36 год ( а не 14.07.2026 о 23:56 год, як зазначено у протоколі). Працівники поліції зупиняють зовсім інший транспортний засіб- Volkswagen, за кермом якого особа, до якої протягом всього часу звертаються – « ОСОБА_2 » ( а не « ОСОБА_3 »).

Наявний відеозапис із нагрудних камер працівників поліції та відеореєстратора, не містить ні факту зупинки транспортного засобу Chevrolet Aveo, ані процедури огляду. Більше того, на відеозаписі взагалі відсутні будь-які дані, які підтверджують обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, складеного саме що ОСОБА_1 і щодо подій, які відбувались 14.07.2026.

Будь-яких інших відеозаписів матеріали справи не містять, а двоє свідків, які б у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП, за відсутності фіксації, могли б підтвердити факти, про які зазначено у протоколі, - в матеріалах справи відсутні.

Отже, суд першої інстанції безпідставно послався в судовому рішенні як на доказ винуватості ОСОБА_1 на відео, що долучено до матеріалів справи.

В свою чергу, враховуючи, що відеозапис долучений до матеріалів справи не підтверджує обставин події від 14.07.2026, що відбувались о 23:56 год стосовно порядку проходження ОСОБА_1 огляду, апеляційний суд позбавлений можливості перевірити обставини щодо дотримання працівниками поліції процедури проходження огляду ОСОБА_1 , який, як зазначає захисник, був не згоден з результатами проходження огляду на місці та виявив бажання проїхати до медичного закладу.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності слід керуватися принципом, згідно з яким винність особи не може ґрунтуватись на припущеннях. Будь-які сумніви у винуватості особи повинні тлумачитися на її користь.

Сукупність викладених вище обставин вказує на те, що висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються наявними у справі і наданими суду доказами.

В той же час, слід зазначити, що апеляційний суд не погоджується з доводами захисника, що судом першої інстанції було неправильно застосовано практику ЄСПЛ.

Так, апелянт зазначав, що суд першої інстанції послався на рішення ЄСПЛ «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», зазначивши, що особа, яка керує автомобілем, тим самим погоджується нести підвищену відповідальність, хоча зазначена справа стосувалась щодо зовсім іншого предмета спору- обов`язку власника транспортного засобу повідомити поліції особу водія в момент фіксації порушення камерою фотофіксації швидкості та відповідності цього обов`язку права не свідчити проти себе, гарантованому ст.6 Конвенцією.

В той же час, у вказаному рішенні суд визначив баланс інтересів між конкретною особою та суспільством, наголосивши, що володіння та використання підвищеним джерелом небезпеки (автомобілем) передбачає спеціальні регуляторні обов`язки перед суспільством. Суд першої інстанції, у своєму рішенні (посилаючись на вказане рішення ЄСПЛ) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. При цьому судом першої інстанції було зроблено акцент саме на підвищеній відповідальності особи, яка керує транспортним засобом, про що і зазначено у відповідному рішенні ЄСПЛ.

Відповідно до частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв`язку відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно частини восьмої статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 липня 2026 року підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, у зв`язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою стаття 130 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 липня 2026 року відносно ОСОБА_1 скасувати, ухвалити нову, якою закрити провадження у справі у зв`язку із відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуКлімашевська І. В.