Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №592/349/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №592/349/26

Номер провадження 22-ц/816/2635/26

Категорія - 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Сізова Д.В. (суддя-доповідач),

суддів: Собини О.І., Сидоренко А.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Калініна Сергія Костянтиновича

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 червня 2026 року, ухвалене у м. Суми у складі судді Костенка В.Г., повне рішення складено 15 червня 2026 року,

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

08 січня 2026 року ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду з указаним позовом, який обґрунтувало такими обставинами.

29 лютого 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 7637943, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 25 000 грн у безготівковій формі шляхом зарахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 строком на 360 днів, із періодичністю сплати платежів кожні 30 днів і датою останнього платежу - 23 лютого 2025 року. Договором установлено стандартну процентну ставку - 2,20 % на день та передбачено можливість застосування зниженої процентної ставки - 1,65 % на день як індивідуальної знижки за умови настання визначених договором обставин. Кредитний договір укладено в електронній формі шляхом його підписання одноразовим ідентифікатором С2279.

23 жовтня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу № 23.10/24-Ф, відповідно до якого право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс».

16 травня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 16/05/25-Е, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором до ОСОБА_1 у розмірі 103 500 грн, з яких: 25 000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 66 000 грн – заборгованість за процентами, 12 500 грн – заборгованість за пенею та штрафами.

Посилаючись на викладені обставини, позивач як новий кредитор просив стягнути на свою користь із відповідачки заборгованість за кредитним договором від 29 лютого 2024 року № 7637943 у розмірі 91 000 грн, з яких: 25 000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 66 000 грн – заборгованість за процентами, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

26 лютого 2026 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог (а.с. 88, 103), у якій просив стягнути на свою користь із відповідачки заборгованість за кредитним договором від 29 лютого 2024 року № 7637943 у розмірі 62 750 грн, з яких: 25 000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 37 750 грн – заборгованість за процентами, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Разом із тим суд першої інстанції подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог не розглянув та будь-якого процесуального рішення щодо її прийняття або повернення не ухвалив.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 червня 2026 року позов задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 91 000 грн та судові витрати в розмірі 9 662,40 грн, з яких: 2 662,40 грн – судовий збір, 7 000 грн – витрати на професійну правничу допомогу.

Встановивши факт укладення між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 кредитного договору в електронній формі та отримання відповідачкою за ним кредитних коштів, а також те, що позичальник належним чином не виконала своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів, суд першої інстанції дійшов висновку, що права ТОВ «ФК «Ейс» як нового кредитора підлягають захисту шляхом стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором. При цьому суд виходив із того, що надані позивачем докази та розрахунок заборгованості відповідачка не спростувала.

Рішення суду першої інстанції ухвалено виходячи з позовних вимог, заявлених позивачем у первісній позовній заяві.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із указаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 – адвокат Калінін С.К., оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «ФК «Ейс» задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 33 500 грн, а в іншій частині позову відмовити.

Сторона відповідача не заперечує факту укладення кредитного договору, отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі 25 000 грн та наявності заборгованості за договором, проте не погоджується із заявленим позивачем та стягнутим судом розміром процентів у сумі 66 000 грн.

Посилається на те, що з урахуванням положень статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», статей 509, 627 ЦК України, частини четвертої статті 42 Конституції України, а також правових висновків Конституційного Суду України та Верховного Суду суд має право оцінити співмірність заявлених до стягнення сум і за наявності відповідних обставин зменшити їх розмір, виходячи з принципів справедливості, розумності та пропорційності. Відсутність окремого позову про визнання умов договору недійсними, на думку апелянта, не перешкоджає суду оцінити їх справедливість під час розгляду спору про стягнення заборгованості.

Зазначає, що за умовами договору сукупна вартість кредиту становила 223 000 грн, з яких 25 000 грн – сума кредиту, а 198 000 грн – проценти, тобто сума процентів у 7,9 рази перевищує суму отриманого кредиту. Передбачена договором процентна ставка становить 2,20 % на день, або 803 % річних. Такий розмір процентів є непропорційним сумі основоного зобов`язання та фактично створює надмірний фінансовий тягар для споживача.

Просить зменшити суму процентів за користування кредитом із 66 000 грн до 25 000 грн, що відповідає сумі отриманого кредиту та, на його думку, забезпечує розумний баланс інтересів сторін.

Також зазначає, що відповідачка на погашення кредиту сплатила 16 500 грн, у зв`язку з чим загальний розмір заборгованості, на думку апелянта, становить 33 500 грн, виходячи з такого розрахунку: 25 000 грн сума кредиту + 25 000 грн проценти – 16 500 грн сплачені кошти.

У зв`язку з необхідністю часткового задоволення позову апелянт також зазначає про необхідність пропорційного розподілу судових витрат та просить врахувати понесені й очікувані витрати на професійну правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Ейс» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду – без змін, а судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покласти на скаржника.

Зазначає, що на підтвердження позовних вимог ним надано належний та повний розрахунок заборгованості, який містить усі необхідні дані й обчислення та підтверджує розмір заявленої до стягнення заборгованості. Умови кредитного договору були погоджені відповідачкою, яка була ознайомлена з умовами договору, графіком платежів та паспортом споживчого кредиту, а тому відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язана належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання. Зазначає, що нарахування процентів здійснювалося відповідно до умов договору та положень статті 1054 ЦК України.

Вказує, що позивач визнав необхідність застосування обмеження, встановленого частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якого денна процентна ставка не може перевищувати 1 %. У зв`язку з цим проценти були перераховані за ставкою 1 % на день за період з 29 лютого 2024 року до 28 липня 2024 року та становлять 37 750 грн (25 000 грн х 151 день х 1 %). У зв`язку з перерахунком розміру процентів позивач подав заяву про зменшення позовних вимог.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

29 лютого 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання споживчого кредиту № 7637943, за умовами якого передбачено отримання кредиту в розмірі 25 000 грн у безготівковій формі (п. 1.3.) шляхом перерахування на поточний рахунок споживача з використанням платіжної картки № НОМЕР_1 (п. 2.1.) строком на 360 днів (п. 1.4.), із періодичністю платежів кожні 30 днів. Датою останнього платежу визначено 23 лютого 2025 року. Договором передбачено сплату процентів за стандартною ставкою 2,20 % на день на залишок заборгованості за кредитом (п. 1.5.1, 3.1), яка застосовується в межах строку кредиту, визначеного п. 1.4. цього договору, та можливість подальшого застосування зниженої процентної ставки у розмірі 1,65 % відповідно до умов п. 1.5.2 (а. с. 21-25).

Додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка також є графіком платежів (а. с. 25).

Указані документи та паспорт споживчого кредиту підписані позичальником електронним підписом із використанням одноразового ідентифікатора.

ТОВ «Пейтек», яким здійснюється діяльність із надання платіжних послуг, на підставі договору з ТОВ «Авентус Україна» про організацію переказу грошових коштів від 16 лютого 2022 року № 160222-1, 29 лютого 2024 року о 20:48:07 год успішно перерахувало 25 000 грн на платіжну картку клієнта (маска картки № НОМЕР_1 ), банк-еквайр - АТ «ПУМБ» (а. с. 15).

Довідкою АТ «Універсал Банк» від 22 квітня 2026 року підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , на яку за період із 29 лютого 2024 року до 01 березня 2024 року через платіжну систему зараховано платіж у сумі 25 000 грн. Фінансовий номер телефону, на який відправлялася інформація про підтвердження здійснення операції: НОМЕР_2 (а. с. 136).

23 жовтня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу № 23.10/24-Ф, за умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» набуло за плату права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, встановленому у відповідному додатку до договору (а. с. 7-10).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 23 жовтня 2024 року № 1 до договору факторингу від 23 жовтня 2024 року № 23.10/24-Ф (номер запису 2695), акту прийому-передачі реєстру боржників, до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 29 лютого 2024 року № 7637943 на суму відступленої вимоги 103 500 грн, з яких: 25 000 грн – кредит, 66 000 грн – заборгованість за процентами, 12 500 грн – заборгованість за пенею, штрафами (а.с. 6, 49).

Здійснення плати за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу від 23 жовтня 2024 року № 23.10/24-Ф підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті від 30 жовтня 2024 року № 166 (а.с. 48).

16 травня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №16/05/25-Е, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 29 лютого 2024 року № 7637943, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 (а.с. 45-47)

Актом прийому-передачі Реєстру боржників від 16 травня 2025 року (додаток №2) та реєстром боржників до договору факторингу від 16 травня 2025 року №16/05/25-Е (додаток №1) підтверджується набуття ТОВ «ФК «Ейс» права грошової вимоги до ОСОБА_1 (номер запису 3842) за вказаним кредитним договором від 29 лютого 2024 року № 7637943 у розмірі 103 500 грн, з яких 25 000 грн – кредит, 66 000 грн – заборгованість за процентами, 12 500 грн – заборгованість за пенею, штрафами (а.с. 43, 44).

Здійснення плати за договором факторингу від 16 травня 2025 року №16/05/25-Е, підтверджується платіжними інструкціями від 27 листопада 2025 року № 460 та № 459, від 28 листопада 2025 року № 465 (а.с. 42).

Первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» сформована карта обліку (розрахунку заборгованості) за кредитним договором від 29 лютого 2024 року № 7637943, позичальник – ОСОБА_1 , загальна заборгованість – 103 500 грн (а.с. 37-39).

За даними виписки з особового рахунку за кредитним договором від 29 лютого 2024 року № 7637943, сформованої ТОВ «ФК «Ейс», заборгованість позичальника ОСОБА_1 станом на 01 листопада 2025 року (включно) складає 103 500 грн, 29 квітня 2024 року здійснено погашення заборгованості у сумі 16 500 грн (а.с. 36).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов`язанні установлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 3, 12 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України (у редакції на час виникнення правовідносин) передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (стаття 1078 ЦК України у редакції на час виникнення правовідносин).

У постанові Верховного Суду від 07 січня 2026 у справі №727/2790/25 зробив висновок, що допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги – це момент виникнення.

Установлено, що між сторонами в електронній формі укладено кредитний договір, яким визначено, зокрема, суму та строк повернення позики, порядок її повернення, розмір і порядок нарахування процентів. Факт укладення договору, його підписання відповідачем та отримання кредитних коштів у заявленій сумі стороною відповідача не оспорюється, а тому факт існування кредитних правовідносин є встановленим.

Перехід до позивача права вимоги за вказаним кредитним договором до боржника ОСОБА_1 підтверджується відповідними договорами факторингу, складеними на їх виконання актами приймання-передачі реєстрів боржників та реєстрами боржників.

Щодо вирішення позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами

Пунктом 5 Розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, крім іншого, доповнено:

статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною п`ятою, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %;

Розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 17, яким передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів із дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Частиною 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Вбачається, що умовами кредитного договору від 29 лютого 2024 року передбачено процентну ставку у розмірі 2,2 % на день та знижену процентну ставку у розмірі 1,65 %, що суперечить вимогам указаного Закону, оскільки договір укладено після набрання ним чинності. До такого договору перехідний період у вигляді поступового зниження максимально дозволеної процентної ставки не застосовується.

Згідно зі статтею 204 та частиною другою статті 215 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Таким чином, положення кредитного договору, якими визначено стандартну та знижену денні процентні ставки, у частині визначення розміру процентів за користування кредитними коштами, що перевищує встановлений частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» розмір у 1 %, є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин розмір нарахованих позивачем процентів за користування відповідачем кредитними коштами підлягає перерахунку з урахуванням зазначених приписів, виходячи з максимального розміру денної процентної ставки – 1 %.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що 29 квітня 2024 року відповідач здійснив платіж у розмірі 16 500 грн у рахунок погашення заборгованості за кредитом. Відповідно до положень статті 534 ЦК України ця сума в першу чергу підлягає зарахуванню в рахунок погашення процентів за користування кредитними коштами, а в другу – в рахунок погашення основної суми кредиту.

Враховуючи викладене, проценти за вказаним кредитним договором за період із 29 лютого 2024 року по 28 липня 2024 року (150 днів, як зазначає позивач у своїх розрахунках) мають бути нараховані таким чином:

у період із 01 березня по 29 квітня 2024 року – у розмірі 15 000 грн (25 000 грн х 1 % х 60 днів). Ураховуючи погашення заборгованості за кредитом на суму 16 500 грн, з яких 15 000 грн підлягало зарахуванню в рахунок погашення процентів, а 1 500 грн – у рахунок погашення основної суми кредиту, за вказаний період заборгованість за процентами відсутня, а сума основного боргу становить 23 500 грн (25 000 грн – 1 500 грн);

у період із 30 квітня 2024 року по 28 липня 2024 року – у розмірі 21 150 грн (23 500 грн ? 1 % ? 90 днів).

Отже, до стягнення підлягає заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 44 650 грн, з яких: 23 500 грн – основна сума кредиту, 21 150 грн – проценти за користування кредитними коштами.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 1, 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України).

За результатами розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення в частині визначеної до стягнення суми заборгованості та в частині розподілу між сторонами судових витрат – зміні. У зв`язку з викладеним позов підлягає частковому задоволенню, а заборгованість за кредитним договором – стягненню у загальному розмірі 44 650 грн.

Висновки суду щодо судових витрат

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Щодо стягнення (розподілу) судових витрат на професійну правничу допомогу

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входять до предмета доказування у справі.

Згідно із частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, крім іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У статті 137 ЦПК України йдеться про те, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат передбачено, що віднесено до їх складу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із частинами першою-третьою статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд у тому числі враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру.

У разі недотримання вимог частини четверта статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям (див.: пункти 139-145 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).

Витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції сторони позивача

У позовній заяві товариство просило відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції у розмірі 7 000 грн, яка надавалася адвокатом Соломко О.В. на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги.

На підтвердження факту надання професійної правничої допомоги надано ордер на надання правничої допомоги, довіреність на представництво інтересів товариства, додаткову угоду від 11 вересня 2025 року № 25771172249 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 20 серпня 2025 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, акт приймання-передання наданих послуг від 20 серпня 2025 року № 20/08/25-01, відповідно до якого вартість наданих послуг становила 7 000 грн.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції відповідають критерію розумності їх розміру, у зв`язку з чим пропорційно розміру задоволених позовних вимог такі витрати підлягають стягненню з відповідачки у розмірі 3 430 грн (7 000 грн х 49 %).

Витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції сторони відповідача

Разом із тим, під час розгляду справи в суді першої інстанції представництво інтересів сторони відповідача здійснювалося адвокатом Калініним С.К. на підставі договору про надання професійної правничої допомоги.

На підтвердження факту надання правничої допомоги надано ордер на надання правничої допомоги, договір про надання правової (правничої) допомоги від 21 лютого 2026 року, додаток № 1 до вказаного договору, яким визначено розмір винагороди адвоката – 10 000 грн, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 23 лютого 2026 року (додаток № 2 до договору), відповідно до якого вартість наданих послуг становила 10 000 грн.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені витрати сторони відповідача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції не відповідають критерію розумності їх розміру.

Із огляду на те, що в суді першої інстанції адвокатом Калініним С. К. фактично здійснювалися лише підготовка відзиву на позовну заяву та клопотання про витребування доказів, справа про стягнення заборгованості за кредитним договором є відносно нескладною, а її розгляд відбувся без участі адвоката, заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до 4 000 грн, у зв`язку з чим пропорційно розміру задоволених позовних вимог такі витрати підлягають стягненню з позивача у розмірі 2 040 грн (4 000 грн х 51 %).

Провівши взаємозалік указаних витрат, остаточно з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» підлягає стягненню 1 390 грн (3 430 грн – 2 040 грн) витрат на професійну правничу допомогу.

Витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції сторони відповідача

В апеляційній скарзі сторона відповідача також ставить питання про стягнення з товариства витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 6 000 грн, яка полягала у підготовці та поданні апеляційної скарги.

На підтвердження факту надання правничої допомоги надано ордер на надання правничої допомоги, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, договір про надання професійної (правничої) допомоги від 19 червня 2026 року, додаток № 1 до вказаного договору, яким визначено розмір винагороди адвоката – 6 000 грн, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 14 липня 2026 року (додаток № 2 до договору), відповідно до якого вартість наданих послуг становила 6 000 грн.

Колегія суддів дійшла висновку, що зазначені витрати сторони відповідача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції не відповідають критерію розумності їх розміру.

Зважаючи на обсяг здійснених адвокатом робіт, зміст апеляційної скарги, який частково дублює відзив на позовну заяву, віднесення справи до категорії відносно нескладних, а також те, що розгляд справи відбувся без участі адвоката, розмір таких витрат також підлягає зменшенню до 2 500 грн.

Ураховуючи часткове задоволення апеляційної скарги на 80,6 %, з позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу відповідача в суді апеляційної інстанції у розмірі 2 015 грн (2 500 грн х 80,6 %).

Щодо стягнення (розподілу) судового збору

Керуючись положеннями частин першої та другої статті 141 ЦПК України та зважаючи на часткове задоволення позову (на 49 %), а апеляційної скарги (на 80,6 %), з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 304,60 грн (3 328 грн х 0,8 х 49 %) - за розгляд справи в суді першої інстанції, та 3 218,84 грн (3 328 грн х 0,8 х 150 % х 80,6 %) – за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367-369, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Калініна Сергія Костянтиновича задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 червня 2026 року змінити в частині розміру присудженої до стягнення заборгованості за кредитним договором та в частині розподілу судових витрат, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови, а відповідні абзаци резолютивної частини в такій редакції:

«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором від 29 лютого 2024 року № 7637943 у загальному розмірі 44 650 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 1 304,6 грн судового збору та 1390 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на користь ОСОБА_1 3 218,84 грн судового збору та 2015 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повну постанову складено 03 вересня 2026 року.

Головуючий - Д.В. Сізов

Судді: О.І. Собина

А.П. Сидоренко