Додаткове рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №592/18822/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №592/18822/25

Номер провадження 22-з/816/111/26

Категорія -

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 вересня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Замченко А.О. (суддя-доповідач), суддів: Черних О.М., Худика А.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву адвоката Цуркана Віктора Івановича, подану в інтересах ОСОБА_1 , про відшкодування та розподіл судових витрат у цивільній справі за скаргою стягувачки ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Микитин Світлани Степанівни про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, боржник Даніель Ґжелєцкі,

в с т а н о в и в :

Постановою Сумського апеляційного суду від 11.08.2026 ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.05.2026 у частині зобов`язання державного виконавця прийняти до виконання виконавчий лист змінено та зобов`язано державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вирішити питання про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №592/18822/25, виданого 24.02.2026 Ковпаківським районним судом м. Суми.

14.08.2026 адвокат Цуркан В.І. в інтересах ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн та 115 грн 50 коп. витрат по сплаті поштового супроводження по справі.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 01.05.2026 представник заявниці ОСОБА_1 - адвокат Цуркан В.І. звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, в якій вказував, що заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.01.2026 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та стягнуто з останнього на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ним повноліття, починаючи стягнення з 20.11.2025. На виконання рішення видано виконавчий лист від 24.02.2026 №592/18822/25 (2/592/459/26). 10.03.2026 до Шевченківського ВДВС у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подана заява про примусове виконання судового рішення разом з оригіналом виконавчого документа та іншими додатками. 27.03.2026 державним виконавцем Шевченківського ВДВС у місті Києві складено письмове повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання разом з виконавчим листом про стягнення аліментів. Як підставу для повернення виконавчого документа зазначено п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема у виконавчому документі відсутні повні дані місця проживання (реєстрації) боржника, номер квартири та РНОКПП для подальшої ідентифікації особи.

Посилаючись на викладені обставини, адвокат просив визнати протиправними дії державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Києві Микитин С.С. щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та скасувати повідомлення державного виконавця від 27.03.2026 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання у вигляді виконавчого листа, виданого Ковпаківським районним судом м. Суми від 24.02.2026 №592/18822/25 (2/592/459/26) про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів, зобов`язати державного виконавця прийняти до розгляду та на примусове виконання вказаний виконавчий документ. Також просив поновити строк для подачі скарги.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.05.2026 скаргу задоволено: визнано неправомірним і скасовано повідомлення державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Микитин С.С. у виді повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа, виданого Ковпаківським районним судом м. Суми від 24.02.2026 у справі №592/18822/25 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ним повноліття, починаючи стягнення з 20.11.2025 та повідомлення від 27.03.2026 за результатами розгляду скарги; зобов`язано державного виконавця прийняти до виконання даний виконавчий лист.

Не погоджуючись з ухвалою суду Шевченківський ВДВС у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити в задоволенні скарги.

Постановою Сумського апеляційного суду від 11.08.2026 апеляційну скаргу Шевченківського ВДВС у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було задоволено частково. Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.05.2026 у частині зобов`язання державного виконавця прийняти до виконання виконавчий лист змінено та зобов`язано державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вирішити питання про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №592/18822/25, виданого 24.02.2026 Ковпаківським районним судом м. Суми. В іншій частині ухвалу суду залишено без змін.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

На підтвердження розміру понесених у суді апеляційної інстанції витрат на професійну правничу допомогу адвокат Цуркан В.І. надав договір про правничу допомогу від 04.06.2026, укладений між ним і ОСОБА_1 (а. с. 234), акт приймання-передачі (звіт) виконаних робіт за договором про правничу допомогу (детальних опис) від 13.08.2026 (а. с. 232), розрахункову квитанцію серія ЦВІ №4-06/2026 про оплату за надання правничої допомоги ОСОБА_1 8000 грн (а. с. 233), копію опису вкладення від 13.08.2026, копії фіскальних чеків та накладної, щодо поштових відправлень, на суму 56 грн 50 коп. (а. с. 229 зв.-230).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статі 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (§80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (§95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2024 №686/5757/23 виснувала, що в частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Близькі за змістом висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №922/1964/21.

У додатковій постанові від 19.02.2020 №755/9215/15-ц та постанові від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18). Такі ж висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15.01.2026 у справі №681/947/24.

З огляду на викладене, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, колегія суддів бере до уваги норми ч. 4 ст. 137 ЦПК України, характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що витрати в сумі 1000 грн, понесені в апеляційному суді, відповідатимуть вимогам розумності, справедливості та співмірності.

Щодо заяви адвоката Цуркана В.І. про стягнення 115 грн 50 коп., пов`язаних з надсиланням відзиву.

На підтвердження вказаних витрат адвокат надав накладну №4270300191896, з якої вбачається, що 13.08.2026 ОСОБА_4 направив Ґделецькі Д. лист, за що сплатив 55 грн. Також адвокатом надано чек, який підтверджує оплату 55 грн за пересилання поштового відправлення №4270300191896. Крім того, 13.08.2026 було сплачено 1 грн 50 коп. за придбання конверту (а. с. 229 зв.).

Тобто наданими доказами підтверджується сплата 56 грн 50 коп.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Водночас подання відзиву на апеляційну скаргу є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні вимоги про відшкодування витрат, пов`язаних з надсиланням копій відзиву учасникам справи, слід відмовити.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 07.08.2019 у справі №910/4923/14, від 19.02.2020 у справі №904/1643/19.

Керуючись ст. 270 ЦПК України,

у х в а л и в :

Стягнути з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві на користь ОСОБА_1 1000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

В іншій частині заяви відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - А.О. Замченко

Судді: О.М. Черних

А.М. Худик