Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №577/4545/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №577/4545/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Логін Є. В.

Номер провадження 33/816/771/26 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,розглянувши у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02 жовтня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 рік.

В С Т А Н О В И В:

Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02 жовтня 2025 року, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 рік, за те, що 27 липня 2025 року о 22.50 год. в м. Конотоп по вул. С. Петлюри, ОСОБА_1 керував автомобілем марки «VOLVO ХС90» н.з НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння, зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосування спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820. Згідно результату огляду на стан сп`яніння зафіксовано 1,09 % проміле, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02 жовтня 2025 року, справу закрити у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права та не ґрунтується на доказах, які містяться в матеріалах справи, оскільки:

1) суд не виконав покладені на нього обов`язки передбачені ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП;

2) поліцейськими була здійснена відеозйомка яка переривалась, та знято той проміжок часу, який їм був вигідний;

3) перед пропонуванням пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, поліцейськими не було озвучено які саме ознаки алкогольного сп`яніння ними було виявлено;

4) поліцейськими було порушено вимоги ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», оскільки не проінформували водія про конкретну причину зупинки з детальним описом підстави зупинки;

5) протокол складено з порушенням у частині доказів, а саме при складанні протоколу не зазначено ні відеозйомки, а ні технічного засобу на яке було здійснено відео;

6) протокол складено в порушення вимог ст. 266-1 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, однак працівників ВПС не було викликано.

В обґрунтування пропущеного строку на апеляційне оскарження, апелянт зазначає, що в судовому засіданні не був присутній, а про постанову стало відомо лише із сайту Судової влади. Тому враховуючи викладені обставини, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження з поважності причин пропуску.

У судове засідання призначене на 08 год. 30 хв. 02 вересня 2026 року, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 був повідомлений у передбачений законом спосіб, а саме шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України». Клопотань про відкладення судового розгляду, не надходило.

При вирішенні питання щодо можливості здійснення апеляційного розгляду за відсутності останнього, апеляційний суд враховує наступне.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі Пономарьов проти України", та "Трух проти України").

У рішенні в справі "Каракуця проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Практикою Європейського суду з прав людини, яка є преюдиційною, також встановлено, що якщо заявники у визначений законом термін не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи та своєчасно не звертались до суду за інформацією щодо стану розгляду їх справи, їх права на доступ до правосуддя не є порушеними.

Враховуючи вищезазначене, а також ті обставини, що особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 знаючи, що в апеляційному суді на розгляді перебуває подана ним апеляційна скарга, в судове засіданні не з`явився, апеляційний суд дійшов висновку, що апелянт не бажає приймати участь в апеляційному перегляді даної справи.

Враховуючи вище зазначене та принцип судочинства, зазначений у практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, з метою її розгляду у розумні строки, апеляційний суд не вбачає підстав для відкладення апеляційного розгляду та вважає за можливе здійснити розгляд поданої особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 апеляційної скарги на постанову судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02 жовтня 2025 року, у відсутність апелянта, і в даному випадку права останнього на доступ до правосуддя, не є порушеним.

Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що дане клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до штампу вхідної кореспонденції Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21 листопада 2025 року, особою, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу на постанову судді суду першої інстанції від 02 жовтня 2025 року, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження. Причиною пропуску строку апелянт зазначає те, що в судовому засіданні не був присутній, а про постанову стало відомо лише із сайту Судової влади. У зв`язку з чим, просить суд поновити строк на апеляційне оскарження постанови Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02 жовтня 2025 року про визнання винним ОСОБА_1 в скоєні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Перевіривши представлені матеріали та доводи особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для поновлення апелянту строк на апеляційне оскарження постанови судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02 жовтня 2025 року, у зв`язку з чим клопотання підлягає задоволенню.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.

Дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що висновок судді першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, оскільки підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 401682 від 24 липня 2025 року зміст якого відповідає встановленим фактичним обставинам справи;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів відповідно до якого у ОСОБА_1 встановлено стан алкогольного сп`яніння – 1,09 %;

- роздруківкою зі спеціального технічного засобу газоаналізатора «Драгер» відповідно до якої у ОСОБА_1 встановлено стан алкогольного сп`яніння – 1,09 %;

- направленням на медичний огляд на стан сп`яніння (одурманювання);

-довідкою про надання інформації з якої вбачається, що відповідно до відомостей інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції» ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 ;

- долученим до протоколу відеозаписом.

Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст. 130 КУпАП. Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Щодо висловлювань ОСОБА_1 про незгоду з прийнятим судовим рішенням, апелянт лише перелічує статті закону, які, на його думку, було порушено суддею суду першої інстанції, а саме, ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП і взагалі не зазначає, що саме свідчить про те, що при розгляді даної справи не було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано всі її обставини, та у зв`язку з чим висновок про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є помилковим. Тобто, обґрунтованих доводів, які б вказували на безпідставності складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення та незаконність притягнення останнього до адміністративної відповідальності, апелянтом не наведено, і обставин, які б слугували підставою для закриття провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, про що він просить в у поданій апеляційній скарзі, під час апеляційного перегляду даної справи встановлено не було.

Посилання апелянта на те, що поліцейськими була здійснена відеозйомка яка переривалась, та знято той проміжок часу, який їм був вигідний, апеляційний суд вважає надуманим. Досліджений судом відеозапис відображає всі юридично значимі обставини інкримінованого правопорушення та дає можливість послідовно встановити перебіг подій. Апелянтом не зазначено, які конкретні істотні обставини залишилися поза межами відеофіксації, яким чином це вплинуло на достовірність зафіксованих подій та які відомості відеозапису були змінені, спотворені або не відповідають дійсності. Матеріали справи не містять даних про втручання у відеозапис, його монтаж, пошкодження носія або невідповідність зафіксованих на ньому подій іншим доказам. Навпаки, зміст відеозапису узгоджується з протоколом про адміністративне правопорушення, а тому підстав ставити під сумнів його належність, допустимість і достовірність апеляційним судом не встановлено.

Доводи апелянта про те, що працівники поліції не повідомили водію які саме в нього ознаки алкогольного сп`яніння, апеляційний суд спростовує вказане, оскільки відеозапис який міститься в матеріалах справи та був досліджений апеляційним судом підтверджує, що під час спілкування з ОСОБА_1 працівниками поліції було запідозрено, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння, а тому йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest, на який останній погодився.

Доводи апелянта про те, що зупинка транспортного засобу не відповідає вимогам ст. 35 ЗУ «Про Національну поліції», в такому разі, з огляду на незаконну зупинку транспортного засобу, складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП не можна вважати допустимим доказом є безпідставними, оскільки причина зупинки транспортного засобу працівниками поліції не впливає на обставини, які складають об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не можуть свідчити про безпідставність складання протоколу про адміністративне правопорушення за вказаною статтею. Окрім того, неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з`ясувалось, що водій керував транспортним засобом із ознаками сп`яніння чи в іншому неадекватному стані, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов`язку виконання вимог п. 2.9а ПДР України.

Щодо твердження захисника про те, що у протоколі не зазначено технічний засіб, то апеляційний суд визнає необґрунтованими ці доводи, оскільки ні ст. 256 КУпАП, яка регулює зміст протоколу про адміністративне правопорушення, ні положення Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07.11.2015 № 1395 не вимагають зазначення засобу відеофіксації у протоколі про адміністративне правопорушення.

Щодо доводів апеляційної скарги апелянта про те, що протокол складено в порушення вимог ст. 266-1 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, однак працівників ВПС не було викликано, апеляційний суд зазначає наступне.

За змістом ст. 266-1 КУпАП огляд на стан сп`яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин.

Відповідно до ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Як було встановлено, у даному випадку військовослужбовець ОСОБА_1 був зупинений 27 липня 2025 року о 22.50 год. в м. Конотоп по вул. С. Петлюри, з ознаками алкогольного сп`яніння, тобто поза межами території будь-якої військової частини.

У ч. 2 ст. 266 КУпАП зазначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Даний порядок визначає процедуру огляду водіїв, в той же час положення ст. 266-1 КУпАП передбачають порядок огляду військовослужбовців. При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому, при проведенні огляду військовослужбовця водія, таку процедуру проводить поліція, у випадку проведення огляду військовослужбовця пішохода такий огляд проводить військова служба правопорядку. Таким чином, під час процедури огляду на стан сп`яніння водія представника військової служби правопорядку не повинні запрошувати.

Відповідно, у ході апеляційного перегляду встановлено, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується належними, допустимими, достатніми доказами, які доповнюють один одного та були дослідженими під час розгляду матеріалів адміністративної справи.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.

Постанова суду за змістом є належно вмотивованою, обґрунтованою та законною.

Враховуючи вищезазначене, всупереч доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, не вбачає підстав для його скасування, а тому, оскаржувану постанову судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294, КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02 жовтня 2025 року.

Постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02 жовтня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на цю постанову - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.