Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №160/14871/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року Справа № 160/14871/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненадання інформації та документів на запит ОСОБА_2 від 30.04.2026 (вх. №5212 від 01.05.2026);

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати повну інформацію та документи на запит ОСОБА_2 від 30.04.2026 (вх. №5212 від 01.05.2026) з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні ухваленому за результатами розгляду справи.

Ухвалою суду від 08.06.2026 року позов залишено без руху.

Позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 12.06.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку положень ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 12.06.2026 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:

запит ОСОБА_2 від 30.04.2026 (вх. №5212 від 01.05.2026);

листи/відповіді на вказаний запит позивача;

докази направлення/отримання позивачем такої відповіді;

відомості/інформація про те, що запитувана Позивачкою інформація стосується «мобілізаційного резерву (резервістів, військовозобов`язаних)» та містить інформацію з обмеженим доступом, а саме персональні дані;

відомості пояснення про те, що інформація щодо функціональних обов`язків співробітників ТЦК та СС відноситься до інформації з грифом «для службового користування»;

відомості щодо зазначення посади та прізвища посадової особи в розписці повідомлені, яка передбачена Додатком 1 до Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану;

відомості/пояснення про те, чи відносять посадові інструкції посадових осіб ТЦК та СП до службової інформації згідно запита позивача;

усі наявні докази щодо суті спору.

01.07.2026 року позивачем до суду подано клопотання про долучення доказів.

01.07.2026 року відповідачем подано відзив на позовну заяву позивача.

01.07.2026 року відповідачем до суду подано заява на виконання ухвали суду.

03.07.2026 року позивачем подано клопотання про залишення без розгляду відзив на позовну заяву.

Щодо вказаного клопотання, слід вказати, що останнє задоволенню не підлягає через неналежність.

03.07.2026 року позивачем до суду подано заява про застосування заходів процесуального примусу.

Щодо вказаної заяви слід вказати про те, що судом не встановлено підстав для застосування відносно позивача заходів процесуального примусу.

06.07.2026 року позивачем до суду подано додаткові пояснення у справі.

09.07.2026 року відповідачем подані додаткові пояснення у справі.

13.07.2026 року позивачем подано клопотання про залишення додаткових пояснень без розгляду.

Щодо казаного клопотання слід вказати, що останнє задоволенню не підлягає через його безпідставність. ї

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 11.08.2026 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_2 , в порядку визначеному Законом України «Про доступ до публічної інформації» 30.04.2026 року звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі Відповідач) з запитом на отримання публічної інформації з проханням, у строки визначені ч. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», надати інформацію та документи.

07.05.2026 року на електронну адресу позивача від ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшов лист-відповідь від 07.05.2026 №29/12/2946, зміст якого зводиться до того, що запитувана Позивачкою інформація стосується «мобілізаційного резерву (резервістів, військовозобов`язаних)» та містить інформацію з обмеженим доступом, а саме персональні дані. Інформація щодо функціональних обов`язків співробітників ТЦК та СС відноситься до інформації з грифом «для службового користування».

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_4 не було враховано, що прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка здійснює функції держави або органу місцевого самоврядування, у контексті виконання нею службових повноважень, не належать до інформації з обмеженим доступом та не можуть бути безпідставно віднесені до персональних даних.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що пунктом 4 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено хто належить до членів сімей загиблих (померлих) осіб, а саме:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

інші утриманці загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Крім цього, у пункті 3 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено, що дія цього Закону не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту, Національній гвардії України, крім положень, що стосуються грошового забезпечення, надання відпусток, медичної допомоги та медичних послуг таким військовослужбовцям.

Вказують про те, що позивач позиціонує себе як член родини загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який є громадянином Азербайджанської Республіки.

ОСОБА_2 станом на 08.07.2026 року не являється членом сім`ї загиблого захисника Батьківщини, що позивачці достеменно відомо і у зв`язку з чим вона звернулася до Чечелівського районного суду міста Дніпра про встановлення факту батьківства (справа № 204/3770/26).

Рішення в зазначеній справі судом ще не ухвалено.

Також, вказують про те, що 27.05.2026 року (ще до подання 31.05.2026 позовної заяви) за вих. 29/7/3278 ОСОБА_2 направлено лист та повідомлено, що 30.04.2026 в неї було прийнято заяву головним спеціалістом командування ОСОБА_4 , безпосередній керівник - начальник фінансової частини молодший сержант ОСОБА_5 .

Таким чином, на день подання адміністративного позову позивачка отримала інформацію на пункт 1 та на пункт 3 запиту на отримання публічної інформації від 30.04.2026 року, за захистом своїх порушених прав на неотримання інформації за яким вона звернулася до суду.

Щодо вимоги про надання «посадової інструкції працівника фінансового відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка здійснила прийняття заяви від ОСОБА_2 30.04.2026 за реєстраційним номером 27/5/163» про таке.

Вказують про те, що більшість персоналу ІНФОРМАЦІЯ_3 - це не управлінці та не кадрові військові, а військовослужбовці, які призвані на військову службу під час загальної мобілізації, з бойовим досвідом та після поранень, з урахуванням придатності до проходження військової служби, були призначені до органу військового управління для подальшого проходження служби, а тому через брак знань та досвіду не завжди можуть зорієнтуватися в суті питань при опрацюванні документів під час повсякденної службової діяльності на противагу державним службовцям з досвідом роботи в галузі права та наявним посвідченням на право заняття адвокатською діяльністю.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 , в порядку визначеному Законом України «Про доступ до публічної інформації» 30.04.2026 року звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_1 з запитом на отримання публічної інформації з проханням, у строки визначені ч. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», надати наступну інформацію та документи:

1. Прізвище, ім`я, по батькові працівника фінансового відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка здійснила прийняття заяви від ОСОБА_2 30.04.2026 за реєстраційним номером 27/5/163, із зазначенням посади та структурного підрозділу;

2. посадову інструкцію працівника фінансового відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка здійснила прийняття заяви від ОСОБА_2 30.04.2026 за реєстраційним номером 27/5/163;

3. Прізвище, ім`я, по-батькові безпосереднього керівника вищезазначеної посадової особи.

Вказаний запит було зареєстровано Відповідачем за вхідним номером 5212 від 01.05.2026 року.

07.05.2026 року на зазначену позивачем електронну адресу направлено відповідь (вих. 29/12/2946 від 07.05.2026 року).

27.05.2026 року за вих. 29/7/3278 ОСОБА_2 направлено лист та повідомлено, що 30.04.2026 в неї було прийнято заяву головним спеціалістом командування ОСОБА_4 , безпосередній керівник - начальник фінансової частини молодший сержант ОСОБА_5 .

Отже, підтверджено матеріалами справи, та не спростовано відповідачем, що на день подання адміністративного позову позивач отримала інформацію на пункт 1 та на пункт 3 запиту на отримання публічної інформації від 30.04.2026 року.

Позивач не погодившись із протиправними діями ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненадання повної інформації та документів на запит ОСОБА_2 від 30.04.2026 (вх. №5212 від 01.05.2026), звернулась до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 року №2657-XII (далі - Закон №2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року №2939-VI (далі – Закон №2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

За п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону №2939-VI інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна інформація.

Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону №2939-VI не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов`язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України "Про державну таємницю"), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно (крім випадків, передбачених частиною другою статті 23 Закону України "Про основи національного спротиву"). Не може бути також обмежено доступ до інформації про наявність у фізичних осіб податкового боргу. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону.

Частинами 1, 2 ст. 7 Закону №2939-VI конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 14 Закону №2939-VI встановлено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Згідно з п. 3, 4 ч. 2 ст. 23 Закону №2939-VI запитувач має право оскаржити: ненадання відповіді на запит на інформацію, надання недостовірної або неповної інформації.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Отже, як зазначалось, статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі Закон №2939-VІ) передбачено, що інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше.

Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.

Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Статтями 7, 8, 9 Закону №2939-VІ визначено, що конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю. Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.

Відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація:

1) що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;

2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.

Частиною 1 ст.22 Закону №2939-VI визначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії (інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

З огляду на наведені правові норми та беручи до уваги наявні у справі матеріали, суд погоджується з твердженнями представника позивача щодо ненадання позивачу відповіді по суті із витребуваними документами у відведені строки у відповідності до вимог законодавства на його адвокатський запит, що, у свою чергу свідчить про визнання протиправної бездіяльності відповідача у цій частині позовних вимог.

Суд зауважує, що у відзиві відповідач фактично визнав, що у відповідь на запит позивача відповідач фактично направив не повну інформацію на її запит.

З огляду на наведені правові норми та беручи до уваги наявні у справі матеріали, суд погоджується з твердженнями позивача щодо ненадання позивачу повної відповіді по суті із витребуваними документами у відведені строки у відповідності до вимог законодавства на її запит.

Разом з цим, з метою відновлення порушеного права позивача суд дійшов висновку зобов`язати відповідача повторно розглянути запит ОСОБА_2 від 30.04.2026 року (вх. №5212 від 01.05.2026 року) та надати повну, обґрунтовану і всебічну інформацію із доданими документами, з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.

Отже, враховуючи наведене вище, вимоги позивача слід задовольнити у вказаній вище частині.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 798,72 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути запит ОСОБА_2 від 30.04.2026 року (вх. №5212 від 01.05.2026 року) та надати повну, обґрунтовану і всебічну інформацію із доданими документами, з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 798,72 гривень.

Позивач: ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 11.08.2026 року.

Суддя В.В. Ільков