Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №160/14822/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року Справа № 160/14822/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№4)" про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, –

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему Електронний суд звернулась ОСОБА_2 з позовом до Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№4)", у якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» (код ЄДРПОУ – 14316882) щодо непроведення перерахунку та виплати ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби) за період з 29.01.2020 по 31.08.2025 року, одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік - відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у межах справи №826/6453/18) шляхом визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 294-ІХ на 01.01.2020 у розмірі 2102,00 грн., з 01.01.2021 по 31.12.2021 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 1082-ІХ на 01.01.2021 у розмірі 2270,00 грн., з 01.01.2022 по 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України №1928-ІХ на 01.01.2022 у розмірі 2481,00 грн., з 01.01.2023 по 31.12.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 2710-ІХ на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн., з 01.01.2024 по 31.12.2024 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 3460-ІХ на 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн., з 01.01.2025 по 31.08.2025 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 4059-ІХ на 01.01.2025 у розмірі 3028,00 грн.;

зобов`язати Державну установу «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» (код ЄДРПОУ – 14316882) провести ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби) за період з 29.01.2020 по 31.08.2025 року, перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, перерахунок та виплату допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 рік, перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік - відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у межах справи №826/6453/18) шляхом визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України №294-ІХ на 01.01.2020 у розмірі 2102,00 грн., з 01.01.2021 по 31.12.2021 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України №1082-ІХ на 01.01.2021 у розмірі 2270,00 грн., з 01.01.2022 по 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України №1928-ІХ на 01.01.2022 у розмірі 2481,00 грн., з 01.01.2023 по 31.12.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України №2710-ІХ на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн., з 01.01.2024 по 31.12.2024 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України №3460-ІХ на 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн., з 01.01.2025 по 31.08.2025 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України №4059-ІХ на 01.01.2025 у розмірі 3028,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» (код ЄДРПОУ – 14316882) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року у розмірі 30000,00 гривень щомісяця;

зобов`язати Державну установу «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» (код ЄДРПОУ – 14316882) провести ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, у розмірі 30000,00 гривень щомісяця, за період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року, з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою суду від 08.06.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку положень ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 08.06.2026 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:

звернення позивача щодо здійснення виплати спірного грошового забезпечення;

рішення/листи відмови відповідача;

довідок про розмір грошового забезпечення позивача, що видані у попередні періоди, зокрема з 29.01.2020 по 31.08.2025 року із визначенням всіх складових;

докази виплати позивачеві одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за спірний період;

пояснення щодо розміру грошового забезпечення із усіма його складовими за аналогічною посадою, з якої звільнено позивача, станом на 01.01.2020 - 01.01.2025 року;

відомості щодо виплати/невиплати (підстави) спірного грошового забезпечення;

інформацію щодо відмови (підстави) у здійсненні виплат спірного грошового забезпечення;

письмову інформацію (довідку) щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року, із розрахунку 30000 грн. на місяць, в разі не нарахування та не виплати - інформацію про причини таких дій;

відомості щодо виплати/невиплати позивачеві додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року за період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року, із розрахунку 30000 грн. на місяць, з врахуванням фактично виплачених сум;

усі наявні докази щодо суті спору.

23.06.2026 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву. у якому просять суд застосувати наслідки пропуску строку звернення до адміністративного суду та позовну заяву ОСОБА_3 у до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії та залишити без розгляду.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 07.08.2026 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо клопотання про залишення позову без розгляду.

Верховний Суд у своїй постанові від 29.11.2024 у справі №120/359/24 (адміністративне провадження №К/990/14363/24) зазначив, що стаття 123 КАС України допускає поновлення строків звернення до суду, якщо заявник доведе поважність причин їх пропуску. Військова мобілізація та участь у бойових діях можуть бути визнані такими поважними причинами, якщо ці обставини об`єктивно унеможливлювали своєчасне звернення до суду. Верховний Суд підтвердив, що строки звернення до суду, встановлені статтею 122 КАС України, можуть бути поновлені відповідно до статті 123 КАС України, якщо заявник надасть обґрунтовані пояснення та докази поважності причин пропуску.

Суворе застосування строків звернення до суду в умовах воєнного стану може обмежувати конституційне право військовослужбовців на доступ до правосуддя, що суперечить принципу справедливості, закріпленому у статті 2 КАС України.

При цьому, слід вказати, що питання щодо строків розглянуто судом, та ухвалою суду від 08.06.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку положень ст. 262 КАС України.

Отже, враховуючи наведене, у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовити повністю.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 23.08.2000 та була звільнена з неї 31.08.2025.

Позивач вказує, що у спірний період відповідач обчислював їй посадовий оклад та оклад за спеціальним званням виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (1762,00 грн), тоді як мав застосовувати показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року.

Це, на переконання позивача, зумовило заниження як щомісячного грошового забезпечення, так і похідних від нього виплат - допомоги для оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні.

Крім того, позивач зазначає, що за період з 11.03.2022 по 31.05.2022 їй не нараховано та невиплачено в повному обсязі додаткову винагороду в розмірі 30000,00 грн. щомісячно, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, попри те, що вона проходила службу в установі, розташованій у межах адміністративно-територіальної одиниці, на території якої надавалася допомога в рамках Програми «єПідтримка».

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог.

В обґрунтування відзиву представником відповідача зазначено, що посадовий оклад та оклад за спеціальним званням встановлювалися відповідно до вимог Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5.

Розмір посадового окладу позивача у спірний період розраховувався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт, визначений Схемою тарифних розрядів за посадами осіб начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 13.03.2018 № 685/5.

Вказують, що всі виплати проведено у відповідності до положень чинного законодавства.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 проходила службу в органах Державної кримінально виконавчої служби України з 23.08.2000 року та була звільнена з неї 31.08.2025 року з посади молодшого інспектора 1 категорії ВРтаО Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».

Позивач у позові вказує про те, що під час проходження служби, відповідачем не було проведено нарахування та виплата грошового забезпечення з врахуванням показників прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 та не проведено перерахунок та виплату додаткової винагороди з 11.03.2022 по 31.05.2022 року, що передбачена постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 року у розмірі 30000,00 грн. щомісяця.

04.05.2026 року звернулась до відповідача та вимагав : 1. Провести перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби) за період з 29.01.2020 по 31.08.2025 року, перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, перерахунок та виплату допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки - відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у межах справи №826/6453/18) шляхом визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 294-ІХ на 01.01.2020 у розмірі 2102,00 грн., з 01.01.2021 по 01.11.2021 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 1082-ІХ на 01.01.2021 у розмірі 2270,00 грн., з 01.01.2022 по 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 1928-ІХ на 01.01.2022 у розмірі 2481,00 грн., з 01.01.2023 по 31.12.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 2710-ІХ на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн., з 01.01.2024 по 31.12.2024 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2024 року у розмірі 3028,00 грн. згідно Закону України № 3460-ІХ, з 01.01.2025 по 31.08.2025 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2025 року у розмірі 3028,00 грн. згідно Закону України № 4059-ІХ, з урахуванням раніше виплачених сум. 2. Провести перерахунок та виплату додаткової винагороди за період з 11.03.2022 по 31.05.2022 року, що передбачена постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 року у розмірі 30000,00 грн. щомісячно, з урахуванням проведених виплат, однак такі вимоги позивача залишились без виконання.

Так, згідно довідки № 4/4-297вн від 29.05.2026 року та витягу з розрахунково-платіжних відомостей про нарахування грошове забезпечення з 29.01.2020 по 31.08.2025 року (копію додаю) встановлено, що в період з 29.01.2020 по 31.08.2025 року посадові оклади та оклади за спеціальне звання позивача розраховувались шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (1762,00 грн.) на тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

Частиною першою ст. 24 цього Закону передбачено, що фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом; пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

На виконання п. 3 Постанови № 704 наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - Порядок № 925/5). Пункт 3 Порядку № 925/5 передбачає, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за вислугу років), щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення (допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань).

Згідно з пунктом 1 глави 14 розділу II Порядку № 925/5 особам рядового і начальницького складу один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення, а згідно з пунктом 1 глави 1 розділу III цього Порядку при звільненні зі служби виплачується одноразова грошова допомога. Отже, розміри допомоги для оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні є похідними від розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням.

Пунктом 4 Постанови № 704 (у первинній редакції) було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Аналогічні за змістом приписи містять примітки до додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови №704.

На момент набрання Постановою № 704 чинності (01.03.2018) її пункт 4 було викладено в редакції пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), а саме: розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103. Відтак з 29.01.2020, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18, пункт 6 Постанови № 103 втратив чинність та була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції.

При цьому згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат; до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Під час розв`язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону України № 1774-VIII та пункту 4 Постанови № 704, а також приміток до додатків 1, 12, 13, 14 до неї перевагу належить віддати положенням закону як акта вищої юридичної сили. Оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону України № 1774-VIII не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи підзаконного акта, відсутні підстави для обчислення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням позивача із використанням іншого показника, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.

Отже, з 29.01.2020 року виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 10.10.2022 у справі №400/6214/21 та від 10.01.2023 у справі № 120/8682/21-а.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Станом на 01.01.2018 він становив 1762,00 грн (ст. 7 Закону України від 07.12.2017 № 2246-VIII), станом на 01.01.2020 - 2102,00 грн (Закон України від 14.11.2019 № 294-IX), станом на 01.01.2021 - 2270,00 грн (Закон України від 15.12.2020 № 1082-IX), станом на 01.01.2022 - 2481,00 грн (Закон України від 02.12.2021 № 1928-IX), станом на 01.01.2023 - 2684,00 грн (Закон України від 03.11.2022 № 2710-IX), станом на 01.01.2025 - 3028,00 грн (Закон України від 19.11.2024 № 4059-IX).

Надалі, 12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704» (далі - Постанова № 481), яка набрала чинності 20.05.2023 і пунктом 2 якої абзац перший пункту 4 Постанови № 704 викладено в такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Тобто з 20.05.2023 замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запроваджено сталу розрахункову величину 1762,00 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704. Разом з тим постановою Верховного Суду від 16.07.2026 зазначені судові рішення скасовано та в задоволенні позовних вимог про визнання дій Кабінету Міністрів України неправомірними і зобов`язання скасувати пункт 2 Постанови № 481 відмовлено.

Проте, наведена обставина не змінює висновку суду щодо застосовної до спірних відносин редакції пункту 4 Постанови № 704, з огляду на таке.

Згідно з частинами першою - третьою ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З огляду на визначені в ч. 3 ст. 7 КАС України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік, не підлягає застосуванню як такий, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.

Сталою є правова позиція Верховного Суду про те, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19 та від 10.01.2023 у справі № 340/507/22).

Таким чином, пункт 4 Постанови № 704 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції, а саме в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, - закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, оскільки суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того, чи був він чинним на момент виникнення спірних відносин. Такий висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №520/5814/24 та у постанові Верховного Суду від 18.02.2026 у справі №160/33292/24.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Отже, і за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 р.р., і за період з 18.06.2025 по 31.08.2025 посадовий оклад та оклад за спеціальним званням позивача підлягали обчисленню виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а не станом на 01.01.2018 року.

Оскільки щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія), а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема допомога для оздоровлення та одноразова грошова допомога при звільненні, обчислюються виходячи з посадового окладу та окладу за спеціальним званням, заниження цих окладів зумовило заниження і похідних від них виплат, які так само підлягають перерахунку.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не застосував при обчисленні та виплаті позивачу грошового забезпечення за періоди з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 31.08.2025, а також при обчисленні допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023, 2025 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні, як розрахункову величину прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

В іншій частині вимоги є неналежними та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, суд зазначає таке.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168). Згідно з пунктом 5 Постанови № 168 вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

У редакції, застосовній до спірного періоду (з урахуванням змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 № 217, від 22.03.2022 №350 та від 07.07.2022 №793, які застосовуються з 24 лютого 2022 року), абзацом першим пункту 1 Постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану, зокрема, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць). Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204-р затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка». Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 № 213-р додаток до розпорядження № 204-р доповнено позицією «Дніпропетровська область».

Отже, з 11.03.2022 року позивач, яка проходила службу в установі Державної кримінально-виконавчої служби, розташованій у межах Дніпропетровської області, набула права на отримання додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі 30000 гривень щомісячно.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 № 754 до абзацу першого пункту 1 Постанови № 168 внесено зміни, якими коло осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби звужено до тих, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Відповідно до пункту 2 цієї постанови вона застосовується з 01.06.2022, а тому на спірний період з 11.03.2022 по 31.05.2022 не поширюється.

Такий висновок узгоджується з принципом незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, закріпленим у ст. 58 Конституції України, зміст якого розкрито у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001 та від 13.03.2012 № 6-рп/2012: до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, а дія нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ним чинності. Крім того, за приписами ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідна правова позиція щодо права на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, викладена у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 року.

Судом встановлено, що за період з 11.03.2022 по 31.05.2022 позивачу виплачено додаткову винагороду.

Так, згідно витягу з розрахунково-платіжних відомостей про виплату додаткової винагороди згідно ПКМУ № 168 від 28.02.2022 року встановлено, що позивача отримувала додаткову винагороду згідно постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року за період з 11.03.2022 по 31.05.2022 року у загальному розмірі 22046,20 гривень (5646,20 грн. + 6667,20 грн. + 1666,80 грн. + 8066,00 грн.). Тобто виплата проводилась в меншому розмірі ніж 30000,00 щомісяця.

Доказів нарахування та виплати позивачу цієї винагороди у повному розмірі, як і доказів наявності підстав для її невиплати, відповідач суду не надав. За таких обставин бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу за період з 11.03.2022 по 31.05.2022 додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн щомісячно є протиправною, а позовні вимоги в цій частині - обґрунтованими.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру суд зважає на таке. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Обираючи спосіб відновлення порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також з принципу ефективності судового захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов. Вимоги про зобов`язання вчинити певні дії є похідними від вимог про визнання бездіяльності протиправною, а тому підлягають задоволенню разом з ними.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість заявлених вимог, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, зокрема у вказаній частині.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані та доведені позовні вимоги у вказаній вище частині.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№4)" про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№4)" про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» щодо непроведення перерахунку та виплати ОСОБА_4 щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за службу в умовах режимних обмежень) за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 31.08.2025, перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, перерахунку та виплати допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023, 2025 роки - відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України № 294-IX на 01.01.2020 у розмірі 2102,00 грн., з 01.01.2021 по 31.12.2021 - встановленого Законом України №1082-IX на 01.01.2021 у розмірі 2270,00 грн., з 01.01.2022 по 31.12.2022 - встановленого Законом України № 1928-IX на 01.01.2022 у розмірі 2481,00 грн., з 01.01.2023 по 19.05.2023 - встановленого Законом України № 2710-IX на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн., з 18.06.2025 по 31.08.2025 - встановленого Законом України № 4059-IX на 01.01.2025 у розмірі 3028,00 гривень.

Зобов`язати Державну установу «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» провести ОСОБА_4 перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за службу в умовах режимних обмежень) за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 31.08.2025, перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, перерахунок та виплату допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023,2025 роки - відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України № 294-IX на 01.01.2020 у розмірі 2102,00 грн., з 01.01.2021 по 31.12.2021 - встановленого Законом України № 1082-IX на 01.01.2021 у розмірі 2270,00 грн., з 01.01.2022 по 31.12.2022 - встановленого Законом України №1928-IX на 01.01.2022 у розмірі 2481,00 грн., з 01.01.2023 по 19.05.2023 - встановленого Законом України № 2710-IX на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн., з 18.06.2025 по 31.08.2025 - встановленого Законом України № 4059-IX на 01.01.2025 у розмірі 3028,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_4 за період з 11.03.2022 по 31.05.2022 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у розмірі 30000,00 гривень щомісячно.

Зобов`язати Державну установу «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» нарахувати та виплатити ОСОБА_4 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у розмірі 30000,00 гривень щомісячно за період з 11.03.2022 по 31.05.2022, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач : Державна установа "Дніпровська установа виконання покарань (№4)" (49006, м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, 80, код ЄДРПОУ 14316882).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 07.08.2026 року.

Суддя В.В. Ільков