Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №160/14309/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року Справа № 160/14309/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії, –

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему Електронний суд звернувся ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, з позовом, у якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №23/в від 27.03.2026 року, яке затверджене 31.03.2026 року щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 );

зобов`язати Міністерство оборони України призначити та здійснити виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Ухвалою суду від 02.06.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку положень ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 02.06.2026 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:

- рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №23/в від 27.03.2026 року, яке затверджене 31.03.2026 року щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 );

- звернення позивача про виплату одноразової грошової допомоги разом із додатками;

- відомості/інформацію, що послугувала для прийняття спірного рішення;

- усі наявні докази щодо суті спору.

17.06.2026 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 31.07.2026 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач звернулась до Відповідача із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року (надалі – Постанова №168) та порядком, затвердженим Постановою КМУ №936 «Деякі питання призначення та виплати окремим категоріям осіб з числа членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) члена сім`ї» від 30.07.2025 року (надалі – Постанова №936).

Однак, Комісія Міністерства оборони України за результатом розгляду заяви надала відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Проте Позивач не згодна з даним рішенням, оскільки відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує виплату одноразової грошової допомоги членам сімей загиблих військовослужбовців, тому звернулась дл суду із цим позовом, оскільки вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови №168

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що за результатами розгляду поданих позивачем документів комісія Міністерства оборони України обґрунтовано дійшла висновку про відсутність підстав для призначення одноразової грошової допомоги, оскільки подані документи не підтверджували належності позивача до жодної з категорій отримувачів, прямо визначених статтею 16-1 Закону № 2011-XII у редакції, чинній на дату смерті військовослужбовця. Позивач не перебувала із загиблим у зареєстрованому шлюбі та не надала документів, що підтверджують її перебування на утриманні загиблого у розумінні Закону № 2262-XII (зокрема документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії у разі втрати годувальника, або судового рішення про встановлення факту перебування на утриманні).

За таких обставин, вважають, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, а підстави для визнання його протиправним і скасування відсутні.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права — застосуванні редакції статті 16-1 Закону № 2011-XII, яка не діяла на момент виникнення спірних правовідносин, та на безпідставному розширенні визначеного спеціальним законом вичерпного переліку осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач та загиблий ОСОБА_2 тривалий час проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без державної реєстрації шлюбу, вели спільний побут, мали взаємні права та обов`язки, спільний бюджет та фактичні сімейні відносини.

ОСОБА_2 проходив військову службу у складі Збройних Сил України та загинув під час захисту Батьківщини.

Згідно матеріалів справи, військовослужбовець ОСОБА_2 проходив військову службу та загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаних із захистом Батьківщини.

Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 09.06.2025 у справі №215/3366/24 встановлено факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 у період з 2010 року по 16.12.2022 року, зазначене рішення набрало законної сили.

Позивач звернулася до уповноваженого органу із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 .

За результатами розгляду заяви комісією Міністерства оборони України прийнято рішення, оформлене протоколом від 27.03.2026 № 23/в (затвердженим 31.03.2026), про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Отже, встановлено, що за результатами розгляду поданих позивачем документів комісія Міністерства оборони України обґрунтовано дійшла висновку про відсутність підстав для призначення одноразової грошової допомоги, оскільки подані документи не підтверджували належності позивача до жодної з категорій отримувачів, прямо визначених статтею 16-1 Закону № 2011-XII у редакції, чинній на дату смерті військовослужбовця. Позивач не перебувала із загиблим у зареєстрованому шлюбі та не надала документів, що підтверджують її перебування на утриманні загиблого у розумінні Закону № 2262-XII (зокрема документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії у разі втрати годувальника, або судового рішення про встановлення факту перебування на утриманні).

Позивач не згодна з даним рішенням, оскільки відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує виплату одноразової грошової допомоги членам сімей загиблих військовослужбовців, у зв`язку із чим звернулась до суду із цим позовом, за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Правове регулювання відносин між державою та громадянином України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України Про військовий обов`язок і військову службу №2232-ХІІ від 25.03.1993 (далі- Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до абз. другого ст.41 Закону №2232-ХІІ: Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Частина 1 ст.16 Закону України Про соціальний захист і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 №2011- ХІІ (далі - Закон №2011- ХІІ) встановлює: Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 16 Закону №2011- ХІІ: Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

[...] загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; [...].

Згідно з п.1 ст. 16-1 Закону №2011- ХІІ: У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

В свою чергу відповідно до чинної на дату винесення спірного рішення ч.4 цієї статті: До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

[...] жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови, що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; [...].

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначаються постановою КМУ від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі - Постанова №168).

Відповідно до п.2 Постанови №168 : Особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через три роки після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.

Таким чином, з процитованого вище законодавства випливає, що один з подружжя який проживав однією сім`єю із загиблим, не перебуваючи у шлюбі, входить у коло членів сім`ї, що мають право на призначення та отримання грошової допомоги, якщо є рішення суду про встановлення цього факту.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Відповідаючи на аргумент відповідача щодо необхідності доведення позивачкою факту перебування на утриманні загиблого, суд вважає невірним тлумачення відповідачем ст.16-1 Закону України «Про соціальний захист і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині визначення кола осіб, що мають право на грошову допомогу.

Так, відповідно до ст.16-1 Закону №2011- ХІІ утриманці загиблого є окремою категорією осіб, які мають право на отримання грошової допомоги, в той час як позивачка зверталася за допомогою в якості особи, що проживала однією сім`єю з загиблим, які не перебували у шлюбі між собою, на підставі встановленого факту рішенням суду. З огляду на ст.16-1 Закону №2011- ХІІ один з подружжя, який проживав однією сім`єю з військовослужбовцем до його загибелі, та особи, які знаходилися на його утриманні, відносяться до різних категорій осіб, які мають право на призначення та отримання грошової допомоги. Ці категорії є самостійними, окремими та не пов`язаними між собою. Відтак - вимоги відповідача про надання позивачем додаткових документів, які доводять факт перебування на утриманні загиблого військовослужбовця є протиправними.

Також при визначенні кола осіб, які мають право на отримання грошової допомоги, суд вважає хибним застосування відповідачем Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», оскільки відповідно до преамбули цього Закону він визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Таким чином, Закон України «Про соціальний захист і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є спеціальним при вирішенні питань нарахування та виплат грошової допомоги військовослужбовцям та членам їх сімей.

Так, згідно матеріалів справи, рішенням Тернівського районного суд м. Кривого Рогу по справі №215/3366/24 від 09.06.2025 року встановлено факт проживання Позивача та ОСОБА_2 однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Вказане рішення було залишене без змін Дніпровським апеляційний суд, а тому воно набрало законної сили, надалі касаційній адміністративний суд Верховного суду також залишив без змін.

Відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує виплату одноразової грошової допомоги членам сімей загиблих військовослужбовців.

До набрання чинності Законом України №3515-IX від 09.12.2023 внесеним до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» коло осіб, які мали право на отримання одноразової грошової допомоги, визначалося як: батьки; один із подружжя, який не одружився вдруге; діти; утриманці загиблого

Чинна редакція статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було доповнено положенням, відповідно до якого право на отримання одноразової грошової допомоги мають: «жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови, що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили».

Відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3515-IX «цей Закон застосовується до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності та пов`язані з призначенням та отриманням одноразової грошової допомоги для дітей загиблої (померлої) особи, зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті, за умови що одноразова грошова допомога не призначалася жодній із осіб, які мали право на отримання такої допомоги.»

Таким чином, держава на законодавчому рівні прямо визнала право осіб, які перебували у фактичних сімейних відносинах із загиблими військовослужбовцями, на отримання одноразової грошової допомоги.

При цьому зазначені зміни не створили нового соціального права, а усунули наявну законодавчу невизначеність щодо статусу осіб, які фактично були членами сім`ї загиблого військовослужбовця.

Отже, Позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови №168.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про протиправність рішення Міністерства оборони України, прийняте у формі витягу із протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Розгляд заяв щодо призначенні одноразово грошової допомоги у зв`язку та прийняти рішення належить до повноважень відповідача. Суд повинен уникати безпідставних втручань у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень. Натомість, суд наділений повноваженнями здійснювати перевірку правильності таких рішень у контексті застосування нормативно - правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.

Застосовуючи механізм захисту права, порушеного суб`єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву позивача щодо призначенні одноразово грошової допомоги та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки обставинам та висновків суду у даній справі.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2129,92 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №23/в від 27.03.2026 року, яке затверджене 31.03.2026 року щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 .

Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та здійснити виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 за загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 .

Стягнути з Міністерства оборони України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 2129,92 гривень.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач : Міністерство оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітряних Сил, 6, код ЄДРПОУ 00034022).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 31.07.2026 року.

Суддя В.В. Ільков