Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №2/2218/234/11 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 2/2218/234/11

Провадження № 22-ц/820/1776/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Костенка А.М., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

з участю представниці стягувача Лисяк С.В.,

представниці боржника Тарасевич Л.М.,

представника приватного виконавця Коваля В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність приватного виконавця за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Горбульова Антона Вадимовича на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 2 червня 2026 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Горбульова А.В. (далі – приватний виконавець Горбульов А.В.).

ОСОБА_1 зазначив, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 листопада 2013 року у справі №2/2218/234/11 стягнуто з нього на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі – ПАТ «КБ «Надра») заборгованість за кредитним договором №29/11/2007/840-К/1067 від 29 листопада 2007 року в сумі 232 956 доларів 09 центів США (станом на 14 липня 2010 року за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 1 840 865 грн 61 коп.) та пеню в сумі 47 508 грн 43 коп., а всього – 1 888 374 грн 04 коп. На підставі цього рішення 8 травня 2014 року суд видав виконавчий лист №2/2218/234/11, який перебуває на виконанні у приватного виконавця Горбульова А.В. (виконавче провадження №67710397). Стягувачем за виконавчим документом є Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп» (далі – ТОВ «Дніпрофінансгруп»).

У порядку примусового виконання рішення суду приватним виконавцем Горбульовим А.В. звернено стягнення на належне заявнику приміщення столярного цеху, загальною площею 316,3 кв.м, розташоване по АДРЕСА_1 (далі – приміщення цеху). Відповідно до звіту Приватного підприємства «Центр незалежної оцінки та експертизи» (далі – ПП «ЦНОЕ») про незалежну оцінку майна №56 від 2 березня 2026 року ринкова вартість приміщення цеху становить 3 419 700 грн.

Зазначений звіт не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема: Закону України від 12 липня 2001 року №2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі – Закон №2658-III), Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі – Закон №1404-VІІІ) та Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440 (далі – Національний стандарт №1), - є неповним і необ`єктивним, у зв`язку з чим його не може бути застосовано для примусової реалізації майна.

Так, звіт про оцінку майна складений оцінювачем без повноцінного внутрішнього огляду об`єкта, що призвело до неправильного визначення ринкової вартості майна. Водночас приватний виконавець Горбульов А.В. не повідомив боржника про накладення арешту на приміщення цеху, призначення оцінки майна та суб`єкта оціночної діяльності, а також дату проведення оцінки приміщення цеху, що позбавило його можливості узгодити вартість нерухомого майна. Крім того, приватний виконавець Горбульов А.В. не ознайомив боржника із звітом про оцінку майна та не повідомив його про передачу вказаного нерухомого майна на реалізацію.

За таких обставин ОСОБА_1 просив суд визнати неправомірними дії приватного виконавця Горбульова А.В. по визначенню вартості майна відповідно до висновку про вартість майна (та його звіту), а саме: нежитлової будівлі, виробничого приміщення (приміщення столярного цеху), загальною площею 316,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 2 червня 2026 року скаргу задоволено.

Визнано дії приватного виконавця Горбульова А.В. неправомірними по визначенню вартості майна відповідно до звіту про оцінку майна, що належить ОСОБА_1 , а саме: нежитлової будівлі, приміщення столярного цеху, загальною площею 316,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , складеного ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» за №56 від 9 березня 2026 року.

Суд виходив з того, що звіт про оцінку майна складений оцінювачем без повноцінного внутрішнього огляду об`єкта. Приватний виконавець не надав доказів належного повідомлення боржника про дату та час огляду об`єкта оцінки, а також не підтвердив звернення до нього з відповідною вимогою надати доступ до цього майна. Відтак, складений оцінювачем звіт є сумнівним, а дії приватного виконавця – неправомірними.

Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційних скарг

В апеляційній скарзі ТОВ «Дніпрофінансгруп» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні скарги посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Дніпрофінансгруп» як нового кредитора грошових коштів є невиконаним, а тому приватний виконавець Горбульов А.В. правомірно звернув стягнення на належне боржнику приміщення цеху. Боржник ОСОБА_1 не дійшов згоди зі стягувачем щодо вартості майна та не повідомив виконавця про визначену ним вартість, внаслідок чого приватний виконавець Горбульов А.В. залучив суб`єкта оціночної діяльності для визначення вартості майна. Оцінка спірного нерухомого майна була правомірно проведена оцінювачем без внутрішнього огляду об`єкта, оскільки боржник не надав доступу до приміщення цеху, а звіт про оцінку майна відповідає вимогам чинного законодавства. Дії приватного виконавця Горбульова А.В. щодо визначення вартості майна боржника та звернення стягнення на нього вчинені відповідно до закону. При цьому ОСОБА_1 не довів порушення свого права в результаті виконавчих дій, а тому підстави для задоволення скарги відсутні. Суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, не врахував правові позиції Верховного Суду і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість скарги.

В апеляційній скарзі приватний виконавець Горбульов А.В. просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами порушення свого права як боржника у виконавчому провадженні діями чи рішеннями приватного виконавця. Водночас ОСОБА_1 не спростував результати оцінки майна шляхом рецензування звіту, внаслідок чого його доводи про недостовірність і неправильність проведеної оцінки є припущенням. Відсутність даних про внутрішній огляд об`єкта оцінки не є тією обставиною, з якою законодавство пов`язує можливість визнання протиправним і скасування звіту про оцінку майна. У справі відсутні докази неправомірності дій приватного виконавця щодо організації проведення оцінки майна, відтак підстави для задоволення скарги ОСОБА_1 відсутні. Суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи, неправильно застосував норми чинного законодавства, не врахував правові позиції Верховного Суду і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість скарги.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Дніпрофінансгруп» з порушенням установленого судом строку (10 липня 2026 року). При цьому заявник не обґрунтував поважність причини пропуску цього строку та не заявив клопотання про його поновлення.

Відтак апеляційний суд в силу статей 126, 127 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) залишив поданий ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Дніпрофінансгруп» без розгляду.

Водночас ОСОБА_1 не висловив своєї позиції щодо апеляційної скарги приватного виконавця Горбульова А.В.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити.

Суд першої інстанції не застосував норми статей 12, 447-1 ЦПК України, неправильно витлумачив норми статей 4, 451 ЦПК України, а також норми Закону №1404-VІІІ.

У зв`язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 листопада 2013 року у справі №2/2218/234/11 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №29/11/2007/840-К/1067 від 29 листопада 2007 року в сумі 232 956 доларів 09 центів США (станом на 14 липня 2010 року за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 1 840 865 грн 61 коп.) та пеню в сумі 47 508 грн 43 коп., а всього – 1 888 374 грн 04 коп.

На підставі цього рішення 8 травня 2014 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області видав виконавчий лист №2/2218/2341/11, який неодноразово перебував на виконанні в органах державної виконавчої служби.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2021 року замінено стягувача у справі №2/2218/234/11 з ПАТ «КБ «Надра» на ТОВ «Дніпрофінансгруп».

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Іванов А.В. постановою від 30 листопада 2021 року відкрив виконавче провадження №67710397 з примусового виконання виконавчого листа Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області №2/2218/234/11 від 8 травня 2014 року.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова А.В. від 1 грудня 2021 року накладено арешт на належне ОСОБА_1 на праві власності приміщення цеху.

24 жовтня 2024 року приватний виконавець Горбульов А.В. прийняв виконавче провадження №67710397 до виконання.

Приватний виконавець Горбульов А.В. постановою від 19 грудня 2025 року здійснив опис і наклав арешт на приміщення цеху, призначив боржника ОСОБА_1 відповідальним зберігачем майна, роз`яснив сторонам виконавчого провадження можливість досягти згоди щодо вартості майна. Копії цієї постанови були направлені рекомендованими поштовими відправленнями на відомі адреси боржника, однак усі вони були повернуті до приватного виконавця з відміткою про відсутність адресата.

Постановою приватного виконавця Горбульова А.В. від 7 січня 2026 року призначено суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання – ПП «ЦНОЕ» для визначення ринкової вартості приміщення цеху.

9 березня 2026 року на адресу приватного виконавця Горбульова А.В. надійшов звіт ПП «ЦНОЕ» про незалежну оцінку майна №56 від 2 березня 2026 року, згідно з яким ринкова вартість приміщення цеху становить 3 419 700 грн.

Того ж дня приватний виконавець Горбульов А.В. направив на відомі адреси боржника повідомлення про визначення вартості майна боржника – приміщення цеху, однак усі вони були повернуті до приватного виконавця з відміткою про відсутність адресата.

11 березня 2026 року приватний виконавець Горбульов А.В. передав Державному підприємству «Сетам» приміщення цеху для реалізації на електронних торгах за оціночною вартістю 3 419 700 грн.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Статтею 1 Закону №1404-VІІІ встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами (стаття 10 Закону №1404-VІІІ).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом частини першої статті 48 Закону №1404-VІІІ звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

В силу статті 57 Закону №1404-VІІІ визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Як передбачено статтею 61 Закону №1404-VІІІ реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною. Початкова ціна продажу нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

Статтею 3 Закону №2658-III визначено, що оцінка майна, майнових прав (далі – оцінка майна) – це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі – нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України (частина перша статті 9 Закону №2658-III).

Згідно зі статтею 12 Закону №2658-III звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності – суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна.

За змістом частини першої статті 13 Закону №2658-III рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Із положень Національного стандарту №1 слідує, що визначення ринкової вартості об`єкта оцінки можливе із застосуванням усіх методичних підходів у разі наявності необхідної інформації (пункт 14).

Незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби) (пункт 51).

Звіт про оцінку майна складається в електронній та паперовій формі, якщо складання звіту про оцінку майна в паперовій формі передбачено нормативно-правовими актами з оцінки майна або договором на проведення оцінки майна, та може складатися в повній або стислій формі. Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об`єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; дату оцінки та дату завершення складення звіту, а у разі потреби – строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства; мету проведення оцінки та обґрунтування вибору відповідної бази оцінки; перелік нормативно-правових актів, відповідно до яких проводиться оцінка; перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки; виклад усіх припущень, у межах яких проводилася оцінка; опис та аналіз зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки; висновки щодо аналізу існуючого використання та найбільш ефективного використання об`єкта оцінки; виклад змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок про вартість майна; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду – відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість; висновок про вартість майна; додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби – інші інформаційні джерела, які роз`яснюють і підтверджують припущення та розрахунки.

Статтею 4 ЦПК України унормовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Як передбачено статтею 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, встановлених законом. У порядку примусового виконання рішень виконавець вправі звернути стягнення на майно боржника, зокрема накласти на нього арешт, вилучити у боржника та передати його на примусову реалізацію.

Якщо сторони не досягли згоди щодо вартості майна, на яке звертається стягнення, виконавець самостійно визначає його вартість за ринковими цінами. Для проведення оцінки нерухомого майна виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання.

Визначення вартості майна оцінювачем здійснюється відповідно до нормативно-правових актів з оцінки майна та національних стандартів. За результатами оцінки майна складається звіт про оцінку майна, в якому за встановленою формою відображаються висновки про вартість об`єкта, опис його характеристик та повне обґрунтування застосованих розрахунків і процедур.

Про результати визначення вартості майна виконавець повідомляє сторони, які мають право оскаржити цю оцінку в установленому порядку.

Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа – сам виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності, здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому, оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. При виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №308/12150/16-ц).

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 квітня 2020 року у справі №641/7824/18 зазначив, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.

Також у постанові від 26 лютого 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (справа №910/15888/17) виснував, що підставою для звернення до суду із скаргою на дії виконавця є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні скарги.

Зібрані докази вказують на те, що ОСОБА_1 не виконує рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором на користь ТОВ «Дніпрофінансгруп». Оскільки ОСОБА_1 є власником приміщення цеху, приватний виконавець Горбульов А.В. правомірно звернув стягнення на це нерухоме майно.

Сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо вартості майна та не повідомили про визначену ними ціну, внаслідок чого приватний виконавець правомірно залучив суб`єкта оціночної діяльності (ПП «ЦНОЕ») для визначення ринкової вартості приміщення цеху.

За результатами оцінювання ПП «ЦНОЕ» склало звіт про незалежну оцінку майна №56 від 2 березня 2026 року, в якому відображено висновок про вартість приміщення цеху, опис його характеристик, вихідні дані дослідження, обґрунтування використаних методичних підходів та оціночних процедур, а також розрахунки застосованого методу оцінки. При цьому ПП «ЦНОЕ» зазначило у звіті, що оцінка приміщення цеху здійснена без його внутрішнього огляду через неможливість отримати доступ до об`єкта оцінки (пункт 4.17).

Водночас у справі відсутні достовірні та достатні докази щодо неправильності звіту про оцінку майна у зв`язку з його частковим візуальним оглядом. При цьому відсутність даних про огляд об`єкта оцінки не є тією обставиною, з якою законодавство пов`язує можливість визнання протиправним і скасування звіту про оцінку майна (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 лютого 2021 року у справі №442/6491/17).

Приватний виконавець Горбульов А.В. повідомив боржника ОСОБА_1 про звернення стягнення на приміщення цеху та про результати визначення вартості цього майна в порядку, передбаченому статтями 28, 57 Закону №1404-VIIІ. Водночас ОСОБА_1 не скористався встановленим законом порядком оскарження оцінки майна, зокрема не ініціював рецензування звіту ПП «ЦНОЕ» про незалежну оцінку майна №56 від 2 березня 2026 року.

Отже приватний виконавець Горбульов А.В. при вчиненні виконавчих дій щодо звернення стягнення на приміщення цеху та визначення вартості цього майна діяв у межах наданих йому повноважень,у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством. Крім того, Навроцький А.В. не довів порушення своїх прав чи інтересів у зв`язку із зазначеними виконавчими діями.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність приватного виконавця Горбульова А.В. відсутні, а суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість цієї скарги.

3.Висновки суду апеляційної інстанції

Суд першої інстанції не дотримався норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого постановлена ним ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390, 451, 452 ЦПК України,

ухвалив:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Горбульова Антона Вадимовича задовольнити.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 2 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Горбульова Антона Вадимовича.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 2 вересня 2026 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

А.М. Костенко

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції – Сарбей О.Ф.

Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 81