Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №607/14689/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/14689/26Головуючий у 1-й інстанції Воробель Н.П.

Провадження № 33/817/487/26 Доповідач - Сарновський В.Я.

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 липня 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн, який стягнуто в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Згідно постанови 25.06.2026 о 00:51 в м. Тернополі, вул. Патріарха Любомира Гузара (Чалдаєва), 6 приблизно о 00:51 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Opel Vivaro, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці). Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічного приладу газоаналізатора Alcotest 6820 №ARHJ-0251 (повірка дійсна до 18.11.2026), що підтверджується тестом 2566 від 25.06.2026, результат огляду становить 2.09% проміле. З результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння згідний, чим порушив п. 2.9.а Правил дорожнього руху (далі – ПДР).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 липня 2026 року, а провадження у справі закрити. Свої вимоги мотивує тим, що:

ОСОБА_1 самостійно звернувся до закладу охорони здоров`я та пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння, результатами якого встановлено, що він не перебував 25 червня 2026 року у стані алкогольного сп`яніння;

підстава зупинки транспортного засобу у працівників поліції була відсутня;

ОСОБА_1 не порушував ПДР України;

ОСОБА_1 транспортним засобом, у зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення час, не керував;

докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом в матеріалах справи відсутні;

ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі не відмовлявся;

працівниками поліції не було видано направлення для проходження медичного огляду на стан сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров`я;

вказаний у протоколі технічний прилад газоаналізатор не є спеціальним технічним засобом, дозволеним до застосування МОЗ та Держспоживстандартом та є несертифікованим приладом;

ОСОБА_1 не пред`явлено сертифікатів відповідності на пристрій, не надано відомостей про калібрування газоаналізатора та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, а також не роз`яснено процедури роботи пристрою;

працівники поліції не ознайомили ОСОБА_1 зі складеними матеріалами;

в протоколі про адміністративне правопорушення не вказано чи було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі;

ОСОБА_1 не було ознайомлено з його правами та обов`язками;

відеозаписи наявні у матеріалах справи є недопустимими доказами, так як відеозйомка не проводилася безперервно;

в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено технічного запису, за допомогою якого здійснювалась відеофіксація;

у ОСОБА_1 були відсутні ознаки алкогольного сп`яніння;

огляд на стан алкогольного сп`яніння був проведений у відсутності двох свідків;

рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення;

протокол про адміністративне правопорушення складений із порушенням вимог ст.256 КУпАП;

сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та доводи його захисника - адвоката Майки М.Б., які підтримали апеляційну скаргу і просили задовольнити її з викладених у ній підстав та скасувати постанову, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху.

Як вбачається зі змісту оскарженої постанови, судом першої інстанції належним чином перевірені всі обставини справи, які досліджені всебічно, повно та об`єктивно, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені правопорушень ґрунтуються на матеріалах справи.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується даними, які містяться в: протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №702188 від 25.06.2026; відеозаписі з реєстратора службового автомобіля, на якому зафіксовано рух транспортного засобу Opel Vivaro, якого було зупинено працівниками поліції; відеозаписі з нагрудної камери працівника поліції; роздруківці тесту приладу «Drager Alcotest 6820» від 25.06.2026; акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; копії свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки газоаналізатора «Alcotest 6820» №ARHJ-0251 № П 51 QM 2164 103 25, чинне до 18.11.2026; направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.06.2026; розписці ОСОБА_1 від 25.06.2026; рапорті поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП І. Зозуляка від 25.06.2026; довідці, виданої 25.06.2026 УПП в Тернопільській області ДПП.

Наведені в оскарженій постанові докази, на підставі яких суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 є послідовними та узгоджуються між собою.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доведена належним чином дослідженими в судовому засіданні доказами.

Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів та обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.

Виходячи з вищенаведеного, доводи апеляційної скарги про те, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції оцінює критично. Окрім того, вирішуючи справу суд першої інстанції взяв до уваги не тільки протокол про адміністративне правопорушення, а й інші докази, наявні у матеріалах справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що у працівників поліції були відсутні підстави для зупинки транспортного засобу, ОСОБА_1 не порушував Правил дорожнього руху України та у зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення час транспортним засобом не керував, а матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження факту його керування транспортним засобом та вчинення адміністративного правопорушення, спростовуються наявними у справі доказами. Зокрема, даними відеозапису (файл export-b7nky.mp4 з 00:52:00 год) зафіксовано розмову працівників поліції із ОСОБА_1 , в ході якої останньому було повідомлено підстави зупинки його транспортного засобу, а саме вказано, що такою підставою є порушення комендантської години.

Також, твердження апелянта про те, що підстава зупинки транспортного засобу у працівників поліції була відсутня і він транспортним засобом не керував є безпідставними, так як вони спростовуються сукупністю належних та допустимих доказів, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №702188 від 25 червня 2026 року, який узгоджуються з відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції.

Так, даними відеозапису зафіксовано розмову ОСОБА_1 із працівником поліції, з приводу того, що він керував транспортним засобом в комендантську годину, на що останній не висловлює жодних заперечень з приводу порушення ним комендантської години. Крім того, із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 визнав той факт, що він керував транспортним засобом в комендантську годину, так як на запитання працівника поліції “звідки їдите в такій годині?”, ОСОБА_1 повідомив “З роботи завіз, жінку” (файл export-b7nky.mp4 з 00:54:25 год).

Також, матеріалами справи, зокрема відео з нагрудних камер працівників поліції (файл export-b7nky.mp4 з 00:59:15 год), підтверджується, що ОСОБА_1 після проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння з результатом був згідний.

Також, факт згоди ОСОБА_1 із результатом огляду підтверджується його особистим підписами як на роздруківці тестування з газоаналізатора Drager 6820 від 25 червня 2026 року, так і в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 3, 4).

Крім того, даними відеозапису зафіксовано як ОСОБА_1 неодноразово підтверджував той факт, що він вживав алкогольні напої (файл export-b7nky.mp4 з 00:58:47 год).

У зв`язку з тим, що водій був згідний з результатами огляду на стан сп`яніння у працівників поліції не було підстав направляти ОСОБА_1 для огляду в медичний заклад, а тому доводи апеляційної скарги щодо не здійснення такого направлення не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог ст.266 КУпАП щодо порядку проведення огляду на стан сп`яніння.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не пред`явлено сертифікатів відповідності на пристрій, не надано відомостей про калібрування газоаналізатора та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки є безпідставними, оскільки на час проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою приладу «Alcotest 6820» №ARHJ-0251 ОСОБА_1 не заявляв клопотань про надання для ознайомлення цих документів, які згідно п.5 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» надається лише на вимогу особи, яка підлягає огляду.

Не ґрунтуються на вимогах закону доводи апелянта про скасування постанови суду першої інстанції через те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не вказані відомості щодо технічних засобів, якими здійснювалась відеофіксація, так як положення ст.256 КУпАП щодо змісту протоколу про адміністративні правопорушення такої вимоги не містять.

Доводи апеляційної скарги про те, що відеофіксація із нагрудних камер працівників поліції не велася безперервно, не спростовують висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 , оскільки ті обставини, які мають значення для встановлення обставин справи згідно викладеної у протоколі суті правопорушення наявним у справі відеозаписом зафіксовано безперервно. Відсутність у долучених до матеріалів справи відеозаписах відомостей про інші події, які не стосуються суті складеного відносно ОСОБА_1 протоколу, не спростовує факту вчинення ним правопорушення.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги твердження апеляційної скарги про те, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки алкогольного сп`яніння, оскільки відповідно до п.2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких саме у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

З наявних у справі доказів, зокрема акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а також направлення на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння в КНП «ТОМЦСНЗ» від 25 червня 2026 року (а.с. 4, 6) вбачається, що працівник поліції виявив у ОСОБА_1 ознаки сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, які визначені підставою направлення на відповідний огляд.

Відповідно до ч.2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан сп`яніння, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Як вбачається із матеріалів справи, факт виявлення у водія ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, вимога поліцейського пройти відповідний огляд у встановленому порядку та сам огляд на стан сп`яніння фіксувалася поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, а тому доводи апеляційної скарги про скасування постанови суду через те, що огляд на стан сп`яніння не проводився в присутності двох свідків, не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції, висновки якої ґрунтуються на вимогах закону (ч.2 ст. 266 КУпАП в редакції Закону № 1231-IX від 16.02.2021р.).

Відповідно до п. 6 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених МОЗ та Держспоживстандартом.

Відповідно до переліку технічних засобів, до спеціальних технічних засобів для проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння належать газоаналізатори «AlcoQuant 6020», «Alcotest 6510», «Alcotest 6810», «Alcotest 6820», «Alcotest7410 Plus com», «Алконт 01», який у подальшому був розширений.

Усі види вказаних газоаналізаторів зареєстровані та внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення згідно з переліком, затвердженим наказом державної служби України з лікарських засобів від 29 грудня 2014 року № 1529.

Виходячи з вищенаведеного, доводи апелянта про те, що вказаний у протоколі технічний прилад газоаналізатор не є спеціальним технічним засобом дозволеним до застосування МОЗ та Держспоживстандартом є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 сам пройшов огляд, який засвідчив, що останній не перебуває в стані сп`яніння не можуть бути взяті до уваги у зв`язку з наступним.

Так, згідно п. 9 Розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої Наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 р., з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Тобто, ОСОБА_1 повинен був пройти медичний огляд у присутності поліцейського протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

У відповідності з п.22 Розділу ІІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої Наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 р., висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Отже, враховуючи наведені положення Інструкції та встановлений порядок проведення медичного огляду, результати огляду, проведеного ОСОБА_1 без дотримання передбаченої процедури, не можуть бути визнані належними та допустимими доказами, які спростовують факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відтак виписка із медичної карти амбулаторного хворого № 69 від 25 червня 2026 року та результат лабораторного дослідження крові на наявність алкоголю № 430 від 25 червня 2026 року не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги з приводу того, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, не є підставою для скасування оскарженої постанови, оскільки висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 ґрунтуються на сукупності інших доказів, які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Виходячи з вищевказаної норми права, посилання апелянта, що протокол складено всупереч ст. 256 КУпАП є безпідставними, оскільки зміст протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №702188 від 25 червня 2026 року відносно ОСОБА_1 наведеним вимогам закону повністю відповідає.

Твердження апелянта про те, що працівник поліції не ознайомив ОСОБА_1 з його правами та обов`язками, спростовуються наявними у справі доказами. Зокрема, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №702188 від 25 червня 2026 року, ОСОБА_1 було роз`яснено його права, що підтверджується його підписом. Вищевказаний протокол підписаний останнім без зауважень. Також, даними відеозапису із нагрудних камер працівників поліції (файл export-b7nky.mp4 з 00:59:55 год) зафіксовано як працівник поліції роз`яснює ОСОБА_1 його права та обов`язки передбачені ст.268 КУпАП.

Інші доводи апеляційної скарги, не спростовують правильності встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи і його висновків про кваліфікацію дій ОСОБА_1 , а тому ці доводи не є підставою для скасування постанови і закриття провадження за відсутністю події та складу правопорушення, як про це просить апелянт.

Таким чином, в ході апеляційного розгляду не встановлено обставин, які би ставили під сумнів правильність висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

За наведених обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 липня 2026 року, відносно нього — без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя