Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №490/5365/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/5365/26

н\п 2/490/4067/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Зубко Б.Г., представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Качана Р.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання матері дитини,

ВСТАНОВИВ:

11.06.2026 року ОСОБА_1 звернулася до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання матері дитини, до досягнення дитиною трьох років, в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подачі позову та до досягнення дитиною трьох років.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона та відповідач з 02 січня 2025 перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що вона перебуває у соціальній відпустці по догляду за дитиною до трьох років з вересня 2025 року та не має можливості працювати. Проживає з донькою окремо від чоловіка, будь-яка матеріальна допомога на сім`ю від відповідача надається в обмеженому обсязі, а тому просить стягувати з відповідача аліменти на своє утримання як дружини, з якою проживає дитина до досягнення трьох років.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою судді від 15.06.2026 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20.07.2026 року.

22.06.2026 року від відповідача до суду надійшла письмова заява, в якій останній просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги визнав повністю.

Ухвалою суду від 20.07.2026 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

У судовому засіданні представник позивачки – адвокат Качан Р.Ю., позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Суд, дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення представника позивачки, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

02.01.2025 року Інгульським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністрерства юстиції (м.Одеса) було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , про що зроблено відповідний актовий запис №1. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_6 », що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 02.01.2025 року.

В шлюбі у сторін нароилася спільна дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 12.06.2025 року Інгульським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністрерства юстиції (м.Одеса), про що складено відповідний актовий запис №224.

Із матеріалів справи вбачається, що малолітня дитина фактично проживає разом із матір`ю та перебуває на її утриманні, що підтверджується копією акта №256 обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства (фактичного місця проживання) особи від 05 травня 2026 року, видане УСВК Інгульського району. Відповідно до вищезазначеного акту, заявниця – ОСОБА_1 , її син – ОСОБА_7 , 2009 р.н. та донька – ОСОБА_4 , 2025 р.н., проживають у службовій однокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади №2026/009341053 від 08.06.2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 05.02.2024 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади №2026/009341278 від 08.06.2026 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 04.11.2025 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Дитина проживає разом із позивачкою, що вказано в позовній заяві, підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства (фактичного місця проживання) особи, а також не заперечується відповідачем.

Відповідно до копії довідки про доходи від 10.06.2026 року №3900, ОСОБА_1 проходить службу (перебуває у розпорядженні) у Військовій частині НОМЕР_4 та загальна сума доходу за період з 01.06.2026 по 31.05.2026 року становить – 0,00 грн.

Дитина проживає разом із позивачкою, що вказано в позовній заяві, підтверджується витягом із реєстру територіальної громади про зареєстроване місце проживання позивачки та довідкою про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні осіб, а також не заперечується відповідачем.

Судом встановлено, що судовим наказом Звягельського міськрайонного суду Житомирської області по справі №285/3393/26 від 03 червня 2026 року з ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання двох неповнолітніх дітей – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно.

Крім того, Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 20 липня 2026 року було частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про стягнення аліментів та стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) аліменти на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11 червня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Суд зазначає, що стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отримувати необхідний і достатній розмір аліментів - це право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.

Правовідносини щодо прав та обов`язків подружжя з утримання регулюються главою 9 СК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 75 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Згідно з частиною першою статті 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення (частина перша, друга статті 80 СК України).

Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 336/3188/19 зазначив, що право дружини, з якою проживає дитина віком до трьох років, на утримання виникає в силу закону та не залежить від її потреби в матеріальній допомозі, працездатності чи матеріального становища. При цьому вирішуючи питання про розмір аліментів, суд повинен враховувати можливість платника надавати матеріальну допомогу, його сімейний та матеріальний стан, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що позивачка перебуває у відпустці по догляду за малолітньою дитиною до досягнення нею трирічного віку, самостійного доходу не має, а тому має право на отримання утримання від відповідача.

Відповідно до положень частин другої, четвертої, шостої статті 84 СК України, дружина з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Тлумачення частини другої статті 84 СК України вказує на те, що для виникнення права на утримання потрібна сукупність таких умов: проживання з жінкою (чоловіком) дитини, яка не досягла трьох років; походження дитини від жінки, чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою (кровне споріднення) або наявність між ними іншого юридичного значущого зв`язку (усиновлення); можливість другої сторони надавати матеріальну допомогу.

Виходячи з положень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

Отже, аналіз даних положень сімейного законодавства України передбачає право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 21 січня 2022 року у справі №756/82/18, від 02 лютого 2022 року у справі №333/1701/18, від 27 травня 2020 року в справі № 712/4702/19.

Так, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року в справі №712/4702/19 право на аліменти у дружини - матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині - матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред`явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу.

Водночас, подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачкою у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що разом із нею проживає та на її утриманні перебуває спільна із відповідачем малолітня дитина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відповідач є працездатною особою, проходить військову службу у Збройних Силах України, що сторонами не заперечувалося.

При цьому, судом враховано, що відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Разом із тим визнання позову саме по собі не звільняє суд від обов`язку перевірити наявність законних підстав для його задоволення та правильність визначення розміру аліментів, оскільки при вирішенні спору про стягнення аліментів суд зобов`язаний враховувати насамперед найкращі інтереси дитини, а також вимоги статті 182 СК України щодо обставин, які мають значення для визначення їх розміру.

Судом встановлено, що на підставі судового наказу Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 03 червня 2026 року №285/3393/26 з відповідача вже стягуються аліменти на утримання двох його неповнолітніх дітей від попереднього шлюбу у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу).

Крім того, Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 20 липня 2026 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11 червня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Наявність у платника аліментів інших неповнолітніх дітей є обставиною, яка відповідно до пункту 3 частини першої статті 182 СК України підлягає обов`язковому врахуванню судом при визначенні розміру аліментів.

Суд, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, які будуть підлягати до стягнення, керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.

Оцінюючи докази у їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, враховуючи право позивачки на утримання, її перебування у відпустці по догляду за малолітньою дитиною, працездатність відповідача та його можливість надавати матеріальну допомогу, а також наявність у відповідача обов`язку зі сплати аліментів на утримання трьох неповнолітніх дітей, суд доходить висновку, що заявлений позивачкою розмір аліментів у частці 1/4 від усіх видів заробітку (доходу) відповідача не забезпечує справедливого балансу між правами позивачки та обов`язком відповідача утримувати своїх дітей.

Право позивачки на утримання визначається станом на день звернення до суду - 11.06.2026 року, коли дитина ще не досягла трирічного віку

З урахуванням встановленого, виходячи з принципу справедливості та розумності, та з урахуванням потреб дружини, можливостей відповідача, а також беручи до уваги, наявність у нього обов`язку щодо утримання двох інших дітей, суд вважає можливим частково задовольнити вимогу про стягнення аліментів на утримання дружини та стягнути аліменти з відповідача на користь позивачки на утримання дружини у розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 11.06.2026 року і до досягнення донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , трирічного віку,

Суд зазначає, що аліменти у визначеному розмірі не поставлять відповідача в завідомо скрутне становище та відповідатимуть законодавчо визначеному обов`язку чоловіка по матеріальному утриманню матері його дитини в межах його фінансових можливостей. Визначений розмір аліментів є співмірним, розумним та таким, що відповідає принципам справедливості й забезпечує баланс прав та інтересів усіх осіб, яких відповідач зобов`язаний утримувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Крім того, враховуючи те, що позивачка в силу п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» при зверненні до суду з цим позовом звільнена від сплати судового збору за вимогою щодо стягнення аліментів на утримання дитини, та оскільки відповідач позов визнав, про що подав відповідну заяву, в такому разі судовий збір необхідно стягнути у дохід держави з відповідача в розмірі 50% від суми 1331,20 грн, а саме - 665,60 грн.

Керуючись статтями 76, 81, 95, 133, 137, 141, 258, 263-265, 430 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання матері дитини, задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) аліменти на її утримання, як матері спільної дитини у розмірі у розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з 11.06.2026 року і до досягнення донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.

Стягнути з ОСОБА_2 , на користь Держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін