Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №478/665/26 — Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа №478/665/26 Пров. №2/478/464/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року с-ще Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:

головуючого судді Томашевського О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Шинкарюка М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в с-ще Казанка, в приміщенні Казанківського районного суду Миколаївської області, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В с т а н о в и в:

У травні 2026 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №97342398000 від 03.02.2021 року, де просить стягнути з відповідачки заборгованість в розмірі 96 010,92 грн, а також просить стягнути понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 3328 грн та витрат на професійну правову допомогу у розмірі 9 200 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03.02.2021 року ОСОБА_1 та АТ «УКРСИББАНК» уклали договір про надання споживчого кредиту №97342398000, за умовами якого Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов Договору та Правил. За умовами Договору АТ «УКРСИББАНК» зобов`язалось надати відповідачу кредит на споживчі потреби у розмірі 38 913,70 грн, а відповідачем взято на себе зобов`язання щомісячно частинами повертати кредит, повернувши його в повному обсязі до 31.12.2050 року, сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,00001% річних від суми залишку заборгованості за кредитом (за користування кредитом понад встановлений строк кредитування 7,00001% річних), а також комісію.

На виконання своїх зобов`язань за Кредитним договором, Банком було видано кредит відповідачу, що підтверджується випискою по рахунку.

В свою чергу позичальник не виконала умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість. Згідно детального розрахунку заборгованості станом на 09.06.2025 року загальний розмір заборгованості становить 96 010,92 грн, яка складається з тіла кредиту в розмірі 38 913,70 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом 51 381,12 грн, заборгованості по комісії в розмірі 5 716,10 грн.

09 червня 2025 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» було укладено договір факторингу №290, на підставі якого відбулось відступлення прав вимоги за кредитним договором №97342398000 від 03.02.2021 року до відповідача.

Ухвалою судді Казанківського районного суду Миколаївської області від 25.05.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. 27.05.2026 року до суду подано заяву, згідно якої позивач просив провести судовий розгляд справи без участі свого представника та проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце судового засідання повідомлялась належним чином, про причини неявки суду не повідомила, відзиву не подала.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

В постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 Верховний Суд зазначив, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає можливим провести судовий розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи та ухвалити заочне рішення на підставі ст. 280 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено, що 03.02.2021 року ОСОБА_1 та АТ «УКРСИББАНК» уклали договір про надання споживчого кредиту №97342398000.

Згідно п. 1.1. договору-анкети про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи на умовах кредитування вбачається, що банк на підставі наданих клієнтом відповідно до вимог законодавства України документів відкриває клієнту та обслуговує на умовах тарифного плану «КАРТКА З ЛІМІТОМ «Шоппінг 55% Grace», розміщеного на сайті www.my.ukrsibbank.com й на інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку, поточний рахунок, який обслуговується згідно договору-анкети споживчого кредитування позичальників АТ «УКСИББАНК» з можливістю відкриття розрахунково-касового обслуговування карткових (поточних) рахунків, опублікованих в газеті «Урядовий кур`єр» №105 від 09.06.2017 року (з усіма змінами та доповненнями розміщених на сайті www.my.ukrsibbank.com та/або на інформаційних стендах у приміщенні установ банку, а саме: Поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті України.

Ліміт кредитування встановлюється у розмірі 30000 грн. Строк дії ліміту кредитування: з дати укладання договору по 20.02.2023 року (п. 2.1.1 договору).

Пунктом 2.1.4 Договору сторони узгодили, що процентна ставка на суму кредитної заборгованості за операціями отримання готівки – 55% річних, процентна ставка на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями – 55% річних, процентна ставка на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями, протягом пільгового періоду – 0,00001%, пільговий період для погашення заборгованості – до 56 днів.

Сторони погодили визначення орієнтованої загальної вартості ліміту кредитування: розрахунок карткою у терміналі – 100000 грн, розрахована банком мінімальна сума поповнення карткового рахунку (усереднено за 24 місяці) – 6872 грн, з них: на погашення процентів та комісії – 2705 грн, на зменшення строкової заборгованості – 4167 грн, орієнтована загальна вартість користування лімітом кредитування: орієнтована загальна вартість ліміту кредитування – 164901 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка ліміту кредитування – 72% (п.2.1.5 договору).

Договір був підписаний позичальником власноручно.

Окрім цього сторонами було укладено додаткову угоду до Договору-анкети про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) №97342398000 згідно якої ліміт кредитування, встановлений п.2.1 договору зменшується до 28985 грн та сторонами узгоджується графік платежів та орієнтовна загальна вартість кредиту, де вбачається, що сторони узгодили 9 платежів по 1356 грн, з яких 916,30 грн на погашення основної суми кредиту та 439,70 комісія за управління кредитом.

Також відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту – інформаційний лист, який також містить основні умови кредитування, інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, а також порядок повернення кредиту, який був власноруч підписаний відповідачем.

Факт користування кредитним лімітом підтверджується виписками про рух коштів по картці з лімітом, з яких вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 , якій було відкрито рахунок № НОМЕР_2 з встановленим кредитним лімітом 42 000 грн з терміном дії до 20.02.2023 року користувалась наданими кредитними коштами.

З виписки за картковим рахунком клієнта за період з 01.01.2024 по 13.04.2026 року вбачається, що відповідач має заборгованість за основним боргом за договором №97342398000 від 03.02.2021 року у розмірі 27 008,00 грн, за нарахованими відсотками у розмірі 51 381,12 грн, за основним боргом «Плати частинами» у розмірі 11 905,70 грн та заборгованість за комісіями «Плати частинами» у розмірі 5 716,10 грн.

09 червня 2025 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» було укладено догорів факторингу №290, на підставі п. 2.1 якого Фактор надає Клієнту фінансову послугу з факторингу відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», Клієнт відступає Фактору, а Фактор зобов`язується прийняти права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених договором.

З витягу з додатку до договору факторингу №290 від 09.06.2025 року вбачається, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №97342398000 від 03.02.2021 року на загальну суму 96 010,92 грн, яка складається з 38 913,70 грн – залишок по тілу кредиту, 51 381,12 грн – залишок по відсоткам, 5 716,10 грн – залишок по комісіям.

Встановивши наведені обставини, суд враховує наступне.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Виходячи з приписів, викладених в ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. ч. 1 та 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З досліджених матеріалів справи, судом було встановлено факт укладення договору кредитної лінії між кредитодавцем та відповідачем. Договір було укладено в електронній формі та підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідачем.

Наявність заборгованості відповідача за кредитним договором підтверджується дослідженими судом розрахунками заборгованості.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст. 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Судом встановлено, що позивач на підставі договору факторингу від 09.06.2025 року прийняв Реєстр договорів, згідно якого отримав на заборгованість за кредитним договором № 97342398000 від 03.02.2021 року на суму заборгованості по тілу кредиту, відсотках та комісіях в розмірі 96 010,92 грн.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що позивач також належним чином підтвердив право вимоги до відповідача.

Підсумовуючи все наведене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 97342398000 від 03.02.2021 року в розмірі 96 010,92 грн, з яких: 38 913,70 грн - заборгованість по тілу кредиту, 51 381,12 грн - заборгованість по відсотках та 5 716,10 грн – заборгованість по комісіям.

Щодо розподілу судових витрат.

За змістом ч.1 та 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатами судового розгляду, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача розмір сплаченого позивачем судового збору у сумі 3328,00 грн.

Щодо розподілу витрат на правничу допомогу суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України установлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Європейський суд з прав людини у п.95 рішення від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» вказав, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У п.154 рішення ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» Суд констатував, що в кожному з поданих рахунків-фактур, виписаних адвокатом заявника, зазначено загальну вартість багатьох юридичних послуг, без уточнення вартості кожної окремої послуги. Також, Суд висловив сумнів щодо існування об`єктивної необхідності здійснення деяких витрат, зазначених у цих рахунках-фактурах, зокрема, Суд не встановив, який прямий зв`язок може існувати між, в тому числі, листуванням зі сторонами процесу і не зі сторонами процесу з судовою процедурою. При цьому, Суд нагадав, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; тим часом сума, що її вимагав заявник, в будь-якому разі була надмірна.

Представником позивача було укладено договір №24-02/26 від 24.02.2026 року про надання правничої допомоги з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Акт прийому – передачі наданих послуг від 26.03.2026 року на 9 200,00 грн.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року №6-рп/2013).

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст.15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України,розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд враховує те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, а розподіл судових витрат проводиться пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Таким чином, суд вважає, що розмір адвокатських витрат в сумі 9 200,00 грн є співмірною зі складністю справи та підтверджено належними та допустимими доказами.

З огляду на наведене, з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9200,00 грн.

Керуючись статтями 13, 15, 16, 525, 526, 625, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» (03035, м. Київ, пл. Солом`янська, 2, ІКЮО 40340222) заборгованість за кредитним договором № 97342398000 від 03.02.2021 року в розмірі 96 010,92 грн, з яких: 38 913,70 грн - заборгованість по тілу кредиту, 51 381,12 грн - заборгованість по відсотках та 5 716,10 грн – заборгованість по комісіям.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» (03035, м. Київ, пл. Солом`янська, 2, ІКЮО 40340222) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3328,00 грн та судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 9 200,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня оголошення ухвали про залишення заяви без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 03.09.2026 року.

Суддя