Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №130/2505/26 — Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

3/130/610/2026

130/2505/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2026 р. м. Жмеринка

Суддя Жмеринського міськрайонного суду

Вінницької області Костянтин Шепель,

за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

захисника Анатолія Куцького,

головного спеціаліста з інформаційних технологій ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 1 Жмеринського міськрайонного суду справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , працюючого священником, - за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

у с т а н о в и в :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №717977 від 13 липня 2026 року, складеного інспектором СРПП Жмеринського РВП Маковеєм А.В., 13 липня 2026 року о 01-15 год в м. Жмеринка по вул. Свободи водій ОСОБА_3 керував автомобілем ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини та почервоніння обличчя, від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки та в найближчому лікарняному закладі відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Виходячи з практики застосування Європейським судом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

Таким чином, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, як і значно перевищує мінімальний розмір штрафу, визначений частиною другою статті 52 Кримінального кодексу України, а також передбачає обов`язкове позбавлення права керування транспортним засобом.

В судовому засіданні ОСОБА_3 вини у вказаному правопорушенні не визнає, пояснює, що 13 липня 2026 року за кермом автомобіля, коли їх зупинили працівники поліції, була його дружина, він автомобілем не керував, про що говорив працівникам поліції, однак вони йому запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння і він відмовився, оскільки не керував автомобілем. Просить справу відносно нього закрити.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснює, що 13 липня 2026 року вони з чоловіком приїхали в м. Жмеринку зустрічати дочку з потяга, коли повертались назад, то вона їхала за кермом і побачила позаду проблискові сигнали патрульного автомобіля, вирішила, що таким чином її зупиняють поліцейські, зупинила автомобіль та вийшла з нього, чоловік також вийшов з автомобіля, з переднього пасажирського сидіння. Працівники поліції не повірили, що це вона була за кермом і запропонували чоловіку пройти огляд на стан сп`яніння, однак він відмовився, оскільки це була безпідставна пропозиція, так як він автомобілем не керував і не перебував в стані сп`яніння. Подія відбулась десь о 01 годині ночі, темна пора доби, і працівники поліції могли не бачити, хто саме був за кермом, також вони не могли бачити почервоніння обличчя, про яке зазначено в протоколі. Свідок має стаж водія з 2018 року та коли вони разом з чоловіком кудись їдуть в темну пору доби, то завжди за кермом вона, оскільки має кращий зір. Розписку про отримання автомобіля від працівників поліції написала, оскільки вони їй повідомили, що так потрібно, щоб їхати далі, зміст розписки диктували.

Захисник ОСОБА_5 вважає, що працівники поліції склали незаконний протокол з грубим порушенням матеріального та процесуального права. Матеріали справи не містять жодних доказів керування автомобілем ОСОБА_3 , що є основною ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. За кермом автомобіля 13 липня 2026 року була ОСОБА_4 , що підтверджено в судовому засіданні. Тому справу відносно нього просить закрити.

Суддя дослідив матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, складений о 01-25 год 13 липня 2026 року, де зазначено, що ОСОБА_3 мав ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю та почервоніння обличчя; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння та акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до яких ОСОБА_3 від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився; розписку про отримання автомобіля від працівників поліції ОСОБА_4 ; копію посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та довідку про те, що ОСОБА_3 до відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення не притягувався.

У судовому засіданні було оглянуто відеодиск, доданий працівниками поліції до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, проте записане на диску відео відтворити не представилось можливим.

Спеціаліст з комп`ютерних технологій ОСОБА_2 не зміг відтворити відеодиск і на іншому пристрої. Пояснює, що відеодиск має механічні пошкодження (подряпини) поверхні, пристрій його не зчитує.

Особа може бути піддана заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що кореспондується із статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за якою завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Чинним Кодексу України про адміністративні правопорушення (стаття 252) визначено, що в розрізі відповідальності за вчинення адмінправопорушення, передбаченого статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оцінка доказам надається за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, виключно судом, який керується при цьому законом і правосвідомістю.

Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі.

Так, із змісту досліджених судом матеріалів справи не встановлено, що своїми діями ОСОБА_3 вчинив правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як встановлено в судовому засіданні зі слів ОСОБА_3 , що також підтверджено показаннями свідка ОСОБА_4 , жодним доказом не підтверджено, що саме він керував автомобілем.

У диспозиції частини першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що відповідальність за цією статтею несе особа, яка керує транспортним засобом, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, якби був доведений факт керування ОСОБА_3 транспортним засобом, тільки тоді він би ніс відповідальність за відмову від проходження такого огляду.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до статей 9, 245, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений суддею тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких суперечностей, вважаю вину ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, недоведеною.

Частина перша статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку.

Згідно з пунктом 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладеного, провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 62, 129 Конституції України, статтями 7, 124, 130, 245, 247, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя –

п о с т а н о в и в :

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв`язку із відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її постановлення до Вінницького апеляційного суду.

Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ