Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №320/2785/13-ц — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 01.09.2026 Справа № 320/2785/13-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 320/2785/13-ц Головуючий у 1-й інстанції: Круглікова А.В.

Провадження № 22-ц/807/1953/26 Суддя-доповідач: Сакоян Д.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Сакояна Д.І.

суддів: Бредуна Д.С., Салтан Л.Г.

за участі:

секретаря судового засідання Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником – адвокатом Шоніною Оленою Валеріївною, на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25.06.2026 про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 , стягувач – Приватне акціонерне товариство «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ», заінтересовані особи – Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Мелітопольський відділ державної виконавчої служби у Мелітопольському районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 , через свого представника, адвоката Шоніну А.В., звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із заявою про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню та просив визнати такими, що не підлягають виконанню виконавчий лист № 2-281/12, виданий 21.03.2012 Мелітопольським районним судом Запорізької області, а також виконавчий лист № 320/2785/13-ц, виданий 23.05.2013 Мелітопольським районним судом Запорізької області.

В обґрунтування заяви зазначив, що відповідно до довідки з АСВП на виконанні перебували:

– виконавче провадження № 35812257 з примусового виконання виконавчого листа № 2-281/12, виданого 21.03.2012 Мелітопольським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» суми боргу у розмірі 3000000,00 грн. Постановою від 26.12.2012 відкрито виконавче провадження. Постановою від 15.12.2015 виконавчий документ повернуто стягувачеві згідно з п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до довідки з АСВП на виконанні перебувало виконавче провадження з примусового виконання повторно пред`явленого виконавчого листа № 2-281/12, виданого 21.03.2012 Мелітопольським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» суми боргу у розмірі 305473,49 грн. (залишок не стягнутого раніше боргу) (ВП № 50685185);

– виконавче провадження № 42505400 з примусового виконання виконавчого листа № 320/2785/13-ц, виданого 23.05.2013 Мелітопольським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» суми боргу у розмірі 781611,00 грн. Постановою від 13.03.2014 відкрито виконавче провадження. Постановою від 15.12.2015 виконавчий документ повернуто стягувачеві згідно з п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до довідки з АСВП на виконанні перебувало виконавче провадження з примусового виконання повторно пред`явленого виконавчого листа № 320/2785/13-ц, виданого 23.05.2013 Мелітопольським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» суми боргу у розмірі 781611,00 грн. (ВП № 5050053914). Постановою від 11.02.2016 відкрито виконавче провадження. Постановою від 26.11.2017 виконавчий документ повернуто стягувачеві згідно з п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»;

– виконавче провадження № 42505519 з примусового виконання виконавчого листа № 320/2785/13-ц, виданого 23.05.2013 Мелітопольським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» судового збору у розмірі 3441,00 грн. Постановою від 13.03.2014 відкрито виконавче провадження. Постановою від 04.12.2015 виконавчий документ повернуто стягувачеві згідно з п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до довідки з АСВП на виконанні перебувало виконавче провадження з примусового виконання повторно пред`явленого виконавчого листа № 320/2785/13-ц, виданого 23.05.2013 Мелітопольським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» суми у розмірі 3441,00 грн. (ВП № 50054129). Постановою від 11.02.2016 відкрито виконавче провадження. Постановою від 26.11.2017 виконавчий документ повернуто стягувачеві згідно з п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

На теперішній час вже майже 9 років поспіль відсутні відкриті виконавчі провадження щодо боржника ОСОБА_1 . Із заявами про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання, видачу дублікатів виконавчих листів стягувач до суду не звертався, а строк пред`явлення виконавчих листів до виконання закінчився.

Приватне акціонерне товариство «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» подало письмові заперечення щодо заяви про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню. Заперечення вмотивовані наступним.

По-перше, матеріали справ № 2-281/12, № 320/2785/13-ц на момент подачі та розгляду заяви не знаходяться у Комунарському районному суді м. Запоріжжя, а знаходяться на тимчасово окупованій територій України. При таких обставинах, враховуючи положення ч. 1 ст. 432 ЦПК України, законні підстави для розгляду заяви за відсутності матеріалів судових справ № 2-281/12, № 320/2785/13-ц відсутні.

По-друге, відповідно до приписів ч. 2 ст. 432 ЦПК України в заяві повинно бути доказами доведено, що виконавчі листи видані помилково або обов`язок боржника сплатити на користь стягувача грошових коштів відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Боржник не надав належних та допустимих доказів того, що у нього відсутній обов`язок зі сплати грошові кошти у загальному розмірі 4093666,49 грн., в тому числі судового збору у загальному розмірі 6882,00 грн., присуджених на підставі судових рішень по справах № 2-281/12, № 320/2785/13-ц, або докази того, що виконавчі листи видані Мелітопольським районним судом Запорізької області помилково.

Боржник не розрахувався із стягувачем, не сплатив стягувачу грошові кошти у загальному розмірі 4093666,49 грн., які були стягнуті судовими рішеннями по справах № 2-281/12, № 320/2785/13-ц, та не довів, що виконав судові рішення про стягнення з нього грошових коштів.

За таких обставин, враховуючи положення ч. 2 ст. 432 ЦПК України та висновки Верховного Суду, що наведені в постановах від 21.12.2023 у справі № 824/2/22 та від 05.06.2024 у справі № 711/9608/15-ц, підстави для задоволення необґрунтованої заяви відсутні. Її задоволення буде суперечити принципам правової визначеності, остаточності судового рішення, меті та завданням судочинства, а також порушувати конституційний принцип обов`язковості виконання судових рішень.

Щодо посилань боржника в заяві на те, що на теперішній час вже майже 9 років поспіль відсутні відкриті виконавчі провадження щодо боржника, стягувач послався на те, що:

1) відсутні докази такої позиції боржника;

2) відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо боржника не є законною підставою для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Також стягувач звертає увагу на те, що боржником до заяви не додані копії виконавчих листів, тож невідомо які виконавчі документи боржник просить визнати такими, що не підлягають виконанню.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25.06.2026 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Ухвала суду вмотивована тим, що рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області у справі 2-281/12 та у справі 320/2785/13-ц наразі є чинними, доказів іншого суду не надано. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод. Судовий захист прав особи, як і діяльність суду, не може вважатися ефективним, якщо рішення суду не буде виконано або виконано неналежним чином і без подальшого контролю суду за їх виконанням. Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є одна з наступних обставин: помилковість видачі виконавчого листа; боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов`язок припинився; обов`язок боржника припинився або з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов`язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України). Закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Шоніну Олену Валеріївну, подав через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу у якій просить ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25.06.2026 скасувати, постановити нову ухвалу, якою заяву про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали не надано оцінки жодній обставині, викладеній у заяві, а позиція суду першої інстанції є суперечливою. Зазначаючи про невичерпність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а також про можливі «інші причини» суд вказує про те, що закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом. Вказане прямо суперечить положенням ч. 2 ст. 432 ЦПК України, в якій законодавець хоча і не дав чіткого визначення «інших причин», але чітко визначив що ця стаття передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права. Зазначеному жодної оцінки суд першої інстанції не надав. Результат розгляду цього питання впливає на права, свободи, інтереси та (або) обов`язки відповідних сторін виконавчого провадження: стягувача і боржника. Боржник має повне право звернутися до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Пропуск строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є однією з підстав для такого звернення, оскільки це позбавляє стягувача права на примусове стягнення боргу. Стала судова практика Верховного Суду свідчить про неможливість примусового стягнення, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа сплив, а суд відмовив стягувачу у поновленні цього строку або якщо стягувач взагалі не звертався з таким клопотанням, обов`язок боржника не може бути виконано примусово, а сам по собі пропуск строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання розцінюється як обставина, що є підставою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Протилежного обґрунтування оскаржувана ухвала не містить. Також в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали не надано жодної оцінки й тому, що строки пред`явлення виконавчих документів до повторного виконання визначаються Законом України «Про виконавче провадження». Станом на теперішній час вже майже 9 років поспіль відсутні відкриті виконавчі провадження щодо боржника ОСОБА_1 . Із заявами до суду про поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання стягувач не звертався. Пропуск вказаного строку означає відсутність у стягувача права на примусове виконання рішення суду.

У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» не погодилось із доводами апеляційної скарги, просило відмовити у її задоволенні з підстав, які є аналогічними тим, які наводились стягувачем у суді першої інстанції.

У судовому засіданні представник ПрАТ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» Мартиненко К.І. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання інші учасники справи до апеляційного суду не з`явились, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала суду першої інстанції зазначеним вище вимогам відповідає у повній мірі.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні заяви, суд першої інстанції дійшов висновку, що закон не передбачає можливість визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, якщо вони видані компетентним судом і є належними виконавчими документами. Крім того, суд першої інстанції констатував те, що боржником не обґрунтовано та не доведено наявність підстав, визначених ч. 2 ст. 432 ЦПК України.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21.03.2012 у цивільній справі № 2-281/12 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» про визнання недійсним окремих частин договору відмовлено, а зустрічний позов ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» (код у ЄДРПОУ) до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним задоволено, визнано недійсним договір позики № 27 від 14.09.2009, укладений між ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» та ОСОБА_1 , стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» грошові кошти у сумі 3000000,00 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 30.05.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21.03.2012 залишено без змін.

Отже, рішення суду першої інстанції набрало законної сили 30.05.2012.

Крім того, заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17.04.2013 частково задоволено позов Приватного акціонерного товариства «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми грошових коштів, стягнуто з ОСОБА_1 інфляційні втрати та 3 % річних за користування чужими коштами в сумі 781611,11 грн., а також судові витрати в сумі 3441 грн. 00 коп.

За змістом листа Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 1/7712 від 25.01.2024, відповідно до довідки з АСВП на виконанні перебувало виконавче провадження № 35812257 з примусового виконання виконавчого листа № 2-281/12, виданого 21.03.2012 Мелітопольським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» суми боргу у розмірі 3000000,00 грн. Постановою від 26.12.2012 відкрито виконавче провадження. Постановою від 15.12.2015 виконавчий документ повернуто стягувачеві згідно з п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до довідки з АСВП на виконанні перебувало виконавче провадження № 42505400 з примусового виконання виконавчого листа № 320/2785/13-ц, виданого 23.05.2013 Мелітопольським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» суми боргу у розмірі 781611,00 грн. Постановою від 13.03.2014 відкрито виконавче провадження. Постановою від 15.12.2015 виконавчий документ повернуто стягувачеві згідно з п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до довідки з АСВП на виконанні перебувало виконавче провадження № 42505519 з примусового виконання виконавчого листа № 320/2785/13-ц, виданого 23.05.2013 Мелітопольським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» судового збору у розмірі 3441,00 грн. Постановою від 13.03.2014 відкрито виконавче провадження. Постановою від 04.12.2015 виконавчий документ повернуто стягувачеві згідно з п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до довідки з АСВП на виконанні перебувало виконавче провадження з примусового виконання повторно пред`явленого виконавчого листа № 320/2785/13-ц, виданого 23.05.2013 Мелітопольським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» суми боргу у розмірі 3441,00 грн. (ВП № 50054129). Постановою від 11.02.2016 відкрито виконавче провадження. Постановою від 26.11.2017 виконавчий документ повернуто стягувачеві згідно з п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до довідки з АСВП на виконанні перебувало виконавче провадження з примусового виконання повторно пред`явленого виконавчого листа № 320/2785/13-ц, виданого 23.05.2013 Мелітопольським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» суми боргу у розмірі 781611,00 грн. (ВП № 5050053914). Постановою від 11.02.2016 відкрито виконавче провадження. Постановою від 26.11.2017 виконавчий документ повернуто стягувачеві згідно з п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до довідки з АСВП на виконанні перебувало виконавче провадження з примусового виконання повторно пред`явленого виконавчого листа № 2-281/12, виданого 21.03.2012 Мелітопольським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» суми боргу у розмірі 305473,49 грн. (залишок не стягнутого раніше боргу) (ВП № 50685185).

Станом на теперішній час у відділі відсутні відкриті виконавчі провадження щодо боржника ОСОБА_1 .

Стаття 129-1 Конституції України встановлює, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судових рішень.

Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину судового провадження відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а, отже, принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, – і за її межами.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених у цьому законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчі листи в електронній формі викладаються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, оприлюднюються в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), та підписуються електронним підписом судді (у разі колегіального розгляду – електронними підписами всіх суддів, які входять до складу колегії).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

При цьому метою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є унеможливлення подальшого проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом та закінчення виконавчого провадження (п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»).

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч. 2 ст. 432 ЦПК України).

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 09.09.2021 у справі № 824/67/20.

У постанові Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 824/2/22 вказано, що законодавець не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у ч. 2 ст. 432 ЦПК України. При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Отже, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст. 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, ОСОБА_1 посилається на те, що наразі відсутні виконавчі провадження щодо нього, а із заявами про поновлення строків для пред`явлення виконавчих листів до виконання стягувач не звертався.

Разом із тим, боржником не надано доказів того, що на час звернення до суду із заявою про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, боржник виконав свої зобов`язання перед стягувачем. Відсутність виконавчих листів на виконанні, на переконання апеляційного суду, не свідчить про припинення зобов`язань боржника перед стягувачем.

Матеріали справи не містять відомостей про добровільне чи примусове виконання заявником у повному обсязі судових рішень про стягнення грошових коштів з боржника, а тому визнання виконавчих листів, виданих на підставі рішень суду першої інстанції, такими, що не підлягають виконанню, фактично порушить принцип обов`язковості виконання рішення суду та позбавлять стягувача можливості ставити перед судом питання поновлення строку на пред`явлення виконавчих листів до виконання.

Доводи апелянта у більшій мірі зводяться до того, що стягувачем було пропущено строк пред`явлення виконавчих листів до виконання, проте ПрАТ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» не позбавлене можливості у встановленому ЦПК України порядку ініціювати питання поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчих листів до виконання. Тому сам лише факт пропуску такого строку не може бути підставою для визнання виконавчих документів таким, що не підлягають виконанню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до пп. «б» та «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, – у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. 367, 374, 381-384, 389, 390 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником – адвокатом Шоніною Оленою Валеріївною, на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25.06.2026 залишити без задоволення, а ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25.06.2026 у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 02.09.2026.

Головуючий Д.І. Сакоян

Судді Д.С. Бредун

Л.Г. Салтан