Суд: Козівський районний суд Тернопільської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування
Дата: 02 вересня 2026 р.
Справа: №951/529/26
Суддя: Чапаєв Р. В.
Справа № 951/529/26
Провадження №3/951/207/2026
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2026 року селище Козова
Суддя Козівського районного суду Тернопільської області Чапаєв Р.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли із сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №1 Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , громадянина України, за ч.1 ст.173-2 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
До Козівського районного суду Тернопільської області надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 17.06.2026.
Так, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 745534 від 17.06.2026 зазначено, що 17.06.2026 близько 11 год. 30 хв. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство економічного характеру щодо своєї матері ОСОБА_2 , а саме вигнала з житла, не пускала у будинок, внаслідок чого було завдано шкоди фізичному та психічному здоров`ю останньої.
До матеріалів справи також долучено протокол прийняття заяви від ОСОБА_2 , жительки с.Довжанка Підгороднянської ТГ Тернопільського району Тернопільської області, про кримінальне правопорушення та іншу подію від 17.06.2026. У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 у вказаний час не пускала її до житлового будинку, у якому ОСОБА_2 зареєстрована. Також долучено протокол відібрання пояснень у ОСОБА_2 від 17.06.2026, складений працівниками поліції. З тексту пояснень вбачається, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 того дня за місцем їхнього спільного проживання відбулася раптова суперечка на побутовому ґрунті, конфлікт відбувався у формі сварки, при цьому ОСОБА_1 зачинила двері та не пускала ОСОБА_2 , до приміщення будинку. Також долучено протокол відібрання пояснень у ОСОБА_3 від 17.06.2026, складений працівниками поліції, із поясненнями аналогічного змісту.
Також до матеріалів справи долучено рапорт інспектора ВП №1 Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області від 17.06.2026 про реєстрацію в журналі ЄО повідомлення від ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 не впускає до хати свою матір ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 прибула у судове засідання та пояснила, що з ОСОБА_2 вони проживали на той час в одному будинку за вказаною адресою, і цей будинок належить на праві власності ОСОБА_1 . ОСОБА_2 на той час була зареєстрована за вказаною адресою. Разом з тим ОСОБА_2 має свій власний будинок у АДРЕСА_2 , і на даний час вона знята з реєстрації у будинку ОСОБА_1 та зареєстрована у своєму будинку у с.Довжанка Підгороднянської ТГ Тернопільського району Тернопільської області, а також на даний час там проживає, оскільки ОСОБА_1 не бажає, щоб ОСОБА_2 проживала у її будинку.
17.06.2026 близько 11 год. 30 хв. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбулася розмова на підвищених тонах на побутовому ґрунті, однак ОСОБА_1 не принижувала ОСОБА_2 та не намагалася образити. Під час цієї розмови, яка переросла у раптовий конфлікт, спровокований ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , дійсно, зачинила двері, оскільки не бажала, щоб ОСОБА_2 , увійшла до приміщення та продовжувала там конфлікт.
Потерпіла ОСОБА_2 прибула у судове засідання, пояснила, що, проживає у своєму будинку у с.Довжанка Підгороднянської ТГ Тернопільського району Тернопільської області, де наразі зареєстрована за місцем проживання. Станом на 17.06.2026 вона проживала у свого сина ОСОБА_4 , проте також періодично проживала у будинку своєї дочки ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , де була на той час зареєстрована за місцем проживання. Пояснила, що, дійсно, приїхала до ОСОБА_1 , оскільки її внук - ОСОБА_5 сказав їй, що вона буде відтепер там жити. У зазначений час у неї відбувся конфлікт – словесна сварка із її дочкою ОСОБА_1 за вказаною вище адресою, на території домоволодіння, що належить на праві власності ОСОБА_1 , під час якого ОСОБА_1 зачинила вхідні двері будинку зсередини, та не пускала ОСОБА_2 в приміщення. Конфлікт тривав незначний час, та вичерпався тим, що ОСОБА_2 поїхала до свого сина ОСОБА_4 . Надалі ОСОБА_2 увійшла в будинок, і більше перешкод у користуванні житловим приміщенням їй ніхто не чинив. Також станом на той час вона мала у власності своє житло у АДРЕСА_2 . У судовому засідання ОСОБА_2 попросила припинити провадження у справі.
Згідно з диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров?ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов?язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Суд зауважує, що відповідно до викладеної у диспозиції статті 173-2 КУпАП суті адміністративного правопорушення адміністративна відповідальність настає саме за конкретні діяння, які повинні бути зазначені у протоколі, тобто має бути вказано конкретні вчинені особою дії чи бездіяльність та її причинно-наслідковий зв`язок зі шкодою фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.
Відповідно до пункту 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
Домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою, тощо) того, хто чинить насильство. Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов`язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
Натомість конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжується складними колізіями. Конфлікт не містить вищеперелічених ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить. Конфлікт це особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. На противагу конфлікту, метою домашнього насильства завжди є встановлення контролю над жертвою, коли кривдник намагається бути єдиним «розпорядником» її життя. Підкоряючись, жертва стає безпорадною, не може правильно оцінювати ситуацію, більше навіть не намагається себе захистити.
Самі по собі конфліктні стосунки між родичами та вживання нецензурної лексики не утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Лише у разі, коли вони спрямовані на обмеження волевиявлення особи, або якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров?ю особи, зазначені дії становлять собою об?єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП.
КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності саме за вчинення домашнього насильства, конфлікт не є домашнім насильством.
Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди.
Таким чином, словесні образи під час сварки та спричинення травми, про які йдеться у протоколі про адміністративне правопорушення, не формують собою домашнє насильство та можуть утворювати склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров?ю особи.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що матеріали цієї справи про адміністративне правопорушення не містять належних доказів в розумінні ст.251 КУпАП, які би беззаперечно підтверджували вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно потерпілої ОСОБА_2 .
Суд наголошує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, серед іншого, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 7, 173-2, 221, 245, п.1 ст. 247, 251, 252, 280, 283, 284, 285, 294 КУпАП,
ПОСТАНОВИВ:
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 173-2 КУпАП провадженням закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення, через Козівський районний суд Тернопільської області.
Суддя Р.В. Чапаєв
Оригінал: reyestr.court.gov.ua