Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №441/73/26 — Городоцький районний суд Львівської області

3/441/74/2026 441/73/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2026 суддя Городоцького районного суду Львівської області Перетятько О.В., за участі захисника Струс Н.Я., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від заступника начальника відділення полції № 1 Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції у Львівській області, на

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 ,

за ознаками частини 1 статті 130 КУпАП, -

в с т а н о в и л а :

за протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 563616, ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що він 10 січня 2026 року о 19:15 годині на трасі М-11, 20 км 850 м, керував автомобілем Volkswagen E-Lavida, р.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки із застосуванням газоаналізатора Alcotest Drager 6820, чим порушив пункт 2.9 «а» ПДР України, водій відсторонений від керування транспортним засобом.

ОСОБА_1 в суд не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Захисник Струс Н.Я. у суді та у письмовому запереченні факт порушення заперечила, вказала, що після проведеного на місці зупинки огляду на стан сп?яніння із застосуванням газоаналізатора Alcotest Drager 6820, ОСОБА_1 з його результатом не погодився, вказував на відсутність у нього ознак алкогольного сп`яніння, між тим, пройти огляд на стан сп?яніння у медичному закладі йому не пропонували та такий не забезпечили, звертає увагу на порушення процедури проведення огляду, порушення безперервності відеозйомки, з покликанням на практику ЄСПЛ, практику апеляційних судів України, інше, просить провадження у справі за частиною 1 статті 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши захисника, оглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини такої, приходжу до наступного висновку.

' Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (частина 2 статті 7 КУпАП), а завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 КУпАП).

За диспозицією частини 1 статті 130 КУпАП об`єктивна сторона цього правопорушення полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, в тому числі і осіб, які керують транспортними засобами, та встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

За положеннями пункту 2.9 «а» ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспортні» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП, у ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до пункту 24 Постанови звертається увага судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Суд зазначає, що складання протоколу про адміністративне правопорушення - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Тобто, протокол про адміністративне правопорушення, складений стосовно особи сам по собі не є головним доказом події правопорушення. Таке підтверджується практикою Львівського апеляційного суду, зокрема, у справі № 441/856/26, провадження № 3/811/906/26 від 12 червня 2026 року, де апеляційний суд вказав, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Оскільки ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає, а тому вказані обставини у протоколі є недоведеними та підлягають встановленню (доказуванню) під час розгляду справи.

За протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 563616 від 10.01.2026 ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що він він 10 січня 2026 року о 19:15 годині на трасі М-11, 20 км 850 м, керував автомобілем Volkswagen E-Lavida, р.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки із застосуванням газоаналізатора Alcotest Drager 6820, чим порушив пункт 2.9 ПДР України.

Відповідно до пункту 3.3. Розділу ІІІ Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03 лютого 2016 року № 100 нагрудна відеокамера (відеореєстратор) повинна активовуватись працівником патрульної поліції та знаходитись у режимі відеозйомки при будь-якому контакті з особами, зокрема, але не виключно: при оформленні дорожньо-транспортної пригоди; при перевірці документів; при поверхневому огляді; при загрозі використання фізичної сили, спеціальних засобів або вогнепальної зброї; при наданні допомоги особам; у випадках, коли усвідомлення особою факту відеофіксації її поведінки може сприяти вирішенню конфліктної ситуації.

Відповідно до пункту 3.5 Розділу ІІІ Інструкції, після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора), все спілкування повинно бути записане безперервно.

Судом досліджено, як доказ, долучений до матеріалів справи відеозапис події 10 січня 2026 року за участі ОСОБА_1 , такий складається з п`яти відеофайлів, частина з яких є неінформативною, і з них неможливо встановити хронологію події.

Як встановлено у суді із оглянутих відеозаписів, ОСОБА_1 , під час складення на нього протоколу неодноразово наголошує на відсутність у нього ознак алкогольного сп`яніння, при проходженні огляду на вимогу працівника поліції двічі продуває один і той самий мунштук на приладі Драгер, оскільки прилад відображає результат із значною затримкою.

Відповідно до пункту 7 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС, МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я).

Аналогічні положення містить ч.3 ст. 266 КУпАП.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема наявного відеозапису, ОСОБА_1 погодився пройти та пройшов огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, однак, з результатом не погодився, на відеозаписі неодноразово висловлював незгоду, вказував на відсутність у нього ознак алкогольного сп`яніння та нестабільну роботу приладу Драгер.

Не зважаючи на вищенаведене, працівники поліції не забезпечили ОСОБА_1 проходження огляду на стан сп`яніння у найближчому закладі охорони здоров`я як того вимагає ст. 266 КУпАП та Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС, МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015.

Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП передбачено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Протокол про адміністративне правопорушення, як вже зазначено вище, не може бути визнаний належним доказом у цій справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду, що, у цьому випадку, відсутнє.

За таких обставин, суд надає віри твердженням захисника, оскільки такі узгоджуються із долученими до матеріалів відео з нагрудних камер поліцейських та випливає з наведеного вище.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Гурепка проти України» (пункти 50-55 Рішення від 06 вересня 2005 року), суд не має сумніву, що в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що дає підстави для застосування практики Європейського суду з прав людини з кримінальних справ у справах про адміністративні правопорушення залежно від суворості санкції статті Закону.

Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа Коробов проти України № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18 січня 1978 року в справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25). Крім того, у справі «Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom» (№ 46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

У відповідності до роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 № року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Згідно з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (пункт 43 рішення від 14 лютого 2008 року в справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на пункт 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

У згаданій позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Окрім того, звертаю увагу, що суд не вправі сам збирати докази винуватості особи.

Відповідно до частини другої статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно частини першої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v.Spain» від 06 грудня 1998 року (пункт 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Виходячи з положень статті 8, статті 62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також припущеннях. В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Таким чином, вищенаведені факти, що встановлені судом, відповідно до статті 62 Конституції України повинні тлумачитись судом на користь ОСОБА_1 , оскільки дії останнього не підтверджуються, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Окрім того, конфлікт між протоколом та відеозаписом події, де відео не підтверджує або заперечує складені поліцією обставини, є підставою для закриття справи через відсутність складу правопорушення.

За наведеного, аналізуючи матеріали справи та зібрані у справі докази в їх сукупності, у відповідності до положень статті 252 КУпАП, і, зокрема, доводи в суді захисника, які є послідовними та узгоджуються між собою та підтверджуються долученим до матеріалів справи відеозаписом події, відсутність безперервного відеозапису, порушення проведення огляду водія ОСОБА_1 , нестабільна робота приладу Драгер - затримки під час відображення результату, використання під час тестування одного мунштука двічі, заперечення результатів із вказівкою на відсутність ознак алкогольного сп`яніння та незабезпечення проходження огляду у медичному закладі, такий огляд водія на визначення стану алкогольного сп`яніння, згідно з частиною 5 статті 266 КУпАП, слід визнати недійсним, у даному конкретному випадку вина ОСОБА_1 не доведена, а отже, у його діях відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Згідно пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтею 62 Конституції України, пунктом 1 частини 1 статті 247, пунктом 3 частини 1 статті 284 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и л а :

провадження по справі про адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Перетятько О.В.