Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №331/5311/26 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

15.07.2026

Справа № 331/5311/26

Провадження № 3/331/1594/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року місто Запоріжжя

Суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Яцун О.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління Служби безпеки України в Запорізькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Оратів Вінницької області, громадянина України, який обіймає посаду військового коменданта Комендатури військових сполучень залізничної дільниці та станції, водної ділянки та порту Запоріжжя, військове звання: підполковник, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,

за п. 6) ч. 1 ст. 212-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

До Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за п. 6) ч. 1 ст. 212-2 КУпАП.

У протоколі про адміністративне правопорушення № 59/17/07 від 12 червня 2026 року зазначено, що відповідно до компетенції, державних завдань та Положень про Комендатуру військових сполучень залізничної дільниці та станції, водної ділянки та порту Запоріжжя Сил логістики Збройних Сил України, затвердженого наказом начальника управління військових сполучень на Придніпровській залізниці № 12 від 17.04.2026 року, основними завданнями та функціями СРСД є організація, управління, контроль навантаження (розвантаження), перевезення озброєння, військової та спеціальної техніки, матеріально-технічних засобів Збройних Сил України транспортом загального користування; супроводження перевезення (транспортування), зустріч та контроль вивантаження матеріально-технічних засобів, озброєння, військової техніки та міжнародної військової допомоги, які переміщаються автомобільним транспортом приватних перевізників; виконання заходів з підготовки залізничного, річкового транспорту загального користування, в межах компетенції, для забезпечення виконання військових перевезень в інтересах Збройних Сил України, що, у свою чергу, передбачає необхідність провадження діяльності, пов?язаної з державною таємницею. Співробітники Комендатури військових сполучень працюють з відомостями у сфері оборони, державної безпеки і охорони правопорядку зі ступенем секретності «Цілком таємно», «Таємно», які відповідають статтям 1.1.5, 1.1.7, 1.4.2, 1.4.12, 2.1.11, 2.1.12, 2.4.1, 4.11.6, 4.11.8, 4.11.14 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю (зі змінами), затвердженого наказом Служби безпеки України від 23 грудня 2020 року № 383 і зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14 січня 2021 року за № 52/35674 (3ВДТ).

Відповідно до вимог статті 20 Закону України «Про державну таємницю» та пункту 6 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 939 (зі змінами, далі - Порядок-939, має гриф обмеження доступу «Для службового користування»), Комендатура військових сполучень провадить діяльність, пов?язану з державною таємницею, на підставі спеціального дозволу № 3П2-2023-037/BC від 21 вересня 2023 року з терміном дії до 20 вересня 2028 року.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про державну таємницю» з метою розроблення та здійснення заходів щодо забезпечення режиму секретності, контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів у сфері охорони державної таємниці в Комендатурі військових сполучень на правах окремого структурного підрозділу створено режимно-секретний орган (далі - РСО), а саме, групу секретного документального забезпечення.

Відповідно до пункту 50 Порядку-939 розроблено Номенклатуру посад працівників Комендатури військових сполучень, перебування на яких потребує оформлення допуску та надання доступу до державної таємниці (інв. № 60ДСК, погоджено органом СБУ 10.06.2025 року, затверджено керівником СРС 18.06.2025 року). На посаду військового коменданта Комендатури військових сполучень призначено підполковника ОСОБА_1 (наказ Командувача Сил логістики Збройних Сил України про призначення на посаду від 27 червня 2025 року № 158 (по особовому складу), за якою передбачається надання допуску та доступу до державної таємниці (відповідно до п. 1 Номенклатури посад працівників Комендатури військових сполучень).

Розпорядженням Управління Служби безпеки України в Запорізькій області № 93Д від 24 липня 2020 року ОСОБА_1 у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці за формою 2.

Відповідно до вимог статті 27 Закону України «Про державну таємницю», пункту 65 Порядку-939 ОСОБА_1 у встановленому порядку надано відповідний доступ до державної таємниці, а також її матеріальних носіїв секретної інформації з грифом секретності «Цілком таємно», «Таємно» (наказ Командувача Сил логістики Збройних Сил України про призначення на посаду від 27 червня 2025 року № 158 (по особовому складу).

Поряд з цим, 23 червня 2020 року ОСОБА_1 взяв на себе письмове зобов?язання громадянина України у зв?язку з допуском до державної таємниці щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена; виконання вимог режиму секретності, нерозголошення відомостей, що складають державну таємницю, а також додержання інших вимог законодавства про державну таємницю. ОСОБА_1 ознайомлений з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.

Проте, у порушення своїх функціональних обов`язків та взятого на себе письмового зобов`язання ОСОБА_1 не вживав заходи, спрямовані на забезпечення у Комендатурі військових сполучень режиму секретності, та не здійснював контроль за виконанням заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці, чим порушив вимоги статей 5, 20, 21, 28, 37 Закону України «Про державну таємницю» та пунктів 21, 22, 211, 262 Порядку-939, внаслідок чого створено загрозу витоку секретної інформації.

Зокрема, в порушення вимог пунктів 21, 22, 211, 262 Порядку-939, військовий комендант підполковник ОСОБА_1 затвердив 04.11.2025 року перелік режимних приміщень Комендатури військових сполучень (інвентарний номер НОМЕР_2 ДСК), що містить нове режимне приміщення № 1 (чергового комендатури) на пункті управління та допустив введення його в експлуатацію до переоформлення СРСД спеціального дозволу на провадження діяльності, пов?язаної з державною таємницею. При цьому, у графі «Ступінь секретності робіт, що виконуватимуться у приміщенні (зоні, території) тривалість і періодичність їх проведення» переліку режимних приміщень (зон, територій) Комендатури військових сполучень начальником групи секретного документального забезпечення установи сержантом ОСОБА_2 зазначено: «Таємно» «Тимчасово, протягом робочого часу».

Проте, режимне приміщення № 1 (чергового комендатури) на пункті управління фактично введено в експлуатацію у цілодобовому режимі, що підтверджується зазначеною комісією в «Акті про придатність кімнати № НОМЕР_3 (чергового комендатури)» (інвентарний номер НОМЕР_4 ДСК, затверджено військовим комендантом підполковником ОСОБА_1 04.11.2025 року), тривалістю і періодичністю секретних робіт: «24 години (під час цілодобового чергування)», «щоденно».

Також, введення в експлуатацію нового режимного приміщення № 1 (чергового комендатури) та цілодобове зберігання матеріальних носіїв секретної інформації (далі - 5 МНСІ) підтверджується наявністю в РСО Комендатури військових сполучень примірника № 2 внутрішнього опису № 32 до робочої папки № 22, що зберігається у сейфі № 12, встановленому у вищезазначеному приміщенні на пункті управління. Начальником групи секретного документального забезпечення установи сержантом ОСОБА_2 видано робочу папку № 22, що містить 5 МНСІ (інвентарні номери 48m, 68m, 69m, 73m, 74m), під розпис у внутрішньому описі № 32 виконавцю - начальнику відділення військових перевезень установи капітану ОСОБА_3 , який знаходиться у складі оперативної групи на пункті управління (на підставі бойового розпорядження військового коменданта підполковника ОСОБА_1 від 04.11.2025 року № 75/ПУ/308ДСК).

При цьому, з 01.01.2026 року по теперішній час робоча папка № 22, що містить 5 МНСІ (інвентарні номери 48m, 68m, 69m, 73m, 74m), на зберігання до приміщення РСО № 3 Комендатури військових сполучень не поверталася, відповідно до вимог пункту 262 Порядку-939.

Таким чином, цілодобове зберігання 5 МНСІ в робочій папці № 22 в необладнаному для цього новому приміщенні № 1 (чергового комендатури) на пункті управління, не гарантує їх збереження та створює загрозу витоку секретної інформації.

Довідково:

- відповідно до статті 5 Закону України «Про державну таємницю», забезпечення охорони державної таємниці відповідно до вимог режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, діяльність яких пов?язана з державною таємницею, покладається на керівників зазначених органів, підприємств, установ і організацій;

- відповідно до статті 37 Закону України «Про державну таємницю», керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій зобов?язані здійснювати постійний контроль за забезпеченням охорони державної таємниці;

- відповідно до статті 20 Закону України «Про державну таємницю»: «Дозвіл на провадження діяльності, пов?язаної з державною таємницею, надається державним органам, органам місцевого, підприємствам, установам, організаціям за результатами спеціальної експертизи за умови, що вони: відповідно до компетенції, державних завдань, програм, замовлень, договорів (контрактів) беруть участь у діяльності, пов?язаній з державною таємницею; мають приміщення для проведення робіт, пов?язаних з державною таємницею, сховища для зберігання засекречених документів та інших МНСІ, що відповідають вимогам щодо забезпечення секретності зазначених робіт, виключають можливість доступу до них сторонніх осіб, гарантують збереження носіїв секретної інформації...»;

- відповідно до п. 21 Порядку-939: «Переоформлення спеціального дозволу здійснюється у разі: закінчення строку дії раніше наданого спеціального дозволу; реорганізації, зміни найменування, місцезнаходження або організаційно-правової форми підприємства, установи, організації; введення нових режимних приміщень, в яких зберігаються матеріальні носії секретної інформації в неробочий час або цілодобово; …{абзац четвертий пункту 21 в редакції постанови КМУ № 13 від 07.01.2026 року»

- відповідно до п. 22 Порядку-939: «переоформлення спеціального дозволу здійснюється в порядку, передбаченому для його надання»;

- відповідно до п. 211 Порядку-939: «Придатність режимного приміщення (зони, території) для проведення секретних робіт визначається комісією, яка призначається наказом керівника підприємства, установи, організації до початку його експлуатації.

До складу комісії включаються працівники РСО, спеціалісти технічного захисту інформації, фахівці підрозділів - виконавців секретної роботи та інші необхідні спеціалісти.

За результатами обстеження комісія складає у довільній формі акт про придатність приміщення (зони, території) для проведення секретних робіт, який затверджується керівником підприємства, установи, організації.

В акті зазначаються:

відомості про місце розташування приміщення (зони, території), розміщення обладнання та технічних засобів;

ступінь секретності, вид, тривалість і періодичність секретних робіт, що там

проводитимуться;

організаційні заходи та технічні засоби, які необхідно використовувати для гарантування збереження секретної інформації, її матеріальних носіїв, унеможливлення несанкціонованого чи безконтрольного доступу до них, а також посилання на документи, що засвідчують відповідність комплексу заходів технічного захисту секретної інформації від її витоку технічними каналами або комплексної системи захисту інформації в автоматизованих системах вимогам нормативних документів у сфері технічного захисту інформації.

В акті робиться висновок про придатність або непридатність режимного приміщення (зони, території) для проведення відповідної секретної роботи.

Затверджений акт про придатність приміщення (зони, території) для проведення відповідної секретної роботи подається до РСО для включення приміщення (зони, території) до переліку режимних приміщень (зон, територій), який складається за формою згідно з додатком 30, затверджується керівником підприємства, установи, організації та обліковується в установленому порядку.

Зазначені акти зберігаються в РСО разом із спеціальним дозволом та переліком режимних приміщень (зон, територій).

У разі реконструкції режимних приміщень (зон, територій) або змін у розміщенні в них обладнання та технічних засобів здійснюється переобстеження їх придатності для проведення секретних робіт відповідно до вимог цього Порядку.

Введення в експлуатацію (внесення до переліку режимних приміщень (зон, територій) нових режимних приміщень, в яких цілодобово або в неробочий час зберігаються матеріальні носії секретної інформації, до переоформлення спеціального дозволу забороняється.

{Пункт 211 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ країни № 615 від 16.06.2023 року }»

- відповідно до п. 262 Порядку-939: «У кінці робочого часу виконавці зобов?язані повернути робочу папку на зберігання до РСО. Під час приймання робочих папок працівниками РСО перевіряється правильність їх опечатування та своєчасність повернення».

Тим самим, своїми діями громадянин України ОСОБА_1 , який був ознайомлений з мірою відповідальності за порушення законодавства у сфері охорони державної таємниці, у зв?язку з чим повинен був усвідомлювати протиправний характер своїх дій та передбачати настання можливих шкідливих наслідків, вчинив порушення вимог статей 5, 21, 28, 37 Закону України «Про державну таємницю» в частині невиконання вимог режиму секретності та неналежного контролю за забезпеченням охорони державної таємниці та вказаних норм Порядку-939 в Комендатурі військових сполучень, що створило загрозу витоку секретної інформації.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 порушив законодавство про державну таємницю, а саме, не вживав заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та не забезпечував контроль за охороною державної таємниці, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене пунктом 6) частини 1 статті 212-2 КУпАП.

16 червня 2026 року ОСОБА_1 був ознайомлений із змістом вищевказаного протоколу, складеного головним спеціалістом відділу охорони державної таємниці Управління Служби безпеки України в Запорізькій області майором ОСОБА_4 .

Після ознайомлення із протоколом про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 висловив свою незгоду із протоколом та заперечував свою вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, зазначивши про це у протоколі про адміністративне правопорушення та надавши письмові пояснення щодо цього на окремому аркуші (а.с.1-8, 22).

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6) ч. 1 ст. 212-2 КУпАП, не визнав, заперечував вчинення ним адміністративного правопорушення, посилаючись на відсутність безумовних та беззаперечних доказів на підтвердження вчинення останнім адміністративного правопорушення передбаченого п. 6) ч. 1 ст. 212-2 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Дослідивши повно та всебічно матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до наступних висновків.

За правовою нормою статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий впливу в зв`язку з адміністративними правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи.

Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Тобто, підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення є наявність об`єктивних і суб`єктивних ознак: об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони.

За змістом диспозиції п. 6) ч. 1 ст. 212-2 КУпАП, відповідальність настає за порушення законодавства про державну таємницю, зокрема, за невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці.

На підтвердження факту події матеріали справи містять: протокол про адміністративне правопорушення № 59/17/07 від 12.06.2026 року, акт перевірки стану охорони державної таємниці в Комендатурі військових сполучень залізничної дільниці та станції, водної ділянки та порту Запоріжжя № 59/17-2095 ДСК від 05.06.2026 року, витяги із наказів № 65 від 24.12.2025 року, № 158 від 27.06.2025 року, № 187 від 06.07.2025 року, зобов`язання громадянина ОСОБА_1 у зв`язку з допуском до державної таємниці від 23.06.2020 року, довідку Комендатури військових сполучень залізничної дільниці та станції, водної ділянки та порту Запоріжжя № 1 від 03.01.2026 року.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили що громадянин ОСОБА_1 , якому надано допуск до державної таємниці, допустив порушення щодо збереження державної таємниці у Комендатурі військових сполучень залізничної дільниці та станції, водної ділянки та порту Запоріжжя, та які б свідчили про порушення обов`язків, визначених п.6) ч.1 ст. 212 -2 КУпАП.

Крім того, суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого п.6) ч. 1 ст. 212-2 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі умислу. Наведені ж у судовому засіданні доводи у поясненнях ОСОБА_1 щодо відсутності вини в його діях не спростовані матеріалами справи.

Отже, матеріали справи не містять даних про наявність обставин, як складових складу адміністративного правопорушення.

Необхідно також зауважити, що комісія Управління Служби безпеки України в Запорізькій області при перевірці стану охорони державної таємниці у Комендатурі військових сполучень залізничної дільниці та станції, водної ділянки та порту Запоріжжя ставить у провину ОСОБА_1 порушення пунктів 21, 22, 211, 262 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 939 від 18 грудня 2013 року.

Разом з тим, особовий склад Комендатури військових сполучень залізничної дільниці та станції, водної ділянки та порту Запоріжжя бойовим розпорядженням Головнокомандувача ЗСУ № 11461 від 15.02.2023 року включений у склад Угрупування Сил і засобів логістичного забезпечення ЗСУ за функціональним призначенням транспортне забезпечення з метою удосконалення, підвищення оперативності управління силами і засобами логістики Збройних Сил України у ході відсічі збройної агресії та щоденно виконує Бойові розпорядження з транспортного (логістичного) забезпечення військ (Сил) оборони України.

Отже, враховуючи вищезазначене, Комендатура військових сполучень залізничної дільниці та станції, водної ділянки та порту Запоріжжя в організації роботи РСО керується Постановою Кабінету Міністрів України «Порядок забезпечення охорони державної таємниці в Збройних Силах, інших утворених відповідно до законів військових формуваннях, правоохоронних, розвідувальних органах, органах спеціального призначення з правоохоронними функціями, які залучені до відсічі збройної агресії проти України» № 750 від 04.10.2017 року (із змінами), оскільки цей нормативно-правовий акт є спеціальною нормою під час дії правового режиму воєнного стану.

Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення також зазначено, що своїми діями громадянин ОСОБА_1 створив загрозу витоку секретної інформації, проте у протоколі відсутнє обґрунтування, у чому саме полягала така загроза.

Слід звернути увагу, що згідно з висновком комісії з проведення службового розслідування за фактом введення на заміському пункті управління Комендатури військових сполучень залізничної дільниці та станції, водної ділянки та порту Запоріжжя в експлуатацію нового режимного приміщення № 1 від 24.06.2026 року, затвердженим начальником управління військових сполучень на Придніпровській залізниці, загрози витоку секретної інформації не виявлено.

Аналізуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що адміністративний матеріал не містить достатніх доказів винуватості ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6) ч. 1 ст. 212-2 КУпАП.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: зокрема обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62).

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 року, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Європейський суд з прав людини також зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу осіб, що притягуються до відповідальності, які є ключовими поняттями для демократичної концепції судового розгляду.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за п. 6) ч.1 ст. 212-2 КУпАП, відсутній склад вказаного адміністративного правопорушення.

За правилами п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись п.6) ч. 1 ст. 212-2, п. 1) ч. 1 ст. 247, ст.ст. 252, 276, 277, 279, 280, 283, 284, 289 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,до адміністративної відповідальності за п. 6) ч. 1 ст. 212-2 КУпАП,закрити на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі через Олександрівський районний суд міста Запоріжжя апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення, а також прокурором у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 7 КУпАП.

Суддя О.О. Яцун