Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №331/1496/26 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

Іменем України

РІШЕННЯ

10 серпня 2026 рокуСправа № 331/1496/26

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Татуковій А.Д.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1

до:ІНФОРМАЦІЯ_1

про:визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

23.02.2026 до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшов вищезазначений адміністративний позов, в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову № 3301/1 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення від 02 грудня 2024 року начальника центрального об`єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки полковника ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , штрафу у розмірі 17000,00 грн (сімнадцять тисяч гривень 00 коп.);

- провадження по адміністративній справі – закрити.

Ухвалою судді від 25.02.2026 було відкрито провадження у справі, призначено судове засідання на 04.03.2026.

Ухвалою суду від 25.02.2026 у справі № 331/1496/26 було вжито заходів забезпечення позову шляхом зупинення до набрання судовим рішенням у цій справі стягнення у виконавчому провадженні № 80211314.

04.03.2026 розгляд справи було відкладено, наступне судове засідання призначено на 24.07.2026.

На підставі розпорядження керівника апарату Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Ломейко О.П. від 03.07.2026 № 362 зазначену адміністративну справу було передано на повторний автоматизований розподіл у зв`язку із відрахуванням зі штату Олександрівського районного суду міста Запоріжжя судді Клименко Л.В. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2026 справу передано на розгляд судді Гасанбекову С.С.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому не було відомо про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 11 год. 00 хв. 15.10.2024, оскільки він не отримував повістки про виклик, відтак не вважає себе винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що полягало у його неявці за повісткою.

Виходячи з наведеного, позивач просив задовольнити його вимоги.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог.

27.07.2026 судом отримано витребувані копії матеріалів справи № 3301/1 про адміністративне правопорушення за ознаками ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно позивача.

Учасники справи, належним чином повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання 10.08.2026 не прибули, що відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи неприбуття в судове засідання всіх учасників справи, згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

02.12.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову № 3301/1 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

В оскаржуваній постанові зазначено: «Під час загальної мобілізації, громадянину ОСОБА_1 АТ «Укрпошта» була направлена повістка № 318301 від 05 жовтня 2024 року, про необхідність прибуття о 11:00 годині 15 жовтня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте ОСОБА_1 не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 в зазначені в повістці час та дату, доказів наявності поважних причин неприбуття за повісткою, не надав, чим порушив вимоги частини першої та частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Також, у постанові зазначено: «Під час розгляду справи встановлено, що згідно перевірки статусу відстеження поштового відправлення 0600293002573 (трекінг АТ «Укрпошта», сайт https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html), воно було відправлено 08.10.2024, 10.10.2024 – «Невдала спроба вручення», 13.10.2024 – «Повернення Відправнику». Відсутність адресата за вказаною адресою», 22.10.2024 – «Вручено за довіреністю».

У протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 24.11.2024 № 3301/1 позивач зазначив, що не отримував повістки від ІНФОРМАЦІЯ_3 та не визнає себе винуватим.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача . У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною третьою статті 79 КАС України визначено, що відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу (ч. 4 ст. 79 КАС України).

Диспозиція ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, встановлює відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тобто за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі – Закон № 3543-ХІІ), порушення якої інкримінується позивачу, у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Згідно з п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі – Порядок), належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

З аналізу вищенаведених положень чинного законодавства суд дійшов висновку про те, що ототожнення суб`єктом владних повноважень передбаченого Законом № 3543-ХІІ «отримання повістки» з передбаченим Порядком «належним підтвердженням оповіщення про виклик», у випадку повернення повістки ТЦК з відміткою про відсутність адресата, є неправильним, оскільки військовозобов`язаний не може з`явитися за повісткою, змісту якої він не бачив, що виключає наявність протиправного умислу позивача.

За таких обставин, коли повістка ТЦК вертається відправнику з підстав відсутності адресата, слід з`ясовувати всі обставини, через які вручення повістки не відбулося, та в залежності від них вирішувати питання про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП. Натомість у цій справі, відповідач застосував формальний підхід до цього питання, не врахувавши наступного.

Відповідно до п. 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі – Правила), рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Разом з цим, відповідно до ч. 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі – Закон № 2232-ХІІ) призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Отже, Правилами передбачені більш стислі строки для вручення повісток ТЦК, ніж Законом № 2232-ХІІ для повідомлення військовозобов`язаними відповідних органів, де вони перебувають на військовому обліку, про зміни, зокрема адреси місця проживання (перебування).

Таким чином, військовозобов`язаний може бути тимчасово відсутнім за місцем проживання у строк, що перевищує три робочих дні, внаслідок чого ненавмисно пропустити строк, передбачений Правилами для отримання повістки ТЦК, як сталося з позивачем у цій справі.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів на спростування доводів позивача про відсутність у нього умислу на порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Слід зазначити, що суб`єктивна сторона інкримінованого позивачу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, характеризується лише прямим умислом.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (стаття 10 КУпАП).

Виходячи з наведеного, у даному випадку в діях позивача виключається наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що полягало у неявці за повісткою.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Відповідний правовий висновок викладено у п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 по справі №463/1352/16-а (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 90264746).

Виходячи з вищенаведеного, суд визнає доведеними обставини, на які посилався позивач в обґрунтування позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано квитанцію від 23.02.2026, якою підтверджується сплата судового збору в розмірі 532,48 грн, до заяви про забезпечення позову позивачем додано квитанцію від 23.02.2026, якою підтверджується сплата судового збору в розмірі 798,72 грн, отже сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить: 532,48 + 798,72 = 1331,20 грн.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 241 – 246, 250, 255, 271, 286 КАС України, суд

вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 – задовольнити повністю.

2. Скасувати постанову № 3301/1 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 02 грудня 2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього штраф в розмірі 17000,00 грн.

3. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

4. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 10 серпня 2026 року.

Суддя С.С. Гасанбеков