Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №587/302/26 — Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 587/302/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді МИХАЙЛИШИН В. М., за участю секретаря Балега Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Берегівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 42030,07 грн..

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до судового наказу № 587/1014/22, виданого 01.08.2022 року Сумським районним судом Сумської області з відповідача стягнуто на користь позивача аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1\4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з 20.07.2022 року і до повноліття дитини.

Постановою старшого державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми) відкрито виконавче провадження № 69772735.

Однак, відповідач з початку відкриття виконавчого провадження не сплачував аліменти, внаслідок чого утворилася заборгованість по виплаті аліментів за період з липня 2022 року по серпень 2025 року в розмірі 126080,48 грн..

Відповідно до надання інформації Ковпаківського ВДВС від 10.10.2025 року, на підставі заяви боржника виконавче провадження було передано до Берегівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції.

Згідно довідки Берегівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції від 22.01.2026 року заборгованість по сплаті аліментів станом на 31.08.2025 року складала 126 080, 49 грн., з 01.09.2025 по 31.01.2026 року - 17 112,50 грн.. Всього разом з моменту відкриття виконавчого провадження з липня 2022 року по 31.01.2026 року відповідно до довідок ВДВС заборгованість складала 139770, 49 грн..

Відповідачем в грудні 2025 року було сплачено дану заборгованість, тобто відповідач прострочив виплату аліментів з липня 2022 року по жовтень 2025 року, за яку підлягає нарахуванню пеня.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ч. 1 ст. 278 ЦПК України, відповідач відзив щодо позову не подав. Разом з цим, 11 травня 2026 року Берегівським районним судом Закарпатської області отримано заяву відповідача ОСОБА_2 , в якій останній вважав, що стягнення неустойки є надмірним тягарем та суттєво погіршить його матеріальний стан. Крім цього, зазначив, що з 2009 по 2022 рік дитина проживала разом з ним та його батьками, а з 2022 року фактично перебуває у дитячому закладі м. Варшава Республіки Польща. Відповідач, також, вказує на те, що він являється інвалідом 2 групи та колишнім військовослужбовцем, під час військової служби отримав тяжке поранення внаслідок чого переніс ампутацію ноги. При цьому, попри важке матеріальне становище, відповідачем було сплачено близько 150000,00 гривень аліментів, а також він надає додаткову фінансову допомогу, шляхом переказу коштів безпосередньо на її батьківський рахунок. Враховуючи вищенаведене, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 02.03.2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

01 серпня 2022 року Сумським районним судом Сумської області видано судовий наказ № 587/1014/22 про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1\4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з 20.07.2022 року і до повноліття дитини.

Статтею 180 СК України, встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до постанови від 06.09.2022 року старшим державним виконавцем Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми) відкрито виконавче провадження № 69772735.

Внаслідок невиконання відповідачем ОСОБА_2 рішення суду за ним утворилася заборгованість по виплаті аліментів за період з липня 2022 року по серпень 2025 року в розмірі 126080,48 грн., що підтверджено копією розрахунку заборгованості по аліментам по ВП № 69772735 за від 14.08.2025 року.

Відповідно до надання інформації Ковпаківського ВДВС від 10.10.2025 року, на підставі заяви боржника виконавче провадження було передано до Берегівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції.

Так, постановою про прийняття виконавчого провадження від 27.08.2025 року, виконавче провадження було прийняте до примусового виконання головним державним виконавцем Берегівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції.

Згідно довідки Берегівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції від 22.01.2026 року заборгованість по сплаті аліментів станом на 31.08.2025 року складала 126 080, 49 грн., з 01.09.2025 по 31.01.2026 року – 17 112,50 грн. Всього разом з моменту відкриття виконавчого провадження з липня 2022 року по 31.01.2026 року відповідно до довідок ВДВС заборгованість складала 139770, 49 грн..

Статтею 196 СК України, передбачено, зокрема, відповідальність за прострочення сплати аліментів.

Частиною першою зазначеної статті визначено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) – це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання – сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Судом, також, встановлено, що у грудні 2025 року відповідачем ОСОБА_2 було сплачено аліменти за вищевказаним судовим наказом у розмірі 139973,78 гривень. Вказане підтверджено копією довідки №1615/24.1-37 від 22.01.2026 року, виданої Берегівським відділом державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 року у справі № 572/1762/15-ц дійшла правового висновку про те, що оскільки зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:

p = (A1 х 1% х Q1) + (A2 х 1% х Q2) + ……. (An х 1% х Qn), де:

p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів (обраховується позивачем на момент пред`явлення позову);

A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед пред`явленням позову;

Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

В постанові по справі № 333/6020/16-ц (Провадження № 14-616цс18) від 03 квітня 2019 року Велика Палата Верховного Суду дійшла наступного висновку: «Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені – 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня – за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого – обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

За загальним правилом, право на стягнення неустойки (пені) в особи виникає у зв`язку із юридичним фактом порушення обов`язку зі сплати аліментів на утримання дитини. При цьому, виконання такого обов`язку з порушенням строків сплати та наступне погашення заборгованості не звільняє особу від відповідальності у вигляді сплати неустойки (пені) за прострочення виконання обов`язку зі сплати аліментів.

Згідно, наданого позивачем до суду розрахунку розмір пені за прострочення сплати аліментів, за період з липня 2022 року по листопад 2025 року склав 42030,07 гривень.

Відповідно до роз`яснень, викладених в пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Під ухиленням від сплати аліментів закон розуміє як пряму відмову від надання утримання, так і різні дії (бездіяльність) зобов`язаної особи, спрямовані на повне або часткове ухилення від сплати аліментів; приховання особою дійсного розміру свого заробітку (доходу); зміну роботи або місця проживання з метою запобігання сплати аліментів; приховання свого місцезнаходження; інші дії, що свідчать про намір особи ухилитися від виконання обов`язків щодо утримання.

Верховний Суд у своїй постанові від 22 жовтня 2025 року по справі № 759/14735/23, провадження №61-6030св25 виснував, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина перша, друга статті 264 ЦПК України).

Так, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 з 15 травня 2024 року перебував на військовій службі по мобілізації.

Згідно медичної документації, поданої відповідачем встановлено, що ОСОБА_2 02 листопада 2024 року отримав вогнепальне кулькове наскрізне поранення дистальної третини правого стегна з пошкодженням судинно-нервового пучка. У подальшому, було виконано ряд оперативних втручань, в тому числі ампутація правої нижньої кінцівки на рівні проксимальної третини стегна.

Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено 2 групу інвалідності безстроково.

Отже, враховуючи вищезазначені обставини, зокрема перебування відповідача ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні з 02 листопада 2024 року внаслідок поранення під час проходження військової служби, суд приходить до висновку, що вина відповідача з несплати аліментів починаючи з 02 листопада 2024 року по листопада 2025 року виключається.

При цьому, судом здійснено власний розрахунок пені від суми несплачених аліментів за період з липня 2022 року по жовтень 2024 року (згідно розрахунку заборгованості з аліментів наданого Ковпаківським відділом державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми), який складає 28326 гривень 07 копійок.

Разом з цим, надані відповідачем в обґрунтування своїх заперечень заповнена форма анкети на польській та українській мовах суд не приймає до уваги, позаяк така не відповідає вимогам офіційного документу.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовна заява підлягає до часткового задоволення, тому з відповідача слід стягнути пеню за прострочення сплати аліментів за період з 20 липня 2022 року по 31 жовтня 2024 року в розмірі 28326,07 гривень.

Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже враховуючи, що позовні вимоги частково задоволені в сумі 28326,07 грн., тобто на 67,39 % від суми позову в розмірі 42030,07 грн. ((42030,07 грн. : 100% = 420,30 грн.); 28326,07 грн. : 420,30 грн. = 67,39%), тому з відповідача підлягає стягненню 897,09 грн. судового збору (1331,20 грн. : 100 х 67,39%).

Керуючись ст.ст. 112, 137, 141, 180, ст. 181, ст. 196 СК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про стягнення пені за прострочення сплати аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) пеню за прострочення сплати аліментів за період з 20.07.2022 року по 31.10.2024 року в розмірі 28326 (двадцять вісім тисяч триста двадцять шість) гривень 07 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 897 (вісімсот дев`яносто сім) гривень 09 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга може бути подана до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Віталій МИХАЙЛИШИН