Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №209/8884/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6481/26 Справа № 209/8884/25 Суддя у 1-й інстанції - Корнєєва І. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Халаджи О. В.,

суддів: Агєєва О.В., Красвітної Т.П.,

секретар Кругман А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 09 квітня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про відшкодування шкоди, визнання дій банку порушенням прав споживача, зобов`язання усунути недоліки (суддя першої інстанції Корнєєва І.В., повний текст рішення складено 15 квітня 2026 року),

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про відшкодування шкоди, визнання дій банку порушенням прав споживача, зобов`язання усунути недоліки, в якому просив стягнути з Банку на його користь матеріальні збитки у розмірі 12 400 грн., моральну шкоду у розмірі 20 000 грн., визнати дії банку щодо неналежного інформування користувачів при оплаті квитків через застосунок «Приват24» порушенням прав споживачів, зобов`язати ПриватБанк (команду розробки та підтримки Android- версії застосунку «Приват24» усунути виявлені недоліки , а саме: - чітко зазначити , що для провезення тварин обов`язково потрібно придбати квиток типу «тварина»; - зробити елемент «знижка» менш пріоритетним, а головний акцент - на виборі коректного типу квитка; - чітко повідомляти причину помилки при купівлі квитка; - додати інформаційне повідомлення про необхідність уточнення можливості перевезення тварин перед купівлею квитків із контактами перевідника; - повідомляти користувача про особливості маршруту (чи є він прямим , чи передбачає пересадку).

Рішенням Дніпровського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 09 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодився позивач, та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без належного дослідження наявних у справі доказів.

Скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що Відповідач не несе відповідальності за неналежне інформування споживача. Відповідно до ст. 15 Закону, споживач має право на одержання необхідної, доступної та достовірної інформації про продукцію (послугу) до її придбання. Судом не було надано належної оцінки тому факту, що інтерфейс мобільного застосунку «Приват24», розробником якого є Відповідач, приховує обов`язковий вибір типу квитка у розділі «Знижки» (Discounts). Таке проектування інтерфейсу (UX/UI) є дефектним, оскільки категорія пасажира (тварина) не є знижкою, а є істотною умовою договору перевезення. Це прямо призвело до введення споживача в оману та неможливості зробити свідомий вибір послуги.

Зазначає, що у судовому засіданні та в матеріалах справи було надано докази (відеозапис), що при спробі обрати тип квитка «Тварина» система Відповідача видавала повідомлення «Сталася невідома помилка. Спробуйте пізніше». Суд першої інстанції проігнорував, що саме технічна помилка на стороні Відповідача унеможливила виконання правил перевізника Апелянтом.

ОСОБА_1 просив оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Від представника АТ КБ «ПриватБанк» - Пелих Я.М., надійшов відзив на апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку для його подання, в якому вона вказала на те, що АТ КБ “ПриватБанк” не було отримано апеляційну скаргу, до Дніпровського апеляційного суду подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді ( внесення РНОКПП / коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи ). 25.08.2026 року підключено до електронної справи, представником відповідача ознайомлено з текстом апеляційної скарги та 27.08.2026 року подано відзив на апеляційну скаргу, однак колегія суддів вважає дане твердження хибним, оскільки згідно наявної в матеріалах справи квитанції №6698086 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС, апеляційна скарга на рішення Дніпровського районного суду м. Кам`янського від 09.04.2026 року була доставлена до електронного кабінету АТ КБ «ПриватБанк» 14.04.2026 року о 12:39 год (а.с.94), а тому посилання представника Банку, що АТ КБ «ПриватБанк» не отримувало апеляційну скаргу є безпідставним та спростовуються наявними доказами.

За таких обставин у задоволенні клопотання ОСОБА_2 , про поновлення строку на подання відзиву слід відмовити.

При апеляційному перегляді, відзив представника АТ КБ «ПриватБанк» - Пелих Я.М. колегія суддів не враховує, оскільки поданий з пропуском визначеного строку та відсутні поважні причини такого пропуску.

Від ОСОБА_1 , надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Представник АТ КБ «ПриватБанк» - Пелих Я.М., у судове засідання не з`явилась, про час, дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 04 жовтня 2025 року через мобільний застосунок «Приват24» позивач здійснив оплату 4 автобусних квитків на суму 12 400 грн. для поїздки його дружини, двох дітей та домашньої кішки з України до Румунії за повну ціну по 3 100,00 грн за кожний квиток . Перевізник LIKEBUS (а.с.4-6).

Позивач звертався з питання не допуску в автобус з кішкою при придбанні квитків через «Приват24», ніде не було зазначено про неможливість їхати з тваринами, навпаки вказувалося, що для тварин знижка 10 %, купив без знижки, бо вибивала невідому помилку (а.с.7).

На наданих позивачем скриншоті з «Приват24» при покупці квитків на рейс Львів-Пловдив з Тернополя до Бухареста Discounts зазначено наявність знижки, про неможливість поїздки з тваринами не зазначено (а.с.8-9).

З подальшої переписки позивача з службою підтримки слідує, що позивач наполягає на відсутності інформації про поїздку з тваринами, відсутність попередження про неможливість поїздки з твариною, наявність помилки при купівлі квитків з позначкою «Тварини», за наявності якої позивач би не купував квитки, у Приват24 не зв`язав коректно АРІ перевізника з мобільним застосунком, що дружина, діти та кішка мерзнуть на автовокзалі в Одесі, а працівники служби підтримки відповідача, співчувають у даній ситуації , зазначають що вини у цій ситуації не має, можливість повернути кошти за квитки зі сторони ПриватБанку відсутня, при спробі купити квиток на тварину була отримана помилка, провина банку та перевізника відсутня, перевезення тварин уточнюється індивідуально з перевізником, в іншому випадку про місце для тварин прямо зазначається в квитку, на що позивач зазначає, що він не згоден з рішенням банку, вважає , що інтерфейс реалізований некоректно , що призвело до цієї ситуації, спробує подати онлайн позов (а.с.10-16).

23 жовтня 2025 року позивачем придбані квитки на рейс Київ-Бухарекст, перевізник АВТОЛАЙНОДЕСА ТОВ., відправлення 16.30 на дружину , на дітей та кішку (а.с.17-19).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач самостійно вибрав рейс та маршрут поїздки, купив квитки за повну вартість без знижок, впливу з боку відповідача на цей вибір судом не встановлено, позивач був належним чином (шляхом розміщення перевізником Договору публічної оферти та Правил перевезення пасажирів на сайті перевізника ) інформований про порядок купівлі квитків та перевезення пасажирів суд приходить до висновку, що позивачем належними доказами не підтверджено протиправність дій відповідача та причинний зв`язок між заподіяними збитками та противоправними діями відповідача при продажу квитків на автобус.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком місцевого суду.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Так, з урахуванням положень ст.ст. 15, 16 ЦК України не є належним способом захисту судом цивільних прав та інтересів особи пред`явлення позову про зобов`язання виключити заборгованість за послуги.

Відповідно до ст.1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55,124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Згідно ч.1 і п.1 ч.2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Статтею 906 ЦК України встановлена, відповідальність виконавця за порушення договору про надання послуг.

Так, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Законом України «Про захист прав споживачів», статтею 10, встановлені права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг).

Так, споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має траво призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.

Згідно п.3 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: 1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; 2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги); 3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж шості чи повторного виконання роботи; 4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; 5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.

Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків дід час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.

Пунктом 4 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», встановлено, що за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Зазначені вимоги можуть бути пред`явлені споживачем протягом строків, передбачених нормативно-правовими актами та нормативними документами, умовами договору, а в разі відсутності таких строків - протягом десяти років.

Перевезення - один із видів підприємницької діяльності, яка не супроводжується створенням яких-небудь предметів матеріального світу. Основний економічний ефект, який сторони одержують у результаті транспортної діяльності, - це переміщення вантажів, пасажирів, багажу й пошти. Перевезення та логістика

Види транспорту: транспорт загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний, авіаційний, а також міський електротранспорт, у тому числі метрополітен; промисловий залізничний транспорт; відомчий транспорт; трубопровідний та шляхи сполучення загального користування. Усі вони тісно взаємопов`язані і становлять єдину транспортну систему країни (стаття 21 Закону України "Про транспорт").

Перелік договорів, що опосередковують відносини з перевезення вантажів, пасажирів, багажу й пошти передбачені у главі 64 Цивільного кодексу України : перевезення вантажу (стаття 909 Цивільного кодексу України); перевезення пасажирів і багажу (стаття 910 Цивільного кодексу України); чартеру (фрахтування) ( стаття 912 Цивільного кодекс України ),тощо.

Договір перевезення повинен укладатися у письмовій формі (ч. 2 статті 909 Цивільного кодексу України).

За договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов`язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов`язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення (стаття 910 Цивільного кодексу України).

Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка або електронного квитка та багажної квитанції, вимоги до яких встановлюються відповідно до законодавства. (ч.2 статті 910 Цивільного Кодексу України).

Так, продаж квитка на автобус є юридичним підтвердженням укладення договору перевезення, який належить до договорів про надання послуг. Квиток засвідчує, що перевізник зобов`язується доставити пасажира до пункту призначення, а пасажир — оплатити цю послугу.

Це публічний договір, який регламентується Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.

Квиток — це не товар, а саме документ, що підтверджує договір перевезення (надання послуги).

Продаж здійснюється перевізниками або автостанціями/агентами (зокрема через договір публічної оферти)

Відповідно до ст.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176 «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ № 1046 від 10.09.2024} ці Правила визначають порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях і є обов`язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг, автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами.

Відповідно до ст. 2 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту:

5) вартість квитка - сума, що складається з вартості проїзду автобусом, автостанційного збору, плати за послуги з попереднього продажу квитків (за наявності такої);

6) вартість проїзду - сума, за якою автомобільний перевізник, автомобільний самозайнятий перевізник здійснює перевезення, що включає вартість за тарифом, страховий платіж та податок на додану вартість;

10) квиток - проїзний документ встановленої форми, який надає право пасажиру на одержання транспортних послуг;

12) пасажир - особа, якій надається послуга з перевезення транспортним засобом та яка не бере участь у керуванні ним;

18) схема маршруту - картографічне зображення маршруту;

19) транспортні послуги - діяльність, пов`язана із задоволенням потреби населення в перевезеннях автомобільним транспортом;

20) трафарет - покажчик інформації для пасажирів про маршрут;

Відповідно до ст. 4 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів автомобільним транспортом здійснюються відповідно до цих Правил, законодавства про захист прав споживачів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до ст.10 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту державний контроль за дотриманням передбачених цими Правилами вимог покладається на Укртрансбезпеку, Національну поліцію та органи Держпродспоживслужби.

Відповідно до ст.11 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту організатори регулярних перевезень, замовники послуг, автомобільні перевізники, автомобільні самозайняті перевізники, персонал автомобільного транспорту, власники автостанцій та пасажири несуть відповідальність за невиконання цих Правил згідно із законом.

Відповідно до ст.41 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту пасажир повинен мати квиток на проїзд в автобусі (для пільгового проїзду – посвідчення особи встановленого зразка чи довідку, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду – електронний квиток та документи для пільгового проїзду. Квиток дійсний тільки на зазначені у ньому дату і маршрут руху.У разі перевезення багажу пасажир повинен мати квитанцію на перевезення багажу.

Відповідно до ст.85 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту перевезення тварин пасажирським автомобільним транспортом здійснюється в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ст.115 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту продаж квитків здійснюється власником автостанції, автомобільним перевізником, водієм чи іншим суб`єктом господарювання, уповноваженим на це автомобільним перевізником чи власником автостанції.

Відповідно до ст.135 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту особа, яка придбала квиток, має право на повернення його в касу до відправлення автобуса і виплату суми, що дорівнює повній вартості квитка, у разі:

-відміни рейсу або відправлення автобуса із запізненням;

-ненадання пасажиру місця, зазначеного у квитку (у разі відмови пасажира від іншого запропонованого місця);

-надання для перевезення автобуса, клас якого нижчий, ніж зазначено у розкладі руху на автостанції.

Відповідно до ст.145 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту автомобільний перевізник зобов`язаний,зокрема:

1) забезпечити дотримання персоналом вимог законодавства про автомобільний транспорт та захист прав споживачів;

2) вживати заходів до забезпечення безпечної, зручної поїздки пасажирів і зберігання та/або доставки багажу згідно з договором перевезення і розкладом руху;

9) організовувати проїзд пасажирів до місця призначення за маршрутом без додаткових фінансових витрат пасажирів, насамперед осіб з інвалідністю, громадян похилого віку, вагітних жінок, пасажирів з дітьми дошкільного віку, у разі припинення поїздки через технічну несправність транспортного засобу чи настання надзвичайної або невідворотної за даних умов події;

11) надавати пасажирам достовірну і своєчасну інформацію про найменування зупинок, можливі пересадки, розмір плати за проїзд тощо;

12) компенсувати шкоду, заподіяну автомобільним перевізником та/або екіпажем здоров`ю та майну пасажирів;

13) забезпечувати попередній та поточний продаж квитків;

15) забезпечувати перед початком пасажирського міжнародного автомобільного перевезення перевірку наявності у пасажирів документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, та відмовляти у міжнародному перевезенні пасажирам, які не пред`явили необхідні документи;

Відповідно до ст.149 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту водію автобуса забороняється:

5) відмовляти пасажирам в обслуговуванні, крім передбачених законодавством та цими Правилами випадків;

8) перевозити тварин, крім передбачених законодавством випадків;

Відповідно до ст.159 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту пасажир автобуса має право:

1) на безпечне і високоякісне перевезення;

2) висувати вимоги до автомобільного перевізника щодо виконання ним умов договору перевезення;

3) перевозити тварин у встановленому законодавством порядку;

10) отримувати від автомобільного перевізника, водія, працівника автостанції інформацію про послуги з перевезень;

11) на компенсацію заподіяної шкоди.

Відповідно до ДОГОВОРУ ПУБЛІЧНОЇ ОФЕРТИ купівлі-продажу квитків на пасажирські перевезення при купівлі за QR-кодом перевізника LIKEBUS, послугами якого скористався позивач при купівлі квитків, розміщеними на сайті перевізника - https://likebus.ua >oferta, зазначені наступні умови придбання квитків та перевезення пасажирів.

Відповідно до Розділу ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ зазначеного договору :

-квиток (електронний квиток) - візуальна форма електронного проїзного документу встановленої форми, що містить необхідну інформацію про послугу з перевезення, є договором перевезення між Перевізником і Пасажиром та надає право Пасажиру на одержання транспортних послуг автобусного перевезення виключно на рейсі, зазначеному в квитку, який надсилається на електронну адресу, вказану при замовленні, або іншим чином видається Покупцю. Номер квитка є номером договору публічної оферти і номером договору пасажирського перевезення. Квиток є іменним документом для проїзду автобусом і не може бути переданий іншій особі. Квиток також э підтвердженням укладання договору страхування. Квиток є дійсним з моменту його оплати та діє до дати та години фактичного прибуття в пункт призначення, вказаний в ньому.

-Покупець – особа, яка здійснила придбання та оплату Квитка в інтересах Пасажира.

-Пасажир - фізична особа, яка має квиток на своє ім`я, що має намір скористатися або скористалася послугами перевезення, наданими Перевізником.

-Платник – фізична особа, юридична особа або фізична особа–підприємець, що здійснює оплату послуг на користь Пасажира.

-Перевізник – суб`єкт господарювання, який на підставі відповідної ліцензії здійснює пасажирські перевезення.

-Послуга - комплекс платних послуг, які можуть бути отримані Пасажиром на умовах, в спосіб та у порядку, що регламентуються цим Договором.

-Правила перевезення - це правила перевезення пасажирів автобусами Перевізника, які містяться на сайті Перевізника, а також в цьому Договорі, та визначають порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу, і є обов`язковими для виконання Перевізником та Пасажирами.

Відповідно до розділу 1 Договору публічної оферти передбачено:

-За цим Договором Продавець зобов`язується продати, а Покупець прийняти та оплатити Квиток на послуги з перевезення пасажирів та багажу автобусними маршрутами відповідно умов Договору та діючого законодавства України.

-Укладання цього Договору здійснюється шляхом зчитування камерою мобільного пристрою (телефону) QR-коду, який розміщується в салоні автобуса Перевізника або надсилається засобами електронного зв`язку чи месенджерами Покупцю, та подальшого заповнення ним електронної форми (анкети), якій зазначається деталі маршруту (дата, час, маршрут, вартість перевезення та інформація про Перевізника) та заповнюються відомості про Пасажира (ПІП, телефон, електронна пошта). Договір вважається укладеним з моменту натискання кнопки «Купити/Оплатити» в розділі оплата за QR-код.

-Покупець може діяти в межах Договору від свого імені та на свою користь та/або від імені третьої сторони та на її користь. У такому випадку Покупець діє виключно в межах повноважень, наданих йому третьою стороною.

-Продаж Квитків Покупцю проводиться виключно на умовах цього Договору і лише в разі повного і беззастережного прийняття його умов Покупцем (акцепту оферти) та подальшого донесення таких умов Пасажиру.

Відповідно до розділу 1 Договору публічної оферти передбачено:

Покупець та Пасажир мають право:

-Отримати послуги за Договором;

-Скористатись Квитком, у відповідності до обраної дати, часу, місця відправлення та обраного Перевізника;-Повернути Квиток на умовах, визначених Перевізником;

-У випадку завдання шкоди Пасажиру діями або бездіяльністю Перевізника, сума відшкодування, при її доведенні та обґрунтуванні не може перевищувати суму більшу чим вартість Квитка.

-Отримати наступні компенсаторні заходи у разі відміни рейсу Перевізником:

-проїзд найближчим рейсом Перевізника, або його партнера до місця призначення;

-на повернення вартості квитка відповідно до частини невикористаної послуги (за дорогу, яку не проїхав).

Покупець зобов`язаний:

-Здійснити оплату Квитка у розмірі 100% його вартості до початку перевезення;

-Повідомити Продавця про неможливість використання Квитка з тієї чи іншої причини;

-Ознайомитись з умовами цього Договору та у випадку придбання квитка для третьої особи ознайомити її з умовами цього договору.

-З`ясувати всю необхідну і цікаву для нього та Пасажира інформацію до придбання квитка, в тому числі інформацію про: виконання рейсу, можливе відхилення згідно розкладу руху, точний маршрут, доступний сервіс в автобусі, необхідні документи для перетину кордону і т.д.

Продавець має право:

-Отримання оплати на умовах, визначених цим договором;

-Записувати телефонні розмови з Продавцем та/або Пасажиром, у будь-яких випадках пов`язаних з придбанням, використанням та поверненням Квитка.

-Вимагати від Покупця додержання умов та правил визначених цим Договором.

Продавець зобов`язаний:

-Надіслати Покупцю/Пасажиру Квиток відповідно до форми, встановленої і прийнятої Перевізником;

-Повідомити Покупця про зміни в умовах надання послуг, про зміну або скасування рейсу;

-Прийняти звернення від Покупця/Пасажира та повідомити про розгляд звернення (скарги). --Надання відповіді на звернення здійснюється способом, аналогічним до його надходження. -Надсилання відповіді третій стороні (у тому числі і за проханням Користувача) здійснюватися не буде.

Відповідно до Відповідно до розділу 3 Договору публічної оферти передбачено:

-Для здійснення оформлення та придбання Квитка необхідно заповнити певну інформацію, а саме: Ім`я і Прізвище пасажира, дату народження, діючу e-mail адресу та номер телефону. -Покупець перед підтвердженням інформації повинен її перевірити. Ризики зазначення помилкової інформації несе Покупець. При отриманні квитка Покупець/Пасажир повинен одразу повторно перевірити правильність вказаної на ньому інформації, а також відповідність вартості квитка сплаченій сумі. Претензії, що пред`являються пізніше, не задовольняються.

-Покупець/Пасажир перед здійсненням оплати повинен ознайомитися з умовами цього договору оферти.

-Якщо Покупець не є Пасажиром, він здійснюючи оплату послуг підтверджує, що є уповноваженою особою Пасажира на ім`я якого здійснюється оплата послуг і зобов`язується довести до відома Пасажира умови даного Договору та іншої інформації необхідної для отримання послуги з перевезення Пасажиром.

-Квиток після його оформлення та оплати Покупцем, генерується електронною системою продажу квитків і направляється на електронну адресу Покупця.

-Покупець, який здійснив оплату або бронювання Квитка та інших послуг підтверджує, що він ознайомлений і безумовно приймає умови цього Договору оферти та зобов`язується їх виконувати. Згода з усіма умовами цього Договору та зобов`язання їх виконувати розповсюджується на осіб, в інтересах яких були придбані Квитки.

-Звернення з номера телефона/e-mail адреси, залишеної при придбанні Квитка, дозволяє Продавцю чи Перевізнику ідентифікувати Користувача, як належну Сторону Договору з відповідними правами та обов`язками, і дозволяє здійснювати дії по відношенню як до Договору загалом, так і до конкретно придбаного Квитка.

Відповідно до розділу 3 Договору публічної оферти «Умови повернення квитка» передбачено:

-3.16.1. У випадку скасування рейсу, з тієї чи іншої причини, Продавець здійснює повернення Коштів, отриманих в якості оплати Квитка, шляхом, яким вони надійшли у розмірі 100 % вартості Квитка, або, за наявності, пропонує інший Квиток на рейс того самого або іншого Перевізника.

-3.16.2. У разі оформлення повернення Квитка за власної ініціативи Користувача, Продавець повертає кошти Покупцю за наступною формулою: СП = ВК - ВЕ - (ВК х % КЗ) - (ВК * % УП), де -

СП - сума повернення, яка виплачується Покупцю після утримання Покупцем;

ВК - вартість квитка, яка сплачена Покупцем за придбаний Квиток;

ВЕ – витрати на еквайринг при купівлі квитка;

% КЗ - відсоток комісійного збору, який отримує Продавець за надані послуги з продажу квитка;

% УП - відсоток утримання Перевізника, яке здійснюється за наступними правилами:

повернення понад 72 годин до від`їзду - утримується (УП) 10% від вартості квитка;

повернення понад 24 години, але менше ніж 72 годин до від`їзду – утримується (УП) 30% від вартості квитка;

повернення менше ніж 24 години, але більше ніж 12 годин до від`їзду – утримується (УП) 50% від вартості квитка;

повернення менше ніж за 12 годин до від`їзду – утримується (УП) 100 % вартості квитка.

-3.16.3. Повернення проводиться протягом 14 робочих днів з моменту отримання заявки.

-3.16.4. За квитки, які були перенесені на іншу дату за проханням Покупця чи Пасажира, кошти не повертаються в жодному вигляді. Перенесення квитка на іншу дату можливе тільки один раз.

-3.16.5. У випадку повернення квитка та його вартості Покупцю вважається, що Користувач та Пасажир більше не мають жодних претензій до Продавця та Перевізника.

Відповідно до розділу 4 Договору публічної оферти «УМОВИ НАДАННЯ ПОСЛУГ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРІВ ТА БАГАЖУ передбачено :

-4.1. Загальні умови та порядок надання послуг перевезення

Послуги з перевезення пасажирів та багажу надаються Перевізником виключно на підставі квитку.

Квиток є Договором на перевезення, укладеним між Пасажиром і Перевізником, на підставі якого Пасажир має право використовувати транспортний засіб і пов`язані з ним послуги виключно на рейсі зазначеному в квитку.

Квиток є іменним документом для проїзду автобусом і не може бути переданий іншій особі.

Квиток є дійсним з моменту його оплати та діє до дати та години прибуття в пункт призначення вказаний в ньому.

Пасажир отримавши квиток на своє ім`я підтверджує, що він обізнаний про умови даного Договору і безумовно приймає їх.

Пасажир зобов`язаний дотримуватися цих Правил перевезення, митного та міжнародного законодавства.

Купуючи Квиток до пункту призначення чи здійснення пересадки, Покупець зобов`язаний самостійно визначити достатню кількість часу для прибуття та здійснення пересадки Пасажира. Рекомендована кількість годин очікування в пункті пересадки становить, для внутрішньо державних рейсів 4 години, для міждержавних 12 годин від моменту прибуття за розкладом. При цьому зазначення у квитку часу прибуття автобусу до зупинки за маршрутом перевезення має орієнтовне значення та не є істотною умовою договору перевезення, невиконання якого тягне за собою правові наслідки для Перевізника.

Квиток є підтвердженням укладання договору страхування.

Перевізник має право тимчасово або повністю припинити надання послуг з перевезення пасажирів та багажу у разі виникнення дій непереборної сили (погані погодні умови, стихійного лиха, епідемії або іншої надзвичайної ситуації, дії органів державної влади, введення нових законів, військова агресія, дорожньо-транспортна пригода та інше), вихід з ладу автобусу, що здійснював перевезення, у разі наявності обставин, що загрожують життю та здоров`ю Пасажирів або інших осіб, без компенсації вартості оплачених послуг з перевезення пасажирів та багажу.

Перевізник має право припинити рух транспортного засобу (автобусу) у разі виникнення загрози життю та здоров`ю Пасажирів або інших осіб та продовжити рух після закінчення таких обставин;

-4.2. Умови перевезень на міжнародних маршрутах.

На міжнародних маршрутах діють загальні умови та порядок надання послуг перевезення, визначені пунктом 4.1. Договору, а також додаткові умови, визначені пунктом 4.2. Договору.

Пасажир, перед користуванням послугою з перевезення пасажирів та багажу на міжнародному рейсі Перевізника зобов`язаний самостійно ознайомитися із діючим правилами перетинання кордонів та переліком необхідних документів.

Пасажир несе повну індивідуальну відповідальність за порушення законодавства держав за маршрутом слідування. У разі затримання пасажира на контролі для індивідуального огляду/перевірки/оформлення митних формальностей його особистих порушень, договір про перевезення вважається розірваним, автобус має право продовжити рейс без пасажира. При цьому, виконання умов договору про перевезення вважається виконаним, незважаючи на те, що перевезення було виконане в іншому обсязі, ніж було передбачено раніше, вартість поїздки не повертається, і претензії Пасажира з цього приводу не можуть бути задоволені.

-4.4. Правила перевезення багажу.

Перевезення тварин можливе лише за згоди Перевізника і за окремим квитком. Тварина перевозиться за окремим квитком з наданням окремого місця. Перевезення тварин можливе лише в спеціально призначеному для цього бокси, контейнери, клітці, тощо (не більше двох особин). Перевезення собак дозволяється лише в наморднику та на ланцюжку чи ремінній прив`язці. Будь-як тварина, що підлягає транспортуванню автобусом Перевізника має бути вакцинована (щеплена) і пасажир повинен мати про це відповідний належним чином оформлений документ. Перевезення тварин можливе тільки на міжобласних рейсах та міжнародних рейсах, які прямують через пропускні пункти, на яких дозволено перевезення домашніх тварин.

Відповідно до розділу 5 Договору публічної оферти « ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН» передбачено:

У разі невиконання або неналежного виконання однією із Сторін зобов`язань за Договором, винна Сторона зобов`язана відшкодувати протилежній Стороні заподіяні і доведені такими діями збитки, розмір яких не може перевищувати вартість квитка.

Покупець та Пасажир розуміють і погоджуються з тим, що Продавець та Перевізник не несуть жодної відповідальності за будь-які прямі, непрямі, побічні збитки та штрафи; а також за незручності пов`язані з виконанням перевезення (у тому числі, але не обмежуючись, затримки рейсів, скасування рейсів, пропущені стикування рейсів) або інші можливі проблеми, що мали місце у зв`язку з перевезенням.

Продавець не несе відповідальності за втрати і збитки, понесені Покупцем/Перевізиком в процесі поїздок в різні точки світу.

Покупець погоджується з тим, що отримує доступ до товарів і послуг, і інформації про автобусні перевезення під свою відповідальність. Не ознайомлення Покупцем з умовами Договору або з умовами Правил перевезення не звільняє його від відповідальності за невиконання таких умов та не дає права вимагати від Продавця та Перевізника відшкодування шкоди (збитків), які виникли через таку необізнаність.

Продавець та Перевізник не несуть відповідальності у випадках, визначених умовами цього Договору та Правилами перевезень, зокрема, але не виключно, у випадках відмови Пасажиру у перевезенні визначених цим Договором та Правилами перевезень.

Покупець, у випадку придбання Квитка на користь третьої особи (Пасажира), зобов`язаний відшкодувати такій особі усі збитки (шкоду), заподіяні останній в результаті її не обізнаності з вини Покупця з умовами цього Договору та Правилами перевезень.

Відповідно до розділу 7 Договору публічної оферти «ФОРС-МАЖОРНІ ОБСТАВИНИ

Продавець звільняється від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо воно стало наслідком обставин непереборної сили (дія сил природи, політичного або техногенного характеру, воєнні дії або війна, введення надзвичайного положення, дії державних органів та прийняття ними актів, що прямо забороняють, створюють умови або унеможливлюють виконання зобов`язань Перевізником) які Сторони не могли передбачити, що не залежать від їхньої волі і якщо дані обставини безпосередньо вплинули на виконання зобов`язань за цим Договором.

При настанні обставин, зазначених у п.7.1., Продавець сповіщає Покупця або Пасажира будь-яким можливим засобом зв`язку. Сповіщення повинно містити дані про характер обставин, що унеможливлюють виконання умов цього Договору Перевізником.

Якщо форс-мажорні обставини діють протягом 3 (трьох) місяців підряд і не виявляють ознак припинення, цей Договір може бути розірвано однією із Сторін шляхом направлення повідомлення іншій Стороні.

Відповідно до розділу 9 Договору публічної оферти «УКЛАДАННЯ, ЗМІНА І РОЗІРВАННЯ ДОГОВОРУ» передбачено:

Цей Договір регулює виключно умови придбання обраного Покупцем Квитка, який в свою чергу є свідченням укладення договору перевезення, умови якого регулюються цим Договором та Правилами перевезення, які розміщені на сайті Перевізника.

Номер Договору відповідає номеру придбаного Покупцем Квитка. Датою укладення Договору є дата здійснення платежу про оплату обраного Квитка.

Вказаний договір є чинним з моменту отримання Покупцем текстового повідомлення про підтвердження оплати за купівлю квитка/отримання електронного квитка та діє до моменту надання послуги із перевезення;

Усі правовідносини, що виникають з цього Договору або пов`язані із ним, у тому числі пов`язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього Договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення Договору, регламентуються цим Договором та відповідними нормами чинного в Україні законодавства, а також застосовними до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.

Чинна редакція договору публічної оферти набирає чинності з 25 вересня 2025 року.

Покупець має право змінити або розірвати договір та здійснити повернення коштів за Квиток на умовах визначених цим Договором.

У випадку відмови в односторонньому порядку Покупцем та/або Пасажиром здійснювати або продовжувати перевезення, вважається, що Користувач та/або Пасажир в односторонньому порядку відмовився від договору перевезення, у зв`язку з чим послуги за договором оферти та за договором перевезення виконанні, та сторони не мають один до одного будь-яких претензій.

Продавець має право розірвати Договір в будь-який час за власною ініціативою, надіславши Покупцю повідомлення на електронну адресу, вказану при оформленні замовлення.

Так, відповідно до ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Відповідно до п. 7 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця) спричинило придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей, - споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Одним із способів відшкодування шкоди є відшкодування збитків (частин 2 статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 22 ЦК України, збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з пунктом 12 частини першої ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

З аналізу даної норми можна зробити висновок, що товар може бути визнаний таким, що має істотний недолік за умови, що відповідає трьом обов`язковим ознакам, передбаченим пунктом 12 частини першої ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» та хоча б одній із факультативних ознак.

Відповідно до частини першої ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

За змістом частини чотирнадцятої ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» вимоги споживача, передбачені цією статтею, не підлягають задоволенню, якщо продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання. Споживач має право брати участь у перевірці якості товару особисто або через свого представника.

При цьому на споживача покладається обов`язок лише довести наявність істотного дефекту продукції, тягар доказування причин виникнення недоліків товару, обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання (наданих послуг), в тому числі і за спричинену шкоду, покладений на продавця (виконавця послуг).

Відповідна правова позиція міститься і в постановах Верховного Суду від 24 червня 2019 року у справі № 185/3592/18-ц та від 31 серпня 2022 року у справі № 756/8810/18 (провадження 61-21358св21)).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди (пункт 4 частини першої ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1- 3 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 623 ЦК України, яка регулює відносини відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, що виникає з договору, передбачено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Таким чином, для застосування такої міри відповідальності, як збитки, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини боржника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Позивачу слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки боржника.

Відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України, власник майна, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, а саме: майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України), тому дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Відповідно до приписів ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннями ст.ст. 77, 78 ЦПК України щодо належності та допустимості доказів передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не приймає до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як було встановлено матеріалами справи, що 04 жовтня 2025 року через мобільний застосунок «Приват24» позивач здійснив оплату 4 автобусних квитків на суму 12 400 грн. для поїздки його дружини, двох дітей та домашньої кішки з України до Румунії за повну ціну по 3 100,00 грн за кожний квиток . Перевізник LIKEBUS (а.с.4-6).

Також позивачем у позовні було вказано на те, що Через недоліки інтерфейсу застосунку (нечітку або відсутню інформацію про обмеження перевезення тварин через конкретний пункт пропуску) позивач не отримав належного попередження про те, що не вибраному перевізниками маршруті (паром-переправа на кордоні України - Румунія) відсутній ветеринарний контроль, що робить перетин із твариною неможливим.

Інтерфейс користувача купівлі квитків у мобільному застосунку «Приват24» має некоректно реалізовану інтеграцію з Web АPI перевізника LIKEBUS,зокрема в частині вибору типу квитка. Натомість основний акцент зроблено на застосуванні знижки, а не типу квитка, що вводить користувача в оману. Крім, того не реалізовано коректну обробку або передачу помилок , які можуть надходити від Web АPI перевізника LIKEBUS, через що фінальний користувач не має змоги однозначно розуміти причину відмови системи.

У даному випадку, колегія суддів вважає, що законодавство України не зобов`язує перевізника зазначати у квитку інформацію про відсутність чи наявність ветеринарного контролю на конкретному пункті пропуску. Відповідальність за наявність усіх необхідних документів для тварини та вибір відповідного маршруту (пункту пропуску з ветеринарним постом) покладається на власника тварини.

Матеріалами справи встановлено та не спростовано позивачем, що АТ КБ «ПриватБанк», діючи на підставі Договору публічної оферти, розміщує тільки інформацію, яку надав відповідачу перевізник .

Згідно пункту 4.4. Правила перевезення багажу.перевезення тварин можливе лише за згоди Перевізника і за окремим квитком. Тварина перевозиться за окремим квитком з наданням окремого місця. Перевезення тварин можливе лише в спеціально призначеному для цього бокси, контейнери, клітці, тощо (не більше двох особин). Перевезення собак дозволяється лише в наморднику та на ланцюжку чи ремінній прив`язці. Будь-як тварина, що підлягає транспортуванню автобусом Перевізника має бути вакцинована (щеплена) і пасажир повинен мати про це відповідний належним чином оформлений документ. Перевезення тварин можливе тільки на міжобласних рейсах та міжнародних рейсах, які прямують через пропускні пункти, на яких дозволено перевезення домашніх тварин.

Апеляційний суд вважає, що у даному випадку, обов`язок перевірити наявність чи відсутність ветеринарного контролю покладається саме на пасажира, тобто на позивача, колегія суддів вважає, та погоджується з позицією місцевого суду, що інформація, яка була викладена у за стосунку «Приват24» не коригується самим Банком, а тільки розмішує інформацію, яка була надана перевізником.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що наявними в матеріалах справи доказами не встановлено, що саме дії Банку чи засторонку «Приват24» були перешкод для перетину кордону сім`єю позивача, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).,

Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 09 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.В. Халаджи

О.В. Агєєв

Т.П. Красвітна

Повний текст судового рішення складено 1 вересня 2026 року.

Головуючий-суддя О.В. Халаджи