Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №524/16376/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/16376/25 Номер провадження 33/814/443/26Головуючий у 1-й інстанції Пальчик О. О. Доповідач ап. інст. Корсун О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Полтава

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М., за участю: секретаря судового засідання Пархоменко Ю.І., представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Гонтара В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Гонтара В.М., на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчук від 19 січня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень без позбавлення права керування транспортними засобами.

Стягнуто з ОСОБА_1 665 гривень 60 копійок судового збору.

За постановою місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 19 грудня 2025 року о 00 годин 09 хвилин по просп. Свободи, 83/1 у м. Кременчук у порушення вимог п.2.9 «а» ПДР України керував транспортним засобом «КІА Sportage», н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння.

В апеляційній скарзі адвокат Гонтар В.М. просить скасувати постанову Автозаводського районного суду м. Кременчук від 19 січня 2026 року та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що: матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом; на початку спілкування поліцейський оголосив про те, що вбачає, в ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння та запропонував пройти огляд на цей стан у медичному закладі, а потім поліцейські змінили свою позицію та, не повідомивши ні причин, ні ознак алкогольного сп`яніння, запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на місці події; самого процесу проходження огляду та його результату на приладі не видно; під час огляду ОСОБА_1 поліцейські застосовували тиск щодо нього й змусили його зробити напис: «згоден», вказуючи конкретно, де його слід здійснити та не пояснюючи чому саме це слід робити. Водночас апелянт посилається те, що місцевий суд безпідставно здійснив розгляд справи без участі ОСОБА_1 і його представника, яким не було належним чином повідомлено про час і місце судового засідання суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції заслухав думку адвоката на підтримку апеляційної скарги, вивчив матеріали справи, проаналізував доводи апеляційної скарги та дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Виходячи з положень ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає, зокрема, за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння.

Вимогами п.2.9 «а» ПДР України унормовано, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними в матеріалах справи належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми та взаємозв`язаними доказами, і є обґрунтованим.

Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №544699 19 грудня 2025 року о 00 годин 09 хвилин по просп. Свободи, 83/1 у м. Кременчук ОСОБА_1 у порушення вимог п.2.9 «а» ПДР України керував транспортним засобом «КІА Sportage», н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. У протоколі ОСОБА_1 власноруч підтвердив те, що згоден із фактом вчинення ним зазначеного вище адміністративного правопорушення (а.с.1).

Наведені вище обставини підтверджуються даними відеозаписів, записаних на технічних носіях інформації, з яких убачається те, що 19 грудня 2025 року в період часу приблизно з 00 годин 00 хвилин до 00 годин 10 хвилин рухався автомобіль «КІА Sportage», н.з. НОМЕР_1 , який був зупинений поліцією. У салоні даного транспортного засобу перебував лише ОСОБА_1 . Сам ОСОБА_1 , який із моменту зупинки перебував на місці водія вказаного вище автомобіля, погоджувався з правильністю ідентифікації поліцією його як особи, яка керувала даним транспортним засобом, підтвердив факт керування ним цим автомобілем під час руху до своєї дівчини, зазначав про те, що він не зупинявся на проблисковий маячок червоного кольору, оскільки думав, що він подавався не йому. На вимогу поліцейського Кононенко Т.М. як водій пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням поліцією спеціального технічного засобу, результати якого склали 1, 72 проміле алкоголю в крові, з чим було ознайомлено ОСОБА_1 і повідомлено йому про те, що вказаний показник у декілька разів перевищує гранично допутиму норму – 0, 2 проміле алкоголю в крові. Затим на запитання поліцейського ОСОБА_1 підтвердив те, що він погоджується з наведеними вище результатами огляду (а.с.8).

Згоду з названими вище результатами огляду, отриманими за допомогою застосування технічного приладу на місці зупинки автомобіля, ОСОБА_1 підтвердив і письмово своїм підписом та власноручним записом у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння у відповідній графі (а.с.4).

Зафіксовані ж засобами об`єктивного контролю (відеозаписами) обставини також знаходять своє відображення в змісті акту огляду й роздруківки з технічного засобу «Drager Alcotest 7510», відповідно до яких установлено перебування ОСОБА_1 , у тому числі під час керування транспортним засобом, у стані алкогольного сп`яніння з результатами 1, 72 проміле алкоголю в крові (а.с.3-4). Тобто результати зазначеного вище огляду значно перевищують гранично допустиму норму (0, 2 проміле алкоголю в крові).

Отже, наведені вище докази підтверджують зміст один одного й безперечно доводять вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та об`єктивних обставин не довіряти їм немає. Підстав для висновку про недопустимість, недостовірність чи неналежність цих доказів перевіркою матеріалів справи не встановлено.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 вказав письмову згоду з результатами огляду під тиском є неспроможними, оскільки така його позиція підтверджується засобами об`єктивного контролю – відеофіксацією, відповідно до якої він на запитання поліцейського добровільно, без будь-якого тиску, повідомив про те, що погоджується з результатами його огляду, отриманими за допомогою застосування технічного приладу на місці зупинки автомобіля. Отже, відсутні жодні підстави вважати, що вказана вище письмова позиція ОСОБА_1 не відповідала його волевиявленню.

Усупереч доводам апелянта, перевіркою матеріалів провадження, в тому числі даних безперервної відеофіксації не встановлено здійснення поліцейськими щодо ОСОБА_1 тиску чи інших дій, які би ставили під сумнів волевиявлення ОСОБА_1 або впливали на дійсність та усвідомленість його позиції, чи таких, які би порушували або обмежували його права, ставили би під сумнів законність та обгрунтованість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Що стосується доводів апелянта про здійснення місцевим судом розгляду справи без повідомлення та участі ОСОБА_1 і його представника, то можливість реалізації прав, передбачених законодавством України, в тому числі й тих, про які йдеться в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 і його представнику було надано під час провадження в суді апеляційної інстанції, якими вони й скористався в повному обсязі в спосіб, який уважали за необхідне. У ході апеляційного провадження вони, зокрема, мали можливість навести аргументи, з яких вважали безпідставним і помилковим притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Разом з тим, доводи сторони особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не знайшли свого підтвердження.

Водночас та обставина, що спочатку ОСОБА_1 поліцією було вказано про наявність у нього ознак наркотичного сп`яніння та в подальшому проведено його огляд на стан алкогольного сп`яніння, як наслідок, не утворює достатню підставу для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження щодо ОСОБА_1 , адже не спростовує об`єктивні дані, встановлені за результатами огляду, про наявність 1, 72 проміле алкоголю в крові ОСОБА_1 і факт порушення ним вимог п.2.9 "а" ПДР України, керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, тобто наявність у його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і, враховуючи викладене вище, також сама по собі не обумовлює недопустимість чи неналежність доказів по справі з огляду на відсутність безпосереднього прямого зв`язку між цими питаннями та обставинами, які мають місце в межах складу вказаного вище адміністративного правопорушення.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови й закриття провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, не знайшли свого підтвердження, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, керуючись ч.7 ст.294 КУпАП, вважає, що постанова місцевого суду в частині накладеного на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу підлягає зміні.

Згідно з положеннями ст.27 КУпАП штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Стягнення у вигляді штрафу санкцією ч.1 ст.130 КУпАП визначено в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Положення КУпАП, які регулюють порядок заміни на штраф інших видів стягнень теж розраховують таку заміну, виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Тобто зазначені вище положення КУпАП сформульовано однозначно, вони чітко й послідовно вказують на єдиний вимір розміру стягнення у вигляді штрафу - неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

При ухваленні оскаржуваної постанови місцевий суд наклав на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень, проте не вказав про кратний розмір штрафу у співвідношенні до неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, як того вимагають приписи КУпАП. Тобто при накладенні стягнення у вигляді штрафу суд першої інстанції неправильно застосував норму матеріального права, що є підставою для зміни судового рішення судом апеляційної інстанції у відповідній частині.

Отже, оскаржувану постанову в частині накладеного на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу належить змінити та вважати його притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП із застосуванням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень. Зазначена вище зміна не погіршує становище ОСОБА_1 .

Аналогічний підхід викладено в постанові Верховного Суду від 16 грудня 2025 року у справі №707/1509/24 (провадження №51-178км25), яка, з огляду на логіку та зміст правозастосування, є релевантною для врахування у справі, що є предметом апеляційного розгляду.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Гонтара В.М., залишити без задоволення.

У порядку ч.7 ст.294 КУпАП постанову Автозаводського районного суду м. Кременчук від 19 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 в частині накладеного на нього стягнення у вигляді штрафу змінити.

Вважати ОСОБА_1 притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення за цим законом у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.

В іншій частині постанову місцевого суду залишити без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду О.М. Корсун