Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №545/3385/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/3385/26 Номер провадження 33/814/881/26Головуючий у 1-й інстанції Ткачук О. В. Доповідач ап. інст. Герасименко В. М.

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Герасименко В.М., з секретарем судового засідання Леуською Л.Я., за участі: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Фесенко Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника – адвоката Фесенко Ю.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Полтавського районного суду Полтавської області від 28 липня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

За постановою судді, водій ОСОБА_1 03.07.2026 о 15:13 в с. Мачухи, вул. Історична, 57, керуючи транспортним засобом марки ВАЗ д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, блідість обличчя, від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на нагрудні бодікамери 908161 і 906464, чим порушив п.2.5. ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з вказаним рішенням судді, адвокат Фесенко Ю.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у страві закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Свої апеляційні вимоги мотивує тим, що матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Наголошує на безпідставності зупинки транспортного засобу працівниками поліції, оскільки водієм не було порушено Правил дорожнього руху, а у поліцейських були відсутні законні підстави для зупинки автомобіля, передбачені ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

На переконання апелянта, оскільки сама зупинка була протиправною, усі наступні процесуальні дії правоохоронців є незаконними, а складений протокол про адміністративне правопоршення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не є допустимим доказом.

До того ж у самому протоколі взагалі не вказано, що до нього додаються будь-які докази, зокрема відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, що позбавляє додані відеоматеріали статусу належних та допустимих доказів, оскільки вони не були належним чином зафіксовані під час складання протоколу.

Апелянт наголошує, що протокол серії ЕПР1 № 709712 від 03.07.2026 фактично не відповідає ані вимогам ст. 256 КУпАП, ані диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є істотним процесуальним порушенням, а тому такий протокол є неналежним доказом.

Вказує, що в діях ОСОБА_1 відсутній факт ухилення від проходження огляду, а навпаки самостійно протягом 2 годин пройшов медичний огляд на стан сп`яніння у медичному закладі доказ чого було надано у суді першої інстанції. Проте судом помилково не взято до уваги надані ОСОБА_1 докази щодо негативних результатів медичного огляду.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його адвоката Фесенко Ю.О. в підтримку поданої апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Дані вимоги закону судом першої інстанції були виконані в повному обсязі.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.

Апеляційний суд зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`янінням у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає, що розглядаючи дану справу, суддя суду першої інстанції вищезазначених вимог дотримався у повному обсязі та дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, з урахуванням: протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №70912 від 03.07.2026 року, в якому викладені обставини вчинення правопорушення; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння від 03.07.2026, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, блідість шкіри обличчя, тремтіння пальців рук; DVD-диску, на якому містяться відеозаписи із відеореєстратора службового автомобіля та нагрудної камери працівника поліції, яким зафіксовано факт відмови від проходження медичного огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння.

Ці докази є належними, допустимими та достатніми на підтвердження вини ОСОБА_1 у відмові, як водія, від проходження у встановленому законом порядку огляду на встановлення стану наркотичного сп`яніння.

Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом захисником та особою, яка притягується до адміністративної відповідальності не оспорюється.

Як вбачається з відеозапису з нагрудної камери поліцейського, працівниками поліції був зупинений автомобіль марки Lada Granta 219040, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .. Під час спілкування з водієм, у працівників поліції виникли підозри про перебування останнього у стані наркотичного сп`яніння. Поліцейські озвучили ОСОБА_1 виявлені ознаки наркотичного сп`яніння та запропонували пройти медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я. В цей час ОСОБА_1 заперечував факт вживання наркотичних засобів, та зазначив, що не відмовляється від проходження огляду, проте оскільки автомобіль службовий та він не може його залишити, то хоче проїхати до медичного закладу на власному автомобілі. Поліцейські повідомили, що саме вони мають його доставити до закладу охорони здоров`я, роз`яснили порядок проходження медичного огляду, наслідки відмови від його проходження та вкотре запитали ОСОБА_1 , чи буде той проходити огляд. Останній у цей час говорив по телефону та в грубій формі вказав поліцейському, щоб той не заважав. Вказані дії працівники поліції розцінили як відмову від проходження огляду, у зв`язку з чим склали адміністративний протокол, зміст якого довели до відома ОСОБА_1 та вручили останньому його копію.

Вказаний відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку водія транспортного засобу та поліцейських, які склали матеріали протоколу про адміністративне правопорушення.

Сама по собі відсутність посилання у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме у графі «До протоколу додаються», на технічний засіб відеофіксації є виключно технічним недоліком його оформлення. Вказане не може бути підставою для визнання відеозапису недопустимим доказом та не нівелює його доказового значення, оскільки автентичність відео та зафіксовані на ньому обставини правопорушення стороною захисту не спростовані. До того ж у протоколі зазначено дві бодікамери, на які здійснювалася відеофіксація.

Таким чином, відеозапис у повній мірі узгоджується з протоколом про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи.

Протокол, всупереч доводам апелянта, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, серед іншого в ньому зазначено суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

У відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти Російської Федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.

Обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, у повній мірі підтверджуються дослідженим відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.

Доводи апелянта щодо незаконної зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції не знайшли свого підтвердження апеляційним судом, оскільки з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху України, питання поважності чи неповажності причин зупинки автомобіля поліцейськими у зв`язку з порушенням вимог Правил дорожнього руху не є предметом судового розгляду в справі про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, а відтак вирішення цього питання не може бути підставою для скасування постанови суду.

Крім того, апеляційний суд наголошує, що саме по собі твердження про безпідставність зупинки транспортного засобу не може розглядатись як достатня та самостійно підстава для закриття провадження по справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в силу п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Посилання сторони захисту на те, що всі здобуті поліцейськими у цій справі докази є недопустимими доказами в силу правового принципу «плодів отруєного дерева» є неспроможним, оскільки надані поліцейськими докази стосуються обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та зібрані з дотримання вимог процесуального закону, отже є належними і допустимими.

Апеляційний суд не приймає до уваги твердження апелянта щодо невинуватості ОСОБА_1 , оскільки відмова від вимоги поліцейського пройти в установленому порядку огляд на стан сп`яніння у медичному закладі є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.

Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння не відмовлявся, не заслуговує на увагу, оскільки його поведінка свідчить про протилежне, а саме те, що ОСОБА_1 не зробив жодних дій, які б свідчили про дійсність його намірів пройти на вимогу працівника поліції відповідний огляд на стан наркотичного сп`яніння, що вірно розцінено як відмова від проходження огляду.

Апеляційний суд відзначає, що долучені стороною захисту результати медичного огляду ОСОБА_1 від 03.07.2026 року жодного доказового значення в даному провадженні не мають.

Відповідно до п.9 Розділу ІІ, п.16 Розділу ІІІ Інструкції №1452/735 з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.

З огляду на викладене, медичний огляд в закладі охорони здоров`я може проводитись лише у присутності поліцейського. Водночас хоча огляд й проводився протягом встановленого Інструкцією №1452/735 часового інтервалу з моменту виявлення відповідних підстав, проте він відбувався без дотримання норм щодо обов`язкової присутності співробітника поліції.

Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом.

Більш того, факт проходження ОСОБА_1 огляду в закладі охорони здоров`я на предмет його перебування у стані сп`яніння не впливає на правильність висновків суду про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, адже останнього визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП саме за відмову від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, а не за керування транспортним засобом в стані сп`яніння.

У контексті наведених обставин не можна визнати переконливими й виправданими, а отже й достатніми, доводи апеляційної скарги про скасування судового рішення на зазначених підставах.

З урахуванням встановлених обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його винуватість у вчиненні даного правопорушення підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають.

Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були беззаперечними підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, вимогам ст. ст. 33, 34 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню, особі правопорушника та не містить його альтернативних видів.

Постанова судді суду першої інстанції відповідає вимогам Закону, істотних порушень норм матеріального чи процесуального права, які були б підставою для зміни чи скасування судового рішення не встановлено.

Враховуючи викладене, приходжу до висновку, що судом першої інстанції прийнято законне рішення, а підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП суддя апеляційного суду,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Фесенко Ю.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову судді Полтавського районного суду Полтавської області від 28 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду В.М. Герасименко