Вирок від 20 серпня 2026 р. у справі №757/24888/26-к — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/24888/26-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.08.2026 м. Київ

Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі №12 Печерського районного суду міста Києва, обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 72025101000000038, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.10.2025 відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Миронівка, Шосткинського району Сумській області,громадянина України, із середньою освітою, одруженого, маючого на утримання двох малолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205-1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

І. Історія провадження.

05.05.2026 до Печерського районного суду міста Києва з Київської міської прокуратури надійшов обвинувальний акт (вх. № 61641) у кримінальному провадженні № 72025101000000038, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.10.2025 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205-1 КК України.

Разом з обвинувальним актом до суду скеровано угоду від 27.04.2026 про визнання винуватості, укладену між прокурором нагляду за додержанням законів Бюро економічної безпеки України Київської міської прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 757/24888/26-к між суддями Печерського районного суду міста Києва від 02.07.2026 для розгляду справи визначено головуючого суддю ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 03.07.2026 призначено підготовче судове засідання у зазначеному кримінальному провадженні.

II. Формулювання обвинувачення та стаття закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.

Встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що він підробив документи, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи - Селянське (Фермерське) Господарство «Сокіл» (код 21081876) (далі СФГ «Сокіл»), тобто вніс в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи завідомо неправдиві відомості, які в подальшому були подані для проведення такої реєстрації, при наступних обставинах:

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» №755-IV від 15.05.2003 (у редакції, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення) (надалі Закон) документи для державної реєстрації можуть подаватися у паперовій або електронній формі. У паперовій формі документи подаються особисто заявником або поштовим відправленням.

Так, частиною 1 статті 17 цього Закону визначено, що для державної реєстрації створення юридичної особи (у тому числі в результаті виділу, злиття, перетворення, поділу), крім створення державного органу, органу місцевого самоврядування, подаються такі документи:

-заява про державну реєстрацію створення юридичної особи. У заяві про державну реєстрацію створення юридичної особи, утвореної в результаті поділу, виділу, додатково зазначаються відомості про відокремлені підрозділи в частині їх належності до юридичної особи - правонаступника. У заяві про державну реєстрацію створення юридичної особи приватного права може зазначатися, що вона діє на підставі модельного статуту, а також прохання заявника про реєстрацію юридичної особи платником податку на додану вартість та/або обрання спрощеної системи оподаткування, та/або включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій. Якщо модельний статут є багатоваріантним, у заяві про державну реєстрацію створення юридичної особи приватного права зазначається редакція модельного статуту, на підставі якого вона діє;

-примірник оригіналу (нотаріально засвідчену копію) рішення засновників, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідного державного органу, про створення юридичної особи;

-установчий документ юридичної особи - у разі створення юридичної особи на підставі власного установчого документа;

-документ про сплату адміністративного збору - у випадках, передбачених статтею 36 цього Закону;

-структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства.

Також частиною 1 та 2 статті 25 цього Закону визначено, державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, включає:

-заповнення форми заяви про державну реєстрацію - у разі подання документів особисто заявником (за бажанням заявника);

-прийом документів за описом - у разі подання документів у паперовій формі;

-виготовлення копій документів в електронній формі - у разі подання документів у паперовій формі;

-внесення копій документів в електронній формі до Єдиного державного реєстру;

-перевірку відомостей Єдиного державного реєстру на наявність заборони вчинення реєстраційних дій;

-перевірку документів на наявність підстав для відмови в державній реєстрації;

-видача за бажанням заявника виписки з Єдиного державного реєстру у паперовій формі за результатами проведеної реєстраційної дії (у разі подання заяви про державну реєстрацію у паперовій формі). Виписка з Єдиного державного реєстру у паперовій формі надається з проставленням підпису та печатки державного реєстратора.

Відповідно до частини 4 статі 35 цього Закону визначено, особи, винні у внесенні до установчих документів або інших документів, що подаються для державної реєстрації, завідомо неправдивих відомостей, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, а також у неподанні або несвоєчасному поданні державному реєстратору передбаченої цим Законом інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи або про його відсутність, несуть відповідальність, у порядку, встановленому законом.

Так, на початку вересня 2024 року (більш точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено), невстановлена досудовим розслідуванням особа на ім`я ОСОБА_7 через спільного знайомого зв`язався з ОСОБА_3 та запропонував йому роботу, яка полягала в здійсненні функції особистого водія-охоронця.

В подальшому, перебуваючи в м. Києві, особа на ім`я ОСОБА_7 , яка представилась ОСОБА_8 запропонував за грошову винагороду, ОСОБА_3 на початку грудня 2024 року, внести у документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдиві відомості з метою їх подальшої подачі державному реєстратору.

Усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій, діючи у порушення вимог вищенаведених Законів, ОСОБА_3 з корисливих мотивів погодився на таку пропозицію, вступивши таким чином у попередню змову із зазначеною особою і до початку кримінального правопорушення домовився про спільне його вчинення.

Отримавши зазначену пропозицію ОСОБА_3 , розуміючи, що він стає учасником та буде призначений на посаду голови СФГ «Сокіл» не маючи наміру здійснювати господарську діяльність, з корисливих мотивів, реалізуючи злочинний умисел, направлений на внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, особисто надав ОСОБА_8 , фото-копії свого паспорта громадянина України НОМЕР_1 , виданий Шосткинським МВ УДМС України в Сумській області 23 січня 2016 року, та реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_2 , необхідні для складання документів, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи - СФГ «Сокіл».

З метою подальшої реалізації заздалегідь обумовленого спільного протиправного умислу ОСОБА_3 , на початку грудня 2024 року, в денний час доби, більш точний час встановити не представилось заможливим, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. А. Верхогляда 14 отримав від

ОСОБА_8 , заздалегідь підготовленні у встановленій законом формі проекти документів про реєстрацію юридичної особи, відповідно до яких ОСОБА_3 зазначений як засновник СФГ «Сокіл» та призначений на посаду директора вказаного фермерського господарства, а саме:

-заяву про державну реєстрацію юридичної особи (крім громадських формувань та державних органів) від 09.12.2024 року на 3-х аркушах, в якій містилися завідомо неправдиві відомості щодо, державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу СФГ «Сокіл», та визначення керівника фермерського господарства ОСОБА_3 ;

-заяву про державну реєстрацію юридичної особи (крім громадських формувань та державних органів) на 8-ми аркушах, в якій містилися завідомо неправдиві відомості щодо, державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу СФГ «Сокіл», щодо визначення місцезнаходження Товариства за адресою: АДРЕСА_3, та визначення керівника фермерського господарства ОСОБА_3 ;

-заяву про державну реєстрацію юридичної особи (крім громадських формувань та державних органів) на 5-ти аркушах, в якій містилися завідомо неправдиві відомості щодо, державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу СФГ «Сокіл», щодо визначення місцезнаходження фермерського господарства за адресою: АДРЕСА_3 , та визначення що фермерське господарство діє на підставі Статуту, визначення засновника та керівника фермерського господарства ОСОБА_3 ;

-рішення № 2/25 одноосібного члена селянського (фермерського) господарства «Сокіл» від 17.02.2025, які містили завідомо неправдиві відомості щодо внесення змін до фермерського господарства, визначення місцезнаходження фермерського господарства за адресою: АДРЕСА_3 , визначення що фермерське господарство діє на підставі Статуту, та призначення на посаду директора фермерського господарства ОСОБА_3 ;

-структуру власності СФГ «Сокіл» від 17.02.2025 за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства, в якій містилися завідомо неправдиві відомості щодо розподілу власності на ОСОБА_3 в розмірі 100%;

-Статут СФГ «Сокіл» затвердженого рішенням загальних зборів учасників №2/25 від 17.02.2025, який містить завідомо неправдиві відомості щодо фермерського господарства, в якому визначено засновника та керівника фермерського господарства ОСОБА_3 , визначення місцезнаходження фермерського господарства за адресою: АДРЕСА_3 .

В подальшому, ОСОБА_3 усвідомлюючи про відсутність навиків і досвіду для виконання обов`язків службової особи та учасника підприємства, а також підприємницької діяльності у цілому, не маючи наміру здійснювати таку діяльність від імені СФГ «Сокіл», достовірно розуміючи, що надані йому на підпис ОСОБА_8 , проекти реєстраційних документів СФГ «Сокіл» містять завідомо неправдиві відомості, продовжуючи реалізацію протиправних намірів, на початку грудня 2024 року у денний час доби (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), перебуваючи в приміщені за адресою: м. Київ, вул. А. Верхогляда 14, підписав попередньо виготовлені документи, а саме: заяву про державну реєстрацію юридичної особи (крім громадських формувань та державних органів) на 3-х аркушах, в якій містилися завідомо неправдиві відомості щодо, державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу СФГ «Сокіл», щодо визначення керівника фермерського господарства ОСОБА_3 ; заяву про державну реєстрацію юридичної особи (крім громадських формувань та державних органів) на 8-ми аркушах, в якій містилися завідомо неправдиві відомості щодо, державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу СФГ «Сокіл», про визначення місцезнаходження Товариства за адресою: АДРЕСА_3, визначення керівника фермерського господарства ОСОБА_3 ; заяву про державну реєстрацію юридичної особи (крім громадських формувань та державних органів) на 5-ти аркушах, в якій містилися завідомо неправдиві відомості щодо, державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу СФГ «Сокіл», про визначення місцезнаходження фермерського господарства за адресою: АДРЕСА_3 , визначення що фермерського господарства діє на підставі Статуту, визначення засновника та керівника фермерського господарства ОСОБА_3 ; рішення № 2/25 одноосібного члена селянського (фермерського) господарства «Сокіл» від 17.02.2025, які містили завідомо неправдиві відомості щодо внесення змін та призначення на посаду директора фермерського господарства ОСОБА_3 ; структуру власності СФГ «Сокіл» від 17.02.2025 за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства, в якій містилися завідомо неправдиві відомості щодо розподілу власності на ОСОБА_3 в розмірі 100%; Статут СФГ «Сокіл» затвердженого рішенням загальних зборів учасників №2/25 від 17.02.2025, який містив завідомо неправдиві відомості щодо визначення ОСОБА_3 , засновником та керівником фермерського господарства, визначення місцезнаходження фермерського господарства за адресою: АДРЕСА_3 та передав вказані документи ОСОБА_8 , для подальшої реєстрації.

При цьому, ОСОБА_3 наміру здійснювати діяльність як учасник та директор СФГ «Сокіл» не мав та розумів, що він вносить неправдиві відомості в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації вищевказаної юридичної особи, оскільки ОСОБА_8 , повідомив ОСОБА_3 проте, що він буде значитися як учасник та директор формально та до діяльності фермерського господарства не буде мати ніякого відношення, а фінансово-господарською діяльністю з використанням вказаного фермерського господарства будуть займатись інші особи.

В подальшому на підставі вищезазначених документів здійснено державну реєстрацію змін до відомостей юридичної особи СФГ «Сокіл», що зареєстрована 10.09.1993 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: СФГ «Сокіл» за № 15891200000000360.

Таким чином, ОСОБА_9 , своїми умисними діями вчинив внесення в документи, які відповідно до закону подаються для державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України.

III. Відомості про укладену між прокурором та обвинуваченим угоду про визнання винуватості.

Разом з обвинувальним актом до суду скеровано угоду від 27.04.2026 про визнання винуватості, укладену між прокурором нагляду за додержанням законів Бюро економічної безпеки України Київської міської прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі захисника ОСОБА_5 .

В угоді наведено формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію дій ОСОБА_3 із зазначенням статті Закону України про кримінальну відповідальність, що є тотожною до наведеної в обвинувальному акті.

Також в угоді про визнання винуватості зазначено такі істотні обставини, передбачені ст. 470 КПК України, які враховані прокурором при вирішенні питання про її укладення, а саме:

1) ступінь та характер сприяння підозрюваного ОСОБА_3 у кримінальному провадженні щодо нього, а саме: надання ним детальних та правдивих показань про обставини вчинення кримінального правопорушення, беззаперечне визнання ним своєї винуватості в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, належна процесуальна поведінка тощо;

2) характер і тяжкість вчиненого підозрюваним ОСОБА_3 кримінального правопорушення;

3) особу підозрюваного ОСОБА_3 , який в силу ст. 89 КК України не судимий, характеризуються позитивно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

4) наявність суспільного інтересу в швидкому досудовому розслідуванні та судовому провадженні, яке забезпечить справедливе, своєчасне та невідворотне покарання ОСОБА_3 , викритті інших осіб у скоєнні цих та інших кримінальних правопорушень, часткове відшкодування збитків, завданих кримінальними правопорушеннями;

5) наявність суспільного інтересу в запобіганні повторному вчиненню кримінального правопорушення як підозрюваною, так і іншими особами, в тому числі умисних тяжких;

6) наявність обставин, які згідно зі ст. 66 КК України пом`якшують покарання, а саме - щире каяття;

7) відсутність обставин, які б згідно зі ст. 67 КК України обтяжували покарання ОСОБА_3 .

Обвинувачений ОСОБА_3 під час досудового розслідування беззастережно та повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України.

Відповідно до угоди ОСОБА_3 зобов`язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри (обвинувачення) у судовому провадженні та надавати правдиві показання.

При укладенні угоди, узгодженні виду та міри покарання сторони кримінального провадження дійшли згоди з призначення ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 205-1 КК України, враховуючи:

• щире каяття ОСОБА_3 та визнання вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, поведінка якого під час досудового розслідування свідчить про усвідомлення тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, про бажання усунути негативні наслідки від злочинних дій;

• активне сприяння ОСОБА_3 розкриттю як вказаного кримінального правопорушення, що полягало, зокрема, у наданні ним детальних та правдивих показань про обставини вчинення ним кримінального правопорушення;

• дані щодо особи ОСОБА_3 , свідчать про її позитивну характеристику, який в силу ст.89 КК України є не судимим, одружений, має родину яка перебуває на його утриманні;

Сторони узгодили, виходячи з вимог КК України, покарання ОСОБА_3 :

- ч. 2 ст. 205-1 КК України та призначення покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України сторони узгодили звільнення ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням.

ІV. Позиції учасників судового провадження.

Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив про відповідність умов угоди про визнання винуватості вимогам законодавства, інтересам суспільства з виявлення правопорушення, вчиненого ОСОБА_3 , тому просив затвердити угоду про визнання винуватості. Підтвердив добровільність укладання угоди сторонами. За твердженням сторони обвинувачення, умовами угоди не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, а виконання взятих на себе за угодою зобов`язань обвинуваченим не є неможливим для нього.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердив, що усвідомлює суть висунутого йому обвинувачення, беззаперечно визнає вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, не заперечує фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті і в угоді про визнання винуватості. Підтвердив, що укладання угоди про визнання винуватості носить добровільний характер. Скарги на дії, рішення чи бездіяльність слідчих і прокурорів під час досудового розслідування відсутні, жодного примусу, спрямованого на укладання угоди, з боку сторони обвинувачення або інших осіб, не було.

Зазначив, що обізнаний про вид та розмір покарання, яке йому буде призначено у випадку затвердження угоди, погоджується з цим, а також підтвердив, що усвідомлює правові наслідки призначення такого покарання.

Також обвинувачений підтвердив, що цілком розуміє наявність у нього права на повний судовий розгляд, у якому прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують; права мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; права допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення; права подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь.

Підтвердив розуміння наслідків укладення та затвердження угоди, визначених у статті 473 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), а також наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України.

Просив суд затвердити угоду про визнання винуватості.

Захисник ОСОБА_5 підтримав угоду про визнання винуватості, наголосив на тому, що її укладення є добровільним актом усіх сторін. Правову кваліфікацію діяння ОСОБА_3 не оспорює, жодних скарг на дії слідчих та прокурорів під час досудового розслідування не має.

V. Мотиви, з яких cуд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам законодавства при ухваленні вироку, а також положення законодавства, якими він керувався.

При вирішенні питання про затвердження угоди суд має встановити, що укладена сторонами угода відповідає вимогам законодавства і відсутні підстави для відмови в її затвердженні.

Дослідивши зміст угод про визнання винуватості, заслухавши думки прокурора, обвинуваченої та її захисника, суд дійшов таких висновків.

V.І. Щодо відповідності умов угоди вимогам КПК України та КК України.

Відповідно до частини 2 статті 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (пункт 1 частини 4 статті 469 КПК України).

Санкція частини 2 ст. 205-1 КК України, інкримінованої ОСОБА_3 , регламентує призначення покарання у виді штрафу від восьми тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від трьох до п`яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

За таких обставин в частині інкримінованого діяння укладення прокурором угоди про визнання винуватості з обвинуваченим не суперечить вимогам частини 2 статті 469 КПК України та пункту 3 частини 4 статті 469 КПК України.

Пунктом 9 частини 2 статті 52 КПК України передбачено, що у разі укладення угоди про визнання винуватості участь захисника є обов`язковою та забезпечується з моменту- ініціювання укладення угоди. Судом встановлено, що угода між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 складена та підписана 27.04.2026 у присутності його захисника - адвоката ОСОБА_5 , про що свідчить підпис останнього на тексті угоди. Крім того, в судовому засіданні сторони підтвердили участь захисника з моменту ініціювання угоди.

Вимоги до змісту угоди про визнання винуватості закріплені у статті 472 КПК України. Суд встановив, що угода про визнання винуватості відповідає формальним і змістовним вимогам, оскільки містить усі необхідні реквізити та обставини. Вона містить формулювання обвинувачення, правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Сформульоване в угодах обвинувачення відображає істотні фактичні обставини, які є тотожними викладу обставин в обвинувальному акті і підтверджені в судовому засіданні обвинуваченим.

Суд встановив, що правова кваліфікація діяння обвинуваченого є правильною, що з`ясовано та підтверджено у судовому засіданні. Кримінально-правова оцінка суспільно-небезпечних дій обвинуваченого, викладена в угоді, в цілому відповідає ознакам, встановленим у нормах кримінального закону.

У судовому засіданні обвинувачений підтвердив кожну із обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, та які викладені в угоді та обвинувальному акті. Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні погодилися з кваліфікацією діяння, зазначеною в обвинувальному акті і угоді.

В угоді зазначені обставини, які враховані прокурором при вирішенні питання про її укладення, зокрема, характер і тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидкого досудового розслідування і судового провадження, викритті, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень.

Відтак невідповідності умов угоди вимогам КПК України та КК України суд не встановив.

V.ІІ. Щодо відповідності умов угоди інтересам суспільства.

Відповідно до пункту 2 частини 7 статті 474 КПК України суд відмовляє у затвердженні угоди у разі невідповідності її умов інтересам суспільства.

Під суспільним інтересом у кримінальному процесі розуміють певні вигоди для всього суспільства, без задоволення яких неможливо забезпечити його всебічний, стабільний та демократичний розвиток. Вони визнані державою, забезпечені правом, а їх задоволення є гарантією існування і розвитку суспільства в цілому. У кримінальному провадженні суспільний інтерес загалом виражений в його завданнях, визначених статті 2 КПК України, та полягає у захисті особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. З урахуванням комплексності і неоднорідності завдань кримінального провадження, оцінюючи суспільний інтерес, Суд має встановити баланс між зацікавленістю обвинуваченого отримати м`якше покарання та запитом суспільства отримати від обвинуваченого щось на заміну такому пом`якшенню.

Укладення угоди в цій категорії справ за рахунок зменшення процесуального навантаження на сторону обвинувачення і зміщення акцентів на інші провадження сприятиме запобіганню, виявленню чи припиненню більшої кількості особливо тяжких, кримінальних правопорушень, які до теперішнього часу залишались латентними.

Також у випадку постановлення судом рішення на підставі угоди про визнання винуватості, умовами укладення якої є добровільність та беззастережне визнання особою своєї винуватості, значно прискорить і судовий розгляд. Адже обвинувачений не заперечує фактичних обставин кримінального правопорушення та їх юридичної оцінки. З юридичною оцінкою діянь також погоджуються захисник, який є спеціалістом у галузі права. Укладення і затвердження угоди при дотриманні встановлених законом умов має наслідком скорочення часу досудового розслідування і судового розгляду справи, економію державних ресурсів і особистих ресурсів учасників провадження, зменшення навантаження на прокуратуру, адвокатуру та суди, в яких вивільнюється час і ресурс на виконання своїх завдань і функцій.

Затвердження угоди забезпечить притягнення обвинуваченого до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення і його виправлення. Зазначене сприятиме формуванню у обвинуваченого і інших членів суспільства антикримінальної правосвідомості та усвідомлення невідворотності відповідальності за вчинені правопорушення.

З огляду на беззаперечне визнання обвинуваченим своєї винуватості вбачається недоцільним застосовування загального порядку кримінального провадження.

У свою чергу, характер та тяжкість інкримінованого обвинуваченому злочину, його особи та ставлення до вчиненого, активне сприяння здійсненню досудовому розслідуванню і судовому розгляду вказує на його бажання виправитись. Виправлення особи, що вчинила злочин, також відповідає суспільному інтересу, адже покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (частина 2 статті 50 КК України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відповідність угоди про визнання винуватості обвинуваченим ОСОБА_3 суспільному інтересу.

V.ІІІ. Щодо порушення умовами угоди прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.

Відповідно до пункту 3 частини 7 статті 474 КПК України під час перевірки угоди на відповідність вимогам законодавства суд також перевіряє чи не порушують умови угоди права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. Дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, суд встановив, що умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб. Умови угоди не є невиправдано обтяжливими для жодної із сторін кримінального провадження.

V.ІV. Щодо добровільності укладення угоди.

Відповідно до пункту 4 частини 7 статті 474 КПК України при вирішенні питання про наявність підстав для затвердження угоди суд має переконатися, що укладення угоди є добровільним. Будь-який примус зі сторони обвинувачення або третіх осіб, спрямований на укладення угоди, або інші обставини, які викликають сумнів у добровільності угоди, зумовлює відмову у її затвердженні судом.

Обвинувачений ОСОБА_3 , а також його захисник у судовому засіданні підтвердили добровільність укладення угоди про визнання винуватості та спільну узгодженість усіх викладених у ній умов. Зазначили про відсутність зі сторони прокурора примусу, погроз, насильства, обіцянок чи впливу будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Жодних скарг на дії, рішення чи бездіяльність слідчих та прокурорів під час досудового розслідування, а також «претензій» до захисника в процесі здійснення захисту, обвинувачена не має.

Прокурор також вказав на спільну узгодженість усіх викладених в угодах умов, підтвердивши добровільність їх укладення зі сторони обвинувачення.

З огляду на зазначене, а також відсутність будь-яких обставин, які б свідчили про укладення угод сторонами під будь-яким впливом, суд дійшов висновку, що їх укладення носить добровільний характер та не суперечить бажанню та волі сторін.

V.V. Щодо можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань.

Пункт 5 частини 4 статті 474 КПК України зобов`язує cуд перевірити угоду на предмет можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань.

За змістом угоди обвинувачений ОСОБА_3 зобов`язався беззастережно визнати свою винуватість в обсязі висунутого обвинувачення під час судового провадження. У судовому засіданні обвинувачений підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, надав відповідні показання щодо себе, визнав свою винуватість та щиро розкаявся.

На підставі викладеного, cуд дійшов висновку про можливість виконання взятих обвинуваченим на себе за угодою зобов`язань.

V.VІ. Щодо відповідності умов угоди вимогам закону в частині призначення покарання.

За приписами статті 472 КПК України суттєвою умовою, яку має містити угода про визнання винуватості, є узгоджене сторонами угоди покарання. Відтак суд має перевірити узгоджене між прокурором та обвинуваченою покарання на предмет відповідності вимогам закону.

Частина 1 статті 65 КК України передбачає, що суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Сторони узгодили, виходячи з вимог КК України, покарання ОСОБА_3 :

-за ч. 2 ст. 205-1 КК України у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності строком на 3 (три) роки;

На підставі ст. 75 КК України сторони узгодили звільнення ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням.

Частиною 5 статті 65 КК України передбачено, що у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Відтак, оскільки умови угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим, за участю захисника, їх форма та зміст відповідають вимогам КПК, КК України, враховуючи вищезазначені обставини та дані про обвинуваченого в сукупності з низкою пом`якшуючих обставин, суд вважає, необхідним затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади підприємств, а також займатись підприємницькою діяльність строком на 3 роки, із можливістю звільнення від відбуття основного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік.

На думку суду, узгоджене сторонами покарання за своїм видом та розміром відповідає характеру тяжкості вчиненого діяння та особі обвинуваченого, а також загальним засадам призначення покарання, встановленим законом України про кримінальну відповідальність, і здатне забезпечити досягнення мети призначення покарання.

VІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку на підставі угоди.

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання про відшкодування понесених процесуальних витрат стороною обвинувачення чи стороною захисту не піднімалось.

Відомості про накладення арешту в межах зазначеного кримінального провадження відсутні. Наявність речових доказів, не зазначалось.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_3 під час досудового розслідування не застосовувався.

Керуючись статтями 12, 49, 65-67 Кримінального кодексу України, статтями 373-376, 469-475, 615, 616 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду від 27.04.2026 про визнання винуватості, укладену між прокурором нагляду за додержанням законів Бюро економічної безпеки України Київської міської прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі захисника ОСОБА_5 .

На підставі угоди про визнання винуватості від 27.04.2026, обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 205-1КК України у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності строком на 3 (три) роки.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 , від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

На підставі ч.1 ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 , наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, або навчання.

Запобіжний захід до засудженого ОСОБА_3 , під час досудового розслідування, не застосовувався.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд міста Києва до Київського апеляційного суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно з положеннями статті 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Головуючий суддя ОСОБА_12