Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №753/8049/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/8049/26

провадження № 2/753/9961/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Котенко Р. В.,

за участю секретаря судового засідання Бойко К. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року представник позивача, адвокат Селезньов Максим Васильович звернувся до Дарницького районного суду м. Києва із позовом до відповідачки про розірвання шлюбу, вказуючи на те, що 30 квітня 2010 року між сторонами був укладений шлюб. Від шлюбу подружжя має двох неповнолітніх дітей. Підставою для розірвання шлюбу представник позивача зазначає те, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинені. Сторони проживають окремо, спільне господарство не ведуть, шлюбних відносин не підтримують. Таким чином, шлюб має лише формальний характер. На глибоке переконання позивача збереження шлюбних стосунків не є можливим та суперечить його інтересам.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Котенко Р. В.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 25 травня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в судове засідання на 20 липня 2026 року.

У судове засідання сторони не з`явилися, про день, час, місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

У позовній заяві представник позивача просить суд розглядати справу без участі сторони позивача.

13 липня 2026 року від представника позивача, адвоката Кулєшова Володимира Леонідовича до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що відповідачка не заперечує проти розірвання шлюбу, проте наполягає, щоб неповнолітні діти проживали з нею після розірвання шлюбу. Зазначив, що позивач проти цього не заперечує.

Крім того, 20 липня 2026 року від представника відповідачки до суду надійшла заява, в якій останній визнав позовні вимоги, не заперечував проти розірвання шлюбу та просив суд розглядати справу без участі сторони відповідача.

Беручи до уваги, що справа розглядається у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін про судове засідання, тобто їх явка є не обов`язковою, враховуючи подані представником відповідача заяви, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 30 квітня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним центром розвитку сім`ї зареєстрований шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 606. Після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_4 .

Від шлюбу подружжя має двох малолітніх дітей: доньку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представник позивача вказує, що подальше спільне проживання та збереження родини позивача та відповідача є неможливим. Представник відповідачки зазначає, що остання проти розірвання шлюбу не заперечує.

Відповідно до частини першої статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно із статтями 21, 24 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Отже, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Позивач скористався цим правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем. Беручи до уваги доводи позивача, суд вважає, що причини, що спонукають його наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 Сімейного Кодексу.

Частиною 1 статті 110 Сімейного кодексу України встановлено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

За наявності таких обставин справи суд вважає, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі позивача, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам подружжя, підстав для надання строку для примирення сторін суд також не вбачає. Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та розірвання шлюбу між сторонами.

Згідно з частиною другою статті 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Щодо заявленої стороною відповідача вимоги у відзиві на позов про визначення місця проживання малолітніх дітей сторін разом з відповідачкою, суд зазначає, що предметом розгляду цієї справи є вимога позивача до відповідача про розірвання шлюбу. Позовна вимога про визначення місця проживання дітей позивачем не заявлялась. Відповідач із зустрічною позовною заявою в межах розгляду цієї справи із відповідною вимогою також не зверталась. Відтак, підстави для вирішення питання щодо визначення місця проживання малолітніх дітей в межах розгляду цієї справи відсутні.

Судові витрати відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

При цьому, відповідно до положень ч. 1 ст. 142 ЦПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи викладені норми чинного законодавства України та ту обставину, що відповідач визнала позов до початку розгляду справи по суті, позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору та стягнути з відповідачки на користь позивача 50 відсотків судового збору сплаченого при поданні позову.

Керуючись статтями 12-13, 76-81, 141, 206, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 30 квітня 2010 року Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним центром розвитку сім`ї за актовим записом № 606 - розірвати.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову на підставі платіжної інструкції № 354 від 03.04.2026 у розмірі 532,48 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 відсотків судового збору у розмірі 532,48 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя Р. В. Котенко