Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №127/29685/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/29685/26

Провадження № 3/127/5772/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2026м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

12.08.2026 о 20:00 год. по вул. 600-річчя 17-є у місті Вінниця ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Man, р.н. НОМЕР_2 , не обрав безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на виступ фасаду будівлі № 17-є по вул. 600-річчя в м. Вінниці. У результаті цього автомобіль та будівля отримали пошкодження.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не відомі. Про час та місце здійснення судового розгляду був повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про вручення судової повістки у формі смс-повідомлення. Однак його захисник не заперечував проти здійснення судового розгляду справи за відсутності його підзахисного. Тому суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Заслухавши думку захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

З диспозиції статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КпАП) випливає, що відповідальність за зазначеною нормою настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху (далі – ПДР), що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Слід звернути увагу, що зазначена норма є бланкетною.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 13.1 ПДР.

Зі змісту зазначеного пункту ПДР випливає, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

До протоколу про адміністративні правопорушення суду надана схема ДТП (далі – Схема), відповідно до якої зафіксоване розташування транспортного засобу, місце здійснення наїзду, виявлені пошкодження, письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (далі – Пояснення). обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, захисником особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оспорені не були. Тому суд вважає, що в судовому засіданні підтверджений факт недотримання ОСОБА_1 вимог пункту 13.1 ПДР, зміст якого суд виклав вище, а тому, на переконання суду, його дії охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП, за ознаками порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Вирішуючи питання щодо виду та міри адміністративного стягнення, необхідного і достатнього для виправлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та попередження вчинення ним нових правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суд враховує таке.

Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, подав до суду клопотання про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю.

Клопотання мотивоване тим, що пластиковий виступ на момент події вже мав численні пошкодження, зазначена конструкція виступає за площину фасаду будівлі, що створює умови для її систематичного пошкодження. Зауважив, що діяння вчинене з необережності, без наміру заподіяти шкоду та за відсутності обтяжуючих обставин.

Оцінюючи зазначені доводи захисника, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Відповідно до частини першої статті 22 КпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Зі змісту примітки до статті 22 КпАП випливає, що положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п`ятою статті 122, статтями 122-2, 122-4, частиною третьою статті 123, частинами другою - п`ятою статті 126, статтями 130, 161-1 і 173-2 цього Кодексу.

Отже, твердження захисника в частині відсутності застережень щодо застосування приписів статті 22 КпАП суд вважає слушними. Разом з тим, суд зауважує, що приписи статті 22 КпАП є диспозитивними, які уповноважують суд, а не зобов`язують застосувати цю норму.

Оцінюючи доводи захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в частині того, що вчинене його підзахисним діяння є вчиненим з необережності, а тому його підзахисний може бути звільнений від адміністративної відповідальності на підставі статті 22 КпАП, суд вважає за доцільне зазначити таке.

Згідно з частиною першою статті 9 КпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 10 КпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Зі змісту статті 11 КпАП випливає, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

З конструкції норми, якою передбачена відповідальність за статтею 124 КпАП, випливає, що зазначене діяння може бути вчинене саме з необережності, як це визначено статтею 11 КпАП. Тому посилання захисника на цю обставину як на підставу для звільнення його підзахисного від адміністративної відповідальності суд оцінює критично.

Посилання захисника на те, що елемент будівлі вже був пошкоджений і його пошкодження зумовлене конструктивними особливостями зазначеного елементу, на переконання суду свідчить про те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності у вчиненому фактично не розкаялась і не засудила вчинення нею протиправного діяння.

Суд також вважає за доцільне зазначити, що транспортний засіб, згідно з визначенням, наданим у частині першій статті 1187 Цивільного кодексу України (далі – ЦК), є джерелом підвищеної небезпеки. Наведені вище обставини свідчать, що таке зневажливе ставлення до вимог ПДР особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, може призвести до заподіяння іншої шкоди, аніж пошкодження елементів фасаду будівлі. Крім того, з наданих суду матеріалів випливає, що фактично завдана шкода особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, заподіяна не була з посиланням на те, що саме виступ елементу фасаду будівлі призвів до його пошкодження.

Отже, аналізуючи надані суду матеріали, зважаючи на те, що допущене ОСОБА_1 порушення вимог ПДР призвело до ДТП, надані суду матеріали свідчать, що останній у вчиненому не розкаявся та належних для себе висновків не зробив, що може свідчити про можливість вчинення ним нових порушень в майбутньому. Саме тому з метою попередження вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суд вважає за доцільне застосувати до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом.

Згідно зі статтею 40-1 КпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено стягнення, справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 124, 283, 284 КпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком 6 (шість) місяців.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: